Справа № 766/26083/21
н/п 2/766/4734/25
25 вересня 2025 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
Головуючого судді Булах Є.М.
Секретар судового засідання Арутюнова К.А.
Справа №766/26083/21; провадження №2/766/4734/25
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за
позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) в інтересах якого на підставі ордеру діє адвокат Біла Тетяна Володимирівна (місцезнаходження: 73003, м. Херсон, вул.. Ушакова, буд.25, каб.315)
до
відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» (ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5-Б)
третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 6/5)
предмет та підстави позову: про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
учасники справи: не з'явилися
негайно після закінчення судового розгляду по суті, ухвалив рішення про наступне та,-
встановив:
І. Виклад позиції позивача.
22 грудня 2021 року представник позивача, діючи в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання таким, що не підлягає виконанню, та з урахуванням заяви про зміну підстав позову від 04.02.2022 року, просила суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №69508, вчинений 28 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського МНО Остапенко Є.М., витребувати докази; стягнути судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 28 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського МНО Остапенко Є.М. вчинено виконавчий напис №69508, щодо звернення стягнення з ОСОБА_1 .
Позивач вказує, що будь-яких фінансових зобов'язань перед відповідачем не має, та кредитних договорів не підписував. Зазначає що приватним нотаріусом було порушено процедуру та порядок вчинення виконавчого напису, зокрема, останній вчинений не на оригіналі кредитного договору і не містить його як додатку, та на підставі Розрахунку заборгованості, що свідчить про недодержання нотаріусом під час вчинення виконавчого напису вимог, передбачених ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат». В той час, як умовою для вчинення нотаріусом виконавчого напису є безспірність наявності боргу та його розміру.
Крім того, у виконавчому написі нотаріус, як на правову підставу його вчинення посилається на п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, який був затверджений постановою КМУ від 29 червня 1999 р. №1172, в редакції від 10.12.2014 року на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». В первісній редакції цього Переліку не було передбачено право вчинення виконавчих написів за кредитними договорами.
Право вчинення виконавчого напису за кредитним договором виникло після прийняття КМУ Постанови №662 від 26.11.2014, якою внесено зміни до постанови Кабміну від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
Проте, Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 по справі №826/20084/ 14 Постанова КМУ № 662 була визнана незаконною та нечинною. Тобто, на час вчинення виконавчого напису приватним нотаріусом, положення , передбачені п.2 Переліку, на які він посилається, як на правову підставу своїх дій, були визнані судом незаконними і нечинними, що додатково свідчить про незаконність вчиненого нотаріусом виконавчого напису.
Тобто, на день вчинення оскаржуваного виконавчого напису, редакція Переліку передбачала можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.
Оскільки, кредитний договір, що укладений з відповідачем нотаріально не посвідчений, відповідно вчинення виконавчого напису №69508 на кредитному договорі є незаконним.
Враховуючи те, що виконавчий напис було вчинено з порушенням приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису вимог Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, крім цього, на момент вчинення виконавчого напису минуло значно більше трьох років з моменту виникнення у кредитора права вимоги по строкових платежах, то достатні підстави вважати вказаний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки він був вчинений із порушенням двох обов'язкових умов, встановлених ст. 88 Закону України «Про нотаріат» - а саме порушення порядку та спливу строку не більше, ніж три роки з моменту виникнення права вимоги.
Оскільки виконавчий напис №69508 вчинений приватним нотаріусом з порушенням вимог, що встановлені Законом та Порядком, він підлягає визнанню судом таким, що не підлягає виконанню.
ІІ. Виклад позиції відповідача.
01.02.2022 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити оскільки приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису стягувачем було подано перелік документів у відповідності до вимог закону та розрахунок заборгованості, а тому зазначену в виконавчому написі заборгованість слід вважати безспірною.
Окремо поданою заявою від 03.02.2022 року просив відмовити у задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу.
ІІІ. Виклад позиції позивача у відповіді на заперечення.
04.02.2022 року представник позивача через канцелярію суду подав заяву про зміну підстав позову.
Зазначає, що відповідно до п.1.1.5 Договір №Ск-244-000038/7-2008 Банк надає Держателю споживчий кредит у розмірі 10 909,00 грн. строком до 15.07.2010 року. Трирічний строк вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором №Ск-244-000038/7-2008 станом на 28.05.2021 року минув, а тому оскаржуваний виконавчий напис з цих підстав є таким, що вчинений поза межами трирічного строку, який встановлений ч. 1 ст. 88 ЗУ «Про нотаріат», відповідно відповідач втартив право вимоги повернення боргу у позасудовому порядку.
14.02.2022 року представник позивача через канцелярію суду подав відповідь на відзив, у якому зазначив, що розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» постанови КМУ від 29.06.1999 р. №1172 не застосовується з 22 лютого 2017 року.
Наявність зазначеного розділу на сайті https://zakon.rada.dov.ua/rada/shaw/v2008805-17#n2, не змінює його правового статусу як нечинний, оскільки в цій же постанові КМУ є посилання на відповідні судові рішення.
Вимоги про стягнення витрат на правову допомогу представник позивача підтримав, просив їх задовольнити.
ІV. Процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 23.12.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Витребувано у приватного нотаріуса Київського МНО Остапенко Є.М. належним чином завірені копії матеріалів нотаріальної справи, на підставі якої був вчинений виконавчий напис від 28.05.2021 року, реєстровий номер 69508. Витребувано у приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Баталіна С.С. копію виконавчого напису. Судове засідання призначено на 27.01.2021 року.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 23.12.2021 року заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову задоволено. Зупинено стягнення на підставі виконавчого напису №69508, вчиненого 28 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського МНО Остапенко Є.М., що перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Баталіна С.С. у ВП №67791504.
05.01.2022 року представник позивача через канцелярію суду подала заяву про розподіл витрат на правничу допомогу адвоката.
05.01.2022 року від приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Баталіна С.С. надійшли витребувані докази.
25.01.2022 року представник позивача через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи без участі сторони позивача. Позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.
У зв'язку із неявкою відповідача та третьої особи судове засідання відкладено 23.02.2022 року.
03.02.2022 року представник відповідача через канцелярію суду подав клопотання про зменшення витрат на правову допомогу.
03.02.2022 року представник відповідача через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву.
04.02.2022 року представник позивача через канцелярію суду подала заяву про зміну підстав позову.
14.02.2022 року представник позивача через канцелярію суду подала відповідь на відзив.
У зв'язку із неявкою відповідача, судове засідання відкладено 23.02.2022 року.
Сторона позивача у судове засідання не з'явилася, раніше подали клопотання про розгляд справи без їх участі.
Відповідач та третя особа у судове засідання не з'явилися, причини своєї неявки не повідомили.
Наступна дата призначення судового засідання визначена не була у зв'язку із повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України та прийняттям 24.02.2022 року Указу Президента України №65/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
24 лютого 2022 року відповідно до пункту 20 частини першоїстатті 106 Конституції УкраїнитаЗакону України "Про правовий режим воєнного стану",Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»постановлено ввести в Україні воєнний стан строком на 30 діб.Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні"продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні"продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні"продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 07 листопада 2022 року № 577/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, який в подальшому було продовжено. За викладених обставин подальший розгляд справи не відбувся.
Розпорядженням голови Верховного Суду №1/0/9-22 від 06.03.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ підсудних Херсонському міському суду Херсонської області.
Рішенням Вищої ради правосуддя №566/0/15-23 від 30.05.2023 р. «Про відновлення роботи Херсонського міського суду Херсонської області, зміну територіальної підсудності судових справ окремих судів Херсонської області, відтермінування початку відновлення роботи Білозерського районного суду Херсонської області», зокрема вирішено відновити з 1 червня 2023 року роботу Херсонського міського суду Херсонської області, територіальну підсудність судових справ якого змінено розпорядженнями Голови Верховного Суду від 6 березня 2022 року № 1/0/9-22 (зі змінами, внесеними розпорядженням Голови Верховного Суду від 26 вересня 2022 року № 52), від 10 січня 2023 року № 2.
Датою початку процесуальної діяльності, зокрема, Херсонського міського суду Херсонської області визначено 12 червня 2023 року.
Після відновлення роботи суду та проведення інвентаризації наявності справ у Херсонському міському суду Херсонської області, встановлено наявність цієї справи, розгляд справи призначено на 09.04.2025 року.
Сторона позивача у судове засідання не з'явилася, у матеріалах справи наявна заява від представника позивача про розгляд справи без участі сторони позивача.
Відповідач та третя особа у судове засідання не з'явилися, причини своєї неявки не повідомили.
У зв'язку із неявкою відповідача та представника третьої особи судове засідання відкладено на 21.05.2025 року.
У зв'язку із оголошенням повітряної тривоги у м. Херсон та Херсонській області розгляд справи не відбувся. Чергове судове засідання призначено на 06.08.2025 року.
У зв'язку із перебуванням Головуючого у судовому засіданні з розгляду іншої цивільної справи, розгляд справи не відбувся, судове засідання призначено на 25.09.2025 року.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без участі сторони позивача. Позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, причини своєї неявки не повідомив. Про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, зокрема шляхом направлення судових повісток про виклик за відомим суду зареєстрованим у встановленому законом порядком їх місцезнаходженням, направлення СМС-повідомлення, опублікування оголошень на офіційному веб-сайті судової влади України: https://court.gov.ua/unknown/sud2125.
Інші учасники справи та їх представники у судове засідання не з'явилися, будь-яких заяв та клопотань до суду не подавали. Про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, зокрема шляхом направлення судових повісток про виклик за відомим суду зареєстрованим у встановленому законом порядком їх місцезнаходженням, направлення СМС-повідомлення, опублікування оголошень на офіційному веб-сайті судової влади України: https://court.gov.ua/unknown/sud2125.
У відповідності до ч. 8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Таким чином, враховуючи згоду позивача та його представника про розгляд справи у її відсутності, наявності в матеріалах справи відзиву відповідача, який останній просив врахувати у якості своєї правової позиції, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, крім того, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, та докази, які надійшли на вимогу суду, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані учасниками справи докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.
Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.
ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст правовідносин.
15 липня 2008 року між АТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір Ск-244-000038/7-2008, відповідно до якого ОСОБА_1 надано кошти у розмірі 10 909,00 грн. строком дії до 15.07.2010 року зі сплатою 7 процентів річних.
28 травня 2021 приватним нотаріусом Київського МНО Остапенко Є.М. вчинено виконавчий напис №69508, відповідно до якого запропоновано стягнути з ОСОБА_1 невиплачені в строк грошові кошти на користь ТОВ «Вердикт Капітал», якому ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відступлено право вимоги на підставі договору факторингу №ВФ/01 від 08.04.2021 року, якому ПАТ «Родовід Банк» відступлено право вимоги за договором факторингу №5 від 12.02.2019 року, за кредитним договором № Ск-244-000038/7-2008 від 15.07.2008 року, укладеного між ПАТ «Родовід банк та ОСОБА_1 , у розмірі 16 637,62 грн., з яких:
3% відсотки річних за період з 08.04.2021 року по 24.05.2021 року - 7 470,60 грн.;
Інфляційні збитки за період з 08.04.2021 року по 24.05.2021 року - 9 167,02 грн.,
Витрати, пов'язані із вчиненням виконавчого напису - стягнуто із стягувача
Загальна заборгованість ОСОБА_1 становить загальну суму 17 137,62 грн. з урахуванням плати за вчинення виконавчого напису.
Строк за який проводиться стягнення - з 08.04.2021 року по 24.05.2021 року.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Баталіна С.С. від 13.12.2021 року в межах ВП №67791504 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Інформацією з АСВП підтверджується, що на примусовому виконанні приватного виконавця Баталіна С.С. перебуває виконавче провадження№67791504, боржник ОСОБА_1 , стягувач ТОВ «Вердикт Капітал»(дата відкриття - 06.12.2021 року).
V. Оцінка Суду.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
При вирішенні цивільного спору суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
На підставі наявних в матеріалах справи доказів та повідомлених у заявах по суті справи обставин суд встановив, що на момент вчинення виконавчого напису 28.05.2021 року діяла редакція Постанови КМУ №1172, котра не передбачала можливість стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів з підстав, що випливають з Кредитних договорів, а тому відповідач безпідставно звернувся до приватного нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, а нотаріус без правових підстав такий напис видав.
Зі змісту кредитного договору № Ск-244-000038/7-2008 від 15.07.2008 року встановлено, що датою остаточного повернення Кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків та нарахування комісій є 15.07.2010 року.
Із виконавчого напису встановлено, що представник відповідача звернулася про вчинення виконавчого напису до нотаріуса у травні 2021 року, тобто через більше ніж десять років, після закінчення строку дії договору. Доказів, що свідчать про продовження строку дії договору сторонами до суду не представлено.
Стаття 88 Закону «Про нотаріат» (станом на час виникнення спірних правовідносин) містила різні строки для звернення до нотаріуса (три роки - у відносинах за участю громадян, і один рік - для відносин за участю підприємств, установ і організацій), оскільки на момент ухвалення Верховною Радою України цього закону діяв Цивільний кодекс Української РСР 1963 року (далі - ЦК УРСР), яким позовна давність визначалася залежно від суб'єктного складу сторін правовідносин, тобто три роки у відносинах за участю громадян і один рік у спорах за участю підприємств, установ і організацій. Після внесення змін до ЦК УРСР у 1995 році, а також після вступу у дію нового Цивільного кодексу України у 2004 році строки, встановлені у статті 88 Закону України «Про нотаріат», не були приведені у відповідність до позовної давності, яка вже стала визначатися залежно від сутності позовних вимог, а не за суб'єктною ознакою.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису в контексті застосування положень статті 88 Закону України «Про нотаріат» безпосередньо пов'язаний із позовною давністю, встановленою ЦК України. Фактично законом визначено, що строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису є таким самим, що й позовна давність для звернення до суду. Таким чином, різниця у правовій природі цих строків не має значення у цьому контексті.
Тому і загальний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису становить три роки.
Встановивши, що відповідач звернувся до Приватного нотаріуса після спливу 3-річного строку звернення з вимогами та про стягнення заборгованості, нарахованої поза межами строків, встановлених договором № Ск-244-000038/7-2008 від 15.07.2008 року, суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що стягнута з позивача заборгованість за оспорюваним виконавчим написом є безспірною.
До того ж, відповідачем не надано копії документів, на підставі яких вчинено виконавчий напис, не містять доказів на підтвердження того, що до відповідача перейшло право вимоги за кредитним договором № Ск-244-000038/7-2008 від 15.07.2008 року, укладеним між ПАТ «Родовід Банк» та позивачем.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
У зв'язку з викладеним вище, враховуючи, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського МНО Остапенко Є.М. з порушенням приписів діючого законодавства, доказів протилежного матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про порушення прав та інтересів позивача з боку відповідача та обґрунтованість позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
VІ. Заходи забезпечення позову (заяви).
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 23.12.2021 року заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову задоволено. Зупинено стягнення на підставі виконавчого напису №69508, вчиненого 28 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського МНО Остапенко Є.М., що перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Баталіна С.С. у ВП №67791504.
За змістом ч. ч. 7-8 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
VІI. Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір, витрати по сплаті якого понесені позивачем і документально підтвердженні.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 142 ЦПК України, що кореспондується зі змістом ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», якщо сторону на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб які їх понесли, пропорційно до задоволено чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено судом при поданні позовної заяви позивачем не сплачено судовий збір за звернення до суду із позовом.
Враховуючи викладені норми чинного законодавства України, не сплату позивачем судового збору при зверненні до суду із позовом з ТОВ «»Вердикт Капітал» в дохід держави підлягає до стягнення судовий збір визначений за ставками встановленими ЗУ «Про судовий збір на 2021 рік» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру у розмірі 908,00 грн.
Квитанцією №Р24А1832142274СВ163 від 22.12.2021 року підтверджується, що позивач при зверненні до суду з заявою про забезпечення позову сплатив судовий збір у розмірі 454, 00 грн.
З урахуванням сплаченого позивачем судового збору за подання заяви про забезпечення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 454,00 грн. в рахунок відшкодування судового збору.
Вирішуючи питання про відшкодування судових витрат понесених позивачем на оплату правової допомоги суд приходить до наступного.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат, зокрема: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01)).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
В підтвердження обґрунтованості понесення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16 300,00 грн. та 7 000,00 грн. за аналіз відзиву відповідача та підготовки відповіді на відзив, представником позивача до матеріалів справи долучено: договір про надання правничої допомоги №44-пд/2021 від 21.12.2021 року, додаткову угоду №1 до договору №44-пд/2021 від 21.12.2021 про надання правничої допомоги, прайс лист на надання правничої допомоги, звіт №1 про надані послуги за договором №44-пд/2021 від 21.12.2021, звіт №2 про надані послуги за договором №44-пд/2021 від 21.12.2021, ордер серії ВТ №1023000 про надання на підставі договору правової допомоги ОСОБА_1 адвокатом Білою Т.В.
Суд не сприймає твердження відповідача про необґрунтованість та не співмірність заявленої позивачем суми до відшкодування за отриману правничу допомогу та вважає понесені позивачем витрати на правову допомогу підтвердженими, дійсними, необхідними, розумними, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи, та з урахуванням задоволення позовних вимог такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 88 ЗУ «Про нотаріат», Законом України ст. ст. 12, 13, 89, 258-259, 263-265, 274-284, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» (ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5-Б), третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 6/5) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. 28 травня 2021 року та зареєстрований в реєстрі за №69508, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 17 137,62 грн.- визнати таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» (ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5-Б) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування судового збору 454,00 грн..
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» (ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5-Б) в дохід держави в рахунок відшкодування судового збору 908,00 грн.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» (ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5-Б) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 23 300,00 грн.
Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 23 грудня 2021 року продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал», ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5-Б.
Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 6/5.
Повний текст рішення складено 25.09.2025 року.
СуддяЄ. М. Булах