Справа № 127/18081/25
Провадження 2/127/3661/25
10 жовтня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Горбатюка В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на час навчання,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на час навчання.
Позов мотивований тим, що 30.04.2004 року між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , укладено шлюб. У цьому шлюбі народився позивач - син ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . На теперішній час подружні відносини між батьками позивача припинені, а шлюб між ними розірвано. Після фактичного припинення подружніх відносин батьків позивач залишився проживати разом зі своєю матір'ю - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказує, що матір і надалі продовжує в силу своїх фінансових можливостей утримувати та допомагати Позивачу, проте у зв'язку з тим, що ціни на товари, які необхідні для задоволення базових потреб проживання, значно подорожчали, а також те, шо на утриманні матері позивача є ще інша дитина, сестра позивача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , тому в повній мірі, матір не має можливості надавати допомогу позивачу. 19.09.2022 Позивач вступив на навчання до Вінницького національного технічного університету на факультет інформаційних електронних систем, та на теперішній час є студентом 3 курсу гр. КОІС-226 денної форми навчання, термін навчання позивача становить з 19.09.2022 по 30.06.2026. Позивач стверджує, що Відповідач має реальну змогу надавати допомогу Позивачеві під час його навчання, оскільки він офіційно працює, отримує достатню для життя та утримання сина заробітну платню, і тому має реальну змогу сплачувати аліменти сину, як такому, що продовжує навчання. Оскільки Позивач навчається на денній формі навчання, самостійно працювати та отримувати заробітну плату на теперішній час він не має можливості, тому матеріальне утримання на сьогодні забезпечує матір Позивача самостійно в межах своїх фінансових можливостей. Повідомляє, що покривати базові потреби доволі-таки складно, оскільки мінімальне добове харчування Позивача значно виросло в ціні, є постійна потреба у придбанні додаткових навчальних матеріалів (підручники, платні курси, вебінари, тощо), є необхідність у витратах на придбання техніки для навчання, канцелярських виробів, ліків у випадку захворювань. Звертає увагу, що Позивач проживає в гуртожитку АДРЕСА_1 , по Договору найму житлового приміщення № 390 від 14.09.2022, та змушений платити орендну плату за наймане приміщення, а також додатково оплачувати комунальні послуги за спожиту електроенергію, водопостачання та водовідведення. Крім цього, Позивач на початку кожного тижня та в кінці, змушений користуватися послугами автоперевізників, так як він проживає в гуртожитку з понеділка по п'ятницю, а тому щонеділі він їде на навчання та кожної п'ятниці їде додому до родини тобто додатково щомісяця Позивачем витрачається 1179 гривень 20 коп. на оплату послуг автоперевізників. З огляду на зазначене просить стягнути з відповідача на користь позивача, аліменти на утримання повнолітнього сина, як такого що продовжує навчання, в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно до закінчення сином навчання, або до досягнення 23 років, за умови що він буде продовжувати и навчання.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16 червня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.
Відповідач 09.08.2025 подав відзив на позовну заяву. Відзив мотивовано тим, що Відповідач вважає, що виплата 1/4 доходу перевищує його фінансові можливості, а 1/8 є достатнім та справедливим. Вказує, що Відповідач уже сплачує аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів) на утримання рідної сестри Позивача, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також відповідач має батька, ОСОБА_5 , та матір, ОСОБА_6 . Обоє батьків є особами з інвалідністю II групи, яких Відповідач, відповідно до закону, також повинен утримувати. А тому стягнення аліментів на утримання сина саме у заявленому розмірі вважає завищеними та необґрунтованими, оскільки сплата такої суми істотно порушить його законні інтереси та обов'язки перед іншими особами, які перебувають на його утриманні. Вказує, що у разі задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача ще 1/4 доходу на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, загальний розмір аліментних зобов'язань складатиме 1/2 його доходу, що фактично унеможливить виконання ним конституційного обов'язку щодо утримання батьків (відповідно до ст. 51 Конституції України та ст. 202 СКУ) та забезпечення його власних базових потреб, зокрема на харчування, житло, лікування, комунальні послуги тощо. Повідомляє, що він добровільно оплачує комунальні послуги за квартиру, де проживає його донька та колишня дружина, мама Позивача. Звертає увагу, що позивач не надав суду жодної інформації про фінансовий стан та дохід своєї матері, яка так само зобов'язана брати участь в утриманні сина, відповідно до вимог статті 180 Сімейного кодексу України. Враховуючи викладене, просить суд при визначенні розміру аліментів урахувати поточний фінансовий стан відповідача, наявність інших осіб на утриманні (дитина, батьки з інвалідністю), необхідність справедливого розподілу аліментного навантаження та можливість задоволення потреб позивача в межах 1/8 щомісячного доходу Відповідача, що, на його переконання, є достатнім та відповідає принципам розумності та пропорційності.
Від позивача 14.08.2025 через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач не погоджується із викладеними відповідачем обставинами у відзиві. Позивач вказує, що відповідач на підтвердження своїх доводів не надав жодного доказу, стосовно того, що він дійсно має на утриманні своїх батьків. Зокрема не надано жодного належного та допустимого доказу, що Відповідач бодай якимись діями дійсно допомагає своїм батькам, у відзиві було лише в загальному описану ситуацію, яка вказує лише на те, що його батьки дійсно є особами з інвалідністю, проте батько III групи, а лише мати є особою з інвалідністю II групи. Також, на підтвердження того, що батьки Відповідача не можуть самостійно себе забезпечувати, стороною Відповідача не надано жодних доказів фінансового стану батьків, не конкретизовано чи працюють вони, чи ні, чи отримують будь-які інші доходи. Вказує, що матір відповідача офіційно працює та отримує заробітну плату. Також позивач спростовує доводи Відповідача з приводу того, що він «добровільно» сплачує комунальні послуги за квартиру, де проживає його донька (сестра позивача) та мати позивача (колишня його дружина), оскільки 28.07.2025 Відповідач, разом з працівниками поліції фактично виселив матір з сестрою з квартири, яка йому належить, у зв'язку з чим матір була вимушена в терміновому порядку винаймати житло, відповідно витрачати додаткові кошти на оренду квартири. По при вказані обставини позивач вказує, що його матір і надалі продовжує в силу своїх фінансових можливостей утримувати та надавати позивачеві допомогу, зокрема оплачувати прожиття в гуртожитку, купувати продукти першої необхідності, навчальні матеріали, тощо. Просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до частини 1 статті 1 СК України - Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.
Положеннями ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 року, визначено право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 10 ст. 7 СК України кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Згідно із копією паспорта громадянина України № НОМЕР_1 , виданого 16.08.2023 органом 1814, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , тобто він не досяг двадцяти трьох річного віку.
Відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_2 , виданого 18.07.2019 Бердичівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Житомирській області, батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Відповідно до рішення Баранівського районного суду Житомирської області у справі №273/666/25 від 12.05.2025 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано. До матеріалів справи позивач також додав витяг з сайту Судова влада на підтвердження розірвання шлюбу між його батьками.
Відповідно до довідки №57 від 22.05.2025, що видана ВНТУ факультетом Інформаційних електронних систем, позивач є студентом 3-го курсу гр. КІОС-22б денної форми навчання Факультету Інформаційних електронних систем Вінницького національного технічного університету, навчається за кошти державного бюджету. Термін навчання за ОПП «бакалавр» з 19.09.2022 по 30.06.2026.
Згідно із довідкою Департаменту адміністративних послуг ВМР №46485 від 04.10.2022 зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 з 04.10.2022.
Згідно з довідкою №04-01-05-22/03 від 13.05.2025 встановлено, що ОСОБА_1 проживає в гуртожитку АДРЕСА_1 по Договору найму житлового приміщення №390 від 14.09.2022.
До позовної заяви позивач долучив копію Договору найму житлового приміщення №390 від 14.09.2022, яка містить термін дії цього договору із відмітками про його щорічні пролонгації, права та обов'язки сторін цього договору, зокрема обов'язок замовника сплачувати за послугу з проживання та комунальні послуги. Вартості вказаних послуг договір не містить.
Згідно із довідкою №14-765 від 22.05.2025 ВНТУ позивач, проживаючи у вказаному гуртожитку, сплатив комунальні послуги: 528,29 грн - 16.10.2024, 1940,28 грн - 22.11.2024, 1150 грн - 19.12.24, 1208 грн - 17.02.2025, 2000грн - 24.03.2025.
Доказ оплати послуги з проживання у гуртожитку позивачем подано разом із відповіддю на відзив.
Відповідно до платіжної інструкції 0.0.4400397696.1 від 09.06.2025 ОСОБА_3 здійснила оплату в розмірі 2500 грн на рахунок ВНТУ (за гуртожиток), призначення платежу - за гуртожиток АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 .
Відповідно до платіжної інструкції 0.0.4401585767.1 від 09.06.2025 ОСОБА_1 здійснив оплату в розмірі 2800 грн на рахунок ВНТУ (за гуртожиток), призначення платежу - за гуртожиток АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 .
Із відповіддю на відзив позивач також додав копію договору оренди квартири від 04.08.2025, згідно з яким ОСОБА_3 орендує квартиру за адресою: АДРЕСА_4 .
Позивач разом із позовом надав фіскальні чеки як докази несення ним витрат на продукти харчування, зокрема: чай, батончики, макаронні вироби, сир, морозиво. Також додано чек про оплату за проїзд «Вінниця - Житомир».
Відповідач до свого відзиву долучив судовий наказ Баранівського районного суду Житомирської області №273/896/25 від 10.06.2025 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 у розмірі частини від усіх видів заробітку.
Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого Бердичівським міським управлінням Пенсійного фонду України 09.07.2008 ОСОБА_5 , 1958 року народження, по другій групі інвалідності призначались пенсійні виплати на термін з 01.07.2008 по 30.11.2008. Вказаний документ містить інформацію про продовження виплати пенсії із вказівкою «по інвалідності ІІІ група» призначено «довічно».
Відповідно до копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_4 від 29.04.2014 ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_7 , отримує пенсію по інвалідності 2 групи. Термін дії - довічно.
Відповідно до довідки №32 від 28.07.2025 виданої об'єднанням співвласників багатоквартирного житлового будинку «Весна-2016» ОСОБА_2 «по факту без прописки» проживає з матір'ю ОСОБА_6 та батьком ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_5 .
Відповідно до платіжних інструкцій, що додані до відзиву, відповідач, оплатив за періоди 03.2025-03.2025 та 06.2025-06.2025 комунальні послуги за обслуговування газопостачання, розподіл природного газу, спожитий газ, воду, енергопостачання. Квитанції містять графу «призначення платежу», в яких вказано вид послуги та адресу: АДРЕСА_6 .
Вказані квитанції відповідач долучив на підтвердження несення ним витрат на оплату комунальних послуг за адресою проживання матері та сестри позивача (колишньої дружини та доньки відповідача), однак у суду відсутні будь-які докази того, що за цією адресою проживала дружина та донька відповідача.
Суд звертає увагу, що у відзиві відповідач вказав своєю адресу: АДРЕСА_4 , одночасно, у довідці №32 від 28.07.2025 вказано, що відповідач проживає зі своїми батьками за адресою: АДРЕСА_5 . Тобто згадані квитанції також не можуть підтверджувати витрати відповідача по догляду за своїми батьками, які мають інвалідність. Водночас відповідач не надав доказів щодо витрат на утримання батьків. Довідка про проживання, видана ОСБ, може підтверджувати факт проживання, однак не факт утримання.
Згідно із відповіддю №1479825 від 16.06.2025 з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою і податковій декларації про майновий стан і доходи, сума доходу ОСОБА_2 за період з жовтня 2024 року по квітень 2025 року складає 487415,92 грн. Вказану довідку сформовано засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» відповідно до заявленого позивачем клопотання про витребування доказів.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, встановлює обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати ними аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).
Відповідно до частини першої статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання (частина третя статті 199 СК України).
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними віку двадцяти трьох років.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
У постановах Верховного Суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16-ц та від 24 січня 2019 року у справі № 225/1447/16-ц зроблено висновок по застосуванню статті 199 СК України, який полягає в тому, що «обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину)».
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Сімейний кодекс України виходить із принципів рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов'язані обоє батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх син (дочка).
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Водночас, при визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 761/10510/17.
Отже, судом встановлено, що позивач є повнолітнім, але не досяг 23 річного віку, продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги у зв'язку з продовженням навчання, а відповідач може надавати таку допомогу в певній мірі.
Визначаючись щодо розміру аліментів, суд враховує взаємний обов'язок батьків по утриманню доньки, а також те, що відповідач доказів надання допомоги сину та доказів повної неможливості утримувати його суду не надав. Тому суд, зважаючи на реальні і розумні потреби в матеріальному утриманні дитини, витрати пов'язані з навчанням (проїзд до навчального закладу, харчування, проживання у гуртожитку, що поруч із місцем навчання, забезпечення базовими організаційними речами та приладдям) та обставини, що встановленні судом та мають значення в їх сукупності, зокрема й щодо можливості кожного із батьків надавати допомогу, вважає справедливим встановлення аліментів у розмірі 1/6 частки доходу відповідача щомісячно.
При визначені розміру аліментів суд взяв до уваги правовий висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 24 грудня 2014 року в справі №6-186цс14, та врахував, що відповідач сплачує аліменти на утримання молодшої доньки у розмірі частки доходу, а також врахував усі обставини, визначені ст. 182 СК України, та певну можливість утримання сина батьком відповідно до ст. 200 СК України.
Судом враховано, що навчання позивача здійснюється за кошти державного бюджету, а також, що позивач не надав доказів понесення витрат, зазначених у позові, а саме: придбання техніки для навчання, канцелярського приладдя, підручників, платних курсів, вебінарів.
Також суд не взяв до уваги долучену разом із відповіддю на відзив платіжну інструкцію № 0.0.4401604124.1 від 09.06.2025 про сплату 420 грн на рахунок ПрАТ УПСК Подільський регіональний страховий центр із призначенням платежу згідно договору серії УП-5, від ОСОБА_1 . Згаданий договір позивач не долучив до матеріалів справи, тому у суду відсутня можливість встановити та підтвердити, що вказаний платіж пов'язаний із навчанням позивача.
Оскільки обов'язок доведення потреби повнолітнього позивача у матеріальній допомозі з боку відповідача та її розміру покладається на самого позивача, у випадку ненадання таких доказів, суд немає підстав для задоволення позову у заявленому розмірі. Але суд зважає, що освітній процес потребує постійних витрат, зокрема, сплату за проживання поруч із місцем навчання, потреб для задоволення базових життєвих потреб, витрат, пов'язаних із пересуванням до місця навчання тощо.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За вказаних обставин, врахуючи як матеріальний стан сторін та неможливість повнолітнього позивача забезпечувати своє утримання у зв'язку із продовженням навчання, так і інші обставини, визначені частиною першою статті 182 ЦПК України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/6 частки заробітку (доходу) на період навчання сина, але не довше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років, що є необхідним та достатнім для задоволення його потреб у зв'язку із навчанням з урахуванням можливості надання утримання другим з батьків.
Аліменти підлягають стягненню відповідно до ч. 1 ст. 191, ст. 201 СК України від дня пред'явлення позову, тобто з 11.06.2025.
Відповідно до статті 192 СК України, яка застосовується до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо позивача на користь якого ухвалено рішення звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.
Керуючись ст. 199, 200, 201 СК України, ст. 76, 80, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на час навчання задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_1 , який продовжує навчання, в розмірі 1/6 частини від усіх його видів заробітку (доходів) щомісяця, починаючи з 11.06.2025 до закінчення ним навчання, але не більше, ніж до досягнення ОСОБА_1 23 років.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави у розмірі 1211,20 грн.
У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 .
Суддя В. В. Горбатюк