Справа №295/5927/25
Категорія 52
2/295/2598/25
03.10.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира у складі:
головуючої судді Стрілецької О.В.
за участі секретаря судового засідання Простибоженко Ю.М.
представника позивача - адвоката Янчука М.О.
представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Горлова Є.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу позовом, поданим представником ОСОБА_2 - адвокатом Янчуком Максимом Олександровичем, до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення коштів,
І. Короткий зміст позовних вимог
Адвокат Янчук М.О. в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути на користь позивача:
- з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» суму недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 20000,00 грн;
- з ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 27672,57 грн, витрати, пов'язані з проведенням експертизи в розмірі 9117,72 грн, витрати за евакуацію транспортного засобу в сумі 3000,00 грн та моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн.
Також з відповідачів просить стягнути понесені витрати зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги вказує, що 04.02.2025 за участі транспортного засобу марки «Opel Meriva» під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки «Vоlvo» відбулась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 12.03.2025 ОСОБА_1 за обставин вказаної вище дорожньо-транспортної пригоди визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, до нього застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Представник позивача вказує, що ОСОБА_2 є власником транспортного засобу марки Vоlvo», державний номерний знак НОМЕР_1 , її автомобіль під час дорожньо-транспорної пригоди отримав значні пошкодження.
У позові зазначено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «Opel Meriva» була забезпечена страховим полісом №ЕР-219990443 ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».
ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» сплатило позивачу страхове відшкодування в межах суми, визначеної страховим полісом, в розмірі 140000,00 грн.
Згідно з висновком експерта матеріальна шкода завдана позивачу внаслідок пошкодження належного їй транспортного засобу становить 187672,57 грн.
З урахування раніше виплаченої страхової суми в розмірі 140000,00 грн ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» повинна доплатити позивачу страхову виплату у розмірі 20000,00 грн в межах суми страхового ліміту, який складає 160000,00 грн.
Посилаючись на ст. 1194 ЦК України адвокат Янчук М.О. зауважує, що у зв'язку з недостатністю суми страхової виплати для повного відшкодування завданих збитків, різницю в розмірі 27672,57 повинен відшкодувати винуватець дорожньо-транспорної пригоди - ОСОБА_1 , а також з нього підлягають стягненню витрати, пов'язані з проведенням експертизи, - 9117,72 грн та витрати за евакуацію транспортного засобу - 3000,00 грн.
Крім того, представник позивача вказує, що позивачці були заподіяні моральні страждання, які виразились в негативних емоціях, занепокоєнні, переживаннях, що призвело до втрати звичайного способу життя. Розмір завданої моральної шкоди оцінено в сумі 50000,00 грн, яку позивач також просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 .
ІІ. Процедура і позиції сторін
Відповідно до ухвали суду від 16.05.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
19.05.2025 представник ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» - адвокат Пилипець А.Ю. направив відзив на позовну заяву (а.с. 101-109), в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог до страхової компанії. Обгрунтовуючи заперечення вказав, що 05.02.2025 представник ПрАТ «УСК «Княжа ВІГ» провів огляд транспортного засобу марки «VOLVO», державний номерний знак НОМЕР_1 , та задокументував пошкодження, які були погоджені з позивачем.
13.03.2025 ОСОБА_2 особисто підписала заяву, в якій погодилась на отримання страхового відшкодування в сумі 140000,00 грн, зазначена страхова сума була виплачена позивачу.
Посилаючись на норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та постанови Верховного Суду адвокат ОСОБА_3 зазначив, що страховик здійснив виплату погодженої позивачкою суми страхового відшкодування, зобов'язання страхової компанії були виконані у повному обсязі та належним чином, а відтак у ПрАТ «Страхова компанія» «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відсутні будь-які зобов'язання перед позивачем.
Представник страхової компанії звертав увагу, що франшиза за полісом страхування становить 3200,00 грн.
Інші заяви по суті справи учасниками судового провадження не подавались.
Представник позивача - адвокат Янчук М.О. в судовому засіданні 01.10.2025 позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві, просив їх задоволити. Додатково пояснив, що згідно з висновком експерта матеріальна шкода, завдана його довірительці, становить 187672,57 грн. Вказав, що його довірителька вчасно повідомила страховика про страховий випадок, ліміт страхового відшкодування складає 160000,00 грн, проте ПрАТ «УСК «Княжа ВІГ» виплатило страхову суму в розмірі 140000,00 грн, а відтак повинно доплатити різницю 20000,00 грн. Страхова компанія повинна була відшкодувати 160000,00 грн, враховуючи що транспортний засіб повністю знищений. Розмір завданих збитків підтверджений висновком експерта.
Крім того, адвокат Янчук М.О. зазначив, що автомобіль відновленню не підлягає, ОСОБА_2 не може використовувати його за призначення, що порушило її звичний спосіб життя, завдало душевних хвилювань та страждань, що є підставою для стягнення моральної шкоди.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Горлов Є.С. позовні вимоги визнав частково, визнав позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди в заявленому розмірі 27672,57 грн, не заперечував проти стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 4000,00 грн. Розмір моральної шкоди, заявлений в позовній заяві до стягнення в сумі 50000,00 грн вважає завищеним і не підтвердженим доказами. Заперечував проти стягнення витрат, пов'язаних з проведенням експертизи в розмірі 9117,72 грн та витрат за евакуацію в сумі 3000,00 грн, оскільки їх розмір не підтверджений належними доказами.
Письмовий відзив на позовну заяву не подавав. Щодо позовних вимог до страхової компанії покладався на розсуд суду.
Представник ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» в судове засідання не з'явився, у відзиві на позовну заяву просить розгляд справи проводити без його участі (а.с. 109).
Відповідно до положень ст. 244 ЦПК України в судовому засіданні 01.10.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, оголошення якого відкладено до 03.10.2025.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом
Судом встановлено, що 04.02.2025 за участі транспортного засобу марки «Opel Meriva» під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки «Vоlvo», державний номерний знак НОМЕР_1 , відбулась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
ОСОБА_2 є власником транспортного засобу марки «Vоlvo», державний номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується змістом копії зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 (а.с. 19).
Згідно з постановою Богунського районного суду м. Житомира від 12.03.2025 ОСОБА_1 за обставин вказаної вище дорожньо-транспортної пригоди визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, до нього застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу (а.с. 15-16).
На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «Opel Meriva», державний номерний знак НОМЕР_3 , була забезпечена за страховим полісом ЕР-219990443 у ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп». Згідно з умовами страхового полісу ліміт відповідальності за шкоду майну визначений в сумі 160000,00 грн, франшиза - 3200, 00 грн. (а.с. 118).
Відповідно до висновку експерта за результатами транспортно-товарознавчого дослідження №01/02/25 від 26.02.2025 ринкова вартість автомобіля марки «Volvo V50», реєстраційний номер НОМЕР_4 , станом на дату дорожньо-транспортної пригоди 04.02.2025 становила 262 319,15 грн; вартість відновлювального ремонту автомобіля станом на 04.02.2025 року, з урахуванням ПДВ на запасні частини та метизи, становила 786 718,90 грн; вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу станом на 04.02.2025 становила 262 319,15 грн; утилізаційна вартість автомобіля марки «Volvo V50», реєстраційний номер НОМЕР_4 , станом на 04.02.2025 року становила 74 646,58 грн (а.с. 20-90).
ІV. Законодавство, що підлягає застосуванню, оцінка доказів та мотиви суду
Частиною 3 статті 386 ЦК України встановлено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Нормами ч. 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
З огляду на те, що судом достовірно встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась з вини водія ОСОБА_1 , що встановлено на підставі постанови суду в справі про адміністративне правопорушення, а відтак на підставі ч. 6 ст. 82 ЦПК України є обов'язковим для суду і не підлягає додатковому доказуванню, заподіяна майнова шкода позивачу внаслідок пошкодження належного їй на праві власності транспортного засобу, завдані збитки підлягають відшкодуванню на підставі ст.ст. 1166, 1187,1188 ЦК України особою, яка їх завдала.
Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відносини у сфері страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, ЦК України, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Щодо вимог до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».
Звертаючись до суду з позовом адвокат Янчук М.О. просить стягнути на користь позивача з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» суму недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 20000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.01.2025 № 3720-ІХ (далі за текстом - закон № 3720-ІХ) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов'язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв'язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.
Нормами п.п. 1, 6 ч. 1 ст. 26 закону № 3720-ІХ передбачено, що у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов'язані, зокрема, із пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи; доставкою (транспортуванням), зокрема з використанням спеціального автомобіля-евакуатора, пошкодженого транспортного засобу потерпілої особи з місця дорожньо-транспортної пригоди, якщо такий транспортний засіб не може рухатися самостійно.
Загальний розмір усіх здійснених страхових (регламентних) виплат у разі заподіяння шкоди майну потерпілої особи не може перевищувати розмір страхової суми за таку шкоду, встановленої цим Законом (ч. 3 ст. 26 закону № 3720-ІХ).
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 27 закону № 3720-ІХ вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу включає вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв'язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, визначеного на підставі акта огляду транспортного засобу, складеного представником страховика (у випадках, передбачених частиною першою та пунктом З частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ), або висновку суб'єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, складеного відповідно до частини четвертої статті 31 цього Закону, а також вартість матеріалів, необхідних для здійснення відповідного ремонту.
Зі змісту ч. 5 ст. 27 закону № 3720-ІХ вбачається, що у разі відмови потерпілої особи від здійснення страховиком (МТСБУ) відшкодування у порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті, така страхова (регламентна) виплата здійснюється страховиком (МТСБУ) на банківський (платіжний) рахунок потерпілої особи в розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, розрахованого страховиком (МТСБУ) з використанням ліцензованих програмно-технічних комплексів із розрахунку вартості відновлювальних ремонтів транспортних засобів чи суб'єктом оціночної діяльності, оцінювачем, судовим експертом на замовлення страховика (МТСБУ), а у випадку, передбаченому абзацом четвертим частини четвертої статті 31 цього Закону, - потерпілої особи, за вирахуванням суми податку на додану вартість або в розмірі витрат на здійснення відновлювального ремонту, погодженому між страховиком (МТСБУ) і потерпілою особою.
Згідно зі ст. 32 закону № 3720-ІХ для отримання страхової (регламентної) виплати потерпіла особа чи інша особа, яка має право на її отримання (далі - заявник), подає страховику, а у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - до МТСБУ, заяву про страхову виплату, заяву про регламентну виплату у строк.
Судом встановлено, що 05.02.2025 представник ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» провів огляд транспортного засобу марки «VOLVO», державний номерний знак НОМЕР_1 , зафіксував пошкодження, отримані транспортним засобом в результаті дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 112).
Зазначений акт був погоджений власником транспортного засобу марки «VOLVO», що підтверджується підписом (на звороті а.с. 112).
13.03.2025 ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» проведено ремонтну калькуляцію для визначення вартості ремонту автомобіля марки «VOLVO», що склало 195070,42 грн(а.с. 113-116).
13.03.2025 ОСОБА_2 направила до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» заяву про страхову виплату, в якій підтвердила, що між нею та страховиком досягнуто згоди про розмір страхової виплати. Розмір узгодженого страхового відшкодування складає 140000,00 грн (а.с. 117).
В заяві зазначено, що ОСОБА_2 підтверджує, що між потерпілою та страховиком досягнуто згоди про розмір страхової виплати, заява подана відповідно до вимог ч. 5 ст. 27, ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
За змістом вказаного узгодження ОСОБА_2 , діючи добровільно, на власний розсуд погодилась із розміром страхового відшкодування ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» в сумі 140 000,00 грн та правовими наслідками такої виплати.
Для приватного права властивою є така засада як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм.
Для приватного права притаманна диспозитивність, яка проявляється, зокрема і в тому, що особа, з урахуванням принципу свободи правочину, сама вирішує вчиняти чи не вчиняти певний правочин.
Доктрина заборони суперечливої поведінки, базується зокрема на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. В основі доктрини заборони суперечливої поведінки знаходиться принцип добросовісності. Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 зазначав, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Відомостей про те, що ОСОБА_2 підписала вказане узгодження під впливом помилки, обману, насильства, тяжкої обставини або не усвідомлюючи значення своїх дій, матеріали справи не містять.
На підставі поданої ОСОБА_2 заяви з погодженою сумою страхової виплати страховик сплатив позивачу 140000,00 грн, що не заперечувалось представником позивача в позовній заяві та в судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» у повній мірі та належним способом виконало зобов'язання за договором обов'язкового страхування, після досягнення згоди щодо розміру страхового відшкодування, страховик виплатив ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 140000,00грн, а відтак всі зобов'язання страховика щодо виплати страхового відшкодування за цим страховим випадком вважаються припиненими.
Враховуючи, що позивач погодилась на отримання страхового відшкодування, погодила його розмір, отримала виплати на підставі поданої нею заяви, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» за безпідставністю.
Аналогічні за змістом правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №569/13697/15-ц; від 04.07.2019 у справі №569/13697/15-ц; від 10.06.2020 у справі № 333/2096/17; від 06.10.2021 у справі № 362/3043/18; від 17.11.2021 у справі №523/19127/15-ц; від 13.12.2023 у справі 759/28079/21, які є обов'язковими для застосування судами нижчих інстанцій на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК України. Тобто судова практика зі спірних правовідносин є сталою і незмінною.
Щодо вимог до відповідача ОСОБА_4 .
Звертаючись до суду з позовом, представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 27672,57 грн, витрати, пов'язані з проведенням експертизи в розмірі 9117,72 грн, витрати за евакуатор в сумі 3000,00 грн та моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
За правилами частин першої, другої, третьої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
У постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 р. у справі № 6-691цс15 вказано, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні. Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України щодо відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
ОСОБА_2 на підставі заяви про страхову виплату отримала від ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»страхове відшкодування в сумі 140000,00 грн.
Звертаючись з позовом представник позивача просив стягнути з ОСОБА_1 на підставі ст. 1194 ЦК України матеріальні збитки в сумі 27672,57 грн, як різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням, яке підлягає виплаті страховиком винуватця дорожньо-транспортної пригоди, які обраховані таким чином: 187672,57 грн (матеріальний збиток) - 160000,00 грн (повна сума страхового відшкодування).
На підтвердження розміру заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 збитків представник позивача надав суду висновок експерта, зі змісту якого вбачається, що ринкова вартість автомобіля марки «VOLVO» на момент ДТП становила 262319,15 грн; вартість відновлювального ремонту - 786718,90 грн; матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля марки «VOLVO», пошкодженого в результаті дорожньо-транспортної пригоди, дорівнює його ринковій вартості на момент ДТП і складає 262319,15 грн; утилізаційна вартість автомобіля - 74646,58 (а.с. 44). Тобто відновлювальний ремонт є екномічно необгрунтованим.
З огляду на те, що залишки автомобіля знаходяться у позивача, представник визначив розмір матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, в сумі 187672,57 грн (262319,15 грн (вартість матеріального збитку) - 74646,58 (утилізаційна вартість автомобіля)).
Дослідивши наданий висновок, суд приймає його як належний і допустимий доказ, оскільки висновок підготовлений експертом для подання до суду, в ньому зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність, судом не встановлено, що висновок складений з порушенням норм, які регламентують порядок проведення судових експертиз, він не містить відомостей, які суперечать іншим доказам у справі.
В судовому засіданні представник ОСОБА_5 - адвокат Горлов Є.С. відповідно до ст. 206 ЦПК України позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 27672,57 грн визнав, не заперечував щодо їх задоволення.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За правилами ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Отже, керуючись принципами змагальності та диспозитивності судового розгляду, те, що суд позбавлений процесуальної можливості самостійно визначити і змінювати зміст заявлених стороною вимог, якими вона керується на власний розсуд, самостійно несучи ризики вчинення або невчинення процесуальних дій, з відповідача ОСОБА_1 на підставі ст. 1194 ЦК України в межах заявлених вимог підлягає стягненню 27672,57 грн в рахунок відшкодування завданих позивачу матеріальних збитків, позовні вимоги в цій частині є обгрунтованими і підлягають задоволенню.
Щодо стягнення моральної шкоди
Звертаючись з позовом позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн.
За приписами ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна (п.п. 2, 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України).
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Дослідивши письмові матеріали, встановивши фактичні обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення на користь позивача моральної шкоди з огляду на таке.
Судом достовірно встановлено, що внаслідок неправомірних дій водія ОСОБА_1 відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок чого суттєво пошкоджений транспортний засіб, який належить позивачу.
Безперечно такі дії викликали у позивача негативні емоції, занепокоєння, переживання, стрес, втрату звичайного способу життя, призвели до необхідності вживати додаткові заходи для усунення порушень та відновлення порушеного права, що вказує на заподіяння їй моральних страждань.
Разом з тим, дослідивши надані позивачем докази для доведення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що позивачем заявлена до стягнення сума в розмірі 500000,00 грн не підтверджена достатніми доказами.
В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Горлов Є.С. позовні вимоги в частинні стягнення моральної шкоди визнав в розмірі 4000,00 грн.
Виходячи із засад розумності і справедливості, за відсутності будь-яких доказів, які підтверджують розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд визначає розмір морального відшкодування, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача в сумі 5000,00 грн.
Суд вважає, що такий розмір моральної шкоди буде ефективним засобом юридичного захисту порушеного права позивача і здатен компенсувати понесені нею психоемоційні втрати немайнового характеру.
Щодо відшкодування витрат на евакуацію транспортного засобу.
Звертаючись з позовом, представник позивача просив стягнути з ОСОБА_1 витрати за евакуатор в розмірі 3000,00 грн.
Представник відповідача Горлов Є.С., заперечуючи проти їх стягнення, посилався на те, що до матеріалів справи не долучені документи, які підтверджують, що такі витрати були понесені позивачем.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що стороною позивача всупереч ст.ст. 12, 12, 81 ЦПК України не надано докази, які б підтверджували, що позивач користувалась послугами з евакуації транспортного засоби з місця дорожньо-транспортної пригоди, які і не доведений розмір таких витрат, заявлений до стягнення.
Представник позивача, маючи процесуальну можливість спростувати такі доводи, не вчинив жодної процесуальної дії на обґрунтування позовних вимог в цій частині, що є його обов'язком, не скористався своїм правом, не подав клопотання про витребування доказів, таким чином, взявши на себе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій, що передбачено ст. 12 ЦПК України.
За наведених обставин, суд відмовляє в задоволенні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 витрат за евакуацію транспортного засобу в розмірі 3000,00 грн, оскільки вони є недоведеними на підставі доказів.
Таким чином, дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності та взаємозв'язку, встановивши на їх підставі фактичні обставини справи, проаналізувавши норми матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, враховуючи правові висновки Верховного Суду, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, на користь позивача з відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню матеріальні збитки в розмірі 27672,57 грн та моральна шкода в сумі 5000,00 грн, що разом становить 32672,57 грн. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє за безпідставністю.
V. Розподіл судових витрат
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, на професійну правничу допомогу, а також пов'язані із проведенням експертизи.
За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Звертаючись з позовом, позивач просила стягнути на її користь понесені судові витрати зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу.
Також в рахунок стягнення матеріальної шкоди позивач просила стягнути витрати за проведення експертизи в розмірі 9117,72 грн, висновок якої був наданий суду для підтвердження розміру заявлених збитків. Суд вважає помилковими доводи позивача, що витрати, пов'язані із проведенням експертизи, яка була проведена на замовлення учасника справи до подання до суду, підлягають стягненню як матеріальні збитки.
Так, в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 712/4126/22 від 22.11.2023 зазначено, що витрати, пов'язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат (стаття 132, КАС України, стаття 123 ГПК України, стаття 133 ЦПК України).
Висновок експерта може бути підготовлений як підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи.
У випадку подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Зокрема, інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і у разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, такий висновок не приймається судом до розгляду (стаття 101 КАС України, стаття 98 ГПК України, стаття 102 ЦПК України).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду з позовом, а те, чи пов'язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи (п.п. 174-177).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, суду належить вирішити питання про розподіл понесених позивачем судових витрат, які складаються із судового збору, витрат з надання правничої допомоги та пов'язаних з проведенням експертизи.
Щодо стягнення судового збору.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється з урахуванням загальної суми позову у разі подання позову одним позивачем до кількох відповідачів.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що ціна позову становить 100672,57 грн (20000,00 грн - матеріальна шкода зі страхової компанії + 27672,57 грн - матеріальна шкода з ОСОБА_1 + 50000,00 грн моральна шкода + 3000,00 грн - послуги з евакуації транспортного засобу).
Звертаючись до суду з позовною заявою ОСОБА_2 сплатила судовий збір з вимог майнового характеру в розмірі 1211,20 грн (а.с. 8).
Позовні вимоги до ОСОБА_1 задоволені частково в загальному розмірі на 32672,57 грн (27672,57 грн - матеріальна шкода + 5000,00 грн моральна шкода), що складає 32% від заявленої позивачем до стягнення суми.
На підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки судом позов задоволений частково, стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 387,58 грн (1211,20 грн х 32%).
Щодо витрат, пов'язаних із проведенням експертизи.
Як вже зазначено судом, при поданні позовної заяви позивачем на підтвердження розміру завданих збитків наданий висновок експерта, в якому зазначено, що він підготовлений для подання до суду, експерт обізнаний про кримінальну відповідальність.
При визначенні розміру завданих позивачем збитків суд посилався на висновок експерта, визнавши його належним, достатнім і допустимим доказом.
Зі змісту Акту виконаних робіт від 26.02.2025 вбачається, що вартість виконаної експертизи становить 9117,72 грн (а.с. 17).
Суд визнає достатнім і належним доказом, який підтверджує понесені позивачем витрати для проведення експертизи акт виконаних робіт, оскільки в ньому зазначена вартість робіт за проведення експертизи, наявність висновку свідчить про виконану роботу, а відтак суд відхиляє доводи адвоката Горлова Є.С. про те, що витрати, пов'язані з проведенням експертизи, не підтверджені належними доказами.
Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України відшкодуванню підлягають не лише понесені стороною витрати, а й витрати, які особа має сплатити у зв'язку з розглядом справи.
Таким чином, з огляду на те, що понесені позивачем витрати на оплату експертизи безпосередньо пов'язані з розглядом цієї справи, оскільки саме на підставі висновку експерта позивачем доводився розмір заподіяних збитків, на підставі ст. 133 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, пов'язані з проведенням експертизи, висновок якої був використаний судом як доказ, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 2917,67 грн (9117,72 грн х 32%).
Щодо витрат на правничу допомогу.
Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
На підтвердження понесених позивачем витрат з надання правничої допомоги в розмірі 10000,00 грн представник позивача надав: витяг з договору про надання адвокатських послуг №121/1/25 від 11.03.2025, відповідно до змісту якого передбачено, що за послуги, які надаються адвокатом відповідно до умов договору клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 10000,00 грн; сума, визначена цим договором, є остаточною та передбачає оплату всіх послуг адвоката за цим договором; оплата здійснена під час підписання даного договору (а.с. 92).
З огляду на те, що позовні вимоги задоволені частково, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати з надання професійної правничої допомоги пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 3200,00 грн (10000,00 грн х 32%).
Керуючись ст.ст. 12, 13, 244, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 27672,57 грн, моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в розмірі 387,58 грн, за проведення експертизи в сумі 2917,67 грн та на правничу допомогу в сумі 3200,00 грн, що разом становить 39177,82 грн.
Відмовити в задоволенні решти позовних вимог до ОСОБА_1 .
Відмовити в задоволенні позовних вимог до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення матеріальної шкоди.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 .
Представник позивача: адвокат Янчук Максим Олександрович, робоча адреса: м. Житомир, вул. Кафедральна, 10.
Відповідачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 .
Представник відповідача - адвокат Горлов Єгор Сергійович, робоча адреса: м. Житомир, вул. Мала Бердичівська, 16, літ. А.
Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», місцезнаходження: м. Київ, вул. Глибочицька, 44, ЄДРПОУ 24175269.
Повний текст рішення складений 08.10.2025.
Суддя О.В. Стрілецька