Справа №276/1042/25
Категорія 38
2/295/3650/25
06.10.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
Головуючої судді Стрілецької О.В.
за участі секретаря судового засідання Простибоженко Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
І. Короткий зміст позовних вимог
Позивач шляхом використання Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний суд» звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №868392 від 11.05.2019 в розмірі 23465,82 грн, яка складається із: основна сума боргу - 5000,00 грн, відсотки - 2700,00 грн, пеня та штраф - 10230,00 грн, а також інфляційні - 3920,65 грн та 3% річних - 1615,17 грн, які нараховані за період з 23.02.2019 по 23.02.2022. Крім того, просить стягнути понесені судові витрати.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилається на те, що 11.05.2019 між ТОВ «Авентус Україна», правонаступником якого є ТОВ «Він Фінанс», та ОСОБА_2 з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи був укладений електронний договір №868392 про надання споживчого кредиту на суму 7000,00 грн, на строк 30 днів зі сплатою процентів за стандартною ставкою за користування кредитом у розмірі 1,80% в день, знижена процентна ставка 1,53 % в день.
Представник позивача зауважує, що ТОВ «Авентус Україна»свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в строк та на умовах, передбачених договором.
Відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 23465,82 грн, яку позивач просить стягнути на свою користь.
Обґрунтовуючи наявність права вимоги до відповідача представник позивача посилається на ст. ст. 512, 514 ЦК України, вказує, що право вимоги до нього перейшло на підставі договору факторингу від 12.04.2018, укладеного між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія", яке 25.07.2024 перейменоване на ТОВ «Він Фінанс».
ІІ. Процедура та позиції сторін
Згідно з ухвалою Хорошівського районного суду Житомирської області від 01.07.2025 справу направлено для розгляду за підсудністю до Богунського районного суду м. Житомира.
Прізвище відповідача ОСОБА_3 змінено на ОСОБА_4 (а.с. 53).
Відповідно до ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 23.07.2025 у справі відкрито провадження та постановлено розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін.
27.08.2025 представник відповідача - адвокат Антонович О.С. направила відзив на позовну заяву (а.с. 70-76), в якому позовні вимоги визнала частково в розмірі 12427, 19 грн, з яких 5000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 2295,00 грн - заборгованість за відсоткам, 2500,00 грн - пеня та штраф, 1836,79 грн - інфляційні, 795,40 грн - 3% річних.
Представник відповідача зазначила, що за умовами укладеного ОСОБА_2 договору, зокрема, п.п. 1.1, 1.2, 4.5, додатку №1 до договору та графіку платежів передбачено, що при отриманні кредиту в розмірі 5 000,00 гривень, користуванні ним протягом 30 днів відсотки становлять 2295,00 грн; штраф, який нараховується у момент сплати, який у будь-якому випадку не може перевищувати 50% суми, одержаної клієнтом в кредит, і становить 2500,00 грн, сума заборгованості становить 9795,00 грн. Всупереч викладеному, позивачем заявлена до стягнення сума 17930,00 грн, що не відповідає умовам укладеного договору.
У відзиві на позовну заяву вказано, що позивач має право на стягнення суми боргу та відсотків, які нараховані в межах строку кредитування, який становить 30 днів, нарахування, здійснені після закінчення строку кредитування, є неправомірними.
Щодо розрахунку інфляційних та 3% річних представник відповідача зазначає, що позивачем невірно проведено їх нарахування з 23.02.2019, оскільки кредитний договір був укладений лише 11.05.2019, строк кредитування 30 днів, отже відповідальність за ст. 625 ЦК України не могла наступити раніше 11.06.2019.
Представник відповідача визнала, що інфляційні та річні за ст. 625 ЦК України можуть бути нараховані за період з 11.06.2019 по 23.02.2022. Згідно з проведеним нею розрахунком заборгованість за інфляційними за цей період становить 1836,79 грн, 3% річних - 795,40 грн.
Відповідач визнала заборгованість на суму 12427,00 грн.
Крім того, адвокат Антонович О.С. просить відмовити в стягненні з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. Посилається на те, що на підтвердження витрат позивача на отримання правової допомоги до матеріалів позовної заяви, яка подана до суду 20.06.2025, долучений договір про надання правової допомоги від 22.03.2024, строк дії якого закінчився 14.02.2025. Також зазначила, що з наданих документів незрозуміло, яким чином проведений розрахунок вартості наданих послуг, оплата є погодинною за виконану роботу чи обраховується іншим чином, в договорі про надання правничої допомоги не визначена вартість послуг, які підлягають оплаті.
Представник позивача в судове засідання 01.10.2025 не з'явився, в позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечував (а.с. 8).
В судове засідання 01.10.2025 представник відповідача направила заяву про розгляд справи без її участі та без участі відповідача, під час ухвалення рішення просить врахувати обставини, викладені у відзиві на позовну заяву (а.с. 70)
За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, на підставі ст.ст. 244, 259 ЦПК України в судовому засіданні 01.10.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, складення повного тексту якого відкладено до 5 днів.
ІІІ. Національне законодавство, що підлягає застосуванню
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У статтях 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов забороняється.
За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
ІV. Обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження та мотиви суду
Судом встановлено, що 11.05.2019 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_2 з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» в електронному вигляді був укладений договір №868392 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту (а.с. 20-21).
Зазначений кредитний договір укладений відповідно до правил надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту ТОВ «Авентус Україна», які розміщені на Веб сайті.
Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Авентус Україна» надало ОСОБА_2 кредитні кошти в сумі 5 000,00 грн; строк кредитування 30 днів; зі зниженою процентною ставкою 1,53 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, яка застосовується у межах строку надання кредиту; стандартна процентна ставка становить 1,80 % від суми позики за кожний день користування позикою; загальна вартість позики за зниженою ставкою складає 145,90 % від суми позики або 7 295,00 грн та включає в себе проценти (відсотки) за користування позикою - 45,90 % від суми позики або 2 295,00 грн (пункти договору 1.1-1.4).
Згідно з п. 3.2 договору нарахування процентів за договором здійснюється за зниженою процентною ставкою на залишок фактичної заборгованості за позикою за фактичну кількість календарних днів користування позикою. Проценти за користування позикою нараховуються щоденно, починаючи з дня надання позики в межах строку надання позики, визначеного у п.1.2 договору, за виключенням дати повернення позики та сплати нарахованих процентів, зазначеної у графіку платежів.
Пунктами 4.4, 4.5 договору передбачено, що у випадку прострочення повернення суми позики, клієнт зобов'язаний сплатити товариству штраф в розмірі 60,00 грн за кожен день прострочення, починаючи з четвертого дня прострочення виконання зобов'язань за договором; штрафи за договором нараховуються у момент сплати, але в будь-якому випадку граничний розмір сукупної суми неустойки (штрафів та пені), нарахованої за порушення Клієнтом зобов'язань за цим договором, не може перевищувати 50% суми, одержаної клієнтом за цим договором, і становить 2 500,00 грн.
Досліджений судом договір містить інформацію про використання позичальником електронного підпису із датою та часом проставлення 11.05.2019 16:28:03. Інформація про ідентифікацію підтверджується довідкою з особистими даними особи, одноразовий ідентифікатор А355465 (а.с. 32).
З матеріалів справи, досліджених судом, встановлено, що ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу ОСОБА_2 можливість користуватись кредитними коштами. Разом з тим, відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплати інших платежів за договором не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача не заперечувала факт укладення ОСОБА_5 кредитного договору №868392 від 11.05.2019 та його умов, а також отримання кредитних коштів в сумі 5000,00 грн.
12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладений договір факторингу №1, за умовами якого та з урахуванням додаткової угоди №25 від 12.09.2019 до договору факторингу ТОВ «Авентус Україна» передало (відступило) ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» за плату належні йому права вимоги до відповідача, що підтверджується змістом самого договору, додаткової угоди до нього та Витягу з Реєстру боржників до цього Договору (а.с. 16-18, 29, 46).
25.07.2024 ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» перейменовано на ТОВ «Він Фінанс», що підтверджується протоколом загальних зборів №1706 (а.с. 23, 25).
Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
З урахуванням викладеного, на підставі ст.ст. 512, 514 ЦК України до ТОВ «Він Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором №868392 від 11.05.2019.
Згідно з карткою обліку договору (розрахунком заборгованості), складеним ТОВ "Авентус", вбачається, що сума боргу за вказаним кредитним договором становить 17930,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 5000,00 грн; заборгованість за відсотками, які нараховані з 12.05.2019 по 08.09.2019, - 10530,00 грн, штраф - 2400,00 грн (а.с. 10-12)
Водночас, зі змісту розрахунку заборгованості за кредитним № 868392, складеного ТОВ "Авентус" на дату відступлення права вимоги, вбачається, що борг становить 17930,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5000,00 грн; заборгованість за відсотками - 2700,00 грн, будь-які інші нарахування відсутні (а.с. 26). Проте, при проведенні математичних підрахунків зі складання складників заборгованості за тілом кредиту та відсотками (5000,00 + 2700,00) борг мав би становити 7700,00 грн, а не 17930,00 грн (а.с. 26).
При цьому, в позовній заяві ТОВ «Він Фінанс» просить стягнути з відповідача заборгованість по тілу кредиту в сумі 5000,00 грн, відсотки в сумі 2700,00 грн, пеню та штраф в розмірі 10230,00 грн.
Дослідивши заявлені позивачем вимоги в цій частині та перевіривши надані позивачем розрахунки, суд їх відхиляє, оскільки вони суперечать умовам укладеного між сторонами договору.
Зі змісту дослідженого кредитного договору №868392 від 11.05.2019, додатку №1 до договору, який містить графік платежів, загальна вартість кредиту становить 7 295, 00 грн, з яких 5000,00 грн - тіло кредиту та 2295,00 грн - відсотки за користування кредитом (а.с. 22).
Пунктами 4.4, 4.5 договору передбачено нарахування пені та штрафу за невиконання зобов'язань, розмір яких не може перевищувати 50% суми, одержаної клієнтом, і становить 2500,00 грн.
Дослідивши зміст поданого представником відповідача відзиву на позовну заяву, в якому наведений власний розрахунок заборгованості, згідно з яким сума боргу ОСОБА_2 за кредитним договором №868392 від 11.05.2019 становить 9795,00 грн, яка складається з тіла кредиту - 5000,00грн, відсотків - 2295,00 грн, пені і штрафу - 2500,00 грн, суд визнає його правильним та таким, що відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору.
Інші нарахування, здійснені позивачем і заявлені до стягнення, не відповідають умовам укладеного кредитного договору, а відтак підстави для їх стягнення відсутні.
Також суд звертає увагу позивача, що кредитний договір №868392 від 11.05.2019 не містить умов про можливість продовження строку кредитування понад 30 днів, а відтак нарахування, здійснені поза межами строку кредитування, не відповідають змісту ст.ст. 1048, 1054 ЦК України.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу, визначеного цим договором строку чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12, від 31 жовтня 2018 року по справі №202/4494/16-ц, від 23 жовтня 2019 року по справі № 723/304/16-ц, від 26 травня 2020 року по справі № 638/13683/15-ц, від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, тобто дана судова практика є сталою, змін не зазнавала, яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Щодо нарахування 3 % річних та інфляційних.
Звертаючись до суду з позовом позивач також просить стягнути з ОСОБА_2 , серед іншого, інфляційні в розмірі 3920,65 грн та 3% річних в сумі 1615,17 грн, які нараховані на борг в розмірі 17930,00 грн за період з 23.02.2019 по 23.02.2022.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що відповідач допустила неналежне виконання грошового зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість, а відтак наявні правові підстави для стягнення з відповідачки інфляційних та річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
В позовній заяві здійснений розрахунок інфляційних, в розмірі 3920,65 грн та трьох відсотків річних на суму 1615,17, які нараховані за період з 23.02.2019 по 23.02.2022, виходячи із суми заборгованості за кредитним договором в заявленому позивачем до стягнення розмірі 17930,00 грн (на звороті а.с. 5-6).
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву заперечувала проти здійсненого позивачем розрахунку інфляційних та трьох відсотків річних, посилаючись на те, що позивачем невірно визначений період, за який вони підлягають нарахуванню, а також заперечуючи суму боргу, на яку вони нараховані.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача навела розрахунок інфляційних та трьох відсотків річних, які нараховані на суму боргу за кредитом в розмірі 9795,00 грн і за період з 11.06.2019 по 23.02.2022, згідно з яким інфляційні складають 1836,79 грн, 3% річних - 795,40 грн.
Суд погоджується з таким розрахунком інфляційних та річних, оскільки він відповідає умовам укладеного 11.05.2019 кредитного договору, нарахований на суму заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачки в розмірі 9795,00 грн.
Дослідивши надані сторонами докази в обґрунтування власних доводів і заперечень, встановивши фактичні обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики в сумі 12427,19 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5000,00 грн, заборгованості за відсотками в сумі 2295,00 грн, які нараховані відповідно до умов кредитного договору та в межах строку кредитування за період з 11.05.2019 по 10.06.2019, пеня і штраф - в розмірі 2500,00 грн, інфляційні в сумі 1836,79 грн, 3% річних в сумі 795,40 грн, які нараховані за період з 11.06.2019 по 23.02.2022. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє за безпідставністю.
V. Розподіл судових витрат
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правничу допомогу.
За правилами п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження вимоги про стягнення з відповідача судових витрат на оплату професійної правничої допомоги позивачем наданий договір про надання правової допомоги №33 від 22.03.2024, укладений між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та адвокатським бюро «Анастасії Міньковської», додаткову угоду від 22.03.2024, акт про підтвердження факту надання правничої допомоги від 12.06.2025, детальний опис робіт, виконаних на підставі договору про надання правової допомоги від 22.03.2024 (а.с. 13-15, 27, 31, 34).
Зі змісту акту підтвердження факту надання правничої допомоги адвоката і детального опису наданих послуг (а.с. 27, 31) вбачається, що адвокатом здійснено підготовку позовної заяви з додатками про стягнення кредитної заборгованості.
Частинами 4, 5, 6 статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Представник відповідача заперечувала проти стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу.
При вирішенні питання про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд виходить з такого.
Відповідно до п. 7.2 договору про надання правової допомоги № 33 від 22.03.2024, укладеного між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та адвокатським бюро «Анастасії Міньковської», строк дії договору визначений до 14.02.2025, в той же час акт про підтвердження факту надання правничої допомоги складений 12.06.2025, тобто поза межами строку дії відповідного договору.
Позивачем до позовної заяви не долучені докази, які підтверджують укладення з адвокатським бюро нового договору про правову допомогу або пролонгацію попереднього.
Проаналізувавши виконану адвокатом роботу з підготовки позовної заяви та додатків до неї для подання до суду суд констатує її незадовільність.
Так, текст позовної заява містить численні граматичні помилки, виклад тексту хаотичний, з помилками, які не відповідають змісту документів, які долучені до позовної заяви.
До матеріалів справи не долучений належним чином виконаний розрахунок заборгованості, долучені документи суперечать один одному, містять навіть математичні помилки.
Наведений в позовній заяві розрахунок інфляційних та 3 % річних виконаний з 23.02.2019, тобто за період раніше, ніж з відповідачкою 11.05.2019 був укладений кредитний договір, в позовній заяві вказано, що кредит наданий на суму 7000,00 грн, в той же час як згідно з договором сума кредиту становить 5000,00 грн.
Враховуючи якість наданих адвокатом послуг, суд доходить висновку про відмову в задоволенні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу.
На підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки судом позов задовлений частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 1283,90 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 10-13, 76-83, 141, 263-268, 274, 277, 278, 280,354 ЦПК України, суд
Позовну заяву задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» заборгованість за кредитним договором №868392 від 11.05.2019, в сумі 12427,19 грн, яка складається із суми заборгованості за тілом кредиту - 5000,00 грн, за відсотками - 2295,00 грн, за пенею та штрафами - 2500,00 грн, інфляційні - 1836,79 грн, 3 % річних - 795,40 грн, а також стягнути судовий збір у розмірі 1283,90 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора І. Сікорського, 8; код ЄДРПОУ 38750239.
Відповідач: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складений 06.10.2025.
Суддя О.В. Стрілецька