21.08.2025 Справа №607/4984/25 Провадження №2/607/2309/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Дзюбича В.Л., секретаря судового засідання Кочмар С.М., представника позивача - адвоката Білик Л.С., третьої особи - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Білик Людмила Станіславівна до ОСОБА_3 , треті особи - ОСОБА_1 , Тернопільський відділ ДРАЦС у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання батьківства, -
Позивач ОСОБА_2 , через свого представника - адвоката Білик Л.С., звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 , треті особи - ОСОБА_1 , Тернопільський відділ ДРАЦС у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просить визнати його батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про що внести відповідні зміни в актовий запис про народження дитини.
Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_4 , у свідоцтві про народження якої батьками значаться ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Оскільки, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі на час народження дитини, відповідно і батьком дитини у свідоцтві про народження значиться ОСОБА_3 , відповідно до ст.133 Сімейного кодексу України.
Рішенням Тернопільського міськрайоннного суду Тернопільської області від 13 січня 2023 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано.
Позивач вважає себе батьком дитини, оскільки на час зачаття дитини перебував у відносинах із ОСОБА_1 . На той момент вона не проживала із ОСОБА_3 , хоча і перебувала в шлюбі.
Окрім того, позивачу стало достеменно відомо про те, що він є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , коли йому був направлений висновок експертного дослідження Тернопільського науково-дослідного експертно криміналістичного центру МВС України від 03 березня 2025 року №ЕД-19/120/25/1277-БД, згідно якого ймовірність походження ДНК-профілів від ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 становить не менше, ніж 99,99999999%.
Ухвалою судді від 17.03.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Протокольною ухвалою судді без видалення суду до нарадчої кімнати у судовому засіданні, яке відбулося 07.05.2025 постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті, що відображено в протоколі судового засідання.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав наведених у позові та просила суд їх задоволити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про день та час слухання справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи та відзиву на позов не подавав.
Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, а тому відповідно до ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення, оскільки заперечень проти заочного розгляду справи представник позивача не висловлював.
Третя особа ОСОБА_1 в судовому засіданні, щодо задоволення позову не заперечила та підтвердила, що батьком її дитини являється позивач.
Представник Тернопільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з'явився, не повідомивши суд про причини неявки.
Суд, вислухавши представника позивача, третю особу, дослідивши матеріали справи, всебічно та в повному обсязі проаналізувавши всі обставини справи, належність та допустимість доказів, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи суспільних інтересах. Суд, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_4 . У свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 її батьками значаться ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Рішенням Тернопільського міськрайоннного суду Тернопільської області від 13 січня 2023 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано.
13 червня 2023 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб у Тернопільському відділі ДРАЦС у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що зроблено актовий запис за №889.
Як вбачається із висновку експертного дослідження Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 03 березня 2025 року №ЕД-19/120/25/1277-БД, ймовірність походження ДНК-профілів від ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 становить не менше, ніж 99,99999999%.
Всебічно, повно об'єктивно та безпосередньо дослідивши докази по справі, надавши їм оцінку на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд приходить до переконання, що позов слід задовольнити, виходячи із таких міркувань.
Так, відповідно до частини першої статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (стаття 51 Основного Закону України).
Частиною першою статті 126 Сімейного кодексу України (далі СК України) передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки чи чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини (ч.3 ст.128 Сімейного кодексу України).
Згідно ч. 2 ст. 128 Сімейного кодексу України підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
Частиною ч. 1 ст. 129 Сімейного кодексу України визначено, що особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.
При цьому, зважаючи на предмет доказування у даній категорії справи, СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06 листопада 2019 року у справі №757/26284/14-ц.
У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №591/6441/14-ц (провадження №61-6030св18) зазначено, що: «щодо предмету доказування у даній категорії справи, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи».
При цьому, у постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» надано роз'яснення, що оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у ст. 128 СК України, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у ст. 53 КпШС України УРСР (1969 року), суди вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинні виходити з дати народження дитини. Так, при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми КпІІІС, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір'ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини (п.3).
Таким чином, для встановлення батьківства правове значення мають не лише фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.
Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (рішення від 07 травня 2009 року у справі «Калачова проти російської федерації», заява № 3451/05, § 34).
На обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_2 посилається на висновок дослідження ДНК на батьківство, відповідно до якого останній з вірогідністю 99,99999999% може бути біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Таким чином, враховуючи все вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги про визнання батьківства є законними, обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, згідно ст. 134 СК України, на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
Відповідно до п.п.20 п. 1 Розділу ІІІ «Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні» затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Пунктом 2.13.1. «Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року № 96/5, передбачено, що підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану є в тому числі рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька, матір дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
Відповідно до п. 2.16.4 Розділу ІІ «Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року № 96/5, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов'язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.
Враховуючи вищевказані вимоги закону, суд приходить до висновку про наявність підстав щодо внесення зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст.3, 12, 141, 206, 258, 259, 265, 268, 280, 285, 288, 289, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Білик Людмила Станіславівна до ОСОБА_3 , треті особи - ОСОБА_1 , Тернопільський відділ ДРАЦС у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання батьківства - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України, батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Зобов'язати Тернопільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести відповідні зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виключивши з актового запису про народження ОСОБА_4 № 362 від 24 лютого 2023 року, складеного Тернопільським відділом ДРАЦС у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відомості про батька дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянина України
Зобов'язати Тернопільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 № 362 від 24 лютого 2023 року, складеного Тернопільським відділом ДРАЦС у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, де вказати батьком дитини ОСОБА_2 , громадянина України, а також змінити прізвище дитини з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », по - батькові з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 », та видати нове свідоцтво про народження.
Копію рішення направити сторонам у справі.
Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку, до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі через суд першої інстанції, у 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Третя особа: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Третя особа: Тернопільський відділ ДРАЦС у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, адреса місця знаходження: вул.Листопадова, 8, м.Тернопіль, код ЄДРПОУ 41346948.
Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич