Справа № 369/10320/22
Провадження № 2-п/369/54/25
09.10.2025 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Фінагеєвої І.О.,
при секретарі Маснюк А.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 липня 2023 року у цивільній справі №369/10320/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення інфляційних збитків та річних, -
Заявник ОСОБА_1 звернулася у червні 2025 року до суду із заявою про перегляд заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 липня 2023 року у справі №369/10320/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення інфляційних збитків та річних.
Заява про перегляд заочного рішення мотивована тим, що заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 липня 2023 року у справі №369/10320/22 позовну заяву було задоволено у повному обсязі. Водночас, як зазначає відповідач, доказів направлення відповідачу ОСОБА_1 або іншому відповідачу ОСОБА_3 копії заочного рішення в матеріалах справи немає, повісток по даній справі вона не отримувала, відповідні виклики до суду за своєю адресою також не отримувала. Зокрема, зі змістом позовної заяви та додатків до неї ознайомилася безпосередньо в Києво-Святошинському районному суді Київської області 21 травня 2025 року, відповідно останнім днем для подачі заяви про перегляд заочного рішення є 10 червня 2025 року.
Також, відповідач стверджує, що матеріали справи не містять доказів направлення на її адресу ухвали про відкриття провадження та копії позовної заяви, що є доказом порушення судом процедури оповіщення відповідача про судовий розгляд.
У зв'язку із викладеним, відповідач ОСОБА_1 просила суд визначити причини пропуску строку для подачі заяви про перегляд заочного рішення поважними та поновити їх та скасувати заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 липня 2023 року по справі №369/10320/22 та призначити справу до розгляду в загальному порядку.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату та час судового розгляду були повідомленні належним чином.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось
Дослідивши матеріали цивільної справи в межах розгляду заяви, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання про поновлення строку та залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду, у зв'язку з наступним.
Судом встановлено, що заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 червня 2020 року по справі № 369/3884/19 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики було задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму боргу за договорами позики з врахуванням неустойки в розмірі 331075,58 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1655,38 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 1655,38 грн.
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 липня 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення інфляційних збитків та річних було задоволено. Суд ухвалив: стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3% річних та інфляційні збитки в сумі 76 478 грн. 00 коп. за невиконання грошового зобов'язання; стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 992 грн. 40 коп.; стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 992 грн. 40 коп.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 грудня 2023 року по справі № 369/3884/19 заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Мартинюк Марії Русланівни про перегляд заочного рішення було задоволено. Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22.06.2020 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики скасовано та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.
Як вбачається зі списку справ, що зареєстровані у Києво-Святошинському районному суді Київської області, згідно з розпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутної Н.О. № 2313 від 27.11.2024 року щодо повторного автоматичного розподілу справи № 369/3884/19 та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 28.11.2024 року вказану справу передано на розгляд судді Янченку А.В.
У березні 2025 року представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Шевченко Андрій Вікторович звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою від 31 березня 2025 року про перегляд заочного рішення по справі №369/10320/22 у якій просив скасувати заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 липня 2023 року по справі №369/10320/22 та призначити справу до розгляду в загальному порядку та із заявою від 31 березня 2025 року про відстрочення виконання заочного рішення від 31 липня 2023 року по справі №369/10320/22 до моменту прийняття рішення по заяві про перегляд заочного рішення, але не більше ніж на один рік з дня ухвалення рішення про надання відстрочки.
Ухвалою Києво-Святошинський районний суд Київської області від 04 квітня 2025 року постановив заяву представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката Шевченко Андрія Вікторовича про перегляд заочного рішення по цивільній справі №369/10320/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення інфляційних збитків та річних залишити без розгляду. Ухвала надіслана в електронний кабінет представнику відповідача - адвокату Шевченко Андрію Вікторовичу.
Відповідно до клопотання відповідача ОСОБА_1 , яке зареєстровано канцелярією суду 16 травня 2025 року за Вх.№ 24796/25, остання вказала, що 07 травня 2025 року від державного виконавця Фастівського ВДВС у Фастівському районі Київської області ЦМУ МЮ їй стало відомо, що в нього на виконанні знаходиться заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31.07.2023 р. по справі №369/10320/22 за позовом гр. ОСОБА_2 до гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_3 щодо стягнення інфляційних збитків та річних. Дане судове рішення, позовну заяву та будь-яких викликів до суду відповідач не отримувала. З матеріалами справи ознайомилась особисто у приміщенні суду 21 травня 2025 року.
У своїй заяві про перегляд заочного рішення по справі № 369/10320/22 відповідач ОСОБА_1 також зазначила, що не отримувала жодних судових повісток про призначення справи до розгляду. Повне заочне рішення суду не отримувала. Зі змістом позовної заяви та додатків до неї ознайомилася безпосередньо в Києво-Святошинському районному суді Київської області 21 травня 2025 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч. 3 ст. 284 ЦПК України учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 284 ЦПК України строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Статтею 283 ЦПК України передбачається, що відповідачам, які не з'явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому ст. 272 ЦПК України.
Відповідно до ст. 272 ЦПК України «Вручення судового рішення», копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення (ч. 1). У разі проголошення тільки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення, учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення (ч. 2). У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складання в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення якщо така адреса в особи відсутня (ч. 3). За заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді (ч. 4). Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення якщо така адреса відсутня (ч. 5). Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (ч. 6). Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє (ч. 7). Якщо судовим рішенням відповідачеві заборонено вчиняти певні дії або накладено арешт на його майно і виконання такого рішення потребуватиме вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами, в тому числі внесення записів до відповідних реєстрів, копія такого судового рішення також надсилається судом цим органам та (або) особам у порядку та строки, визначені цією статтею для негайного виконання (ч. 8). Копії судових рішень можуть бути видані повторно за заявою особи у порядку, встановленому законодавством (ч. 9). Судові рішення вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень (ч. 10). У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (ч. 11). Особа, яка не брала участі у справі, але щодо якої суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, може отримати в суді, який розглядав справу як суд першої інстанції, копію рішення, що є в матеріалах цієї справи, ухваленого судом будь-якої інстанції (ч. 12).
Як вбачається з матеріалів цивільної справи № 369/10320/22, відповідач ОСОБА_1 повідомлялась судом шляхом направлення судових повісток засобами поштового зв'язку, смс-повідомлення на номер телефону НОМЕР_1 , який збігається із номером телефону, який зазначений відповідачем у клопотанні від 16 травня 2025 року за Вх.№ 24796/25, а також шляхом оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Крім того, з доданих відповідачем до заяви про перегляд заочного рішення матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 була достеменно обізнана про існування спору між нею та ОСОБА_2 з приводу грошового зобов'язання, а отже, і про наявність заочного рішення відносно неї найпізніше 28 грудня 2023 року, з огляду на що, заява про перегляд заочного рішення подана до суду з пропущенням процесуального строку, передбаченого ст. 284 ЦПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20 (провадження № 14-25цс24), визначено, що наведені обставини не змінюють як момент, з настанням якого процесуальний закон пов'язує початок відліку строку на подання заяви про перегляд заочного рішення (дата його ухвалення), так і подію, з якою пов'язується наявність у відповідача, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, права на поновлення строку для звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення, а саме з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Водночас такі обставини дозволяють суду зробити оцінку поведінки відповідача після отримання інформації про постановлення рішення.
Відповідно до ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Згідно з ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. 1 ст. 127 ЦПК України).
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
У рішенні від 03.04.2008 ЄСПЛ зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається мотивувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження» («Ponomaryov v. Ukraine», № 3236/03).
У рішенні від 29.10.2015 ЄСПЛ звернув увагу на те, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення.
Отже, вирішення питання про поновлення процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду, і у кожній конкретній справі суд має ґрунтовно перевіряти, чи є обставини, на які посилається заявник, такими, що свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку.
У постанові від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19 (провадження № 11-24апп21) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій і підтверджені належними доказами.
Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою(«Volovik v. Ukraine», № 15123/03, § 53, 55, рішення ЄСПЛ від 06 грудня 2007 року).
Згідно з цим принципом жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Хоча саме національним судам, перш за все, належить ухвалювати рішення про поновлення строку оскарження, проте їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків. ЄСПЛ встановив, що у справі, яка ним переглядалася, національне законодавство на час подій не обмежувало дискреційні повноваження судів щодо часу або підстав для поновлення пропущеного строку. Суд зробив висновок, що сама концепція «поважних причин», згідно з якою національні суди виправдали відновлення провадження у справі заявника, не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було зазначити причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника. Отже, національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за п. 1 ст. 6 Конвенції («Ustimenko v. Ukraine», № 32053/13).
Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (п. 52 рішення ЄСПЛ у справі «Рябих проти Росії», № 52854/39, п. 46 рішення ЄСПЛ у справі «Устименко проти України» №32053/13).
Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.
Враховуючи викладене, здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили та є чинним, є порушенням принципу правової певності як однієї з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов'язки протягом усього часу чинності цього рішення.
У справі «Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції термін «передбачено законом» передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін «передбачено законом» має на увазі не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія (ЄСПЛ аналогічної позиції дотримується у справі «Steel and others v. The United Kingdom»).
Також у рішенні в справі «The Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд зазначив, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку.
При цьому ЄСПЛ у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.
В поданій заяві відповідач відповідач ОСОБА_1 , не навела жодної поважної причини пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.
Враховуючи те, що відповідачем пропущено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, а заява про перегляд заочного рішення не містить жодних поважних причин пропуску цього строку, а також не надання належних та допустимих доказів на підтвердження викладених в заяві обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, слід відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 ЦПК України, документи подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20 (провадження № 14-25цс24), відступаючи від висновків, сформульованих у її постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), навела такі висновки щодо застосування положень статей 126, 127 ЦПК України в сукупності зі статтями 284, 286, 287 цього Кодексу:
- передбачені ч. 3 ст. 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не застосовуються у ситуації пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення;
- оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі ч. 2 ст. 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що заява відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 липня 2023 року у цивільній справі №369/10320/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення інфляційних збитків та річних, підлягає залишенню без розгляду на підставі ч. 2 ст. 126 ЦПК України, оскільки судом було відмовлено у поновленні строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.
Керуючись ст.ст. 126, 127, 274, 284, 287, 288 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, - відмовити.
Заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 липня 2023 року у цивільній справі №369/10320/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення інфляційних збитків та річних, - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА