16.09.2025 Єдиний унікальний номер 205/14527/24
Номер провадження 2/205/738/25
16.09.2025 м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Грони Д. С.
секретаря судового засідання Галушки А. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач ТОВ «Юніт Капітал» звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості посилаючись на те, що 10.12.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали Кредитний договір № 354271791 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, сума кредиту складає 22 000 грн 00 коп., на умовах строковості, зворотності, платності та в цей же день кредитодавцем перераховано грошові кошти на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 .
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого продовжувався щодо відступлення Права вимоги, що зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, у тому числі право і до Відповідача на загальну суму 42 695,60 грн.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, щодо відступлення прав вимоги, які зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 70 886,40 грн.
04.09.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 040924 відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.
Просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 354271791 від 10.12.2021 у розмірі 70 886,40 грн, судові витрати, що складаються з судового збору 2 422, 40 грн та 6 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2024 року відкрито спрощене позовне провадження по справі.
У судове засідання представник позивача не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність.
Відповідач в судове засідання також не з'явилася. Подала відзив в якому позовні вимоги не визнала. Вказала, що згідно рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04.01.2019 у справі № 205/5947/18 у справі про розірвання шлюбу її прізвище змінено з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 », на підтвердження цих обставин надала копію рішення суду № 205/5947/18 та копію паспорта громадянина України.
Також вказала, що 10.12.2021 зловмисниками несанкціоновано було отримано доступ до її мобільного телефону, отримано кошти в чотирьох фінансових установах. За вказаним фактом відповідач одразу звернулась до поліції, За результатом звернення було порушено кримінальне провадження № 12022046690000021. Також вказала що вона ніколи не мала банківського рахунку в АТ «ТАСКОМБАНК». Вказала, що з наданих позивачем доказів не вбачається, що до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до відповідача на суму 70 886,40 грн. Просила відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази по справі, дійшов наступного висновку.
Судом установлено, що 10.12.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали Договір кредитної лінії № 354271791 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, сума кредитного ліміту складає 22 000 грн 00 коп., на умовах строковості, зворотності, платності. Кредитна лінія надана строком на один місяць від дати отримання кредиту позичальником.
Пунктом 1.9 кредитного договору передбачено, що за користування Кредитом Позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються у порядку, що зазначений у цьому пункті.
Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису).
Відповідно до приписів статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Передбачено статтею 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).
Згідно положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Частина п'ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори між відповідачем та первісними кредиторами не було б укладено.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18.
Матеріали справи містять відомості щодо перерахування на банківську картку НОМЕР_2 кредитних коштів у розмірі 22 000,00 грн, яка відкрита у АТ «ТАСКОМБАНК».
Відповідачем надано довідку № 8151/47.7.-Д від 31.12.2024 з АТ «ТАСКОМБАНК» про те, що станом на 31.12.2024 вона не є та ніколи не була клієнтом АТ «ТАСКОМБАНК».
Також за ухвалою суду було витребувано інформацію з АТ «ТАСКОМБАНК» щодо клієнта ОСОБА_1 . Як вбачається з отриманої відповіді №749/47.7.-БТ від 13.02.2025 ОСОБА_1 рахунок, по якому здійснювалась фінансова операція, не відкривався. Операція з перерахунку 22 000,00 грн дійсно проводилась, проте кому саме належить фінансовий номер НОМЕР_3 в АТ «ТАСКОМБАНК» інформація відсутня.
Отже, під час розгляду справи позивачем не доведено, що кредитні кошти отримувала саме ОСОБА_4 .
Судом також встановлено, що 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 рок.у
28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020, інші умови договору залишилися без змін.
31.12.2020 між зазначеними вище сторонами укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року , Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.
31.12.2021 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року, умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2022 року сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року, умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2023 року сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.
05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року.
В подальшому, ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод, якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін.
Відповідно до положень статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).
Згідно статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Як було встановлено судом, 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, термін дії якого продовжувався додатковими угодами до даного договору №19, №26 та №27 до 31.12.2022 включно.
Згідно п.2.1 укладеного договору факторингу від 28.11.2018 року № 28/1118-01 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.
Згідно п.1.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Відтак, договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід'ємною частиною договору факторингу.
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №914/868/17, від 18.10.2018 у справі №910/11965/16.
Укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» 28.11.2018 договір факторингу №28/1118-01, є триваючим правочином та додатковими угодами до даного договору його термін дії неодноразово продовжувався. В межах строку дії вказаного договору можливе відступлення прав вимоги, в тому числі і майбутніх, але лише у разі їх визначеності, конкретності та індивідуалізації, що може бути оформлено шляхом укладення додаткових угод.
Складання лише реєстру боржників та актів приймання-передачі, без укладення додаткових угод до договору факторингу, не може свідчити про належну передачу прав вимоги від Клієнта до Фактора.
Як вбачається з матеріалів справи, після укладення додаткової угоди № 19 від 28.11.2019 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, термін якого продовжено до 31.12.2020, ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» підписали реєстр прав вимоги № 168 від 11.01.2022, в тому числі щодо ОСОБА_1 за спірним кредитним договором.
Разом з тим, позивачем, окрім вказаного реєстру прав вимоги, не долучено до матеріалів справи Акту прийому-передачі цього реєстру, а також відсутня будь-яка додаткова угода щодо передачі права вимоги до відповідача заборгованості за кредитним договором.
Щодо відсутності доказів оплати за договорами факторингу.
Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження оплати за договорами факторингу.
Таким чином, позивач ТОВ «Юніт Капітал» не надало доказів переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі, щодо боржника за кредитним договором № 354271791 від 10.12.2021.
Щодо суми боргу за кредитним договором.
Згідно з реєстру прав вимоги № 168 від 11.01.2022, підписаного ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс», загальна заборгованість відступленої грошової вимоги до ОСОБА_1 становить 42 695,60 грн, в той час як з реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023, підписаного вже ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» загальна заборгованість відступленої грошової вимоги до ОСОБА_1 становить 70 886,40 грн.
Однак, жодного обґрунтування збільшення розміру заборгованості відповідачки за кредитним договором позивачем не надано.
Однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статей 77, 78, 81 ЦПК України належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом ч. 3, 4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до норм ст. 141 ЦПК України та приймаючи до уваги, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, тому судові витрати позивача не підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст. 4, 10,12, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України , суд,-
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місце знаходження: м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4, літ. А, офіс 10, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 43541163.
Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Денис ГРОНА