Справа № 932/8922/25
Провадження № 3/932/3305/25
08 жовтня 2025 року м. Дніпро
Суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра Юдіна Н.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-8 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №068272 від 12.07.2025, о 23 год 20 хв 12 липня 2025 року ОСОБА_1 порушила вимогу термінового заборонного припису № АА 545907 від 09.07.2025 терміном на 3 доби, а саме контактувала з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою АДРЕСА_2 . Так, ОСОБА_1 інкриміновано вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-8 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи від останньої на адресу суду не надходило.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
У поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява № 50966/99 від 14.10.2003).
Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19.06.2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб'єктами такими правами.
Згідно з одним із принципів судочинства визнано пріоритет публічного інтересу над приватним. Безпідставне умисне затягування розгляду справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, зміцнення законності та виховання громадян.
Крім того, недотримання строків розгляду справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист і негативно впливає на ефективність та авторитет судової влади, а не понесення відповідальності за скоєне правопорушення дискредитує державу та руйнує моральні цінності суспільства.
Отже, суд виконав всі можливі заходи для виклику ОСОБА_1 у судове засідання, враховуючи, що остання не з'явилась за судовою повісткою та вимоги ст. 268 КУпАП, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Як визначено ч. 2 ст. 173-8 КУпАП невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, -
тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
Запобігання домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов'язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються.
У той же час, організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначаються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» за № 2229-VIII.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.
Як вбачається зі ст. 29 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» кривдник, який порушив вимоги спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, несе відповідальність відповідно до закону.
Суд дослідивши протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №068272 від 12.07.2025; рапорт співробітника ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області; копію особової картки на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копію термінового заборонного припису серії АА № 545907 від 09.07.2025, дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 події та склад інкримінованого їй адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-8 КУпАП, у зв'язку із наступним.
Дослідивши копію термінового заборонного припису серії АА № 545907 від 09.07.2025, суд встановив, що ім'я постраждалої особи, яке у ньому зазначено, - ОСОБА_3 , 1989 р.н., тоді як у протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вказано, що остання порушила ТЗП шляхом контактування із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який вказаний у протоколі як потерпіла особа.
Окрім цього, у копії ТЗП серії АА № 545907 від 09.07.2025 вказано, що адреса вчинення домашнього насильства, за наслідками якого було винесено ТЗП, - АДРЕСА_1 , тоді як у протоколі ставиться у провину ОСОБА_1 те, що вона порушила вимоги ТЗП шляхом контактування з потерпілою особою за адресою м. Дніпро, вул. Старокозацька, 42.
Згідно зі статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у встановленому законом порядку суддя встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності в його вчиненні та інші обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.
На підставі статті 252 КУпАП оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням досліджених доказів та наведених норми процесуального законодавства суд дійшов висновку, про відсутність в діях ОСОБА_1 події і складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення, передбаченого, ч. 2 ст. 173-8 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 34, 35, 173-8, 284, 285 КУпАП, суд
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутності в її діях складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення.
Постанову може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Дніпра протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Н.М. Юдіна