Рівненський апеляційний суд
Іменем України
02 жовтня 2025 року м. Рівне
Справа № 569/16825/25
Провадження № 11-сс/4815/276/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі:
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 19 серпня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність уповноваженої особи ГУНП в Рівненській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення в Єдиний реєстр досудових розслідувань (далі - ЄРДР),
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 19 серпня 2025 року, відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність уповноваженої особи ГУНП в Рівненській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення в ЄРДР.
При цьому слідчий суддя визнав, що будь-яких відомостей про вчинення кримінальних правопорушень заява ОСОБА_5 не містить, а тому відсутні підстави для внесення відомостей до ЄРДР
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить вказану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою:
зобов'язати уповноважену особу ГУНП в Рівненській області внести відомості про вчинення кримінальних правопорушень за ст.ст. 182, 146, 149, 371, 127 Кримінального кодексу України (далі - КК) до ЄРДР;
розпочати досудове розслідування на протягом 24 годин з моменту винесення ухвали та надати заявнику ОСОБА_5 витяг з ЄРДР.
На обґрунтування цих вимог зазначено, що відмова внести відомості в ЄРДР є обов'язком слідчого/прокурора, а не правом і така відмова унеможливлює встановлення фактичних обставин по справі. Вказав, що оскільки у його заяві були зазначені фактичні дані про обставини кримінальних правопорушень, то слідчим суддею безпідставно відмовлено у задоволенні його скарги і рішення прийнято з порушенням положень КПК та практики ЄСПЛ. При цьому зазначено, що працівники ІНФОРМАЦІЯ_1 всупереч Закону України (далі - ЗУ) "Про захист персональних даних", ЗУ "Про інформацію", ст. 32 Конституції України, незаконно передають конфіденційну інформацію третім особам щодо громадян України, створюють та використовують бази даних, створення яких не передбачено Законом, а оскільки на даний час відсутній закон який дозволяв би передавати конфіденційну інформацію громадян України без їх згоди, то працівники ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняють кримінальне правопорушення, передбачене ст. 182 КК.
Сторони будучи належним чином повідомлені про дату та час в судове засідання не з'явились, клопотань про відкладення розгляду справи в розпорядження колегії суддів не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали судової справи, колегія суддів приходить таких висновків.
Згідно приписів ч.1 ст. 404 КПК, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК імперативно визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Слідчий суддя, постановляючи оскаржувану ухвалу, повною мірою дотримався цих вимог закону.
Зокрема, як убачається з матеріалів судового провадження, 24.06.2025 року ОСОБА_5 надіслав на електронні адреси поштових скриньок Рівненської обласної прокуратури, Рівненської окружної прокуратури до Територіального управління Державного бюро розслідувань заяви про внесення відомостей про кримінальні правопорушення в ЄРДР за ст.ст. 182, 146, 149, 371, 127 КК та із вимогою надати заявнику витяг з ЄРДР.
Зі змісту цієї заяви убачається, що в ОСОБА_5 наявна інформація про незаконне створення в м.Рівне за особистими вказівками керівника ТЦК та СП "місць утримань" незаконно затриманих і викрадених працівниками ТЦК та СП громадян, без складання протоколів затримань, завдання цим громадянам побоїв, тілесних ушкоджень, психологічного та фізичного примусу, катування.
Також йому стала відома інформація від ОСОБА_6 , що невідомі особи в камуфляжі на вул. Пересопницькій у м.Рівне на жовтому мікроавтобусі з іноземною реєстрацією всупереч закону, без згоди та волевиявлення, із застосуванням фізичної сили викрали її чоловіка та відвезли на вул.16 липня в м.Рівне. Опісля завезли його у м.Вараш у ТЦК, забрали телефон та - доставили до Яворівського полігону військової частини (далі - ВЧ) НОМЕР_1 .
Вказано також, що працівники ІНФОРМАЦІЯ_1 незаконно передають конфіденційну інформацію третім особам про громадян України в порушенні ЗУ "Про захист персональних даних", ЗУ "Про інформацію", ст. 32 Конституції України, створюють та використовують бази даних, які не передбачені Законом, чим вчиняють правопорушення, передбачене ст. 182 КК.
За приписами ч.1 ст. 214 КПК слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, повинні внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР.
Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
При цьому, частина 5 цієї статті визначає, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про: 1) дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 2) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; 3) інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; 5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) прізвище, ім'я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування; 7) інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань.
Водночас, слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані надати оцінку змісту, сутності заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, та, за наявності у викладених відомостях ознак, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні вказаних даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про злочин є об'єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Вказане слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Такі ж висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.09.2021 (справа № 556/450/18), в якій зазначено: «...слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР...».
Як визначено ч.1 ст. 11 КК кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Об'єктивна сторона злочину передбачена ст. 146 КК передбачає такі діяння: 1) незаконне позбавлення волі; 2) викрадення людини. Вчинення одного з цих діянь є достатнім для встановлення об'єктивної сторони злочину. Діяння як у формі незаконного позбавлення волі, так і у формі викрадення людини вважаються закінченими з моменту фактичного обмеження свободи переміщення потерпілого. Із суб'єктивної сторони злочин вчиняється лише з прямим умислом і може характеризуватися різними мотивами (користь, помста та ін.).
Об'єктом злочину передбачений ст. 149 КК є суспільні відносини, що забезпечують особисту волю людини. Об'єктивна сторона, діяння може здійснюватися у таких формах: торгівля людьми; здійснення іншої незаконної угоди, об'єктом якої є людина; вербування людини; переміщення людини; переховування людини; передача людини; одержання людини. Встановлення однієї із зазначених форм діяння достатньо для констатації його об'єктивної сторони. Крім того, для вербування, переміщення, переховування, передачі та одержання людини обов'язковим є також спосіб вчинення діяння, а саме: використання суб'єктом обману, шантажу чи уразливого стану потерпілої особи.
У свою чергу об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст.371 КК, передбачає вчинення діяння, яке: а) здійснюється у відповідній процесуальній формі - затримання, привід, арешт, тримання під вартою; б) має незаконний характер; в) а за ч. 3 ст.371 КК - спричиняє тяжкі наслідки або вчиняється з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах. Згідно ч.ч. 1, 2 ст.371 КК України відповідальність настає за злочин із формальним складом, який визнається закінченим з часу вчинення хоча б одного з альтернативно перелічених у законі діянь і саме з цього моменту набуває триваючого характеру.
Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч.ч. 1, 2 ст.371 КК, характеризується лише прямим умислом, бо винний завідомо (тобто достовірно) усвідомлює незаконність приводу, затримання, арешту чи тримання під вартою.
Диспозиція ст. 127 КК передбачає покарання за катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, у тому числі отримати від нього або іншої особи відомості чи визнання, або з метою покарати його чи іншу особу за дії, скоєні ним або іншою особою чи у скоєнні яких він або інша особа підозрюється, а також з метою залякування чи дискримінації його або інших осіб.
В поданій заяві ОСОБА_5 вказує про незаконне створення в м.Рівне за особистими вказівками керівника ТЦК та СП так званих місць утримань незаконно затриманих та викрадених працівниками ТЦК та СП громадян, без складання протоколів затримань, завдання цим громадянам побоїв, тілесних ушкоджень, психологічного та фізичного примусу, катування.
Проте скаржником не наведено достатньо даних, передбачених КПК для реєстрації його заяви, зокрема не вказано за чиїми вказівками було утворено так звані "місця утримання затриманих працівниками ТЦК та СП громадян", дані затриманих осіб, їх показань щодо застосування стосовно них побоїв, тілесних ушкоджень, психологічного та фізичного примусу, катування, та інших відомостей які дали б змогу для здійснення об'єктивного розслідування у разі реєстрації його заяви.
Згідно ст. 32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Об'єктивна сторона злочину передбачена ст. 182 КК виражається у вчиненні щодо особи однієї із таких альтернативних дій, а саме у незаконному: а) збиранні конфіденційної інформації щодо цієї особи; б) зберіганні такої інформації; в) використанні; г) знищенні або д) поширенні вказаної конфіденційної інформації чи е) незаконній зміні такої інформації. Суб'єктивна сторона злочину є прямий умисел.
Передбачений частиною 1 ст. 182 КК злочин має формальний склад і вважається закінченим з моменту здійснення хоча б однієї з указаних дій. За частиною 2 ст. 182 КК злочин буде закінченим з моменту настання наслідків у вигляді заподіяння істотної шкоди охоронюваними законом правам, свободам та інтересам особи. Істотною шкодою, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка у сто і більше разів перевищує неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Як вказано у заяві ОСОБА_5 працівники ІНФОРМАЦІЯ_1 незаконно передають конфіденційну інформацію третім особам про громадян України, створюють та використовують бази даних, які не передбачені Законом. Однак у заяві не конкретизовано яку ж саме інформацію, щодо яких осіб, в якій спосіб та яким саме третім особам було передано інформацію. Не міститься у вказаній заяві інформація щодо заподіяння істотної шкоди охоронюваними законом правам, свободам та інтересам громадянам, що є обов'язковою умовою для кваліфікації злочину, передбаченого ст. 182 КК.
Також в матеріалах справи відсутні і до зави не додано даних про повноваження ОСОБА_5 представляти інтереси осіб, права яких були порушені, а послання на повідомлення ОСОБА_6 є показаннями з чужих слів, які не можуть братися до уваги.
В заяві ОСОБА_5 не містяться даних, які свідчили б про ознаки вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 182, 146, 149, 371, 127 КК, та відсутні відомості, які б могли свідчити про наявність об'єктивної та суб'єктивної сторони зазначених правопорушень, а твердження про можливе вчинення кримінальних правопорушень ґрунтується виключно на суб'єктивному ставленні щодо правомірності дій працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 та власному аналізі і баченні норм законодавства України про кримінальну відповідальність.
Водночас згідно наявної в матеріалах цього судового провадження відповіді заступника начальника Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області ОСОБА_7 вказано, що звернення за фактом вчинення можливих неправомірних дій працівниками РТЦК та СП зареєстроване в журналі Єдиного обліку заяв та повідомлень про вчинення кримінального правопорушення та інші події за № 37142, 37143 від 11.07.2025, Вх. № П-5637 від 10.07.2025, Вх. П-5638 від 10.07.2025, розглянуте та в ході проведення перевірки підстав для відкриття кримінального провадження встановлено не було. З метою перевірки правомірності дій працівників ТЦК та СП інформацію у зверненні надіслано до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проведення перевірки (а.с.13).
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду, проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що ухвала слідчого судді відповідає вимогам кримінального процесуального закону, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог заявника ОСОБА_5 .
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів
Ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 19 серпня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність уповноваженої особи ГУНП в Рівненській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення в ЄРДР, залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_5 - без задоволення.
Ця ухвала остаточна, касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3