10.10.2025 Єдиний унікальний номер 205/15101/25
Провадження № 2-о/205/303/25
Іменем України
10 жовтня 2025 року місто Дніпро
Суддя Новокодацького районного суду міста Дніпра Дорошенко Г.В., ознайомившись із заявою адвоката Іванової Олени Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради в особі Головного архітектурно-планувального управління, ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення,
Адвокат Іванова О.М. в інтересах ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася до суду із заявою, в якій просила встановити факт, що приміщення 9/18 частин квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 36,65 кв.м., що належали ОСОБА_1 на підставі Договору дарування частини квартири, посвідченого 24.01.2007 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Башкіною І.Ю, реєстровий №81, номер об'єкта РПВН 6509010, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в ДРРПНМ 1482074412101, є складовою частиною реконструйованої квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 101,5 кв.м., і стали єдиною квартирою № 3 , право власності на яку 20.07.2017 зареєстровано за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1308695612101, номер відомостей про речове право 21537586; та встановити факт, що квартира № 3 , площею. 101,5 кв.м., є частиною приватного житлового будинку літ.А-1 в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2025 року, цивільну справу №205/15101/25, провадження №2-о/205/303/25, було розподілено головуючому судді Дорошенко Г.В. та передано судді канцелярією суду 07.10.2025 року.
Вивчивши матеріали даної заяви, суддя дійшов наступного висновку.
Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення регламентуються главою 6 розділу IV ЦПК України.
Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Розгляд справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення в цивільному судочинстві здійснюється за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Окреме провадження є безспірним, оскільки в ньому не розглядається матеріально-правовий спір, а можуть встановлюватися тільки факти та стани, які мають юридичне значення, а також підтверджуватися наявність чи відсутність неоспорюваних прав.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо їх встановлення не пов'язується з наступним вирішенням спору про право і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Пленум Верховного Суду України у пунктах 1, 2 постанови від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснив, що в порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. У тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду.
Зі змісту поданої заяви вбачається, що підставою для звернення до суду з даним фактом стало те, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області 27.10.2023 року було винесено стосовно заявника вісім податкових повідомлень-рішень щодо нарахування податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки.
Заявник із даними податковими повідомленнями-рішеннями не погоджується та вважає, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, нараховано помилково, оскільки в державних реєстрах за нею зареєстровано одне й те сам нерухоме майно як дві окремі квартири АДРЕСА_2 . Вони визначені як квартири, а не частини домоволодіння АДРЕСА_3 .
Тобто заявник оспорює розмір нарахованого їй ГУ ДПС у Дніпропетровській області податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, оскільки вважає помилковим запис про право власності в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.
З огляду на природу зазначених правовідносин, беручи до уваги, що як податковий орган, так і органів та суб'єкти, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, є суб'єктами владних повноважень, тому між сторонами наявний публічно-правовий спір. Даний спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки встановлення даного факту судом у порядку окремого провадження не змінює і не припиняє цивільних прав заявника, а лише має на меті вплив на розмір податкових нарахувань, що свідчить про публічно-правовий характер таких правовідносин.
Згідно з ч. 1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, з огляду на положення ст. 19 ЦПК України, такі вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки заявник не позбавлений можливості звернутись у встановленому законом порядку до відповідних компетентних органів для усунення помилок у відомостях, які містяться в державних реєстрах.
Водночас порядок виправлення помилок, допущених під час внесення відомостей про речові права, встановлено Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та покладено на державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно. Суд не може підміняти інший уповноважений орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питання, які законодавством віднесені до дискреційних повноважень органів та суб'єктів, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
Враховуючи викладене, суд відмовляє у відкритті провадження у справі та роз'яснює позивачу, що з даний спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства із формулюванням позовних вимог відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 19, 186, 293, 315, 316, 353 ЦПК України,
У відкритті провадження у справі за заявою адвоката Іванової Олени Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради в особі Головного архітектурно-планувального управління, ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду в п'ятнадцятиденний строк із дня складення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Г.В.Дорошенко