Справа № 199/693/24
Провадження № 2/932/2221/24
м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 57
веб-сайт: https://bs.dp.court.gov.ua
телефон приймальні судді 099 520 65 95
06 жовтня 2025 року м. Дніпро
Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого - судді Ярощук О.В.,
за участі секретаря судового засідання - Карапиш А.М.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін у залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовом ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики-
установив:
Стислий виклад позиції позивача
В обґрунтування позовної заяви Позивач зазначає, що 08 лютого 2023 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та Відповідачем укладено договір позики №5150101.
13 липня 2023 року укладено договір факторингу №13-07/2023 між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором перейшло до Позивача. Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу Позивач набув право вимоги до Відповідача за договором позики №5150101 від 08.02.2023 року у сумі 22 120 грн 00 коп, із яких:
- 7000 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 15 120 гривень - сума заборгованості за процентами за користуванням позикою.
Відповідач не виконав свого обов'язку, не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості.
Також 05 березня 2023 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та Відповідачем укладено договір позики №78441293.
14 червня 2021 року укладено договір факторингу №14/06/21 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором перейшло до Позивача. Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу Позивач набув право вимоги до Відповідача за договором позики №78441293 від 05.03.2023 року у сумі 6590 грн 90 коп, із яких:
- 2000 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 4590 гривень 90 копійок - сума заборгованості за процентами за користуванням позикою.
Відповідач не виконав свого обов'язку, не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості.
Тому, у відповідності до статей 509,525,526,530,610,612,1049,1054 Цивільного кодексу України, Позивач просить стягнути з Відповідача на його користь суму заборгованості у розмірі 28 710 грн 90 коп, за обома договорами позики.
Стягнути понесені судові витрати.
Процесуальні дії
Ухвалою суду відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі Позивач) до ОСОБА_1 (далі- Відповідач) про стягнення заборгованості за договором позики у сумі 28 710 грн 90 коп за правилами спрощеного позовного провадження із викликом учасників справи.
У судове засідання не з'явились Позивач та Відповідач.
Представник Позивача одночасно із позовною заявою подав клопотання про проведення розгляду справи за його відсутності, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, заяв чи клопотань до суду не подавав.
Відповідач повідомлявся про розгляд справи у спрощеному проваджені належним чином, направленням кореспонденції на адресу реєстрації ( АДРЕСА_1 , зареєстрований із 16.05.2008 року), однак у встановлений законом строк до суду не подано заяви із запереченням проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та не подано відзиву на позовну заяву.
До суду повернулися судові конверти із відміткою «закінчення строку зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
У зв'язку із неявкою сторін у судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.
Щодо договору позики №5150101 від 08.02.2023
Докази, досліджені судом
1.договір позики №5150101 від 08.02.2023, відповідно до якого між ТОВ «МАНІФОЮ» та Відповідачем було укладено договір позики. Сума позики 7000 грн, дата повернення позики 29.04.2023. акційна процентна ставка 2,20000% на день, основна процентна ставка, фіксована 3,00000% на день. Позику надано у день підписання договору шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок Позичальника за номером електронного платіжного засобу (банківської картки) НОМЕР_1 , зареєстрованого Позичальником для цієї цілі в особистому кабінеті (розділ 2 договору «Предмет договору»).
Умовами договору визначено, що Позичальник та Позикодавець не мають право продовжити строк позики в односторонньому порядку . Строк позики може бути продовжено лише шляхом укладення сторонами відповідної Додаткової угоди у формі та у спосіб, у який укладено договір позики №5150101 (розділ 4 договору «Продовження строку позики»). Договір підписано шляхом одноразового ідентифікатора.
2. розрахунок заборгованості за договором позики №5150101 від 08.02.2023, проведений ТОВ «МАНІФОЮ» за 30 днів користування позикою.
3. паспорт позики. Відповідно до якого визначено суму позики у розмірі 25 000 грн, строком на 80 днів. Паспорт підписано іншим ідентифікатором, відмінним від ідентифікатора договору позики.
4. договір факторингу №13-07/2023 від 13 липня 2023 року, відповідно до умов якого ТОВ «МАНІФОЮ» передало Позивачу право вимоги. Загальна сума прав вимоги та ціна продажу у примірнику для суду стерті, та не відображають реальну інформацію (розділ 3 договору факторингу).
5. акт прийому -передачі Реєстру боржників до договору факторингу №13-07/2023 від 13 липня 2023 року
6. витяг із реєстру боржників до договору факторингу №13-07/2023 від 13 липня 2023 року. Витяг сформовано 16.01.2024 року. відповідно до витягу передано право вимоги фактору до ОСОБА_1 на суму 7000 грн основного боргу та 15 120 грн. суму заборгованості за процентами.
6. розрахунок заборгованості за кредитним договором №5150101 від 08.02.2023 за період з 13.07.2023 по 31.12.2023.
Фактичні обставини, встановлені судом
08 лютого 2023 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та Відповідачем укладено договір позики №5150101. Відповідно до умов договору Сума позики 7000 грн, дата повернення позики 29.04.2023. акційна процентна ставка 2,20000% на день, основна процентна ставка, фіксована 3,00000% на день. Позику надано у день підписання договору шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок Позичальника за номером електронного платіжного засобу (банківської картки) НОМЕР_1 , зареєстрованого Позичальником для цієї цілі в особистому кабінеті (розділ 2 договору «Предмет договору»).
Умовами договору визначено, що Позичальник та Позикодавець не мають право продовжити строк позики в односторонньому порядку . Строк позики може бути продовжено лише шляхом укладення сторонами відповідної Додаткової угоди у формі та у спосіб, у який укладено договір позики №5150101 (розділ 4 договору «Продовження строку позики»). Договір підписано шляхом одноразового ідентифікатора.
Окрім того, п.3.3. Договору зазначено, що першим днем користування позикою вважається день, наступний за днем надання позики.
13 липня 2023 року укладено договір факторингу №13-07/2023 між ТОВ «МАНІФОЮ» та Позивачем.
До матеріалів справи додано розрахунок заборгованості, який складений Позивачем, а не клієнтом. Фактично суд позбавлений можливості встановити за який конкретно період утворилася сума боргу за основного боргу у розмірі 7000 грн та борг за користування позикою у розмірі 15 120 грн.
Судом встановлено, що паспорт позики не відповідає та суперечить умовам договору позики, оскільки у паспорті зазначено суму позики у розмірі 25 000 грн, та визначена орієнтовна вартість його у розмірі 45250 грн.
Окрім того, Позивачем не надано руху коштів за рахунком Відповідача, що позбавляє суд встановити факт реального перерахування коштів на рахунок Відповідача.
Також судом встановлено, що доданий договір факторингу №13-07/2023 від 13 липня 2023 року до позовної заяви наданий суду із прихованням важливої інформації. Зокрема, у Розділу 3 «Порядок розрахунків» стерто інформацію щодо загальної суми права вимоги та ціни продажу. Платіжної інструкції щодо перерахування на рахунок клієнта коштів від ціни продажу прав вимог до матеріалів цивільної справи не надано.
Висновки суду
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків
Відповідно до статті 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 1054 Цивільного Кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит), позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним із моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Обов'язок повернути кошти у строк, визначений договором, виникає у Позичальника з моменту отримання коштів за договором позики.
Згідно із висновками Верховного Суду, викладеними, в постанові від 14 липня 2022 року у справі № 204/4341/17 договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або речей, у разі відсутності цієї істотної умови договір вважається неукладеним. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору, без передачі грошей або речей, не породжує у майбутнього позичальника обов'язку повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей. Таким чином, факт отримання позичальником грошових коштів, момент їх отримання (як певний проміжок часу) є обов'язковою та істотною умовою договору позики, яку повинен встановити суд у справах цієї категорії. При встановленні факту неотримання позичальником грошей або речей від позикодавця договір позики вважається неукладеним.
Предметом доказування у справі є факт укладення договору позики між Відповідачем і ТОВ «МАНІФОЮ» та отримання Відповідачем коштів на виконання цього договору позики.
Відповідно до договору, на який посилається Позивач, ТОВ «МАНІФОЮ» мало перерахувати кошти у безготівковій формі на рахунок Відповідача на банківський рахунок Позичальника за номером електронного платіжного засобу (банківської картки) НОМЕР_1 , зареєстрованого Позичальником для цієї цілі в особистому кабінеті.
Таким чином, в цих конкретних відносинах договір про надання позики сам по собі не підтверджує факт передачі коштів Відповідачеві, а відповідні платежі мали бути здійснені після укладення договору у безготівковій формі на рахунок Відповідача.
Згідно із ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчинення чи невчиненням нею процесуальних дій.
Позивачем не надано доказів перерахування ТОВ «МАНІФОЮ» коштів на виконання умов договору позики на рахунок Відповідача.
У позовній заяві Позивач також не посилається на факт переведення коштів Відповідачеві, не вказує про дату, час здійснення такої операції та картки Відповідача, на яку здійснено переведення коштів.
У зв'язку із викладеним, Суд вважає недоведеним факт надання Відповідачеві коштів за спірним договором позики та, як наслідок, недоведеним є факт виникнення у Відповідача заборгованості за спірним договором перед ТОВ «МАНІФОЮ».
В зв'язку із недоведеностю виникнення у ТОВ «МАНІФОЮ» права вимоги до Відповідача, таке право відсутнє і у Позивача на підставі договору факторингу.
Таким чином, справа розглянута на підставі наявних доказів, за результатами дослідження яких Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Окрім того, частиною 1статті 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Однак, судом не вдалося встановити реальну суму фінансування за договором факторингу, а відповідно і факт виконання вимог договору щодо перерахування повної суми фінансування на рахунок клієнта, що є самостійною підставою для відмови у задоволені позовних вимог.
Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Щодо договору позики №78441293 від 05.03.2023
Докази, досліджені судом
1.договір позики №78441293 від 05.03.2023, відповідно до якого між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та Відповідачем укладено договір позики. Сума позики 2000 грн. Строк позики визначено у 15 днів. Фіксована процентна ставка 2,5 %. Дата повернення позики 20.03.2023 рік. Умовами позики передбачено різні процентні ставки. Договір позики підписано одноразовим ідентифікатором, та кошти мають бути перераховані на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника.
2. таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Додаток 31 до договору позики від 05.03.2023.
3. договір факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року, відповідно до умов якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передало Позивачу право вимоги за переліком боржників.
Договором визначено, що фактор сплачує клієнту 100% ціни продажу протягом7 днів з моменту передачі по акту прийому-передачі, шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок клієнта, вказаний у розділі 10 даного договору.
4. додаткова угода №2 від 28.07.2021 року до договору факторингу від 14 червня 2021 року.
5. додаткова угода №11 від 21.09.2023 року до договору факторингу від 14 червня 2021 року, із якої не вбачається загальної суми права вимоги, що відступається згідно реєстру боржників №10 від 21.09.2023 року, оскільки Позивачем приховано вказану інформацію від суду.
6. акт прийому -передачі Реєстру боржників №10 від 21.09.2023 за договором факторингу № №14/06/21 від 14.06.2021.
7. витяг із реєстру боржників №10 до договору факторингу № №14/06/21 від 14.06.2021. Витяг сформовано 16.01.2024 року. Відповідно до витягу передано право вимоги фактору до ОСОБА_1 на суму 2000 грн основного боргу та 4590 грн. суму заборгованості за процентами.
8. розрахунок заборгованості за кредитним договором №78441293 від 05.03.2023 за період з 21.09.2021 по 31.12.2023, сформований позивачем.
Фактичні обставини, встановлені судом
05 березня 2023 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та Відповідачем укладено договір позики №78441293. Відповідно до умов договору Сума позики 2000 грн, Строк позики визначено у 15 днів. Фіксована процентна ставка 2,5 %. Дата повернення позики 20.03.2023 рік. Умовами позики передбачено різні процентні ставки. Договір позики підписано одноразовим ідентифікатором, та кошти мають бути перераховані на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника.
14 червня 2021 року укладено первинний договір факторингу №14/06/21 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та Позивачем, який пролонгував свою, шляхом укладення додаткових угод.
Додатковою угодою №11 від 21.09.2023 року до договору факторингу від 14 червня 2021 року, згідно із реєстром боржників №10 відступлено право вимоги до Відповідача.
До матеріалів справи додано розрахунок заборгованості, який складений Позивачем, а не клієнтом. Фактично суд позбавлений можливості встановити за який конкретно період утворилася сума боргу за основним боргом у розмірі 2000 грн та борг за користування позикою у розмірі 4590,90 грн.
Окрім того, Позивачем не надано руху коштів за рахунком Відповідача, що позбавляє суд встановити факт реального перерахування коштів на рахунок Відповідача.
Також судом встановлено, що додані договір факторингу №14/06/21 та додаткові угоди до нього до позовної заяви надані суду із прихованням важливої інформації. Зокрема, із прихованням інформації ціни продажу прав вимог. Платіжної інструкції про перерахування коштів на рахунок клієнта за відступлені права вимог до матеріалів цивільної справи не надано.
Висновки суду
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків
Відповідно до статті 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 1054 Цивільного Кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит), позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним із моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Обов'язок повернути кошти у строк, визначений договором, виникає у Позичальника з моменту отримання коштів за договором позики.
Згідно із висновками Верховного Суду, викладеними, в постанові від 14 липня 2022 року у справі № 204/4341/17 договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або речей, у разі відсутності цієї істотної умови договір вважається неукладеним. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору, без передачі грошей або речей, не породжує у майбутнього позичальника обов'язку повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей. Таким чином, факт отримання позичальником грошових коштів, момент їх отримання (як певний проміжок часу) є обов'язковою та істотною умовою договору позики, яку повинен встановити суд у справах цієї категорії. При встановленні факту неотримання позичальником грошей або речей від позикодавця договір позики вважається неукладеним.
Предметом доказування у справі є факт укладення договору позики між Відповідачем і ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та отримання Відповідачем коштів на виконання цього договору позики.
Відповідно до договору, на який посилається Позивач, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» мало перерахувати кошти у безготівковій формі на рахунок Відповідача на банківський рахунок Позичальника.
Таким чином, в цих конкретних відносинах договір про надання позики сам по собі не підтверджує факт передачі коштів Відповідачеві, а відповідні платежі мали бути здійснені після укладення договору у безготівковій формі на рахунок Відповідача.
Згідно із ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчинення чи невчиненням нею процесуальних дій.
Позивачем не надано доказів перерахування ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» коштів на виконання умов договору позики на рахунок Відповідача.
У позовній заяві Позивач також не посилається на факт переведення коштів Відповідачеві, не вказує про дату, час здійснення такої операції та картки Відповідача, на яку здійснено переведення коштів.
У зв'язку із викладеним, Суд вважає недоведеним факт надання Відповідачеві коштів за спірним договором позики та, як наслідок, недоведеним є факт виникнення у Відповідача заборгованості за спірним договором перед ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ».
В зв'язку із недоведеностю виникнення у ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» права вимоги до Відповідача, таке право відсутнє і у Позивача на підставі договору факторингу.
Таким чином, справа розглянута на підставі наявних доказів, за результатами дослідження яких Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Окрім того, як встановлено судом, первинним договором факторингу щодо відступлення права вимоги до Відповідача був договір від 14 червня 2021 року №14/06/21. Тобто, договір факторингу укладено майже за два роки наперед до укладення договору позики №78441293 від 05.03.2023 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та Відповідачем.
Суд враховує, що за приписами чинного законодавства відступлення права вимоги за договорами відступлення права вимоги, договорами факторингу, може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав або вимоги, що може виникнути в майбутньому на підставі, в даному випадку, існуючого кредитного договору на момент укладення договорів факторингу.
Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання. Такий правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17 відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1 ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній уповноважений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (стаття 517 ЦК України).
Відповідно до статті 519 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання, за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог.
З матеріалів справи вбачається, як вже зазначено вище, що договір факторингу № №14/06/21, за яким згідно з доводами позовної заяви відбулось первісне відступлення права вимоги за кредитним договором № 78441293 від 05.03.2023, укладено між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та Позивачем 14.06.2021, тобто за майже два роки до укладення кредитного договору між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем.
Вказане свідчить, що предметом останнього на момент його укладення не могло бути право будь-якої вимоги за неіснуючим на той час кредитним договором № 78441293 від 05.03.2023, що в свою чергу виключає відступлення та набуття відповідного права вимоги за вказаним кредитним договором.
За таких обставин Позивач право вимоги щодо відповідача, як боржника у зобов'язанні, не набув.
Суд виснує, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Разом із тим, суд зауважує, що ні під час звернення до суду із даним позовом, ні під час розгляду справи, позивач не надав доказів на підтвердження зарахування відповідачу кредитних коштів за договором про надання кредитів (первинних бухгалтерських документів).
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №755/18920/18).
Щодо судового збору
Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що в позовних вимогах відмовлено, то судові витрати пов'язані з розглядом справи, покладаються на Позивача.
Таким чином, судові витрати у справі, які складаються із судового збору у розмірі 3028 гривень залишаються на Позивачеві.
На підставі викладеного, керуючись статтями12,133,141,258,259,265,268,280-282,284 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
ухвалив:
У задоволенні позову ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами позики №5150101 від 08.02.2023 та №78441293 від 05.03.2023 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники по справі:
Позивач: ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», код ЄДРПОУ 35625014, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд.30, адреса для листування: Київська область, м. Бровари, вул. Ліслва, буд. 2, поверх 4.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду ухвалено 06.10.2025.
Суддя Оксана ЯРОЩУК