Справа №705/3957/24
2/705/648/25
10 жовтня 2025 року м.Умань
Уманський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Єщенко О.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Щербакової Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданимпредставником позивача адвокатом Кушнеренко Тамарою Валеріївною,до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно та визнання особи такою, яка не проживала на момент смерті із спадкодавцем,
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Кушнеренко Тамара Валеріївна звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно та визнання особи такою, яка не проживала на момент смерті із спадкодавцем,та просила встановити факт, що ОСОБА_2 , 1973 р.н. не проживав постійно на момент відкриття спадщини з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ОСОБА_1 , 1976 р.н. право власності на частину житлового будинку з господарськими спорудами та прибудовами (домоволодіння) АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ОСОБА_1 , 1976 р.н. право власності на частину земельної ділянки з кадастровим номером 7124382500:03:001:0507, загальною площею 2,8866 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько сторін ОСОБА_3 . Після смерті батька залишилася спадщина, яка складається із земельної ділянки загальною площею 2,8866 га з кадастровим номером 7124382500:03:001:0507, а також житлового будинку з господарськими спорудами та побудовами, який розташований за адресою АДРЕСА_1 .
Позивачка вчасно звернулася до нотаріальної контори із заявою про вступ у спадщину після смерті батька та відповідно оформила 1/2 частину спадкового майна на своє ім'я. Разом з тим, іншу частину майна успадкував відповідач, оскільки згідно довідки сільської ради був зареєстрований на момент смерті з батьком та вважається таким, який фактично вступив у спадщину. При цьому ще в 2010-2011 році ОСОБА_2 покинув своє постійне місце проживання та виїхав проживати до іншої країни, до цього часу за місцем реєстрації не повернувся.
ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на іншу частину спадкового майна, оскільки відповідач на момент смерті з батьком не проживав. Постановою нотаріуса від 15 листопада 2021 року та постановою від 07 червня 2024 року у вчиненні нотаріальної дії було відмовлено.
Вважає, що ОСОБА_2 не є таким, який фактично вступив у спадщину, оскільки не проживав постійно на момент смерті з батьком.
У судовому засіданні представник позивача адвокат Кушнеренко Т.В. позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, причини неявки невідомі, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що сторони вона знає, ОСОБА_5 проживав біля батька у АДРЕСА_1 . У 2015 році батько помер. Десь за півтора року до смерті батька ОСОБА_6 кудись виїхав, його ніхто не бачив. Спосіб життя вів не хороший, пив, гуляв, не самостійний був. Не знає, чи була у нього сім'я.
Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що сторони знає, проживає по сусідству. Був добре знайомий з батьком сторін. Федір став алкоголіком, не раз лежав п'яний, відморозив собі пальці на ногах. ОСОБА_8 оформила йому пенсію, він її раз отримав і тоді десь пропав. За рік -два до смерті батька він десь дівся. ОСОБА_8 ховала батька, який помер у 2015 році.
Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснила, що сторони знає, з ОСОБА_8 дружить з дитинства, однокласники. ОСОБА_8 проживала на станції Поташ, а ОСОБА_5 проживав біля батька весь час, у нього не було сім'ї, десь поїде, потім знову повернеться до батька. Він пив, було таке, що ноги відморозив, йому відрізали пальці на обох ногах, але ходив на п'ятках. Лежав у лікарні, тоді ОСОБА_8 забрала його до себе, оформила йому інвалідність, він отримав першу пенсію і десь пропав. ОСОБА_10 поїхав і до цього часу його немає, шукали, телефонували, але телефон вимкнутий. Пропав Федір за рік чи два до смерті батька.
Вислухавши пояснення представника позивача, свідків, дослідивши матеріали справи в їх сукупності та взаємозв'язку, суд установив такі факти, відповідні їм правовідносини та дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 09 липня 2015 року виконавчим комітетом Дмитрушківської сільської ради Уманського району Черкаської області.
Згідно з повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (рос. мовою) « ОСОБА_11 » народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Її батьками вказані: батько - « ОСОБА_12 », мати - « ОСОБА_13 ».
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (рос. мовою) « ОСОБА_14 » народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . Його батьками вказані: батько - « ОСОБА_12 », мати - « ОСОБА_15 ».
ОСОБА_16 та ОСОБА_17 зареєстрували шлюб 15 липня 1995 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 . Після укладення шлюбу прізвище чоловіка - ОСОБА_18 , дружини - ОСОБА_18 .
Відповідно до свідоцтва № 402 на право приватної власності на житловий будинок від 14.11.1988 ОСОБА_3 є власником житлового будинку у АДРЕСА_1 .
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 15.11.2021, виданим державним нотаріусом Уманської районної державної нотаріальної контори Дібровою Л.М., спадкоємцем майна, а саме земельної ділянки площею 2,8868 га, кадастровий номер 7124382500:03:001:0507, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Дмитрушківської сільської ради Уманського району Черкаської області, яке належало ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дочка - ОСОБА_1 - частка майна, син - ОСОБА_2 - частка майна.
Відповідно до довідки Дмитрушківської сільської ради Уманського району Черкаської області № 105 від 10.04.2024 ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті проживав і був зареєстрований у АДРЕСА_1 . Разом із спадкодавцем на день смерті в будинку крім спадкодавця були зареєстровані: син ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_4 , співмешканка ОСОБА_19 - ІНФОРМАЦІЯ_5 (вибула 22.09.2015). Заповіт від імені ОСОБА_3 Дмитрушківською сільською радою Уманського району Черкаської області не посвідчувався.
Згідно з випискою № 101 від 10.04.2024 з погосподарської книги Дмитрушківської сільської ради на 2006-2010 роки адреса АДРЕСА_1 , голова господарства ОСОБА_3 . Члени домогосподарства з реєстрацією проживання на території ради: син ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_4 , співмешканка ОСОБА_19 - ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідно до виписки № 102 від 10.04.2024 з погосподарської книги Дмитрушківської сільської ради на 2011-2015 роки адреса АДРЕСА_1 , голова господарства ОСОБА_3 . Члени домогосподарства з реєстрацією проживання на території ради: син ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_4 , співмешканка ОСОБА_19 - ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно із довідкою Дмитрушківської сільської ради Уманського району Черкаської області № 104 від 10.04.2024, відповідно до запису в книзі обліку оприбуткування й витрачання бланків свідоцтв про реєстрацію смерті № 07-1 за 2009-2018 роки, заявник ОСОБА_1 отримала свідоцтво про смерть НОМЕР_1 від 09.07.2015 батька ОСОБА_3 та провела його поховання.
Постановою державного нотаріуса Уманської районної державної нотаріальної контори Діброви Л.М. від 15.11.2021 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на частку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,8868 га, яка розташована на території Дмитрушківської сільської ради Уманського району Черкаської області, що належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , у зв'язку з тим, що така нотаріальна дія суперечить законодавству України.
Постановою державного нотаріуса Другої уманської державної нотаріальної контори Великої К.С. від 07.06.2024 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з наявністю двох спадкоємців першої черги, які прийняли спадщину і мають право на спадкування житлового будинку саме по частці кожен.
Із копії спадкової справи № 569 за 2015 рік, наданої суду державним нотаріусом Другої уманської державної нотаріальної контори Великою К.С., вбачається, що із заявою про прийняття спадщини на майно спадкодавця ОСОБА_3 звернулася 28.10.2015 дочка ОСОБА_1 .
Згідно зі ст. ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).
У частинах 1 та 2 ст. 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 12611265 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).
Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Як встановлено у судовому засіданні, до Уманської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини на майно спадкодавця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , звернулася дочка ОСОБА_1 , спадкова справа до майна померлого ОСОБА_3 заведена за зверненням позивача ОСОБА_1 . Інших заяв до нотаріуса не надходило.
Згідно з п.п. 4.12 п. 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто, спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Однак, при цьому спадкоємець має довести факт постійного проживання на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини.
Відповідно до п.п. 3.19, п.п. 3.20 п. 3 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. Факт постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини підтверджується: витягом з реєстру територіальної громади; довідкою про реєстрацію місця проживання; іншим документом, що може підтверджувати відповідний факт (паспортом громадянина України, виготовленим у формі книжечки, з відміткою про реєстрацію постійного місця проживання громадянина, якщо спадщина відкрилась до 01 грудня 2021 року, рішенням суду тощо).
Згідно з Конституцією України та Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» особи, що мешкають в Україні, не зобов'язані постійно проживати в місці своєї реєстрації, отже обставина (факт) спільного проживання спадкодавця та спадкоємців підлягає доведенню належними способами та засобами.
У своїй ухвалі від 14 вересня 2016 року (справа № 505/2085/14-ц) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшов такого висновку - «якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини».
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.
Так, ч. 1 ст. 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Положення ст. 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.
Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).
У судовому засіданні свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_4 підтвердили факт не проживання ОСОБА_2 з батьком ОСОБА_3 на момент його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 покинув своє постійне місце проживання та виїхав, до цього часу за місцем реєстрації не повернувся.
З огляду на викладене, суд вважає, що стосовно відповідача ОСОБА_2 відсутні підстави для застосування положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки під час розгляду справи встановлено, що останній, хоча і був зареєстрований разом зі спадкодавцем, однак не проживав з ним на час його смерті та відкриття спадщини, отже і не прийняв її.
Статтею 41 Конституції України визначено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом і є непорушним.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Як встановлено судом, зверненню позивача до суду з указаним позовом передувала відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно спадкодавця ОСОБА_3 , у зв'язку з наявністю іншого спадкоємця (відповідача), який був зареєстрований за однією адресою зі спадкодавцем. Водночас відповідач ОСОБА_2 не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 328 ЦК України особи вправі набути право власності на підставах, що не заборонені законом, і згідно зі ст. 392 ЦК України можуть звертатись до суду з позовом про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Враховуючи, що визнання права власності на спадкове майно є винятковим способом захисту, який має застосовуватися якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, суд вважає, що позивач має право на оформлення спадкових прав, тому позовні вимоги належить задовольнити у повному обсязі, порушене право позивача підлягає судовому захисту.
Керуючись ст. ст. 4, 258, 259, 263-265, 315, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Установити факт, що ОСОБА_2 , 1973 р.н. не проживав постійно на момент відкриття спадщини з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , 1976 р.н. право власності на частину житлового будинку з господарськими спорудами та прибудовами (домоволодіння) АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , 1976 р.н. право власності на частину земельної ділянки з кадастровим номером 7124382500:03:001:0507, загальною площею 2,8866 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ; АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .
Відповідач: ОСОБА_2 ; АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .
Суддя О.І.Єщенко