справа № 631/1386/23
провадження № 2/631/117/25
10 жовтня 2025 року селище Нова Водолага
Нововодолазький районний суд Харківської області у складі головуючого судді Мащенко С. В. розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в залі судових засідань № 1 приміщення суду цивільну справу з єдиним унікальним № 631/1386/23 (провадження № 2/631/117/25) за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ» до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості»,
АТ «БАНК «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ» звернулось в суд із позовом до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості», в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Заявою-Договором № 24996 від 26.03.2021 року у розмірі 96829,95 гривень (а. с. 1 - 3).
Зазначена заява зареєстрована за вхідним № 5901/23-вх із наданням автоматизованою системою документообігу суду єдиного унікального № 631/1386/23 (провадження № 2/631/613/23) та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, обліково-статистичної картки справи та Контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді передана на розгляд головуючого судді Мащенко С. В. (а. с. 1, 41).
На виконання вимог частини 6 статті 187 Цивільного процесуального кодексу України суд звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_1 , відповідь на який отримано за вхідним № 6398/23-вх від 20.11.2023 року. (а. с. 42, 43, 44).
Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області, постановленою 21.11.2023 року, позовну заву АТ «БАНК «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ» до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості» прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом (повідомленням) сторін (а. с. 45 - 49).
Натомість 19.11.2024 року за вхідним номером № 8174/24-вх від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява, в якій він повідомив, що не може взяти участь у судовому засіданні у зв'язку з військовою службою (державною службою особливого характеру) (а. с. 147).
До вказаної заяви ОСОБА_1 додав копію довідки про мобілізацію (вихідний № 903 від 22.11.2023 року), видану командиром військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_2 , копію військового квитка (серії НОМЕР_2 ), виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 29.11.2022 року, згідно з яким ОСОБА_1 проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_1 на посаді командиру відділення № 163, а також обліково-послужну картку на сержантів і солдатів до військового квитка серії НОМЕР_2 (а. с. 148, 149 - 153, 154).
Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області, постановленою 19.11.2024 року, провадження в цивільній справі з єдиним унікальним № 631/1386/23 за позовом АТ «БАНК «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ» до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості» зупинене до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан (а. с. 157 - 165).
Однак, 09.10.2025 року представник позивача Землянська Ю. О., що діє за довіреністю, виданою 07.10.2024 року керівником Андреєвською В. О. із строком дії до моменту її скасування, в електронній формі за допомогою та з використанням підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи звернулась в суд із клопотанням, зареєстрованим за вхідним № 6171/25-вх, в якому просила закрити провадження у справі за позовом АТ «БАНК «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ» до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості» (справа з єдиним унікальним № 631/1386/23), у зв'язку із відсутністю предмета спору, повернувши їм з Державного бюджету України 50% сплаченого судового збору, зауваживши, що наслідки такого закриття їм відомі та зрозумілі (а. с. 170 - 171, 172).
Також, за правилом частини 1 та 3 статті 254 Цивільного процесуального кодексу України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Провадження у справі продовжується зі стадії, на якій його було зупинене.
Крім того, статтею 8 та частинами 1 і 2 статті 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обумовлено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Справи в судах розглядаються суддею одноособово, а у випадках, визначених процесуальним законом - колегією суддів, а також за участю присяжних. Суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд та розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону.
За правилом частини 2 статті 258 Цивільного процесуального кодексу України процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Зважаючи на таке, з метою реалізації принципу, визначеного у статті 213 цивільного процесуального кодифікованого закону України, щодо безпосередності судового розгляду справи, беручи до уваги той факт, що підстав задля подальшого зупинення провадження у справі не існує, суд вважає за необхідне провадження у цивільній справі з єдиним унікальним № 631/1386/23 (провадження № 2/631/117/25) за позовом АТ «БАНК «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ» до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості» поновити та вирішити питання про прийняття відмови позивача від позову.
Відтак, здійснюючи правосуддя на засадах змагальності й рівності учасників судового процесу перед законом і судом, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши обставини справи та всі фактичні данні, які мають значення для вирішення питання про прийняття відмови позивача від позову та закриття провадження у справі або відмовлення у задоволенні цього клопотання, перевіривши їх доказами, безпосередньо дослідженими судом, що відповідають вимогам закону про їх належність, допустимість, достовірність та достатність, а саме: дослідивши матеріали справи, що містять наявні в ній письмові докази, - суд вважає, що клопотання представника позивача щодо прийняття відмови від позову та закриття провадження у справі слід задовольнити з наступних підстав.
Так, пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд - у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.
За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.
Окрім того, постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.
Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади (на цей час Берестинський район та місто Берестин відповідно) та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.
При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.
Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.
Пунктом 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезазначеного Закону на законодавчому рівні унормовано, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до цього, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.
Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, воєнний стан на території України не припинений та не скасований, а тому справа перебувала на розгляді належного суду.
Згідно зі змістом частини 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Отже, вирішуючи питання щодо відмови позивача від позову, суд, перш за все, виходить з того, що статтею 55 Конституції України проголошено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Зміст цього права полягає у тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
При цьому, звернення особи до суду є її абсолютним правом.
Частиною 3 статті 13 цивільного процесуального кодифікованого закону України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до змісту пункту 3 частини 1 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання. Одночасно із цим ними в розумінні приписів частини 1 статті 42 та частини 1 статті 48 цього кодексу є сторони (позивач і відповідач) й треті особи.
Частиною 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Пунктами 1 і 3 частини 2 статті 49 зазначеного вище нормативно-правового акту України визначено, що позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
При цьому частиною 1 статті 206 Цивільного процесуального кодексу України це право більш конкретизовано, оскільки вказана норма процесуального закону обумовлює, що позивач може відмовитись від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Отже, з матеріалів справи з єдиним унікальним № 631/1386/23 (провадження № 2/631/117/25) вбачається, що до Нововодолазького районного суду Харківської області із позовом до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості» 01.11.2023 року звернулась юридична особа - АТ «БАНК «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ» (а. с. 1 - 3).
Частиною 1 статті 47 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Одночасно із цим частиною 3 статті 58 цього ж кодексу обумовлено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Також відповідно до змісту частини 1 та 2 статті 64 зазначеного цивільного процесуального кодифікованого закону, представник, якій має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.
Як убачається із заяви, поданої в електронній формі за допомогою та з використанням підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи й зареєстрованої за вхідним № 6171/25-вх від 09.10.2025 року, позивач АТ «БАНК «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ» відмовляється від свого позову до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості», про що представником товариства Землянською Ю. О., що діє за довіреністю, виданою 07.10.2024 року керівником Андреєвською В. О. із строком дії до моменту її скасування та з усіма правами, які надано законом стороні по справі, підписано та подано відповідне клопотання (а. с. 170 - 171, 172).
Відтак, зазначені документи ніяких застережень щодо обмеження повноважень представника позивача на вчинення певної процесуальної дії, а саме: щодо подання від імені та в інтересах позивача заяви про відмову від позову та закриття провадження у справі тощо,- не містить, що свідчить про те, що клопотання, яке розв'язується судом, підписане та подане в межах процесуальних прав та повноважень представника позивача, а тому його слід задовольнити.
Доходячи такого суд зауважує, що, згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 4 цього ж кодексу кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Приписом статті 2 Цивільного процесуального кодексу України унормовано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Натомість, захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав, який здійснюється, зокрема, судом у процесуальний спосіб.
Тобто, як роз'яснює норма, викладена законодавцем у частині 1 статті 1 цивільного процесуального кодифікованого закону України, саме цей кодекс визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Отже, процесуальний порядок провадження у цивільних справах, встановлений чинним цивільним процесуальним законодавством України, запроваджує зміст, форму, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Цивільним процесуальним законом чітко розмежований порядок здійснення цивільного судочинства за правилом загального та спрощеного позовного провадження: за першим проводиться як підготовче судове засідання, так і розгляд справи по суті із проведенням судового засідання, а за другим - справа одразу призначається до розгляду по суті із проведенням судового засідання або без такого, тобто стадія підготовчого провадження відсутня.
Також, закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Частина 3 статті 206 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що у разі відмови позивача від позову, суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Про таке мовить й пункт 4 частини 1 статті 255 вказаного цивільного процесуального кодифікованого закону, а саме: суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Одночасно з цим, зазначений кодифікований закон в частині 2 статті 206 зобов'язує суд до ухвалення судового рішення у зв'язку із відмовою позивача від позову роз'яснити сторонам наслідки відповідних процесуальних дій (які визначені у частині 2 статті 256 Цивільного процесуального кодексу України, тобто що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору) та перевірити, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
Отже, вирішуючи питання щодо прийняття відмови позивача від позову та закриття провадження у цій справі, викладеній представником позивача АТ «БАНК «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ» Землянською Ю. О. в окремому письмовому клопотанні, суд бере до уваги вільне волевиявлення позивача щодо цього, подання його представником письмової заяви на таке вчинення, відповідність заяви вимогам цивільного процесуального кодифікованого закону України, повне розуміння позивачем передбачених законодавством наслідків його дій, й вважає, що підстав для відмови у задоволенні клопотання, яке ґрунтується на законі та не порушує будь-яких прав та інтересів, не має. Позивач вільно розпорядився предметом спору і процесу саме таким способом, що унеможливлює подальший розгляд справи за суттю позовних вимог, а тому вважає за необхідне провадження у справі за позовом АТ «БАНК «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ» до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості» закрити.
Одночасно із цим, Цивільний процесуальний кодекс України в частинах 2 і 3 статті 255 унормовує, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат й повернення судового збору з державного бюджету.
Так, частиною 2 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Таким законом є Закон України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.11.2011 року (із змінами та доповненнями), який встановлює правові засади справляння, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та його повернення.
Положеннями статті 1 зазначеного вище законодавчого акту визначено, що судовий збір - це збір, який справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.
Згідно із абзацом 1 частини 1 статті 3 зазначеного нормативно-правового документу, судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством України.
Відповідно до змісту частини 1 статті 2 Закону України «Про судовий збір» платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
На підставі приписів частини 1 та абзацу 1 підпункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.
Із зазначеним позовом АТ «БАНК «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ» звернулось в суд у 2023 році (вхідний № 5901/23-вх від 01.11.2023 року) та його позовна заява містить одну вимогу майнового характеру: стягнення суми заборгованості за договором.
Пунктом 9 частини 1 статті 40 Бюджетного кодексу України № 2456-VІ від 08.07.2010 року (із змінами та доповненнями) визначено, що розмір прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп населення визначається Законом про Державний бюджет України.
Відповідно до приписів абзацу 3 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» № 2710-IX від 03.11.2022 року з 01 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб встановлений в сумі 2684,00 гривень, а тому за подання до суду позовної заяви із вимогою майнового характеру в порядку позовного провадження судовий збір повинен справлятися в розмірі 1,5% ціни позову, тобто 1,5% х 96829,95 гривень = 1452,45 гривень, але не менш 2684,00 гривень, виходячи з розрахунку: 2684,00 гривень х 1 = 2684,00 гривень, та не більше 939400,00 гривень, виходячи з розрахунку: 2684,00 гривень х 350 = 939400,00 гривень.
Як наголошує зміст частин 1 і 2 статті 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
На виконання вищевикладених вимог закону та згідно із частиною 4 статті 177 Цивільного процесуального кодексу України до позовної заяви АТ «БАНК «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ» додало документ, що підтверджує сплату судового збору, а саме: платіжний документ про сплату судового збору в розмірі 2684,00 гривень, який зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України (а. с. 4).
Частиною 8 статті 6 Закону України «Про судовий збір» обумовлено, що розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.
Крім того, приписом частини 1 статті 142 Цивільного процесуального кодексу України визначений розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, а саме: у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» № 590 від 27.04.2006 року (із змінами та доповненнями) передбачено, що компенсація судового збору у цивільних, адміністративних та господарських справах у розмірі, пропорційному задоволеним вимогам сторони, здійснюється відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 року (у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 45 від 30.01.2013 року).
Отже, як обумовлено пунктом 1 розділу «Загальні питання» вказаний Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
Також пунктом 3 цього ж розділу роз'яснено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Окрім того, як мовить підпункт 1-1 пункту 16 розділу «Безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету» органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів для компенсації судового збору за рахунок держави у разі звільнення від його сплати у визначених законом випадках.
З матеріалів справи вбачається, що позивач АТ «БАНК «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ дійсно відмовилось від позову й така відмова прийнята судом, що безумовно є підставою для застосування правила, викладеного у частині 1 статті 142 цивільного процесуального кодифікованого закону України щодо можливості повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору.
Відтак, з огляду на наведені норми закону, проаналізувавши всі наявні і досліджені докази у їх сукупності, суд доходить висновку про можливість компенсації АТ «БАНК «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ» 50% понесених й документально підтверджених судових витрат в сумі 1342,00 гривень за рахунок держави відповідно до вищевказаного Порядку, здійснивши їх стягнення з відповідного бюджету шляхом безспірного списання коштів.
На підставі викладеного, керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року Високими Договірними Сторонами в Римі та ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року; рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Стрижак проти України» від 08.11.2005 року; статтям 9, 51, 125 і 129 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями); статтями 8, 15, 17 36 і пунктами 3 та 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-ІV від 23.02.2006 року (із змінами та доповненнями); статтями 1, 3 - 6 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.11.2011 року (із змінами та доповненнями); статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» № 2710-IX від 03.11.2022 року (із змінами та доповненнями); Постановою Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» № 590 від 27.04.2006 року (із змінами та доповненнями); Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 року (у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 45 від 30.01.2013 року); Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року, а також статтями 1 - 5, 7, 12, 13, 18, 42, 43, 47 - 49, 55, 58, 62, 64, 76 - 82, 89, 128, 130, 131, 206, 211, 213, 214, 223, 251, 254, пунктом 7 частини 1 статті 255, частиною 2 статті 256, пунктом 1 частини 1 та частиною 2 статті 258, статтями 259 - 261, частинами 5 та 11 статті 272, статтею 279, частиною 2 статті 352, пунктом 15 частини 1 статті 353, частиною 2 та 3 статті 354 Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями),
Провадження у справі з єдиним унікальним № 631/1386/23 (провадження № 2/631/117/25) за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ» до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості» поновити та продовжити зі стадії, на якій його було зупинене.
Прийняти відмову АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ», від імені та в інтересах якого за довіреністю діє його представник Землянська Юлія Олександрівна, від позову до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості».
Закрити провадження у справі з єдиним унікальним № 631/1386/23 (провадження № 2/631/117/25) за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ» до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості».
Роз'яснити позивачу АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ «БАНК «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ», що у зв'язку із закриттям провадження у цій справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Роз'яснити відповідачу ОСОБА_1 , що наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ» від позову не позбавляє його права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Компенсувати АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ «БАНК «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ» 50% понесених та документально підтверджених судових витрат у виді судового збору в сумі 1342,00,00 гривень (одна тисяча триста сорок дві гривні 00 копійок) за рахунок держави відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 року (в редакції Постанови № 155 від 28.02.2018 року із змінами, внесеними згідно з Постановою № 620 від 24.05.2022 року), здійснивши їх стягнення з відповідного бюджету шляхом безспірного списання коштів.
Копію цієї ухвали надіслати позивачу АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ «БАНК «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ», а також всім іншим учасникам справи протягом двох днів з дня її складення в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з цього дня.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала, що набрала законної сили, обов'язкова для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання ухвали є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Ухвалу постановлено шляхом прийняття, складено за допомогою комп'ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику.
Суддя С. В. Мащенко