Київський районний суд м. Полтави
Справа № 553/1759/25
Провадження № 2/552/2543/25
02.10.2025 Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді - Самсонової О.А.,
секретар судового засідання - Хрипунова Т.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
Позивач звернувся до Подільського районного суду м. Полтави з позовом до відповідача про стягнення боргу.
У позовній заяві посилався на те, що 08 вересня 2022 року ним та відповідачем було укладено договір позики. Відповідно до умов договору позивач ОСОБА_1 надав відповідачу ОСОБА_2 в борг грошові кошти у сумі 1000 доларів США. Кошти відповідач зобов'язався повернути до 31 грудня 2022 року, що підтверджується розпискою.
Борг до даного часу відповідачем не повернуто.
Тому позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму боргу за договором позики у розмірі 1000 доларів США.
Ухвалою судді Подільського районного суду м. Полтави від 19 травня 2025 року справу передано на розгляд за підсудністю до Київського районного суду м. Полтави (а.с. 18).
Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави від 21 липня 2025 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, звернувшись до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності. Також зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 , який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, відзиву на позов не подав.
Інші заяви по суті справи або клопотання сторони суду не подавали.
За таких обставин, відповідно до ст. ст. 280, 281 ЦПК України судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши докази та оцінивши у справі, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 08 вересня 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 1000 доларів США, що підтверджується розпискою позичальника (а.с. 5).
Як вбачається зі змісту розписки позичальника, кошти він отримав в повному обсязі в присутності свідків.
Як зазначено у розписці, позичальник має повернути позику до 31 грудня 2022 року «з можливим продовженням».
При цьому будь-які докази того, що сторонами продовжено строк користування позичальником позикою, до матеріалів справи додано не було.
Тому, розглядаючи справу на підставі наявних доказів, суд виходить з того, що сторонами визначено строк повернення позики до 31 грудня 2022 року.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Саме такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року за наслідками розгляду цивільної справи № 464/3790/16-ц.
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Згідно з статтями 526, 530, 610, частини другої статті 612 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). А відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, сторони в належній формі уклали договір, за яким відповідач взяв на себе зобов'язання повернути кошти в розмірі 1000 доларів США в строк до 31 грудня 2022 року.
Приписами ч. 3 ст. 12, ч.1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Будь-яких заперечень щодо встановлених судом обставин справи відповідачем не надано.
Приймаючи до уваги те, що відповідач ОСОБА_2 у визначений строк не виконав взятого на себе зобов'язання та не повернув грошові кошти, отримані в борг за договором позики, позовні вимоги, щодо стягнення з нього боргу у розмірі 1000 доларів США є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
При цьому суд керується правовою позицією, сформульованою Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц, провадження № 14-465цс18.
Так, Верховний Суд зазначив, що відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з чинним законодавством гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України…
…Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України; у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання окремих договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. З огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та у саме тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача позики в іноземній валюті, а саме 1000 доларів США, підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати позивача складаються з витрат на оплату судового збору у розмірі 1211 грн. 20 коп.
Оскільки позов судом задоволено в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення 1211,20 грн - на відшкодування понесених судових витрат з оплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 258,259,263-265,280-289 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 08 вересня 2022 року у розмірі 1000,00 (одна тисяча) доларів США.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат зі сплати судового збору 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок)
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , проживаючий: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , проживаючий: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено 02.10.2025 року.
Головуючий О.А.Самсонова