Справа № 755/5919/25
Провадження № 2/369/7593/25
08.10.2025 м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Фінагеєва І.О., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 755/5919/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа № 755/5919/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
18 серпня 2025 року позивачем було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову.
В обґрунтування поданої заяви зазначив, що з метою забезпечення виконання можливого рішення суду у даній справі, позивач (стягував) звертається до суду з клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, а саме: прошу постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 з вилученням паспортного документу до виконання ним зобов'язань, покладених на нього позовною заявою боргу в розмірі 3 680 473,00 грн., оскільки боржник не виконує домовленості та ухиляється від його виконання.
На підставі викладеного, просив суд ухвалити рішення про вжиття заходів забезпечення позову невідкладно в частині про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 з вилученням паспортного документу до виконання ним зобов'язань, покладених на нього позовною заявою боргу в розмірі 3 680 473,00 грн., оскільки боржник не виконує домовленості та ухиляється від його виконання.
За правилами ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд проводить розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Вивчивши матеріали цивільної справи та заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 зазначено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Статтею 150 ЦПК України передбачено вичерпний перелік видів забезпечення позову.
Заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони виїзду відповідача за межі України з вилученням паспортного документу до виконання ним зобов'язань по виплаті боргу.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюються Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України визначені статтею 6 вищевказаного закону, положеннями якої визначено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: 1) він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону; 3) стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень; 4) він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання; 5) він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів; 9) він перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції - до припинення нагляду. 10) він є керівником юридичної особи або постійного представництва нерезидента (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру, наданими відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"), що не виконує встановленого Податковим кодексом України податкового обов'язку щодо сплати грошових зобов'язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, - до погашення суми такого податкового боргу, у зв'язку з яким таке обмеження встановлюється.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема справи, які стосуються обмеження у праві на виїзд за межі країни, застосованого за рішенням суду внаслідок непогашення заборгованості, зокрема, рішення у справі «Стецов проти України», яким констатовано, що ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції гарантує кожній особі право на вільне пересування в межах території, на якій вона перебуває, а також право залишати її і, таким чином, їхати в країну за власним вибором за умови, що особі дозволено в'їжджати на її територію. Це означає, що дії, які можуть становити втручання або обмежувати здійснення цього права, відповідають вимогам ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції тільки у випадку, коли вони передбачені законом, переслідують одну із законних цілей, згаданих у третьому пункті статті, і можуть вважатися «необхідними у демократичному суспільстві» для досягнення зазначених цілей.
У цивільному процесі відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому статтями 151 - 153 ЦПК України, застосовувати такий вид забезпечення позову, як тимчасове обмеження у виїзді за межі України, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що не може бути застосований зазначений позивачем спосіб забезпечення позову на стадії розгляду цивільної справи про стягнення заборгованості, оскільки це порушує норми ЦПК та свідчить про вихід суду за межі своїх процесуальних повноважень, порушення принципу верховенства права, проголошеного Конституцією, та вимог ст. 6 Конвенції щодо вирішення справи судом, встановленим законом.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що застосування такого заходу забезпечення позову як тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом лише як захід забезпечення виконання судового рішення в порядку ст. 441 ЦПК України. Застосування такого обмеження на час період розгляду цивільної справи не відповідає вимогам закону.
Одночасно суд роз'яснює, що ця відмова не позбавляє позивача на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.
На підставі викладеного та керуючись вимогами ст. ст. 149-154, 157, 353 ЦПК України, суддя,-
У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 755/5919/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА