Справа № 369/12069/25
Провадження № 2/369/8627/25
09.10.2025 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Фінагеєвої І.О.,
при секретарі Іларіонові І.О.,
за участю:
представника позивача Строєва О.В.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Строєва Олексія Васильовича про відвід головуючої судді Фінагеєвої І.О. від участі у розгляді цивільної справи № 369/12069/25 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -
У липні 2025 року представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Строєв Олексій Васильович звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовною заявою до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 липня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.
У підготовчому судовому засіданні 09 жовтня 2025 року, з метою усунення конфлікту інтересів, головуючим суддею Фінагеєвою І.О. повідомлено учасників справи про те, що представником позивача по даній справі є адвокат Строєв Олексій Васильович, який протягом 2002-2006 років був її однокурсником та протягом чотирьох років у них із суддею були дружні відносини. На теперішній час, жодні відносини не підтримуються.
Відповідачем ОСОБА_1 після розкриття суддею даної інформації відводу складу суду не заявлено.
Крім того, у підготовчому судовому засіданні 09 жовтня 2025 року на вирішення було поставлено питання стосовно поданої 23 липня 2025 року представником позивача заяви про відвід головуючої судді Фінагеєвої І.О. від участі у розгляді цивільної справи № 369/12069/25.
Так, вказана заява мотивована тим, що згідно мотивувальної частини судового рішення - ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 жовтня 2021 року по справі № 369/9059/17 суддя Фінагеєва І.О. зазначила, що нею було встановлено, що представником позивача по даній справі є адвокат Строєв Олексій Васильович, який протягом 2002-2006 років був її однокурсником та протягом чотирьох років в них були дружні відносини. Головуючий суддя Фінагеєва І.О. заявила самовідвід у даній справі з підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України. Суд вирішив питання про самовідвід головуючого судді без повідомлення учасників справи. У зв'язку із викладеним, представник позивача просив суд постановити ухвалу, якою відвести суддю Фінагеєву І.О. Києво-Святошинського районного суду Київської області від розгляду у цивільній справі №369/12069/25 та передати справу на повторний авторозподіл згідно ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України.
У судовому засіданні представник позивача подану заяву про відвід судді підтримав та просив задовольнити.
У судовому засіданні відповідач заперечував проти задоволення заяви про відвід судді, зазначив, що складу суду довіряє, а отже подана заява не підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали цивільної справи, заяву про відвід судді, заслухавши думку учасників справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про запобігання корупції» під реальним конфліктом інтересів розуміється суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень; під потенційним конфліктом інтересів розуміється наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
При цьому приватний інтерес це будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.
Відповідно до статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» судді зобов'язані вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
Такий конфлікт інтересів відповідно до рішення Ради суддів України від 04 листопада 2016 року № 75 «Про роз'яснення щодо наявності конфлікту інтересів» вирішується шляхом самовідводу або повідомлення про його наявність та відводу.
Підпунктом 4 ч. 1 ст. 4 Порядку здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо конфлікту інтересів в діяльності суддів та інших представників судової системи та його врегулювання, затвердженого рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 2, передбачено обов'язок суб'єкта конфлікту інтересів вживати заходів щодо, зокрема, самостійного врегулювання конфлікту інтересів (в тому числі - в процесуальному порядку).
У пункті 1 рішення Ради суддів України № 75 від 04.11.2016 року роз'яснено, що при виникненні конфлікту інтересів під час провадження у кримінальних, цивільних, адміністративних, господарських справах способом врегулювання конфлікту інтересів є: розкриття суддею інформації про конфлікт інтересів, відвід і самовідвід. У випадку, коли за наслідками розкриття інформації відвід не заявлено - конфлікт інтересів вважається врегульованим.
Також, як вбачається з листа в.о. Голови Ради суддів України Бутенко В.О. від 26 липня 2018 року №9рс-782/18-вих, при визначенні наявності чи відсутності конфлікту інтересів слід перш за все виходити з приватного інтересу судді, який розглядає конкретну справу, та можливості впливу такого приватного інтересу на об'єктивність чи упередженість рішення такого судді. Реальний конфлікт інтересів виникає у судді при розгляді справи, учасником якої є підприємство, установа або організація, у трудових відносинах з яким знаходиться близька особа судді. Способом врегулювання конфлікту інтересів в такому випадку є: розкриття інформації учасникам справи про близьку особу судді, яка працює на підприємстві, установі організації з зазначенням посади та строку роботи. Якщо після такого розкриття сторонами процесу або іншими зацікавленими особами йому не було заявлено відвід, конфлікт інтересів вважається врегульованим. Якщо після розкриття інформації учасникам справи судді було заявлено відвід, заява про відвід вирішується у порядку, визначеному процесуальним законом.
Кодекс суддівської етики (ст. 15 Кодексу ) наголошує, що суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальних законодавством, проте суддя не повинен зловживати правом на самовідвід.
Суддею було розкрито інформацію учасникам справи. Після такого розкриття сторонам процесу судді було заявлено відвід представником позивача, тобто конфлікт інтересів вважається не врегульованим і заява про відвід вирішується у порядку, визначеному процесуальним законом.
Підстави для відводу (самовідводу) судді встановлено статтею 36 ЦПК України, згідно змісту якої суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 ЦПК України («Недопустимість повторної участі судді в розгляді справи»).
Згідно ч. 3 ст. 36 ЦПК України, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 Постанови №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення в порядку, визначеному положеннями ЦПК України.
Важливу роль у розробці критеріїв неупередженості (тобто безсторонності), як складової права на справедливий судовий розгляд відіграє практика Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), у контексті якої повинна формуватися національна судова практика.
Стаття 6 ЄКПЛ відноситься до сфери цивільного судочинства. При цьому ключовими її положеннями є право кожного при визначенні його цивільних прав та обов'язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону. Виходячи з наявної практики ЄСПЛ, можна констатувати, що він в цілому визначив концептуальні підходи до тлумачення ст. 6 ЄКПЛ, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб'єктивні та об'єктивні компоненти.
Так, у справі «П'єрсак проти Бельгії» ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами. У даному контексті, на думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Стосовно об'єктивної неупередженості у справі «Фей проти Австрії» ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві» повинні апріорно викликати в учасників цивільного процесу.
Крім наведених об'єктивними обставинами, що можуть свідчити про упередженість суду, у практиці ЄСПЛ визнавались такі: члени суду, що мали розглядати справу, вже брали участь у ній у іншій процесуальній ролі, наприклад, прокурор, адвокат, суддя у суді нижчої інстанції тощо («П'єрсак проти Бельгії»); суддя, що бере участь у справі про оспорювання законодавчих нормативних актів раніше висловлювався з цього приводу як консультант («Прокол проти Люксембургу»); наявність дискреційних повноважень у одного з суддів, що розглядають справу у колегіальному складі («Дактарас проти Литви»); участь судді у прийнятті законодавчих або підзаконних нормативних актів, на основі яких потім виноситься судове рішення («Макгоннелл проти Сполученого Королівства») тощо. Так, у справі «Деміколі проти Мальти» було визнано порушення об'єктивного критерію неупередженості суду, адже до складу Палати представників Мальти, яка розглядала справу заявника, входили два члени, що раніше піддавалися критиці у статті заявника, яка мала відношення до справи, а тому фактично мали особисту заінтересованість у справі.
З огляду на підстави заявленого відводу, суд вважає, що заява про відвід є необґрунтованою, оскільки обставини наведені у заяві про відвід судді, що на думку заявника викликають сумнів у її неупередженості та об'єктивності не відповідають дійсності, належних та допустимих доказів на їх підтвердження до заяви не долучено, а сама заява містить лише припущення певних обставин, що не є підставами для відводу, визначеними ст. 36 ЦПК України.
Крім того, щодо посилання представника позивача на заявлений суддею Фінагеєвою І.О. самовідвід від участі у розгляді цивільної справи №369/9059/17, суд зазначає, що в межах розгляду вказаної справи представник відповідача в судові засідання не з'являвся, а тому розкрити інформацію про потенційний конфлікт інтересів не виявилося можливим, у зв'язку із чим головуючий суддя заявила самовідвід у даній справі з підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України.
Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Керуючись ст.ст. 36, 39, 40 ЦПК України, суд, -
Визнати заявлений представником позивача ОСОБА_2 - адвокатом Строєвим Олексієм Васильовичем відвід головуючої судді Фінагеєвої І.О. від участі у розгляді цивільної справи № 369/12069/25 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, - необґрунтованим.
Заяву представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Строєва Олексія Васильовича про відвід головуючої судді Фінагеєвої І.О. від участі у розгляді цивільної справи № 369/12069/25 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, передати до канцелярії Києво-Святошинського районного суду Київської області, для проведення її авторозподілу відповідно до вимог ст. 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 09 жовтня 2025 року.
Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА