Справа 522/9151/25
Провадження № 1-кп/522/2527/25
10 жовтня 2025 року місто Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретарів судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
провівши у відкритому судовому засіданні судовий розгляд у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025164500000114 від 23.03.2025 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізмаїл Одеської області, громадянина України, українця, освіта середньо-технічна, фізична особа-підприємець, одруженого, зареєстрованого: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України,
за участю сторін кримінального провадження :
прокурора - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_4
інші учасники кримінального провадження:
потерпілий - ОСОБА_7
1. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним.
23 квітня 2025 року приблизно о 09 годині 20 хвилин ОСОБА_4 , на власному автомобілі марки «Ford Transitt», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по правій смузі по вулиці Середньофонтанській в м. Одесі, позаду якого водій автомобілю марки «Hyundai Sonata», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_7 . В той час, коли водій автомобілю марки «Hyundai Sonata», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_7 з дотриманням правил дорожнього руху здійснював перестроювання на ліву смугу дороги, водій автомобіля марки «Ford Transitt», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_4 також почав здійснювати перестроювання на ліву смугу, створивши таким чином аварійну ситуацію, внаслідок чого ОСОБА_7 здійснив зупинку вище зазначеного транспортного засобу напроти будівлі «Wine Story», розташованої за адресою: м. Одеса, пров. Б. Айзенберга, 3. В результаті вказаних подій між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 виник словесний конфлікт з причини порушення правил дорожнього руху.
Реалізуючи свій раптово виниклий в ході сварки протиправний намір, спрямований на завдання шкоди здоров'ю потерпілому ОСОБА_7 , на ґрунті виниклої в ході конфлікту особистої неприязні, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_4 , підійшов до ОСОБА_7 та наніс не менше 4 ударів кулаком правої руки в область обличчя та лівої руки, а також не менше 1 удару ногою в область правої гомілки потерпілого. В результаті противоправних дій ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_7 спричинено наступні тілесні ушкодження, а саме: синці та садно обличчя, синці в ділянці правого променево-зап'ясткового суглобу та правої гомілки, які згідно п.п.2.3.5 і 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» (1995 р.) відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
За наведених обставин ОСОБА_4 вчинив кримінальний проступок, передбачений ст. 125 ч.1 КК України: умисне легке тілесне ушкодження.
2. Позиція сторони захисту.
Будучи допитаним у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав й пояснив, що дійсно, за наведених обставин між стверджував, що між ним та ОСОБА_7 виник конфлікт під час руху на дорозі. За його словами, ОСОБА_7 заблокував рух його автомобіля та вийшов з транспортного засобу, після чого він також залишив свій автомобіль.
ОСОБА_4 зазначив, що ударів кулаком чи ногою ОСОБА_7 він не завдавав, а лише відштовхував його, захищаючись від агресивних дій останнього. Зокрема, ОСОБА_7 схопив його за футболку, тягнув, кричав та висловлював погрози. На ці дії він реагував виключно обороняючись.
Крім того, ОСОБА_4 пояснив, що саме ОСОБА_7 є винним у конфлікті, оскільки той переслідував його, тоді як він намагався уникнути будь-якого контакту. За твердженням обвинуваченого, тілесні ушкодження у ОСОБА_7 могли виникнути в момент, коли останній тягнув його за футболку, а він відбивався. Водночас сам ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді травми правої ноги, які, на його переконання, були спричинені діями ОСОБА_7 .
Захисник ОСОБА_6 вважає, що надані стороною обвинувачення докази не доводять висунуте обвинувачення ОСОБА_4 у нанесенні умисних легких тілесних ушкоджень. На його думку останній правомірно діяв в умовах необхідної оборони, оскільки дії потерпілого становили загрозу для його життя і здоров'я. Тому просив виправдати ОСОБА_4 за недоведеністю висунутого обвинувачення.
Суд оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_4 критично, оскільки його винуватість у вчиненні інкримінованого проступку повністю доведена дослідженими безпосередньо під час судового розгляду доказами.
3. Докази, досліджені під час судового розгляду, надані стороною обвинувачення.
- Показання потерпілого ОСОБА_7 , допитаного в судовому засіданні про те, що 23.04.2025 приблизно о 09:52 год. разом зі своєю дружиною він рухався на власному автомобілі марки «Хюндай Соната», д.р.з. НОМЕР_2 по вулиці Середньофонтанській м. Одеси.
В той час, коли він здійснював рух по крайній правій смузі проїзної частини автомобільної дороги без будь-яких порушень ПДР, біля будинку по вул. Середньофонтанська, 13-А, з прилеглої території виїхав автомобіль марки «Форд», д.р.з. НОМЕР_3 , водій якого грубо порушував вимоги дорожніх знаків та дорожньої розмітки, внаслідок чого він ледь не наїхав на вказаний автомобіль.
Шляхом подання звукового сигналу, він звернув увагу вказаного водія на порушення ПДР.
В цей же час на проїзній частині знаходився наряд патрульної поліції, біля якого він зупинився та повідомив про вказаний факт. Утім поліцейські не вжили жодних заходів до порушника та поїхали. В цей час до нього під'їхав вищевказаний автомобіль, з якого вийшов обвинувачений ОСОБА_4 . Останній поводився агресивно і в грубій формі став звинувачувати його у тому, що він винен у даній пригоді.
Він намагався сісти в автомобіль з метою уникнення розвитку конфлікту, утім обвинувачений завадив йому та в подальшому правою рукою завдав декілька ударів в область обличчя та один удар ногою по правій гомілці. Внаслідок цього у нього утворилися синці. Також обвинувачений завдав ударів по кузову його автомобіля. Тому він змушений був звернутися до правоохоронних органів.
- Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 23 квітня 2025 року від ОСОБА_7 про спричинення тілесних ушкоджень про те, що 23.04.2025 приблизно о 09:25 год., невідомий чоловік, перебуваючи на вулиці за адресою: м. Одеса, вул. Катасова 3, (кут вулиці Семінараська), в ході сварки наніс декілька ударів в область обличчя та тулуба.
- Висновок судово-медичної експертизи № 527 від 23.04.2025, згідно з яким у ОСОБА_7 виявлені наступні тілесні ушкодження: синець (2) та садно (1) обличчя, синець в ділянці правого променево-зап'ясткового суглобу (1) та правої гомілки (1).
2.3. Вказані ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, індивідуальні особливості яких властиві не відобразилися. В механізмі виникнення ушкоджень могли бути удари, здавлення тупими предметами, падіння з висоти утворення ушкоджень в умовах конкретної ситуації.
6. Судячи за морфологічними властивостями ушкоджень (синці - червоно-фіолетового кольору, садно - без кірки), вони могли бути заподіяні 23.04.2025 р.
4.5. Зазначені ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які окремо мають незначні скороминущі наслідки. Тривалість їх існування не більше 6-ти днів.
Згідно з п. 2.3.1.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995 р.), відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Речовий доказ: оптичний диск формату DVD-R з відеозаписами від 23.04.2025 з відео реєстратора, який належить потерпілому ОСОБА_8 та був розташований в автомобілі на момент події від 23.04.2025, яка відбулася за адресою: м. Одеса, пров. Б. Айзенберга, 3, на якому виявлено 3 відео файли формату"AVI" FILE110125-204036.
Дослідженням вказаного речового доказу встановлено, що відеофайл формату “AVI» (.AVI) FILE110125-204036 відображає автомобіль марки «Форд Транзит», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_4 , який з провулку Місячного здійснює поворот праворуч на вулицю Середньофонтанська в м. Одесі. Потерпілий ОСОБА_7 здійснює рух по правій смузі дороги. В подальшому, біля ТЦ «Кристал» по лівій крайній смузі дороги на випередження прямує автомобіль марки «BMW», д.н.з. НОМЕР_5 та в цей же момент потерпілий ОСОБА_7 із включенням попереджувального сигналу - «поворот вліво», здійснює перестроювання. В той час, коли потерпілий ОСОБА_7 закінчив зазначений маневр та продовжує рух в крайній лівій полосі. В той момент, коли автомобіль марки «Хундай Соната», д.н.з. НОМЕР_2 , перебуває напроти автомобіля марки «Форд Транзит», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_4 , вмикається покажчик лівого повороту. Після аварійної ситуації потерпілий ОСОБА_7 продовжує рух в межах крайньої лівої полоси. Надалі, напроти будівлі ТЦ “Фонтан Скай» потерпілий ОСОБА_7 здійснює маневр вправо та продовжує рух по крайній правій смузі. Перебуваючи за Т-перехрестям вулиць Середньофонтанська та Семінарська напроти будівлі «Wine Story» за адресою: м. Одеса, пров. Б. Айзенберга, 3, потерпілий ОСОБА_7 здійснює зупинку свого транспортного засобу та підходить до працівників патрульної поліції, які покидають місце події. В подальшому до потерпілого ОСОБА_7 підходить ОСОБА_4 та розпочинається конфлікт. В той момент, коли потерпілий ОСОБА_7 намагається повернутися до салону свого автомобіля, ОСОБА_4 перешкоджає йому, обома руками схопив праву руку потерпілого та відштовхує до передньої частини автомобіля, після чого правою рукою схопив з ліву частину обличчя потерпілого. В подальшому ОСОБА_4 правою ногою наносить 1 удар в область правої ноги потерпілого ОСОБА_7 , після чого схопив ліву ногу потерпілого та кинув останнього на асфальтоване покриття дороги. В той час, коли потерпілий ОСОБА_7 встав на ноги, ОСОБА_4 лівою ногою наносить 1 удар в область паху потерпілого. В подальшому ОСОБА_4 лівою рукою схопив потерпілого ОСОБА_7 за потилицю та правою рукою наносить два удари в область обличчя потерпілого.
Відеозапис, який під час події правопорушення створила дружина потерпілого із застосуванням мобільного телефону тривалістю 19 сек., з якого вбачається, що ОСОБА_4 штовхає та наносить удари ОСОБА_7 рукою в голову та по корпусу його автомобіля.
Стороною захисту надано акт судово-медичного дослідження від 24.04.2025, згідно із яким у ОСОБА_4 виявлено легке тілесне ушкодження у вигляді синця по тильній та внутрішній боковій поверхнях із переходом на підошовну поверхню правої стопи в проекціях 2-5 кісток плесни.
4. Аналіз доказів.
Досліджені безпосередньо в суді докази, які суд поклав в основу вироку, узгоджуються між собою, зібрані у порядку, встановленому ст.93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст.87 КПК України, з якими закон пов'язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв'язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.
Правова оцінка фактичної та юридичної підстав кваліфікації діяння, інкримінованих стороною обвинувачення проступку, дають підстави дійти висновку про наявність у діях обвинуваченого складу інкримінованого кримінального правопорушення.
Судом, на підставі досліджених доказів, встановлено, що 23 квітня 2025 року приблизно о 09:20 годині внаслідок дорожнього конфлікту, ОСОБА_4 на ґрунті виниклої неприязні, підійшов до ОСОБА_7 та під час словесної перепалки, завадив ОСОБА_7 повернутися до салону свого автомобіля, після чого застосував фізичне насилля, завдав рукою удари по обличчю та ногою в пах і область правої гомілки, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді синців та садна обличчя, синців в ділянці правого променево-зап'ясткового суглобу та правої гомілки, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Наведене підтверджується показаннями потерпілого, висновком судово-медичної експертизи та відеозписами з автомобільного відеореєстратора та мобільного телефону.
Сам обвинувачений не заперечує факт сварки, виниклої під час конфлікту, але стверджує, що удари кулаком чи ногою ОСОБА_7 він не завдавав, а лише відштовхував його, захищаючись від його агресивних дій.
Утім такі доводи у повному обсязі спростовані у повному обсязі сукупністю досліджених в суді доказів, з яких вбачається, що обвинувачений не захищався, а навпаки поводився агресивно і перший почав застосовувати фізичне насильство відносно потерпілого. При цьому, дії ОСОБА_7 не становили для нього жодної небезпеки, з його боку не було протиправного посягання, що виключає стан необхідної оборони.
Відповідно до ст. 36 ККУ необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади. Не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.
Із досліджених судом доказів не встановлено, обставин і фактів, які б свідчили про те, що ОСОБА_4 діяв в умовах необхідної оборони.
Суд вважає, що за встановлених обставин, сукупності наявних доказів цілком достатньо для ухвалення обвинувального вироку відносно обвинуваченого із дотриманням стандарту «поза розумними сумнівом».
Висновок судово-медичної експертизи об'єктивно підтверджує що ОСОБА_4 завдавав удари ОСОБА_7 , а не навпаки.
Потерпілий ОСОБА_7 прямо вказав саме на ОСОБА_4 як на особу, яка 23.04.2025 завдала йому численні тілесні ушкодження та пошкодила його автомобіль.
Оглянутим в судовому засіданні відеозаписом від 23.04.2025 зафіксовано дорожню ситуацію за участю автомобілів «Форд Транзит» (під керуванням ОСОБА_4 ) та «Хюндай Соната» (під керуванням ОСОБА_7 ), подальшу зупинку біля пров. Б. Айзенберга, 3, де між ними виникла сварка, під час якої ОСОБА_4 застосував фізичне насильство до ОСОБА_7 (штовхав, хапав руками за обличчя та потилицю, наносив удари руками і ногами, в тому числі по обличчю та паху, кидав на асфальт). Факт події правопорушення зафіксовано на відео з реєстратора та підтверджується 19 фотознімками, що долучені до протоколу.
Таким чином, послідовно зафіксовано початок та розвиток конфлікту, у ході якого саме ОСОБА_4 завдавав ОСОБА_7 численні тілесні ушкодження. Вказаний факт об'єктивно підтверджується безперервним відеозображенням події та долученими фотознімками, що надає доказам належного і допустимого характеру.
Таким чином, спростовано доводи сторони захисту про те, що ударів кулаком чи ногою ОСОБА_7 - ОСОБА_4 не завдавав, а лише відштовхував його, захищаючись від агресивних дій останнього, який схопив його за футболку, тягнув, кричав та висловлював погрози.
Під час судового розгляду показання обвинуваченого спростовані у повному обсязі наведеними доказами.
Наданий стороною захисту акт судово-медичного дослідження від 24.04.2025, згідно із яким у ОСОБА_4 виявлено легке тілесне ушкодження у вигляді синця по тильній та внутрішній боковій поверхнях із переходом на підошовну поверхню правої стопи в проекціях 2-5 кісток плесни, не спростовує факту завдання обвинуваченому ударів та, як наслідок, спричинення тілесних ушкоджень. Не виключено, що зазначені тілесні ушкодження ОСОБА_4 отримав внаслідок завдання ногою ударів потерпілому.
Таким чином, сукупність досліджених у судовому засіданні доказів (висновки експерта, показання потерпілого та відеозаписи з місця події), які узгоджуються між собою, є переконливими і логічно-послідовними, - дає підстави суду дійти до висновків про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального проступку та про необґрунтованість і безпідставності доводів сторони захисту.
5. Висновки суду.
На підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, вислухавши пояснення обвинуваченого, потерпілого, перевіривши письмові і речові докази, оцінивши дослідженні у судовому засіданні докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що подія кримінального проступку мала місце, а винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 ККУ, знайшла своє повне підтвердження під час судового розгляду.
При ухваленні вироку відносно обвинуваченого, суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини. Так,
- у рішенні: Valiulienл v. Lithuania у 2013 році суд встановив порушення Конвенції, оскільки органи влади затягували та не забезпечили належного кримінального переслідування за побої, що відносилися до легких тілесних ушкоджень. ЄСПЛ підкреслив: навіть легкі ушкодження потребують ефективного кримінально-правового реагування;
- у рішенні Bгl?an v. Romania у 2017 році потерпілий неодноразово зазнавав нападів; держава обмежувалася формальними діями. ЄСПЛ визнав порушення ст. 3 і ст. 14 Конвенції, наголосивши: влада зобов'язана забезпечити реальну відповідальність винного, а не лише адміністративні заходи;
- у рішенні Bevacqua and S. v. Bulgaria у 2008 році ЄСПЛ констатував порушення ст. 8 через те, що органи влади фактично не переслідували особу за напади та не надали адекватного захисту. Це підкреслює позитивний обов'язок держави забезпечувати кримінально-правові засоби захисту фізичної недоторканності;
- у рішенні E.S. and Others v. Slovakia у 2009 році суд визнав порушення ст. 3 і ст. 8, оскільки влада не надала потерпілим своєчасного та ефективного захисту від побоїв. Висновок: держава не може обмежуватися тривалими формальними процедурами - потрібне негайне реагування;
- у рішеннях «Коробов проти України» від 21.10.2011, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту;
Суд вважає, що наведені докази у їх сукупності, поза розумним сумнівом доводять причетність обвинуваченого до спричинення легких тілесних ушкоджень потерпілому за наведених обставин.
Правова оцінка фактичної та юридичної підстав кваліфікації діянь, інкримінованих стороною обвинувачення, дають підстави дійти висновку про наявність у діях обвинуваченого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.
6. Кваліфікація дій обвинуваченого.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 в межах пред'явленого обвинувачення за ч.1 ст. 125 КК України: умисне легке тілесне ушкодження.
7. Щодо призначення покарання.
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд виходить з наступного.
Суд керується положеннями ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання та враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, відсутність чи наявність обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, згідно із приписами ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості і індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66 та 67 КК України.
Відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ст. 125 ч.1 КК України, є кримінальним проступком, який карається штрафом, громадськими роботами або арештом.
ОСОБА_4 є громадянином України, підприємцем, з середньою освітою, одружений, раніше не судимий.
Обвинувачений не визнав свою винуватість у інкримінованому проступку та не приніс вибачення потерпілому.
Обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 згідно ст.66 КК України не встановлено.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 згідно ст.67 КК України не встановлено.
З огляду на викладене, враховуючи тяжкість вчиненого проступку, особу обвинуваченого, відсутність пом'якшуючих покарання обставин та зазначену обставину, що обтяжує покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого, наявність тяжких непоправних наслідків, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому за вчинені ним проступку покарання у виді громадських робіт, вважаючи дане покарання достатнім для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
7. Щодо інших питань.
Питання про долю речових доказів вирішується судом відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати по справі відсутні, цивільний позов не заявлено..
Підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили не встановлено.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.1-376 КПК України, ст.ст.1-125 КК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді громадських робіт строком на 100 (сто) годин.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Запобіжний захід ОСОБА_4 , до набрання вироком чинності, не застосовувати.
Речові докази: компакт диск - зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою яка тримається під вартою, протягом цього ж часу з моменту отримання копії вироку.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та обвинуваченому, а також не пізніше наступного дня після оголошення направити учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: ОСОБА_9