10 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/23517/24 пров. № А/857/9757/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області,
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року (суддя-Гавдик З.В., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Львів, дата складання повного тексту рішення - не зазначено),
в адміністративній справі №380/23517/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області,
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У листопаді 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідачів Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач-1) та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач-2), в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 від 25.10.2024 №838/03-16 №913130145976 про відмову позивачу в переведенні з пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу; 2) зобов'язати відповідача-1 зарахувати до стажу роботи позивача періоди роботи в органах державної податкової служби з 19.03.1991 по 02.09.2014 та перевести з 18.10.2024 позивача на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, п.п. 10, 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-УІІІ, з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 18.10.2024 №86- 13-01-10-21 та №87-13-01-10-21.
Відповідачі позовних вимог не визнали, в суді першої інстанції кожен подав свій відзив на позовну заяву. Просили у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.02.2025 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 25.10.2024 №838/03-16 №913130145976 про відмову ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи в органах державної податкової служби з 19.03.1991 по 02.09.2014 та перевести з 18.10.2024 ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, п.п. 10, 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 18.10.2024 №86- 13-01-10-21 та №87-13-01-10-21. В решті позову відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211,20 грн..
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач-2 та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що судом першої інстанції ухвалено рішення з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, не відповідністю обставинам справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що позивач не набув достатнього стажу для призначення пенсії державного службовця, а відповідно і права на переведення з одного виду пенсії на інший, з огляду на положення Пункту 12 Прикінцевих Положень Закону України «Про державну службу» № 889 -VIII.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 14.02.2025 та винести рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV(далі - Закон №1058-ІV).
18.10.2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою для проведення перерахунку пенсії, а саме, про перехід з пенсії за віком згідно з Законом №1058-ІV на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» (а.с.21-22).
Вказана заява від 18 жовтня 2024 року відповідно до екстериторіального принципу розподілу єдиної черги завдань, розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №913130145976 від 25.10.2024 відмовлено в задоволенні заяви, оскільки у позивача відсутній необхідний стаж державної служби, так як періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723Х-II (а.с.23).
Вважаючи вказане рішення про відмову у призначенні/перерахунку спірної пенсії протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.
Згідно з ч.1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначаються Законом № 889-VIII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Відповідно до пункту 2 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII, з набранням чинності вказаного закону втратив чинність Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до пункту 10 - 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної досади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
За правилами, визначеними статтею 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років (незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року по справі № 822/524/18 та постановах Верховного Суду від 15 грудня 2020 року по справі № 560/2398/19, 1 грудня 2020 року по справі № 466/6057/17.
Відтак, обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
З матеріалів справи вбачається, що на момент звернення позивач досягнув 68 річного віку, страховий стаж позивача за даними трудової книжки станом на час звернення до відповідача із заявою про перехід з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно Закону України «Про державну службу» складає більше 30 років, а стаж роботи на посадах державної служби становив понад 20 років.
Вказане підтверджується відомостями трудової книжки позивача від 31.08.1973 (а.с.11-20), на підставі якої суд встановив, що ОСОБА_2 працював з 19.03.1991 по 02.09.2014 в податкових органах України на посадах:
- 19.03.1991 Державна податкова інспекція МФ України по місту Дрогобич. Прийнятий на посаду державного податкового інспектора;
- 01.07.1991 переведений на посаду головного державного податкового інспектора відділу оподаткування громадян та інших доходів;
- 04.11.1992 присвоєно персональне звання інспектор податкової служби 1-го рангу;
- 01.10.1993 переведений на посаду начальника відділу аудиту фізичних осіб;
- 24.01.1994 присвоєно персональне звання інспектор податкової служби ІІІ-го рангу;
- 27.04.1994 прийняв Присягу державного службовця;
- 25.11.1996 звільнений з роботи по п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією державної податкової інспекції по місту Дрогобич;
- з 26.11.1996 поновлений на роботі на посаді начальника відділу документальних перевірок фізичних осіб в Дрогобицькій державній податковій адміністрації;
- 03.05.2001 призначений на конкурсній основі в порядку переведення на посаду начальника управління оподаткування фізичних осіб;
- 24.10.2001 присвоєно чергове спеціальне звання - радника податкової служби другого рангу;
- 29.09.2005 у зв'язку із змінами в організаційній структурі, призначений за згодою на посаду виконуючого обов'язків начальника відділу погашення прострочених податкових зобов'язань;
- 01.11.2005 призначений в порядку переведення на посаду начальника відділу погашення прострочених податкових зобов'язань;
- 06.04.2006 у зв'язку із реорганізацією Дрогобицької ДДПУ і утворенням ДПУ у Дрогобицькому районі звільнений в порядку переведення згідно з п. 5 ст. 35 КЗпП України;
- 07.04.2005 зарахований в порядку переведення на посаду ВО начальника відділу погашення прострочених податкових зобов'язань;
- 01.06.2006 призначений в порядку переведення на посаду начальника відділу погашення прострочених податкових зобов'язань;
- 14.09.2009 призначений в порядку переведення на посаду начальника управління оподаткування фізичних осіб як таким, що успішно пройшов стажування на цій посаді;
- 16.03.2012 у зв'язку із реорганізацією в порядку перетворення ДПУ в Дрогобицькому районі Львівської області та утворення ДПУ у Дрогобицькому районі Львівської області Державної податкової служби переведений на посаду начальника відділу адміністративного забезпечення;
- 01.07.2013 у зв'язку з реорганізацією переведений на посаду начальника адміністративно-господарського відділу Дрогобицької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області;
- 01.01.2014 присвоєно спеціальне звання радник податкової та митної справи II рангу;
- 01.07.2014 переведений на посаду заступника начальника управління податкового аудиту;
- 02.09.2014 звільнений із займаної посади згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Підставою для відмови позивачу в переведенні на пенсію державного службовця стала відсутність достатнього у позивача стажу на посадах державної служби, необхідного для призначення пенсії відповідно до Закону №3723.
Звертаючись до суду із позовом, позивач зазначає, що його стаж служби органах державної податкової служби підлягає зарахуванню до стажу державної служби.
Відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
До 01.05.2016 посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби, визначались Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 «Про порядок обчислення стажу державної служби» (далі - Порядок №283).
За приписами пункту 2 Порядку № 283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Частиною 17 ст. 37 Закону України Про державну службу №3723-XII від 16.12.1993 регламентовано, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04.12.1990 №509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон №509-XII), а з 12.08.2012 - Податковий кодекс України.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону №509-XII, державна податкова служба, якій за змістом частини другої цієї статті підпорядковані державні податкові інспекції в областях, районах, містах і районах у міста, є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.
Посадовою особою органу державної податкової служби, за правилами частини першої статті 15 Закону України №509-XII, може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством фінансів України. Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації, після якої таким особам присвоюються спеціальні звання (частини перша, четверта статті 15 цього Закону).
Цією ж нормою установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондують вимогам статей 5, 12 Закону №3723-ХІІ щодо обмежень пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.
Статтею 6 Закону №509-XII було встановлено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
Отже, посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема, у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, - перебувають на державній службі та є державними службовцями.
Згідно з ст. 342 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів є державними службовцями. Посадові особи, які вперше зараховуються на службу до контролюючих органів і раніше не перебували на державній службі, складають присягу державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу». Правовий статус посадових осіб контролюючих органів, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом та Митним кодексом України, а в частині, що не регулюється ними, - Законом України «Про державну службу» та іншими законами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.10.2013 у справі 21-340а13, зокрема, колегія суддів дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».
Також зазначена правова позиція узгоджуються з правовою позицією, яка викладена в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №465/7218/16а.
Отже, законодавством, яке діяло в період роботи (служби) позивача, та яке діє на теперішній час, визначено, що посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями, а тому періоди роботи (служби) в митних органах зараховуються до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця.
Як установлено раніше, згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 в період з 19.03.1991 по 02.09.2014 безперервно працював на різних посадах в податкових органах України, які підпадають під категорію посад державних службовців, визначену статтею 25 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу».
За наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що період роботи позивача з 19.03.1991 по 02.09.2014 на посадах в органах державної податкової служби підлягає зарахуванню до стажу роботи державної служби, який дає право на набуття пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Таким чином, позивач, з огляду на безперервність перебування на службі в органах державної податкової служби на різних посадах з 19.03.1991 по 02.09.2014 станом на 18.10.2024 мав стаж роботи на посадах державної служби не менш як 20 років, а відтак є всі підстави для переведення її з пенсії призначеної відповідно до Закону №1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII
Отож, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач-2 при прийнятті рішення №838/03-16 №913130145976 від 25.10.2024 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» безпідставно не врахував стаж роботи позивача в органах державної податкової служби на різних посадах, який підпадає під категорію посад державних службовців, визначену статтею 25 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу», що і дає право на отримання пенсії згідно з Законом України «Про державну службу».
Тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №838/03-16 №913130145976 від 25.10.2024 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» правомірно визнано судом першої інстанції протиправним.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у відповідній частині та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення в цій частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування в цій частині не вбачається.
Колегія суддів враховує, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні решта позовних вимог не оскаржене позивачем в апеляційному порядку, а тому за правилами статті 308 КАС України у цій частині рішення суду апеляційному перегляду не підлягає.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року в адміністративній справі №380/23517/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
З. М. Матковська