10 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/8153/25 пров. № А/857/40000/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Бруновської Н.В.
суддів: Запотічного І.І., Шавеля Р.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у справі № 460/8153/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-
В провадженні Восьмого апеляційного адміністративного суду перебуває справа № 460/8153/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Згідно повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2025р. справу № 460/8153/25 розподілено колегії суддів: головуючий суддя Кузьмич С.М.; судді Курилець А.Р., Мікула О.І.
01.10.2025р. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року у справі № 460/8153/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій - залишено без руху у зв'язку із відсутністю сплати судового збору.
06.10.2025р. судом апеляційної інстанції зареєстровано заяву ОСОБА_1 про усунення недоліків в якій зокрема просить про відвід колегії суддів, на підставі п.п.2, 4 ч.1 ст.36 КАС України.
Заявлений відвід обґрунтовано тим, що колегія суддів порушуючи присягу судді, протиправно перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя, шляхом протиправного і незаконного зобов'язанням надати до суду оригінал документу про сплату судового збору, тим самим штучно створюючи позивачу зайве навантаження, всупереч практиці Верховного Суду, що порушує його право на справедливий та безсторонній суд, визначений ст.6 Конвенції.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.10.202р.5 заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у справі № 460/8153/25 визнано необґрунтованою.
Вказану заяву передано для вирішення питання відводу іншому складу суду у порядку, встановленому ч.1 ст.31 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість заявленого відводу, колегія суддів дійшла висновку, що заява про відвід не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Колегія суддів зазначає, що підстави для відводу (самовідводу) судді визначені у ст.36 КАС України.
Так, зокрема, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст.37 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
ст.37 КАС України передбачені наступні підстави для відводу.
Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.
Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції.
Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду касаційної інстанції.
Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення, крім випадку, коли проведення врегулювання спору за участю судді було ініційовано суддею, але до закінчення встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строку сторона заперечила проти його проведення.
Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, винесеного за результатами нового розгляду цієї справи.
Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами у цій адміністративній справі. Положення цієї частини не застосовуються у випадку розгляду заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстав, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу, Великою Палатою Верховного Суду.
Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 40 КАС України, питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч.1 ст.31 цього кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Відповідно до ч.8 ст.40 КАС України, суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Оскільки, виклик сторін щодо вирішення питання про відвід є правом, а не обов'язком суду, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розгляд заяви провести без виклику сторін у судове засідання в порядку письмового провадження.
Колегія суддів звертає увагу, що доводи позивача в заяві про відвід по суті зводяться до того, що апелянт не погоджується з прийнятим процесуальним рішенням, а саме ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2025р. про залишення апеляційної скарги без руху у зв'язку із відсутністю сплати судового збору.
Однак, колегія суддів звертає увагу, що в силу ч. 4 ст. 36 КАС України, незгода сторони з судовими рішеннями судді (суддів) не може бути підставою для відводу.
Отже, з огляду на те, що позивачем заявлено відвід у зв'язку з незгодою із процесуальним рішенням, суд апеляційної інстанції вважає, що підстави для відводу колегії суддів відсутні.
Також, ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», встановлено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України
Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону (ч.1 ст.7 цього Закону).
Виходячи із загальних засад здійснення судочинства, визначених положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків (…) має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, а наявність безсторонності повинна визначатись суб'єктивними та об'єктивними критеріями.
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі.
До об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
У кожній окремій справі слід враховувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступень, що свідчать про небезсторонність суду.
Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у п 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Веттштайн проти Швейцарії» та у п 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України».
Не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними та допустимими доказами.
Практика Європейського Суду з прав людини свідчить, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин, сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункті 45-50 рішення ЄСПЛ у справі «Морель проти Франції»; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі «Пескадор Валеро проти Іспанії») або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі «Лука проти Румунії»), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі «Пабла Кю проти Фінляндії»; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі «Мікалефф проти Мальти»).
Колегія суддів зазначає, що суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді (суддів) під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Разом з тим, зміст заяви ОСОБА_1 про відвід не містить підстав передбачених статтями 36, 37 КАС України, а зводиться до суб'єктивних припущень щодо упереджених дій суддів, без підтвердження будь-якими доказами такої зацікавленості та упередженості.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що зміст заяви позивачки про відвід та наведені в її обґрунтування обставини, не містять даних, які б викликали сумнів у неупередженості або об'єктивності суддів, вказували на їх заінтересованість в результаті розгляду справи, при здійсненні правосуддя у цій справі.
Крім того, інших підстав для відводу, визначених ст. 36 КАС України, не встановлено і під час розгляду заяви про відвід.
Отже, наведені позивачем мотиви у заяві, не є підставою для відводу суддів у відповідності до приписів ст. ст. 36, 37 КАС України.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відвід.
Керуючись ст.ст. 36, 37, 39, 40, 321, 325, 328 КАС України,- суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в адміністративній справі № 460/8153/25 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді І. І. Запотічний
Р. М. Шавель