09 жовтня 2025 р.Справа № 440/3005/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , П'янової Я.В. ,
за участю секретаря судового засідання Афанасьєвої К.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Полтавської міської ради, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.06.2025, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, м. Полтава, повний текст складено 13.06.25 року по справі № 440/3005/25
за позовом Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської територіальної громади
до Полтавської міської ради , Управління з питань містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради третьої особи Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Заступник керівника Полтавської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Полтавської міської територіальної громади (далі - позивач, прокурор) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Полтавської міської ради (далі - ПМР, перший відповідач), Управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради (далі - другий відповідач, Управління з питань містобудування та архітектури), третьої особи фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , третя особа), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати п. п. 1, 2, 4 рішення Полтавської міської ради від 15.09.2023 «Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності» (далі - Рішення від 15.09.2023) в частині продовження розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава, продовження дії особистого строкового земельного сервітуту та паспорту прив'язки на наступну тимчасову споруду згідно з додатком 1 до рішення - ФОП ОСОБА_1 - (№ 23) - стаціонарна тимчасова, споруда - торговельний павільйон та кафетерій павільйонного типу на земельній ділянці площею 87 кв.м. з кадастровим номером 5310137000:18:007:0356 по АДРЕСА_1 ;
- скасувати Паспорт прив'язки № 01-02-01-16/2907-1922 від 02.11.2020.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправність рішення ПМР від 15.09.2023 в оскаржуваній частині, оскільки всупереч приписам ч. 2 ст. 28 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI) та Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницького діяльності на території м. Полтави першим відповідачем продовжено окремим суб'єктам господарювання розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності з перевищенням встановленої законом площі в розмірі 30 кв.м. Зокрема, ФОП ОСОБА_1 надано дозвіл на розміщення стаціонарних тимчасових споруд - торговельного павільйону та кафетерію павільйонного типу по АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5310137000:18:007:0356, площею 52, 5 кв.м, що майже вдвічі перевищує визначену законом допустиму площу тимчасових споруд.
Стверджував, що Полтавська міська рада та утворений нею орган - Управління з питань містобудування та архітектури, продовжуючи третій особі строк розміщення тимчасових споруд та строк дії паспорту прив'язки, не звернули увагу на те, що два торговельні павільйони, являють собою одну єдину конструкцію, яка площею по зовнішньому периметру перевищує 30 кв. м., що є порушенням вимог Закону № 3038-VI.
Щодо наявності підстав для звернення прокурора до суду з даним позовом,, передбачених статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII), зазначив, що порушення порядку та протиправне надання землі у користування з порушенням закону завдає шкоду власності територіальної громади міста Полтави та суперечить інтересам держави в цілому у сфері земельних правовідносин, які нерозривно пов'язані із правильним застосуванням та дотриманням усіма суб'єктами законодавства в сферах життєдіяльності суспільства, що контролюється і охороняється державою.
На підтвердження такої правової позиції послався на постанову Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 922/3272/18, відповідно до якої захист інтересів держави в особі територіальної громади міста має здійснювати відповідна міська рада, проте у разі, коли саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади міста, правомірним є звернення до суду прокурора та визначення міської ради відповідачем, оскільки іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста, не існує.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.06.2025 у справі №440/3005/25 адміністративний позов заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області (вул. Антона Грицая, буд. 1, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 0291006026) в інтересах держави в особі Полтавської територіальної громади до Полтавської міської ради (вул. Соборності, буд. 36, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 24388285), Управління з питань містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради (вул. Соборності, буд. 36, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 02498808), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправним та скасовано п. п. 1, 2, 4 рішення Полтавської міської ради від 15.09.2023 «Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності» в частині продовження розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава, продовження дії особистого строкового земельного сервітуту та паспорту прив'язки на наступну тимчасову споруду згідно з додатком 1 до рішення - ФОП ОСОБА_1 - (№ 23) - стаціонарна тимчасова, споруда - торговельний павільйон та кафетерій павільйонного типу на земельній ділянці площею 87 кв.м. з кадастровим номером 5310137000:18:007:0356 по АДРЕСА_1 ;
Скасовано Паспорт прив'язки № 01-02-01-16/2907-1922 від 02.11.2020.
Полтавська міська рада, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.06.2025 у справі № 440/3005/25 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджує про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині розгляду справи, яка не належить до компетенції судів адміністративної юрисдикції, так як вказаний спір має приватноправовий характер. Також вважає, що судом при прийнятті рішення не надано оцінки пропуску прокурором строку звернення до суду з цим позовом.
Наполягає, що жодна норма Закону № 3038-VI, Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 21.10.2011 № 244 (далі - Порядок № 244), відповідно до якої здійснюється розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та продовження строку дії їх паспортів прив'язки, не наділяє представницькі органи територіальних громад - сільські, селищні та міські ради повноваженнями у правовідносинах розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та правосуб'єктністю бути стороною вказаних правовідносин. Крім того, імперативним приписом п. 2.13. Порядку № 244 заборонено вимагати від замовника додаткові документи та отримання ним погоджень, не передбачених Законом та цим Порядком.
Також, звертає увагу, що об'єднання (суміщення) тимчасових споруд також не суперечить нормам статті 28 Закону № 3038-VI та Порядку № 244, оскільки останні не висувають імперативних вимог щодо закриття тимчасової споруди по зовнішньому контуру, так само як і не містять заборони відносно зблокування (об'єднання, суміщення) стаціонарних тимчасових споруд.
Вважав незаконними та такими, що суперечать статті 58 Конституції України доводи керівника Полтавської окружної прокуратури про необхідність приведення розміщених у 2003 році (реконструйованих 2009 року) стаціонарних тимчасових споруд - торгівельних павільйонів на АДРЕСА_1 у відповідність до правових норм, які набрали законної сили у 2011 році, зокрема, статті 28 Закону 3038-VI та Порядку № 244.
З огляду на вищевикладене, зважаючи на те, що тимчасова споруда по АДРЕСА_1 була встановлена відповідно до чинного законодавства та не загрожує безпеці учасників дорожнього руху та її відвідувачів, не впливає на безпечні для життя і здоров'я умови перебування на території відповідного населеного пункту, та не створює ризиків настання аварій, інших надзвичайних ситуацій відповідно до висновку уповноваженого органу, та враховуючи, що власником тимчасових споруд було подано всі передбачені Положенням про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава документи, стверджував, що ПМР та утворений нею орган - Управління з питань містобудування та архітектури, мали діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а саме, укласти із заявником договір особистого земельного сервітуту та продовжити ФОП ОСОБА_1 строк розміщення тимчасових споруд та строк дії паспорту прив'язки, що не було враховано судом першої інстанції.
ФОП ОСОБА_1 , також не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин у справі, незаконність та порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.06.2025 у справі № 440/3005/25 та прийняти нове рішення або направити справу на новий розгляд.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про порушення судом першої інстанції законних очікувань та майнових інтересів третьої особи через неврахування обставин щодо законності первинно наданого третій особі 15.10.2008 дозволу на розміщення та реконструкцію тимчасової споруди - торговельного павільйону продовольчих товарів з кафетерієм для здійснення підприємницької діяльності, проектна документація до якого була погоджена у встановленому законом порядку, а роботи з реконструкції проводились виключно у межах погоджених технічних та містобудівних вимог.
Крім того, зазначила, що судом безпідставно не надано оцінки обставинам того, що після початку розгляду справи, ФОП ОСОБА_1 було подано до Виконавчого комітету Полтавської міської ради заяву від 04.07.2025 щодо розгляду питання про можливість подальшого розміщення тимчасових стаціонарних споруд на земельній ділянці площею 87, кв. м за адресою АДРЕСА_1 з подальшою їх реконструкцією на торговельний павільйон № 1 площею 29,6 кв. м, торговельний павільйон № 2 площею 24,7 кв. м та торговельний кіоск площею 13,5 кв. м, що дало б змогу усунути наявні порушення містобудівного законодавства.
Переконувала, що внаслідок потенційного демонтажу тимчасової споруди, яка є об'єктом спору, третя особа буде вимушена припинити підприємницьку діяльність, оскільки іншого об'єкта або місця для здійснення бізнесу у неї немає, що в свою чергу призведе до таких негативних наслідків як втрата Державою податків, які регулярно сплачуються ФОП ОСОБА_1 , та скорочення створених третьою особою робочих місць.
Крім того, зауважила, що судом першої інстанції безпідставно розглянуто справу у порядку письмового провадження, що позбавило третю особу права належно захистити свої законні права та інтереси шляхом надання пояснень у судових засіданнях та доказів на підтвердження своєї правової позиції.
У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу третьої особи, прокурор просив залишити її без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.06.2025 у справі № 440/3005/25 - без змін.
В обґрунтування відзиву зазначив, що нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів, які є обов'язковими до виконання, з 2011 року і дотепер передбачено, що на тимчасові споруди, які вже є розміщеними, повинні оформлюватися паспорти прив'язки згідно з вимогами Закону № 3098-VI, Порядку № 244 та Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава, а також до всіх тимчасових споруд введено обмеження щодо максимально допустимої площі в 30 кв.м. Лише після введення даних правил на спірну тимчасову споруду 02.11.2020 оформлено оскаржуваний паспорт прив'язки стаціонарної тимчасової споруди, згідно з яким площа двох торгових павільйонів по 30,15 кв.м кожний, що вже є перевищенням законодавчо визначених норм.
Наполягав на безпідставності тверджень ФОП ОСОБА_1 про необхідність розгляду справи виключно у судовому засіданні, оскільки ця справа не відноситься до спорів, визначених у частині четвертій статті 12, частині четвертій статті 257 КАС України, як таких що, можуть бути розглянуті виключно за правилами загального позовного провадження, натомість, спір виник у справі незначної складності, для якої передбачено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження, а тому суд першої інстанції правомірно розглянув цю справу за такими правилами.
Крім того, стверджував про безпідставність доводів третьої особи про наявність у спірних правовідносинах нововиявлених обставин у вигляді звернення до Виконавчого комітету Полтавської міської ради для вирішення питання про розділення спірної тимчасової споруди на окремі павільйони, що відповідатимуть нормам за дозволеною площею (30 кв. м), оскільки відповідне звернення третьою особою здійснено 04.07.2025, у той час як рішення суду першої інстанції було ухвалено 13.06.2025, а відтак такі обставини не могли бути взяті до уваги та досліджені судом першої інстанції.
Переконував, що подальші дії ФОП ОСОБА_1 щодо приведення у відповідність вимогам чинного законодавства тимчасової споруди не впливають на незаконність рішення Полтавської міської ради та виданого на його підставі паспорту прив'язки, а тому посилання апелянта на вказаний факт як на підставу скасування рішення суду першої інстанції є необґрунтованими.
Інші учасники справи правом подання відзивів на апеляційні скарги не скористались.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням тридцять дев'ятої сесії восьмого скликання Полтавської міської ради від 15.09.2023 «Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності», продовжено окремим суб'єктам господарювання розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності з перевищенням встановленої законом площі в розмірі 30 кв.м.
Пунктом 1 Рішення від 15.09.2023 згідно з додатком 1 до рішення суб'єктам господарювання продовжено на 5 років розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава.
Пунктами 2, 4 Замовникам, зазначеним в додатку 1 до цього рішення, продовжено дію особистого строкового земельного сервітуту на раніше сформовані земельні ділянки з оформленням відповідних договорів у встановленому порядку та в Управлінні з питань містобудування та архітектури продовжено термін дії оформлених паспортів прив'язки.
Зокрема, згідно з Додатком 1 до Рішення від 15.09.2023, у пункті 23 значиться ФОП ОСОБА_1 , якій продовжено подальше розміщення Стаціонарних тимчасових споруди - торговельний павільйон та кафетерій павільйонного типу по АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5310137000:18:007:0356, площа земельної ділянки 87 кв.м.
Договором особистого строкового земельного сервітуту від 15.09.2023, на підставі рішення тридцять дев'ятої сесії Полтавської міської ради восьмого скликання від 15.09.2023 «Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності» встановлене сервітутне землекористування (обмежене платне користування) на земельну ділянку, кадастровий номер: 5310137000:18:007:0356, площею 87,0 кв. м., для подальшого розміщення стаціонарних тимчасових споруд - торговельного павільйону та кафетерію павільйонного типу, які знаходяться за адресою : АДРЕСА_1 (землі житлової та громадської забудови), який діє з 16.09.2023 по 15.09.2028 включно.
Управлінням з питань містобудування та архітектури продовжено дію паспорта прив'язки № 01-02-01-16/2907-1922, виданого 02.11.2020, на стаціонарну тимчасову споруду - торговельного павільйону та кафетерію павільйонного типу по АДРЕСА_1 , до 15.09.2028.
Не погодившись з правомірністю прийняття таких рішень, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки Полтавська міська рада та утворений нею орган Управління з питань містобудування та архітектури, протиправно продовжуючи строк розміщення тимчасових споруд та строк дії паспорту прив'язки, не звернули увагу на те, що заклад ресторанного господарства павільйонного типу, являє собою одну єдину конструкцію, яка площею по зовнішньому периметру перевищує 30 кв.м., що є порушенням Закону № 3038-VI, Порядку № 244, Єдиних правил та Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава.
У зв'язку з чим судом зроблено висновок, що оскільки у спірних правовідносинах відповідачі діяли не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а оспорювані положення рішення Полтавської міської ради від 15.09.2023 не відповідають вимогам частини другої статті 2 КАС України, наявні підстави для їх скасування в судовому порядку.
Крім того, врахувавши висновки Верховного Суду ,викладені у постанові від 31.03.2021 по справі № 922/3272/18, суд першої інстанції зазначив, що захист інтересів держави в особі територіальної громади міста має здійснювати відповідна міська рада, проте у разі, коли саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у виді прийняття рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади міста, правомірним є звернення до суду прокурора та визначення міської ради відповідачем, оскільки іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста, не існує.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
Щодо доводів апелянта про те, що вказана справа не належить до компетенції судів адміністративної юрисдикції.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Аналізуючи норми частину 1 статті 4, пункт 1 частини 1 статті 19 КАС України, слід дійти висновку, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи, предметом позову у цій справі є рішення Полтавської міської ради щодо продовження розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава, продовження дії особистого строкового земельного сервітуту та паспорту прив'язки і скасування паспорту прив'язки, виданого Управлінням з питань містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради, тобто вчинених як суб'єктами владних повноважень під час реалізації покладених на них управлінських функцій.
Таким чином дослідженню підлягають виключно владні управлінські дії та рішення органу місцевого самоврядування і його виконавчого органу, що впливають на права та законні інтереси територіальної громади м. Полтава, а відтак цей спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Верховного суду від 12.10.2023 у справі № 440/7208/21, від 18.07.2024 у справі № 440/6758/21 та від 02.04.2025 у справі № 440/7205/21 у аналогічних правовідносинах.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що цей спір має публічно-правовий характер, як такий, що виник внаслідок виконання відповідачем владних управлінських функцій, що також корелюється з висновком Верховного Суду, сформованим у постанові від 02.04.2025 з аналогічної справи № 440/7205/21.
Згідно зі статтею 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до частини 3 статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Законом № 1697-VII передбачено вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у некримінальних провадженнях, зокрема, за змістом частини 3 статті 23 вказаного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття “інтерес держави».
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.
Із врахуванням того, що “інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).
Ці висновки Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене судом розуміння поняття “інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 23 Закону № 1697-VII
Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що “інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація “інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 29 листопада 2022 року у справі № 240/401/19.
Суспільство є окремим суб'єктом публічно-правових відносин, яке може мати власні (публічні) інтереси, що є відмінними від інтересів конкретної (приватної) особи та інтересів держави. При цьому, Основним Законом України передбачено, що суспільні (публічні) інтереси підлягають самостійному захисту, а також обов'язковому врахуванню при прийнятті найважливіших рішень на рівні держави або відповідної територіальної громади.
Суспільний (публічний) інтерес є оціночним поняттям, що охоплює широке і водночас чітко не визначене коло законних та таких, що ґрунтуються на моральних засадах, інтересів, які складають певну сукупність приватних інтересів або важливі для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби та відповідно до законодавчо встановленої компетенції забезпечуються суб'єктами владних повноважень (суб'єктами публічної адміністрації); це поняття не піддається однозначній кваліфікації (визначенню), а тому наявність суспільних (публічних) інтересів повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку.
Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не повною мірою відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 4 частини другої статті 129 Конституції України).
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі №260/1692/21.
Згідно з частиною 4 статті 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.
Тому, відповідно до вимог частини 3 статті 23 Закону № 1697-VII у позовній заяві прокурор повинен мотивувати та довести допустимими та достатніми доказами наявність:
- суб'єктної складової: відсутність жодного суб'єкта владних повноважень, який має законодавчо визначену компетенцію подати відповідний позов, або відмову чи бездіяльність цього суб'єкта щодо звернення з таким позовом (цьому повинно передувати офіційне звернення прокурора до такого суб'єкта з проханням подати позов); суд вирішує питання щодо доцільності залучення такого суб'єкта, зокрема, як третьої особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору);
- об'єктивної складової: наявність порушення законних інтересів держави або загрози порушення інтересів держави; загроза порушення інтересів держави (часткова відсутність предмету позову на момент звернення до суду при встановленні судом факту того, що дії або бездіяльність відповідача у справі дають підстави стверджувати про реальну загрозу вчинення порушення у майбутньому) та дозволяє прокурору звертатися з таким превентивним позовом, зокрема, для запобігання у майбутньому вчинення відповідними суб'єктами порушень вимог законодавства.
У цій справі, прокурор в адміністративному позові зазначив, що першим відповідачем порушуються інтереси держави у сфері ефективного і належного забезпечення благоустрою населених пунктів відповідно до вимог законодавства, державних норм та стандартів забезпечення безпеки дорожнього руху та пішоходів у м. Полтаві, оскільки Полтавська міська рада належним чином не виконала покладені на неї повноваження з розпорядження землею комунальної власності, територіальної громади. Таким чином, протиправне надання землі, що перебуває під особливою охороною держави, у користування третій особі шляхом продовження дії особистого строкового сервітуту для продовження розміщення тимчасової споруди міською радою, що представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, суперечить інтересам держави в цілому.
Водночас, як вказав прокурор, орган, на який покладаються повноваження щодо забезпечення виконання міською радою своїх зобов'язань у спірних правовідносинах, відсутній.
Колегія суддів зазначає, що особливістю органів місцевого самоврядування як суб'єктів владних повноважень є те, що кожен з таких суб'єктів, з урахуванням положень Конституції України, є самостійним, автономним та не знаходиться у підпорядкуванні жодного органу.
Позови прокурора до органу місцевого самоврядування, за загальним правилом, подаються з такої підстави, як відсутність суб'єкта, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. У такій категорії справ орган прокуратури повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень завдано шкоду інтересам держави.
При цьому інтереси держави, у тому числі охоплюють інтереси мешканців територіальної громади, зокрема, у таких сферах, як земельні відносини щодо розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад.
Колегія суддів вважає, що такий підхід відповідає положенням статей 5, 7 Конституції України, згідно з якими носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ; народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування; в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
Вищенаведене обґрунтування є сумісним із з розумінням “інтересів держави».
З огляду на те, що прокурором в адміністративному позові вказано, які саме інтереси держави порушено оскаржуваними положеннями спірного рішення, та враховуючи відсутність органу, до компетенції якого належить здійснення нагляду за діяльністю органів місцевого самоврядування, колегія суддів дійшла висновку про те, що прокурором доведено підстави для захисту інтересів держави у суді.
Вказаний висновок суду апеляційної інстанції відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду у справі № 440/6749/21 від 10.01.2024, яка в силу приписів ч.5 ст. 242 є обов'язковою для врахування судом апеляційної інстанції під час розгляду даної справи.
Надаючи правову оцінку застосуванню судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні спірних правовідносин, колегія суддів виходить з такого.
Згідно з положеннями статті 14 Конституції України земля визнана основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності регулюється Законом № 3038-VI, Порядком № 244, з урахуванням вимог Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97), іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 2 статті 28 Закону № 3038-VI тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.
Приписами частини 3 статті 28 Закону № 3038-VI визначено, що розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України “Про благоустрій населених пунктів».
Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування (частина 4 статті 28 Закону № 3038-VI).
Положеннями статті 21 Закону № 2807-IV визначено, що малі архітектурні форми є елементами (частинами) об'єктів благоустрою.
Мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об'єкта благоустрою. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об'єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.
Згідно з частиною 2 статті 4 Закону № 3038-VI суб'єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.
Так, на виконання частини 4 статті 28 Закону № 3038-VI наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 “Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності» затверджено Порядок № 244, який визначає механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.
Відповідно до пункту 1.3 Порядку № 244 тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
За визначеннями, наведеними у пунктах 1.4, 1.5 Порядку № 244 (у відповідній редакції) паспорт прив'язки ТС - це комплект документів, у яких визначено місце встановлення ТС та благоустрій прилеглої території на топографо-геодезичній основі М 1:500, інженерне забезпечення, зовнішній архітектурний вигляд ТС та напрям підприємницької діяльності;
схема розміщення ТС - це графічні матеріали, виконані на топографо-геодезичній основі М 1 : 500 суб'єктом господарювання, який має у своєму складі архітектора, що має кваліфікаційний сертифікат, або архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, які відображають розміщення ТС із прив'язкою до місцевості (будівлі, споруди, інженерні мережі тощо), планувальними обмеженнями та зазначенням заходів щодо благоустрою та озеленення прилеглої території (розташування квітників, під'їздів, урн, влаштування дорожнього покриття або мощення фігурними елементами тощо);
стаціонарна ТС - це споруда, яка має закрите приміщення для тимчасового перебування людей і по зовнішньому контуру площу до 30 кв.м.
Згідно з пунктами 2.2. та 2.3 Порядку № 244 замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС.
До заяви додаються: графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М 1 : 500 кресленнями контурів ТС з прив'язкою до місцевості; реквізити замовника (найменування/прізвище, ім'я та по батькові (за наявності)/місцезнаходження ТС/контактна інформація) та напрям підприємницької діяльності.
Цей перелік документів є вичерпним.
Приписами пункту 2.4 Порядку № 244 передбачено, що для визначення відповідності намірів щодо місця розташування ТС містобудівній документації, будівельним нормам відповідний комплект документів направляється до органу з питань містобудування та архітектури сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації.
Відповідно до пункту 2.6 Порядку № 244 для оформлення паспорта прив'язки ТС замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив'язки ТС, до якої додає: схему розміщення ТС (додаток 1); ескізи фасадів ТС у кольорі М 1:50 (для стаціонарних ТС), які виготовляє суб'єкт господарювання, який має у своєму складі архітектора, що має кваліфікаційний сертифікат, або архітектор, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат (додаток 1); технічні умови щодо інженерного забезпечення (за наявності), отримані замовником у балансоутримувача відповідних інженерних мереж.
Зазначені документи замовником отримуються самостійно.
Паспорт прив'язки ТС надається органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви. Паспорт прив'язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку (пункти 2.7, 2.10 Порядку № 244).
Згідно з пунктами 2.11, 2.12 Порядку № 244 паспорт прив'язки ТС включає:
титульний аркуш із зазначенням реквізитів замовника (найменування/прізвище, ім'я та по батькові (за наявності)/місцезнаходження ТС/контактна інформація) та напряму підприємницької діяльності;
схему розміщення ТС, виконану на топографо-геодезичній основі у масштабі 1: 500;
ескізи фасадів ТС у кольорі М 1 : 50 (для стаціонарних ТС);
технічні умови щодо інженерного забезпечення ТС, отримані замовником у балансоутримувача відповідних мереж.
Цей перелік документів є вичерпним.
Паспорт прив'язки ТС підписується керівником (заступником керівника) відповідного органу з питань містобудування та архітектури сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації.
Натомість, за змістом пункту 2.18 Порядку № 244 продовження строку дії паспорта прив'язки ТС здійснюється за заявою замовника, шляхом зазначення нової дати, підпису та печатки у паспорті прив'язки ТС органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації.
У разі змін, які відбулися у містобудівній документації на місцевому рівні, будівельних нормах, розташуванні існуючих будівель і споруд, інженерних мереж або з ініціативи суб'єкта господарювання, паспорт прив'язки ТС може переоформлюватись на строк дії цього паспорта прив'язки ТС або на новий строк (пункт 2.19 Порядку № 244).
У свою чергу, з метою впорядкування розміщення тимчасових споруд на території м.Полтава у відповідності до Порядку № 244, керуючись статтею 40 Закону № 280/97-ВР, Полтавська міська рада рішенням від 18.05.2012 затвердила Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава (додаток № 1).
Вказаний нормативно-правовий акт, який встановлює порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава є спеціальним у спірних правовідносинах, чинним, а тому є обов'язковим для виконання на охопленій ним регуляторною діяльністю території м. Полтава.
Відповідно до пунктів 3.1 - 3.3 Положення про розміщення ТС на території м. Полтава замовник, зацікавлений у встановленні стаціонарної ТС звертається до виконкому Полтавської міської ради із заявою про можливість розміщення ТС.
До заяви додаються: графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М 1:500 кресленнями контурів ТС з прив'язкою до місцевості; реквізити замовника (найменування, П.І.Б., адреса, контактна інформація). Цей перелік документів є вичерпним.
Виконком Полтавської міської ради направляє заяву до Управління з питань містобудування та архітектури.
За приписами пунктів 3.4 - 3.9 Положення про розміщення ТС на території м. Полтава встановлено, що Управління з питань містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня подання зазначеної заяви, встановлює відповідність намірів щодо місця розташування ТС будівельним нормам, комплексній схемі розміщення ТС та направляє матеріали для розгляду та прийняття відповідного рішення на засіданні Комісії з розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава.
Рішення Комісії з розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава оформлюється протоколом, який підписується головою Комісії та її секретарем.
У разі відповідності намірів щодо місця розміщення ТС будівельним нормам, комплексній схемі розміщення ТС, та позитивному висновку Комісії з розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава замовник звертається до міської ради із заявою щодо оформлення договору особистого строкового сервітуту. До заяви додається схема розміщення ТС в масштабі 1:500, на якій зазначені межі та площа земельної ділянки для розміщення ТС. Схема виготовляється суб'єктом господарювання, який має ліцензію на виконання проектних робіт, або архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, та отримується замовником самостійно.
Управлінням з питань містобудування та архітектури готується проект рішення міської ради щодо оформлення договору особистого строкового сервітуту на підставі поданої замовником заяви, висновку Комісії з розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава та переліку документів, визначених пунктом 3.2 цього Положення.
Після прийняття відповідного рішення сесією міської ради, замовник через Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру укладає з міською радою договір особистого строкового земельного сервітуту.
Рішення міської ради та укладений договір особистого строкового земельного сервітуту є підставою для виготовлення паспорту прив'язки ТС.
За приписами пункту 3.10 Положення про розміщення ТС на території м. Полтава у разі невідповідності намірів щодо місця розташування ТС будівельним нормам, комплексній схемі розміщення ТС замовнику управлінням з питань містобудування та архітектури надається письмова відмова щодо можливості розміщення стаціонарної ТС.
Порядок отримання паспорта прив'язки ТС врегульований розділом 7 Положення про розміщення ТС на території м. Полтава.
Так, відповідно до пунктів 7.1 -7.2 Положення про розміщення ТС на території м. Полтава підставою для розміщення ТС є паспорт прив'язки ТС (додаток 1).
Для оформлення паспорта прив'язки замовник звертається до управління з питань містобудування та архітектури із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив'язки ТС, до якої додає: схему розміщення ТС (додаток 1); ескізи фасадів ТС у кольорі М 1: 50 (для стаціонарних ТС), які виготовляє суб'єкт господарювання, що має ліцензію на виконання проектних робіт, або архітектор, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат (додаток 1); схему благоустрою прилеглої території, складену замовником або суб'єктом підприємницької діяльності, який має відповідну ліцензію, архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, відповідно до Закону України “Про благоустрій населених пунктів України»; договір особистого строкового земельного сервітуту (у випадках, визначених цим Положенням); технічні умови щодо інженерного забезпечення (за наявності), отримані замовником у балансоутримувача відповідних інженерних мереж. Зазначені документи замовником отримуються самостійно.
На виконання вимог пункту 7.7 Положення про розміщення ТС на території м. Полтава паспорт прив'язки включає: схему розміщення ТС, виконану на топографо-геодезичній основі у масштабі 1:500, а також схему благоустрою прилеглої території; ескізи фасадів ТС у кольорі М 1:50 (для стаціонарних ТС); технічні умови щодо інженерного забезпечення ТС, отримані замовником у балансоутримувача відповідних мереж; реквізити замовника (найменування, П.І.Б., адреса, контактна інформація). Цей перелік документів є вичерпним.
Процедура розгляду звернень щодо продовження дії паспорту прив'язки стаціонарної ТС врегульована розділом 5 Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава, відповідно до пунктів 5.1 - 5.9 якого замовник, зацікавлений у подальшому розміщенні стаціонарної ТС звертається до виконкому Полтавської міської ради з відповідною заявою.
До заяви додаються наступні документи: копія свідоцтва про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності або копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців; паспорт прив'язки ТС;
Виконком Полтавської міської ради направляє звернення до управління з питань містобудування та архітектури.
Управління з питань містобудування та архітектури направляє необхідні матеріали для розгляду на засіданні Комісії з розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава.
Рішення Комісії з розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава оформлюється протоколом, який підписується головою Комісії та її секретарем.
Після позитивного висновку Комісії з розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава замовник звертається до міської ради із заявою щодо продовження (укладання) договору оренди землі або договору особистого строкового земельного сервітуту.
На підставі позитивного рішення Комісії з розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава та заяви замовника управління з питань містобудування та архітектури готує відповідний проект рішення Полтавської міської ради.
На виконання рішення міської ради замовник через Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру укладає з міською радою договір оренди землі або договір особистого строкового земельного сервітуту.
Після рішення міської ради та отримання документа про право користування земельною ділянкою, управління з питань містобудування та архітектури продовжує строк дії паспорту прив'язки ТС шляхом зазначення нової дати, підпису уповноваженою посадовою особи управління з питань містобудування та архітектури та печатки. Термін дії паспорту прив'язки відповідає терміну дії документу про право користування земельною ділянкою.
Аналіз наведених вище положень законодавства свідчить про те, що дія паспорту прив'язки стаціонарної ТС продовжується уповноваженою посадовою особою управління з питань містобудування та архітектури за наслідками реалізації послідовності таких етапів:
звернення замовника з відповідною заявою та документами згідно з переліком;
прийняття Комісією з розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава рішення, оформленого протоколом, яке містить позитивний висновок;
звернення замовника із заявою щодо продовження (укладання) договору оренди землі або договору особистого строкового земельного сервітуту;
підготовка проекту та прийняття рішення Полтавської міської ради щодо продовження (укладання) договору оренди землі або договору особистого строкового земельного сервітуту на підставі позитивного рішення Комісії з розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава та заяви замовника;
продовження (укладання) договору оренди землі або договору особистого строкового земельного сервітуту на виконання рішення Полтавської міської ради щодо продовження (укладання) договору оренди землі або договору особистого строкового земельного сервітуту;
продовження строку дії паспорту прив'язки ТС шляхом зазначення нової дати після прийняття Полтавською міською радою рішення щодо продовження (укладання) договору оренди землі або договору особистого строкового земельного сервітуту та отримання заявником документа про право користування земельною ділянкою.
Отже, підставою для продовження розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди, який оформлюється відповідним органом за зверненням особи, яка бажає розмістити тимчасову споруду, у разі відповідності розміщення ТС містобудівній документації, будівельним нормам, існуючим містобудівним обмеженням тощо та за наявності документа про право користування земельною ділянкою.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 07.08.2023 у справі №440/7204/21, від 12.09.2023 у справі №440/7212/21, від 17.10.2023 у справі № 440/6769/21, від 17.10.2023 у справі №440/7213/21, від 15.11.2023 у справі №440/7203/21, від 10.01.2024 у справі № 440/7211/21 та ін.
Слід також взяти до уваги, що за змістом пункту 1.8 Порядку № 244 при розміщенні ТС ураховуються всі наявні планувальні обмеження, передбачені будівельними нормами.
Для визначення відповідності намірів щодо місця розташування ТС містобудівній документації, будівельним нормам відповідний комплект документів направляється до органу з питань містобудування та архітектури сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації.
За правилами пункту 2.5 Порядку № 244 про відповідність намірів замовника щодо місця розташування ТС містобудівній документації, будівельним нормам замовник повідомляється відповідним органом з питань містобудування та архітектури письмово протягом десяти робочих днів з дня отримання відповідного комплекту документів або замовнику надається аргументована відмова щодо реалізації намірів розміщення ТС.
Близькі за змістом норми містяться й у пунктах 1.10, 2.1, 34 та 3.10 Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава.
Згідно з пунктами 8.2, 8.3 цього ж Положення переоформлення паспорта прив'язки при продовженні строку функціонування ТС та його перереєстрації може здійснюватися у разі змін, які відбулися у містобудівній документації на місцевому рівні, будівельних нормах, розташуванні існуючих будівель і споруд, інженерних мереж тощо або з ініціативи замовника.
У разі змін, які відбулися у містобудівній документації на місцевому рівні, будівельних нормах, розташуванні існуючих будівель і споруд, інженерних мереж або з ініціативи суб'єкта господарювання, паспорт прив'язки може переоформлюватись на строк дії цього паспорта прив'язки або на новий строк.
Таким чином, відповідність намірів замовника стосовно місця розташування ТС містобудівній документації, будівельним нормам перевіряється уповноваженим органом упродовж десяти робочих днів з дня отримання відповідного комплекту документів, тобто при оформлені паспорта прив'язки ТС, і на цьому етапі забороняється вимагати від замовника додаткові документи та отримання ним погоджень, непередбачених законом та Порядком № 244.
З наведеного колегія суддів констатує, що перевірка відповідності намірів замовника щодо розташування тимчасових споруд здійснюється не у будь - який невизначений час, а у межах конкретних строків та на чітко визначеному етапі - під час оформлення паспорта прив'язки.
Продовження ж строку дії паспорта прив'язки не передбачає обов'язкове оформлення (переоформлення) вже існуючого і раніше виданого паспорту. Під час вирішення цього питання, у разі, якщо не відбулось змін у містобудівній документації на місцевому рівні, комплексній схемі розташування тимчасових споруд, будівельних нормах, розташуванні існуючих будівель і споруд, інженерних мереж тощо, не здійснюється перевірка намірів замовника щодо розташування тимчасової споруди.
Продовження строку дії паспорта прив'язки полягає у зазначенні у раніше виданому паспорті нової дати, підпису та печатки органу з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації. Зміст вищевикладених норм вказує на те, що наміри замовника стосовно місця розташування тимчасової споруди повинні відповідати усім наявним планувальним обмеженням, передбаченим містобудівною документацією, будівельними нормами, узгоджуватися з схемою розміщення тимчасової споруди на території відповідного населеного пункту.
За висновками щодо застосування норм права, викладеними у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 821/140/18 та від 24.01.2020 у справі № 821/235/18, тимчасова споруда для провадження підприємницької діяльності є елементом благоустрою, розміщення якої має відповідати, у тому числі, Єдиним правилам та здійснюватися на підставі дозвільного документу - паспорта прив'язки, який видає (продовжує строк дії) відповідний орган з дотриманням вимог вищевказаної постанови.
Це означає, що розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності повинне відповідати усім вимогам закону, містобудівної документації, будівельним, санітарним, протипожежним, екологічним та іншим нормам, державним стандартам і правилам, локальним нормативно - правовим актам органів місцевого самоврядування та іншим актам, дотримання яких вимагається під час перевірки намірів замовника щодо розташування таких споруд.
Відповідність намірів замовника щодо розташування тимчасових споруд вищезгаданим нормативам безперервно повинна бути забезпечена і зберігатись починаючи з моменту звернення зацікавленої особи за отриманням дозвільного документа у вигляді паспорта прив'язки і в подальшому, під час вирішення питання про його оформлення (видачу), переоформлення та продовження строку дії, упродовж усього часу розміщення тимчасових споруд.
Недотримання встановлених законодавством вимог до розміщення тимчасових споруд погіршує умови для життєдіяльності територіальної громади в цілому та кожного її члена окремо, може загрожувати протипожежній, санітарній та екологічній безпеці тощо, а у спірних правовідносинах - безпеці учасників дорожнього руху та відвідувачів таких споруд, негативно впливає на безпечні для життя і здоров'я умови перебування на території відповідного населеного пункту, створює ризики настання аварій, інших надзвичайних ситуацій.
Відтак, дотримання встановленого законом порядку провадження підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території відповідної адміністративно - територіальної одиниці становить публічний (суспільний) інтерес її громади, обов'язок захисту якого покладено насамперед на представницький орган місцевого самоврядування - ту чи іншу раду, а також на створювані нею органи.
За правилами абзацу другого пункту 4 Єдиних правил мала архітектурна форма для провадження підприємницької діяльності - це невелика (площею до 30 кв. метрів) споруда торговельно-побутового призначення, яка виготовляється з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без спорудження фундаменту.
Вказане визначення “малої архітектурної форми» повністю відповідає визначенню “тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності», закріпленому в ч. 2 ст. 28 Закону № 3038-VI.
Як було зазначено вище, згідно із пунктом 1.4 Порядку № 244, який був прийнятий на виконання вимог статті 28 Закону № 3038-VI стаціонарна ТС - це споруда, яка має закрите приміщення для тимчасового перебування людей і по зовнішньому контуру площу до 30 кв.м.
Аналогічне за змістом визначення терміну “стаціонарна ТС» міститься у пункті 1.3 Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава.
Таким чином, тимчасова споруда для провадження підприємницької діяльності є елементом благоустрою, розміщення якої здійснюється на підставі дозвільного документу - паспорта прив'язки, який видає відповідний орган за зверненням особи, яка бажає розмістити тимчасову споруду, з дотриманням вимог, у тому числі, Порядку № 244, Єдиних правил та Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава, а дотримання встановленого законом порядку провадження підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території відповідної адміністративно - територіальної одиниці становить публічний (суспільний) інтерес її громади, обов'язок захисту якого покладено насамперед на представницький орган місцевого самоврядування - відповідну раду, а також на створювані нею органи.
Верховний Суд неодноразово відзначав, що капітальна будівля завжди тісно пов'язана із земельною ділянкою, на якій вона розташована, оскільки воно має фундаментну основу. Це означає, що капітальну будівлю не може бути без негативних наслідків для конструкції розібрано і переміщено, адже в даному випадку всій споруді буде завдано непоправної шкоди.
Про тимчасовий характер будівлі (споруди) може свідчити те, що така є тимчасовою збірно-розбірною будівлею, зведена (влаштована) без фундаменту, з недовговічного матеріалу, сезонного використання без утеплення основних огороджувальних конструкцій (навіси, палатки, кіоски, накриття, літні душі, вбиральні, теплиці, покриті поліетиленовою плівкою, тощо). Такі критерії тимчасовості споруди визначені у пункті 2 розділу ІІІ Інструкцію про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна.
Як наведено у постанові Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 440/7208/21, аналіз вищевикладених положень законодавства дає підстави колегії суддів визначити такі основні критерії, за якими здійснюється віднесення споруди до тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, а саме:
- це невелика одноповерхова споруда площею не більше ніж 30 кв. метрів по зовнішньому контуру;
- виготовляється з полегшених збірно - розбірних конструкцій;
- встановлюється тимчасово без улаштування (спорудження) фундаменту.
Колегія суддів наголосила на тому, що стаціонарна тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності (павільйон) не може перевищувати 30 квадратних метрів саме по зовнішньому контуру, у тому числі з урахуванням об'єднання (суміщення).
У цій справі судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на підставі оспорюваного прокурором паспорту прив'язки № 01-02-01-16/2907-1922, виданого Управлінням з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради 02.11.2020, строк дії якого продовжено до 19.09.2028 вбачається, що стаціонарна тимчасова споруда складається із двох, суміщених між собою споруд - торговельного павільйону площею 30,15 кв.м. та кафетерію павільйонного площею 30, 15 кв.м. При цьому ескіз фасаду тимчасової споруди, що міститься в паспорті прив'язки передбачає наявність однієї суміщеної вхідної групи дверей посередині.
Як слідує з матеріалів справи, а саме протоколу огляду від 13.01.2025, проведеного в межах досудового розслідування кримінального провадження № 42023172060000153 від 08.11.2023 місцем проведення огляду є відкрита ділянка місцевості, якій присвоєно кадастровий номер 5310137000:18:007:0356, що знаходиться поблизу будинку за адресою: м. Полтава, вул. Івана Мазепи, 2, де фактично розташована стаціонарна тимчасова споруда - торгівельний павільйон. Під час огляду було встановлено, що споруда має стандартну форму будівлі, а саме прямокутну одноповерхову, ззовні споруда має єдиний фасад червоного кольору, єдиний спільний дах, один центральний вхід і один аварійний, одну спільну вивіску з написом «На посошок». З центрального входу маються вхідні металопластикові двері білого кольору. На вікнах та безпосередньо на споруді маються рекламні вивіски із написами, що свідчить про наявність кафетерію а саме «На посошок». У приміщенні споруди функціонує кафетерій.
Так, згідно з картою-схеми відстань тимчасової споруди до проїзної частини становить 13,3 м, водночас, довжина споруди становить 15 м, а ширина 3, 5 м., відтак фактична площа споруди становить 52,5 кв.м.
Тобто, фактично стаціонарна тимчасова споруда складається із двох суміщених між собою тимчасових споруд та фактично її площа по зовнішньому контуру не відповідає нормам законодавства щодо допустимої площі тимчасової споруди - 30 кв. м.
Отже, колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про те, що стаціонарна тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності (павільйон), строк на розміщення якої продовжено оскаржуваним рішенням Полтавської міської ради від 15.09.2023, у розумінні положень статті 28 Закону № 3038-VI та Порядку № 244, через перевищення її площі, не відповідала ознакам тимчасової споруди, так як перевищувала 30 квадратних метрів саме по зовнішньому контуру, у тому числі з урахуванням об'єднання (суміщення).
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №440/6749/21 та від 11.04.2024 у справі № 440/6751/21.
Вищенаведене дозволяє дійти висновку про те, що Полтавська міська рада та утворений нею орган - Управління з питань містобудування та архітектури, продовжуючи ФОП ОСОБА_1 строк розміщення тимчасових споруд та строк дії паспорту прив'язки, не звернули увагу на те, що дві тимчасові споруди, являють собою одну єдину конструкцію, яка площею по зовнішньому периметру перевищує 30 кв. м., що є порушенням Закону № 3038-VI, Порядку № 244, Єдиних правил та Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава.
Колегія суддів зауважує, що приписами пункту 4 рішення двадцять другої сесії Полтавської міської ради шостого скликання «Про затвердження Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава» від 18.05.2012 передбачено, що документація щодо встановлення тимчасової споруди видана до набрання чинності Положенням про розміщення ТС для провадження підприємницької діяльності на території міста Полтава та дійсна до закінчення її терміну дії. У разі закінчення терміну дії документації щодо встановлення ТС, які були розміщені на території міста, у встановленому порядку, на вказані споруди оформляються Паспорти прив'язки.
Відтак, нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів, які є обов'язковими до виконання, з 2011 року і дотепер передбачено, що на тимчасові споруди, які вже є розміщеними, повинні оформлюватися паспорти прив'язки згідно з вимогами Закону № 3098-VI, Порядку № 244 та Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава, а також до всіх тимчасових споруд введено обмеження щодо максимально допустимої площі в 30 кв.м.
Вже після введення даних правил, на спірну тимчасову споруду 02.11.2020 оформлено оскаржуваний паспорт прив'язки стаціонарної тимчасової споруди, згідно з яким фактична площа споруди становить 52,5 кв. м, що вже є перевищенням законодавчо визначених норм, а тому посилання ПМР на відповідність тимчасової споруди нормативним актам, чинним на момент її встановлення у 2008 році, є необґрунтованими та не можуть бути прийняті до уваги.
Колегія суддів звертає увагу на те, що повноваження відповідачів, які ними реалізовані у спірних правовідносинах, як і будь-якого іншого суб'єкта владних повноважень, обмежуються принципом законності (частина друга статті 19 Конституції України) і принципом верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України).
Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів “доброго врядування» і “належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до “якості» закону).
Зокрема, у пунктах 70-71 рішення по справі “Рисовський проти України» (заява №29979/04) Європейський суд з прав людини (далі також ЄСПЛ), аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслював особливу важливість принципу “належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах “Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява №33202/96, пункт 120, “Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява №48939/99, пункт 128, “Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), №21151/04, пункт 72, “Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, пункт 51).
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах “Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, пункт 74, “Тошкуца та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах “Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та “Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).
Принцип “належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі “Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу “помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі “Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява №36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі “Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах “Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, “Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява №32457/05, пункт 40, “Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява №35298/04, пункт 67). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип “належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі “Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах “Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 53 та “Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta
У світлі обставин, встановлених у справі, що розглядається, та з урахуванням вищевикладених положень законодавства, колегія суддів вважає, що хоча й відповідність намірів замовника щодо місця розташування тимчасової споруди перевіряється саме на етапі оформлення, а не продовження строку дії паспорта прив'язки, відповідачі у спірних правовідносинах, будучи зобов'язаними діяти насамперед в інтересах та від імені територіальної громади, встановивши порушення вимог закону щодо розміщення належних третій особі тимчасових споруд (якщо таке порушення дійсно мало місце), повинні були виправити власну ж помилку, допущену під час прийняття рішення про оформлення і видачу паспорта прив'язки на такі споруди, вжити передбачених законом заходів щодо перевірки відповідності намірів розташування тимчасових споруд, приведення місця їх розміщення у відповідність вимогам законодавства, й відмовити у продовженні строку дії такого дозвільного документа, у подальшому розміщенні споруд.
Колегія суддів вважає, що у такому випадку не порушується баланс публічних і приватних (індивідуальних) інтересів, оскільки такі дії покликані відновити законність та правовий порядок у сфері спірних правовідносин, повернути їх у законні рамки й при цьому забезпечити дотримання інтересів широкого кола осіб - територіальної громади міста, запобігти негативним наслідкам, що можуть настати у зв'язку з недотриманням встановленого законодавством порядку розміщення тимчасових споруд, вимог щодо місця їх розташування.
У такий спосіб суб'єкт владних повноважень, який реалізує публічно - владні управлінські функції у певних правовідносинах (у цій справі у сфері благоустрою території населеного пункту, містобудування та земельних відносин), може у легітимний спосіб захистити загальний інтерес, прийнявши відповідне рішення або вчинивши певні дії (у спірних відносинах відмовивши у продовженні строку розміщення тимчасових споруд за єдиним паспортом прив'язки).
Однак у спірних правовідносинах, Полтавська міська рада та утворений нею орган - Управління з питань містобудування та архітектури, продовжуючи третій особі строк розміщення тимчасових споруд та строк дії паспорту прив'язки, не звернули увагу на те, що два торговельні павільйони, являють собою одну єдину конструкцію, яка площею по зовнішньому периметру перевищує 30 кв.м., що є порушенням Закону № 3038-VI, Порядку № 244, не виправили власну ж помилку, допущену під час прийняття рішення про оформлення і видачу паспорту прив'язки на такі споруди.
З огляду на те, що у Полтавської міської ради були відсутні правові підстави для продовження строку розміщення ТС та терміну дії паспорту прив'язки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що пункти 1, 2, 4 рішення Полтавської міської ради від 15.09.2023 року “Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності» в частині продовження розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава, продовження дії особистого строкового земельного сервітуту та паспорту прив'язки на наступну тимчасову споруду згідно з додатком 1 до рішення - ФОП ОСОБА_1 - (№23) - стаціонарна тимчасова, споруда - торговельний павільйон та кафетерій павільйонного типу на земельній ділянці площею 87 кв.м. з кадастровим номером 5310137000:18:007:0356 по АДРЕСА_1 прийняті Полтавською міською радою з порушенням вимог Закону № 280/97-ВР, статті 28 Закону № 3038-VI, Порядку № 244, Єдиних правил та Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава, затвердженого рішенням Полтавської міської ради від 18.05.2012, а відтак підлягають визнанню судом протиправними, у зв'язку із чим наявні підстави для їх скасування.
Враховуючи, що паспорт прив'язки тимчасової споруди по АДРЕСА_1 , з урахуванням якого прийнято оскаржуване рішення, не відповідає вимогам як статті 28 Закону № 3038-VI, так і Порядку № 244, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про скасування паспорту прив'язки №01-02-01-16/2907-1922 від 02.11.2020.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12.09.2023 у справі № 440/7212/21 та підтримана у подальшому від 12.10.2023 у справі № 440/7208/21, від 17.10.2023 у справі № 440/7213/21, від 10.01.2024 у справі № 440/6749/21 та від 02.04.2025 у справі № 440/7205/21.
З приводу доводів першого відповідача про порушення прокурором строку звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.
Так, на виконання положень частин 1 та 2 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 3 вказаної вище статті).
Згідно з абз. 2 ч. 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Отже, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов'язком для країн, які підписали Конвенцію. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Поняття "особа повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій, і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.
За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.07.2023 по справі №380/15396/22, підстави для представництва інтересів держави (які охоплюють у цій справі й суспільні інтереси) у суді виникають у прокурора з того моменту, коли він дізнався або повинен був дізнатися про невжиття протягом розумного строку органами, уповноваженими на здійснення функцій контролю у сфері містобудівної діяльності та охорони культурної спадщини, заходів щодо усунення виявленого у відповідних сферах порушення.
Як встановлено судовим розглядом, оскаржувані у цій справі, зокрема, пункти 2 та 4 Рішення від 15.09.2023 визначають продовження замовникам (без конкретного їх зазначення), дію особистого строкового земельного сервітуту на раніше сформовані земельні ділянки з оформленням відповідних договорів у встановленому порядку та продовження в Управлінні з питань містобудування та архітектури терміну дії оформлених паспортів прив'язки.
Разом з цим зі змісту цих пунктів неможливо встановити відомості про кожного з замовників та земельні ділянки, на яких розташовані тимчасові споруди, про продовження дозволу на користування якими особи звертались. Таку інформацію можливо встановити лише з паспортів прив'язки, які містять схему розташування тимчасової споруди на топографо-геодезичній основі, схему благоустрою прилеглої території, технічні умови щодо інженерного забезпечення та реквізити замовника.
При цьому, спірний паспорт прив'язки тимчасової споруди, виданий Управлінням з питань містобудування та архітектури, не був оприлюднений та не містився в загальному доступі. Про існування та зміст такого паспорту прокурору стало відомо лише з листа Виконавчого комітету Полтавської міської ради від 11.12.2024 до якого було додано копію спірного паспорту прив'язки, що підтверджується відповідним штампом вхідної кореспонденції та резолюцією прокурора від 13.12.2024.
Матеріали справи не містять доказів отримання зазначеного паспорту прив'язки прокурором раніше ніж 13.12.2024, а тому, у колегії суддів відсутні підстави вважати, що про існування та зміст такого паспорту прокурор дізнався раніше ніж він зазначає у позові. А відтак лише з 13.12.2024 розпочав свій перебіг строк звернення до суду з цим позовом.
Отже, з огляду на приписи абз. 2 ч. 2 статті 122 КАС України, враховуючи дату отримання прокурором спірного паспорту прив'язки 13.12.2024 строк звернення до суду з цим позовом завершився 13.03.2024.
З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що відповідно до відмітки на нижній частині кожного аркуша позовної заяви, остання сформована в системі “Електронний суд» 06.03.2025, що свідчить про дотримання позивачем 3 місячного строку звернення до суду з позовом про оскарження рішення ПМР та скасування паспорту прив'язки.
Враховуючи викладене, доводи першого відповідача про порушення позивачем строку звернення до суду з цим позовом не знайшли свого підтвердження та підлягають відхиленню.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11.04.2024 у справі № 440/6751/21 при розгляді справи з аналогічних правовідносин.
Щодо доводів третьої особи про необхідність розгляду справи у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження, колегія суддів зазначає наступне.
Приписами частин 1, 2 статті 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
У силу положень пункту 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з частиною 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Разом з цим, ця справа не відноситься до спорів, визначених у частині четвертій статті 12, частині четвертій статті 257 КАС України, що можуть бути розглянуті виключно за правилами загального позовного провадження.
За таких обставин, зважаючи на те, що цей спір виник у справі незначної складності, враховуючи характер спірних відносин, склад учасників та предмет доказування, що не вимагають проведення підготовчого провадження для повного та всебічного встановлення обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, розглядаючи цю справу за правилами спрощеного позовного провадження не допустив порушень процесуального законодавства, а отже і підстави для скасування рішення з цих причин відсутні.
Доводи третьої особи про неврахування при винесенні рішення обставин щодо її звернення до ПМР із заявою про вирішення питання щодо реконструкції тимчасової споруди, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , на три окремі павільйони, кожен з яких не перевищуватиме площу 30 кв. м. колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки рішення суду першої інстанції прийнято 13.06.2025, в той час як ФОП ОСОБА_1 додає до апеляційної скарги, та посилається як на підставу для апеляційного оскарження заяву, з якою вона звернулась до ПМР 04.07.2025, тобто після прийняття рішення судом першої інстанції, що вочевидь унеможливило надання судом оцінки такій обставині.
Крім того, предметом дослідження у межах спірних правовідносин є саме Рішення від 15.09.2023 та паспорт прив'язки, якими надано дозвіл на розміщення тимчасової споруди із перевищенням гранично допустимої площі.
Водночас, подальші дії ФОП ОСОБА_1 щодо приведення у відповідність вимогам чинного законодавства тимчасової споруди не впливають на встановлений факт незаконності рішення Полтавської міської ради та виданого на його підставі паспорту прив'язки.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
За визначенням, наведеним у статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд прийшов до вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи та правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційні скарги Полтавської міської ради, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.06.2025 по справі № 440/3005/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій Я.В. П'янова
Повний текст постанови складено та підписано 10.10.2025.