про відмову у вжитті заходів забезпечення позову
10 жовтня 2025 року м.Київ справа № 320/48236/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Сас Є.В., перевіривши заяву про забезпечення позову у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява, в якій позивач просить суд:
- Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 21.08.2025 р. № 0018572-1306-2615;
- визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна в податкову заставу від 21.08.2025р.
30 вересня 2025 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків.
Позивачем 09.10.2025 подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом:
- заборонити ГУ ДПС у м. Києві вчиняти будь-які дії щодо встановлення податкової застави щодо належного ОСОБА_1 майна: проводити опис майна, складати та реєструвати акти опису майна, здійснювати державну реєстрацію податкової застави, застосовувати адміністративний арешт майна, здійснювати продаж будь- якого майна, що належить ОСОБА_1
- заборонити ГУ ДПС у м. Києві вчиняти будь-які дії щодо позасудового примусового стягнення податкового боргу, визначеного в податковій вимозі від 21.08.2025 № 0018572-1306-2615.
- зупинити стягнення податкового боргу в розмірі 3 209 265,28 грн. за податковою вимогою від 21.08.2025 № 0018572-1306-2615 в безспірному порядку.
Позивач у заяві про забезпечення позову зазначає, що відповідач, знаючи про наявність у позивача коштів, достатніх для сплати боргу, визначеного в податковій вимозі, користуючись спрощеним порядком стягнення за такою податковою вимогою без звернення до суду, буде вчиняти дії, спрямовані на примусове стягнення, не зважаючи на відсутність рішення за заявою від 14.08.2025.
Такі дії відповідача можуть призвести до безпідставного та необґрунтованого обмеження прав та інтересів позивача у зв'язку з позбавленням його права вільного, на власний розсуд, розпорядження належними йому грошовими коштами, що є неприпустимим, особливо враховуючи той факт, що на даний час внаслідок подвійної сплати податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб утворилась надмірна переплата з зазначеного податкового платежу до Державного бюджету в розмірі 6 582 348,00 грн. і питання щодо зарахування такої переплати в рахунок податкових зобов'язань позивача за звітний податковий період 2024 рік не розглянуте, рішення за ним не ухвалене.
Зазначає, що відповідач, володіючи повною інформацією щодо переліку та вартості об'єктів нерухомого майна позивача та встановлюючи право податкової застави на майно, створить позивачу перешкоду у вільному володінні, користуванні та розпорядженні належним йому майном, що, враховуючи значну суму надміру сплачених до бюджету податків та зборів, вважає неприпустимим та необґрунтованим.
Вирішуючи питання про наявність обставин, що дають підстави для забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частинами першою та другою статті 151 КАС , позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
За правилами ч.2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2020 року по справі №160/7350/19.
Отже, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Сама лише незгода позивача із рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання таких протиправним ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову. Вказані заявником доводи про наявність ознак протиправності оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності відповідача не можуть вважатись підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки потребують детальної оцінки з перевіркою їх доказами за процедурою, передбаченою нормами процесуального закону в межах адміністративного процесу.
Наявність ознак очевидної протиправності у спірному випадку може бути виявлена судом тільки на підставі повного з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Суд звертає увагу, що в контексті розгляду заяви про забезпечення позову застосування вказаних заходів забезпечення позову може розцінюватись як розгляд справи по суті.
Суд зазначає, що рішення суб'єктів владних повноважень справляють певний несприятливий вплив на учасників правовідносин у яких такі рішення прийняті. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не у кожному випадку є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі (такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №826/16509/18 та від 26.12.2019 у справі №640/13245/19, від 20.03.2019 у справі №826/14951/18).
Суд також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду висловлені у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17, у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №420/4037/20, відповідно до яких, позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Так, заявник стверджує виконання податкової вимоги призведе до примусового стягнення неіснуючого боргу, в умовах складнощів їх подальшого повернення, а встановлення податкової застави перешкодить позивачу вільно користуватися та розпоряджатися належним йому майном.
При цьому покликається на можливість спрощеного звернення стягнення на кошти позивача згідно з абзацом 2 пункту 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України (далі - ПК), згідно якого, у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов'язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов'язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов'язання держави
Суд визнає такі доводи позивача необгрунтованим внаслідок їх передчасності.
Так, заявником не подано доказів вжиття податковим органом заходів із стягнення податкового боргу згідно абзацу 2 пункту 95.5 ст. 95 ПК, тобто за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду.
Водночас, 14.08.2025 позивачем подано відповідачу заяву, в якій просив, враховуючи фактичну сплату податків з отриманих доходів (дивідендів) за звітний період 2023 року як на території Швейцарської Конфедерації, так і на території України (з однієї бази оподаткування), зарахувати суму надміру сплаченого податку на доходи фізичних осіб за звітний період 2023 рік в розмірі 6 582 348,00 грн. в рахунок податкових зобов?язань за 2024 рік і повернути частину надміру сплаченого податку на банківський рахунок платника.
Порядок умов повернення помилково або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені встановлено статтею 43 ПК.
На момент звернення із позовом та заявою про забезпечення позову автор заяви не володіє інформацією про рішення контролюючого органу, прийняте за вказаною заявою позивача від 14.08.2025.
Також, заявником будь-яких доказів на підтвердження наявності ані рахунку/рахунків у банку/банках, ані наявності станом на день подання заяви про забезпечення позову на такому/таких рахунку/рахунках грошових коштів, які можуть бути стягнуті контролюючим органом.
Суд зазначає, що податкова вимога не є виконавчим документом або іншим документом, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку, на відміно від рішення про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей (абз. 4 пункту 95.5 статті 95 ПК), дані щодо винесення якого відсутні.
Таким чином, наведені обґрунтування заяви про забезпечення адміністративного позову та долучені докази не дозволяють дійти висновку про існування обставин, які згідно з положеннями ст. 150 КАС є підставою для забезпечення позову, оскільки позивачем не наведено належних, допустимих та достатніх доводів в підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову в цій справі може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась до суду.
Враховуючи вищезазначене, заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. У задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.
2 Копію ухвали про забезпечення позову надіслати всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Сас Є.В.