вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,
тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
09 жовтня 2025 рокуСправа № 912/520/25
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні заяву від 21.04.2025 позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №912/520/25
за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача Фермерського господарства Ковалевського Віталія Івановича, вул. Шевченка, буд. 68, с. Миколаївка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27634
про стягнення 139 274,70 грн
представники сторін не брали участі у засіданні суду
Рішенням від 17.04.2025 суд задовольнив позовні вимоги повністю. Стягнув з Фермерського господарства Ковалевського Віталія Івановича на користь ОСОБА_1 89 596,80 грн боргу, 41 650,91 грн інфляційних втрат та 8 026,99 грн 3% річних, а також 3 028,00 грн судового збору.
21.04.2025 через систему "Електронний суд" позивач подав заяву від 21.04.2025 про ухвалення додаткового рішення у справі №912/520/25, відповідно до якої просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 900,00 грн.
Ухвалою від 22.04.2025 призначено судове засідання з розгляду вказаної заяви.
05.05.2025 ФГ Ковалевського Віталія Івановича подало клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, згідно з яким просить відмовити в задоволенні заяви позивача.
12.05.2025 на електронну адресу господарського суду надійшла ухвала Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2025 про витребування матеріалів справи №912/520/25, у зв'язку з надходженням апеляційної скарги ФГ Ковалевського Віталія Івановича на рішення суду від 17.04.2025 у справі №912/520/25.
Ухвалою від 13.05.2025 суд постановив судове засідання з розгляду заяви від 21.04.2025 про ухвалення додаткового рішення у справі №912/520/25 відкласти до повернення матеріалів справи до суду першої інстанції.
Постановою від 23.09.2025 Центральний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Кіровоградської області від 17.04.2025 у даній справі.
29.09.2025 матеріали справи №912/520/25 повернуто до Господарського суду Кіровоградської області.
30.09.2025 на виконання рішення суд видав наказ.
Ухвалою від 30.09.2025 призначено судове засідання з розгляду заяви від 21.04.2025 позивача про ухвалення додаткового рішення на 09.10.2025.
02.10.2025 через систему "Електронний суд" позивачем подано клопотання про проведення засідання за її відсутності, повідомлено про підтримання заяви в повному обсязі.
09.10.2025 через систему "Електронний суд" відповідач подав заяву про проведення засідання без його участі, просить відмовити у задоволенні заяви.
За ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Розглядаючи заяву по суті, суд враховує таке.
У позовній заяві заявлено, що докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу будуть надані відповідно до вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
За ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Частиною четвертою статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Частинами 1, 3 ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Заявами по суті справи, відповідно до ч. 2 ст. 161 ГПК України, зокрема, є позовна заява.
З дотриманням вказаних приписів законодавства, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Каращук О.І. понесла та очікує понести у зв'язку з розглядом даної справи, зокрема, витрат на правничу допомогу в розмірі 11 000,00 грн, міститься у поданому позові.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У даній справі рішення ухвалено 17.04.2025, а докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу подані позивачем разом із заявою подано 21.04.2025, тобто у встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України строк.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу адвоката позивач подав: угоду про захист/представництво/ та надання правничої допомоги №241 від 18.10.2024, додаток №1 від 18.04.2025 до угоди про захист/представництво/ та надання правничої допомоги №241 від 18.10.2024, акт виконаних робіт за угодою від 18.04.2025, платіжні інструкції, довідка про відкриття рахунка.
Так, 18.10.2024 між адвокатом Замшою Д.Д. (далі - Адвокат) та Каращук О.І. (далі - Замовник) укладено угоду про захист/представництво/ та надання правничої допомоги №241 (далі - Угода, а.с. 65), за умовами п. 1.1. якої в порядку та на умовах, визначених даною угодою Замовник доручає а Адвокат зобов'язується здійснювати захист /представництво/ прав та інтересів Каращук О.І., надавши іншу правову /правничу/ допомогу по справі /провадженні/ про стягнення боргу за послуги транспортного перевезення ФОП Каращука Д.О. згідно договору від 03.01.2022 у суді І інстанції в обсязі та на умовах, передбачених даною Угодою, а Замовник зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені Сторонами.
Згідно з п. 2.1. Угоди вона набирає чинності з моменту підписання і діє до виконання Сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до умов п. 3.1. Угоди за правничу допомогу Замовник сплачує Адвокату винагороду в розмірі, визначному додатком №1 до цієї Угоди.
У додатку №1 від 18.04.2025 до Угоди сторонами погоджено, що вартість правничої допомоги становить 10 900,00 грн, в тому числі:
- вивчення справи 1 400 грн
- складання процесуальних документів (позовна заява, клопотання тощо) 4 500 грн
- збирання та формування доказів (проведення обрахунків тощо) 1 000 грн
- забезпечення участі у судових засіданнях незалежно від їх кількості 4 000 грн (а.с. 70).
18.04.2025 сторонами складено акт виконаних робіт за Угодою, відповідно до якого погоджено остаточну вартість правничої допомоги в розмірі 10 900,00 грн та зазначено, що визначені Угодою роботи по підготовці, опрацювання практики за аналогічними справами, складання процесуальних документів, участі в судових засіданнях та з інших питань Адвокатом виконано в повному обсязі, претензії з боку Замовника відсутні (а.с. 69).
Договір, додаток до нього та акт виконаних робіт підписано сторонами та скріплено печаткою Адвоката.
Вартість наданих послуг в розмірі 10 900,00 грн оплачено позивачем, про що свідчать платіжні інструкції (а.с. 66-67).
Повноваження адвоката Замші Д.Д. як представника позивача підтверджуються ордером серії ВА №1100336 від 20.02.2025 (а.с. 49).
Адвокат Замша Д.Д. брав участь у розгляді справи.
Як встановлено матеріалами справи, адвокат Замша Д.Д. брав участь у розгляді справи, представляючи інтереси Каращук О.І.
Так, позовна заява підписана та подана через систему "Електронний суд" адвокатом Замшою Д.Д.
Супровідний лист від 03.04.2025, яким направлено до суду оригінали доказів на виконання вимог ухвали суду від 03.04.2025, також підписано адвокатом Замшою Д.Д.
Адвокат Замша Д.Д. брав участь у засіданнях суду, а саме: 03.04.2025 та 11.04.2025.
У судовому засіданні 17.04.2025 адвокат Замша Д.Д. участі не брав, подав клопотання про розгляд без участі.
Таким чином, витрати на правничу допомогу документально підтверджені та є фактично наданими.
Як вже зазначено, в додатку №1 до Угоди сторони погодили фіксований розмір гонорару в розмірі 10 900,00 грн.
У постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19 викладений висновок про те, що розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, а отже, є визначеним.
Верховний Суд у постанові від 19.01.2022 у справі №910/1344/19 дійшов висновку, що у випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в межах касаційного перегляду справи у фіксованому розмірі, виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії, виконаної ним на захист інтересів свого клієнта в суді касаційної інстанції.
Господарський суд враховує те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом і клієнтом з питань визначення розміру гонорару чи його зменшення можливо лише за умови обґрунтованості та наявності доказів підтвердження невідповідності витрат фактично наданим послугам (постанови Верховного Суд від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, від 21.04.2021 у справі №488/1363/17, провадження №61-11991св20).
Разом з тим, згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Частиною 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За приписами ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач подав суду клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, за яким просить відмовити у їх стягненні, з огляду порушення критеріїв визначення судових витрат, вважає заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу адвоката не є співмірним із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, їх розмір є нерозумним, а необхідність у понесенні таких витрат не обґрунтовується складністю справи.
Разом з тим, у вказаному клопотанні не наведено аргументів, які могли би свідчити про неспівмірність витрат на правову допомогу.
Загальне правило розподілу судових витрат визначено в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у частині 5 наведеної норми визначені критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
Також суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом (аналогічний висновок викладено в додатковій постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Суд бере до уваги, що у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Крім того, слід вказати, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.22.2022 у справі №922/1964/21.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тому, з огляду на викладене, враховуючи розумну необхідність судових витрат для цієї справи, оцінюючи надані юридичні послуги, враховуючи критерій розумної необхідності судових витрат для конкретної цієї справи, господарський суд враховує таке.
З урахуванням характеру спірних правовідносин, приймаючи до уваги ціну позову, господарський суд розглядав дану справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Позовна заява у даній справі за своїм предметом та підставами позову є нескладною, матеріали справи не об'ємні та ґрунтуються на акті виконаних робіт на суму основного боргу 89 596,80 грн та транспортних накладних, які підписані обома сторонами без зауважень.
Категорія спору в даному конкретному випадку обмежується аналізом незначної кількості доказів, не становить виключної правової проблеми для кваліфікованого адвоката та чітко врегульована нормами права і не містить певної особливості, яка потребує застосування висновків Верховного Суду.
Визначені в додатку послуги: "вивчення справи", "збирання та формування доказів (проведення обрахунків тощо)" є фактично виокремленими послугами, які охоплюються послугою із складання процесуального документа, а саме позовної заяви.
Отже, ці послуги фактично повторюють одна одну і не створюють окремого правового результату.
При цьому, суд відмічає, що зазначена в додатку послуга щодо складання процесуального документа, а саме клопотання, не підтверджена матеріалами справи.
Окрім позовної заяви адвокатом підписано лише супровідний лист на виконання вимог суду.
Будь-яких інших заяв чи клопотань, підписаних адвокатом у даній справі, матеріали справи не містять, що вказує на безпідставне включення до переліку наданих послуг складення клопотання.
У даній справі всього проведено три судові засідання: 03.04.2025, 11.04.2025, 17.04.2025, з яких представник позивач брав участь лише у двох перших, в останньому адвокат Замша Д.Д. не брав участі, подав клопотання про розгляд справи без його участі.
При цьому, за своєю тривалістю судові засідання були не значні.
Суд зазначає, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду в постанові від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).
Суд враховує, що предметом спору є сума 139 274,70 грн, що становить 7,83 % від заявленого розміру витрат на правову допомогу.
При цьому, суд враховує, що у п. 3.1. Угоди сторонами погоджено відкладальну умову щодо ціни та порядку розрахунків, що перешкоджало фактичному наданню доказів до ухвалення рішення.
Так, додаток до Угоди та акт виконаних робіт за нею складено та підписано сторонами 18.04.2025, а рішення у справі ухвалено 17.04.2025.
Отже, суд встановив наявність поважних причин неможливості подання позивачем доказів, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат до ухвалення рішення.
З підстав викладеного, беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, критерії реальності, співмірності витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку, що обґрунтованим та розумним розміром компенсації за надані послуги адвоката буде 9 000,00 грн.
Таким чином, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 9 000,00 грн.
Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Заяву від 21.04.2025 ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №912/520/25 задовольнити частково.
Стягнути з Фермерського господарства Ковалевського Віталія Івановича (вул. Шевченка, буд. 68, с. Миколаївка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27634, ідентифікаційний код 23227389) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , д.н. ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 9 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Відмовити в задоволені решти вимог.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копію додаткового рішення направити позивачу (до електронного кабінету адвоката Замші Д.Д.), відповідачу (до електронного кабінету).
Повне додаткове рішення складено 10.10.2025.
Суддя В.Г. Кабакова