07 жовтня 2025 року м. Харків Справа № 922/1981/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Стойка О.В., суддя Попков Д.О.
при секретарі судового засідання Лутаєвій К.В.
за участі представників сторін:
прокурора - Хряк Олександр Олександрович (в залі суду) - на підставі посвідчення №072721 від 01.03.2023
позивача - не з'явився
відповідача - Халабурдін Святослав Володимирович (в залі суду) на підставі ордеру серія АХ №1271780 від 30.06.2025 року., свідоцтво №1023 від 05.08.2011
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу керівника Київської окружної прокуратури міста Харкова (вх. №1886 Х/3) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.08.2025
у справі №922/1981/25 (суддя Жельне С.Ч., повний текст ухвали складено та підписано 18.08.2025)
за позовом Київської окружної прокуратури м. Харкова в особі Харківської міської ради,
до Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРЕМІУМ СІТІ XXI», м.Харків
про стягнення 7.243.387, 25 грн
Київська окружна прокуратура міста Харкова звернулась в інтересах держави, в особі Харківської міської ради до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРЕМІУМ СІТІ XXI» про стягнення грошових коштів у сумі 7.243.387,25 грн, з яких: 5.131.715,80 грн - безпідставно збережені кошти пайової участі, 1.657.409,16 грн - інфляційні нарахування, 454.262,29 грн - 3% річних.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1981/25.
06.08.2025 від відповідача до Господарського суду Харківської області надійшло клопотання про призначення комплексної судової будівельно-технічної експертизи та економічної експертизи (вх.18114).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.08.2025 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМІУМ СІТІ ХХІ" про призначення комплексної судової будівельно-технічної експертизи та економічної експертизи задоволено. Призначено у справі №922/1981/25 комплексну судову будівельно-технічну експертизу та економічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:
- чи підтверджується здійснення ТОВ "ПРЕМІУМ СІТІ ХХІ" будівництва (реконструкції) інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури поза межами земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:02:004:0074, яка розташована за адресою: м.Харків, вул.Свободи, 36, а саме по вулиці Пушкінській у м.Харків?
- чи є перекладка технічно зношеної дільниці водопровідної магістралі Д=100-150мм трубопроводом Д=250мм по вул.Пушкінській від т.ВК-1 до ВК-2, (рекомендований метод перекладки - метод гідравлічного руйнування трубопроводу) орієнтовною протяжністю 170 п.м. будівництвом інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури поза межами земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:02:004:0074?
- чи підтверджується документально понесення ТОВ "ПРЕМІУМ СІТІ ХХІ" витрат на будівництво інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури поза межами земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:02:004:0074, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Свободи, 36, якщо так, то у якому розмірі?
Провадження у справі №922/1981/25 зупинено на строк проведення судової експертизи.
Керівник Київської окружної прокуратури міста Харкова, не погодився з зазначеною ухвалою, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.08.2025 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи відмовити та направити матеріали справи №922/1981/25 для продовження розгляду справи до Господарського суду Харківської області. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив клопотання відповідача, а оскаржувана ухвала перешкоджає подальшому розгляду справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- суд першої інстанції неправильно застосував ст.99 ГПК, без реальної потреби у спеціальних знаннях призначив експертизу й зупинив провадження; на думку апелянта, наявних письмових доказів досить для вирішення спору за стандартом “баланс імовірностей»;
- відповідач не виконав обов'язку доведення передумов для зменшення пайової участі за ч.5 ст.30 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності» (первинні кошторисні та приймально-передавальні документи, звернення до міської ради про відшкодування та його розгляд, передання мереж у комунальну власність). За відсутності мінімально необхідного документального масиву суд мав спершу оцінити достатність наявних доказів і відмовити у клопотанні, оскільки призначення експертизи на підміну ненаданих документів суперечить стандарту доказування та межам ст.99 ГПК України, і веде до невиправданого продовження розгляду;
- суд першої інстанції не врахував релевантну практику Верховного Суду щодо порядку й передумов зменшення/відшкодування пайової участі та меж призначення експертизи. Апелянт посилається, зокрема, на постанови Верховного Суду у справах №910/7707/19 (20.08.2024) та №917/1854/21 (09.03.2023), де підкреслено: саме замовник має довести кошторисну вартість робіт «поза межами ділянки», дотримання процедур і наявність передавальних/кошторисних документів; за відсутності таких - підстав для зменшення/відшкодування немає. Водночас призначення експертизи допустиме лише після ґрунтовного аналізу наявних доказів; інакше це призводить до затягування та порушення вимог ст.6 Конвенції (постанови Верховного Суду від 11.04.2024 у справі №910/15160/19; Об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного суду від 11.06.2018 у справі №922/2716/17);
- призначення експертизи й зупинення провадження у цій справі є необґрунтованим та порушує стандарти доказування і “розумний строк». На думку апелянта, вже наявний письмовий масив дозволяв суду зіставити докази сторін і вирішити спір за стандартом “вірогідності доказів» (ст.79 ГПК), без залучення експертизи, яка не може замінити інші засоби доказування, якщо письмових матеріалів достатньо.
Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2025 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Стойка О.В., суддя Попков Д.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 апеляційну скаргу прокурора залишено без руху, в зв'язку з несплатою судового збору у відповідному розмірі.
Після усунення недоліків апеляційної скарги ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою керівника Київської окружної прокуратури міста Харкова; встановлено строк до 02.10.2025 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 ГПК України; запропоновано учасникам справи до 02.10.2025 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 ГПК України; призначено справу до розгляду 07.10.2025; явку сторін визнано необов'язковою.
26.09.2025 справа №922/1981/25 надійшла до Східного апеляційного господарського суду.
Відповідач, ТОВ “ПРЕМІУМ СІТІ XXI», не скористався наданим статтею 263 ГПК України процесуальним правом, відзиву на апеляційну скаргу суду не надав.
В судове засідання з'явилися прокурор - Хряк О.О., який підтримав доводи апеляційної скарги, просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.08.2025 у справі №922/1981/25, як необгрунтовану, та представник відповідача - Халабурдін С.В. який просив залишити оскаржувану ухвалу без мін, як таку що прийнята у відповідності до норм чинного процесуального законодавства.
Позивач не забезпечив явку свого уповноваженого представника для участі у судовому засіданні, попри вжиті судом заходи щодо належного повідомлення сторін. Крім того, позивач не надав правової оцінки щодо ухвали, що оскаржується, та апеляційної скарги прокурора на неї.
Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, явка їх представників у судове засідання не визнавалась обов'язковою, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд заяви за відсутності представника позивача у даному судовому засіданні.
Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора та представника відповідача, розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
Київська окружна прокуратура міста Харкова звернулась в інтересах держави, в особі Харківської міської ради до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРЕМІУМ СІТІ XXI» про стягнення грошових коштів у сумі 7.243.387,25 грн, з яких: 5.131.715,80 грн - безпідставно збережені кошти пайової участі, 1.657.409,16 грн - інфляційні нарахування, 454.262,29 грн - 3% річних.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач, як замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, що є підставою для стягнення з останнього за ч.1 ст.1212 ЦК України 5.131.715,80 грн безпідставно збережених коштів пайової участі та нарахованих з моменту прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію відповідно до ст.625 ЦК України 3% річних 454.262,29 грн та інфляційних 1.657.409,16 грн.
Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами існує спір щодо правильності розрахунку розміру пайової участі у розвитку інфраструктури м. Харкова.
Відповідач у відзиві зазначає, що розрахунок, здійснений прокурором, є завищеним, оскільки при визначенні суми використано опосередковану вартість житла станом на 2022 рік замість 2020 року, а також невірно застосовано ставку - без урахування житлового характеру об'єкта. Крім того, відповідач посилається на проведення реконструкції (перекладки) господарсько-питного водопроводу та інших інженерних мереж поза межами орендованої ділянки, що, на його думку, відповідно до ч.5 ст.30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», є підставою для зменшення розміру пайової участі.
Прокурор, у свою чергу, заперечує ці доводи, вказуючи, що розрахунок здійснено згідно з чинним Порядком пайової участі та практикою Верховного Суду, а підстав для зменшення розміру пайової участі немає, оскільки відповідач не надав належних підтверджень фактичного виконання робіт та передачі інженерних мереж громаді.
Відповідач звернувся до суду із заявою, в якій просив приєднати до матеріалів справи наступні документи: технічні умови №214/ЮО-В; №407/ЮО-К; №1203/ЮО-В; №2150/ЮО-К; №1434/ЮО-К; №248/ЮО-В; №1014/ЮО-К; №668/ЮО-В; №2150/ЮО-К; технічні умови на проектування зовнішнього освітлення; довідку №11/ПТУ від 20.12.2021 про виконання технічних умов; лист №94/ПТО від 27.12.2018; лист про технічні умови №1365/0/66-18; довідки про виконання технічних умов.
Проте, долучення відповідачем технічних умов, довідок та листів не усунуло розбіжностей між сторонами, а навпаки засвідчило наявність спору щодо фактичного виконання, технічного характеру та документального підтвердження робіт.
Від відповідача до суду надійшло клопотання про призначення комплексної судової будівельно-технічної експертизи та економічної експертизи. Обґрунтовуючи необхідність призначення комплексної будівельно-технічної та економічної експертизи, відповідач зазначив, що спір має виразний техніко-економічний характер: у межах реалізації об'єкта по вул. Свободи, 36 ним виконувались роботи з реконструкції (перекладки) господарсько-питного водопроводу по вул. Пушкінській (ділянка близько 170 м, зі зміною діаметра труби зі 100 мм на 250 мм), гідродинамічного прочищення та інші роботи на зовнішніх мережах водовідведення поза межами орендованої земельної ділянки; ці обставини підтверджуються виданими КП «Харківводоканал» технічними умовами та довідками. За твердженням відповідача, саме від встановлення факту, характеру, обсягу та вартості вказаних робіт залежить застосування механізму зменшення розміру пайової участі, тому без спеціальних будівельно-технічних і економічних знань достовірно встановити відповідні факти неможливо, що й обумовлює необхідність судової експертизи.
Отже, на думку відповідача, необхідно з'ясувати обставини, які неможливо встановити без спеціальних знань, а саме: чи виконувались відповідачем роботи з будівництва/реконструкції інженерних мереж поза межами орендованої земельної ділянки; який їх технічний характер, обсяг і місце виконання (зокрема, щодо перекладки господарсько-питного водопроводу по вул. Пушкінській, гідродинамічного прочищення зовнішньої каналізаційної мережі та супутніх робіт); чи підтверджуються документально фактичні витрати на такі роботи (техумови, кошторисна та первинна облікова документація, акти виконаних робіт), та який є їх розмір; а також чи коректно визначено базові розрахункові показники пайової участі (у т.ч. період/показники опосередкованої вартості та застосована ставка з огляду на функціональне призначення об'єкта). На думку відповідача, встановлення наведених фактичних даних є передумовою для вирішення питання про можливість зменшення розміру пайової участі за ч.5 ст.30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що й обумовлює необхідність призначення комплексної будівельно-технічної та економічної експертизи.
Господарський суд, задовольняючи клопотання ТОВ «ПРЕМІУМ СІТІ ХХІ» про призначення комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи й зупиняючи провадження у справі №922/1981/25, мотивував це тим, що для встановлення обставин, від яких залежить застосування ч.5 ст.30 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» (зокрема: чи виконувались роботи з будівництва/реконструкції інженерних мереж поза межами земельної ділянки; який технічний характер цих робіт - у т.ч. «перекладка» водопровідної магістралі по вул. Пушкінській; чи є їх документальне підтвердження та розмір витрат) потрібні спеціальні знання, без яких суд самостійно встановити ці факти не може (ст.99, 100 ГПК). Проведення експертизи доручено ННЦ «Інститут судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса», витрати покладено на ініціатора клопотання (ч.2 ст.125 ГПК), а провадження зупинено на строк її проведення на підставі п.2 ч.1 ст.228, п.6 ч.1 ст.229 ГПК. Суд відобразив позиції учасників (підтримка відповідачем, заперечення прокурора), долучені техумови та інші матеріали, і дійшов висновку, що експертиза є необхідним процесуальним інструментом для всебічного та об'єктивного розгляду спору.
Колегія суддів, погоджується з наведеними вище висновками місцевого господарського суду та вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ч.1 ст.99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Відповідно до ч.ч. 3, 4, 5, 6 ст. 99 ГПК України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.
За положеннями ч.1 ст.100 ГПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Згідно ч.7 Закону України "Про судову експертизу" судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом. До державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.
Отже, судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. Таким чином, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень.
Визначення, чи потребує вирішення спірного питання застосування спеціальних знань експертів, чи ні, віднесено до компетенції суду. У разі, коли суд потребує висновків фахівця з питань, що відносяться до предмету доказування, тобто, у разі, коли висновок експерта не можуть змінити інші засоби доказування, він вправі призначити експертизу.
Предметом розгляду у даній справі №922/1981/25 є вимога Київської окружної прокуратури м.Харкова в особі Харківської міської радипро стягнення з ТОВ «ПРЕМІУМ СІТІ ХХІ» коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Харкова, нарахованих відповідно до умов договору про пайову участь.
Відповідно до ч.5 ст.30 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об'єкти передаються у комунальну власність. У разі якщо кошторисна вартість будівництва інженерних мереж та/або об'єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) перевищує розмір пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту, орган місцевого самоврядування приймає рішення про відшкодування замовнику різниці між здійсненими витратами та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту.
У межах спору відповідач заперечує проти нарахованої суми, посилаючись на положення ч.5 ст.30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», згідно з якою розмір пайової участі може бути зменшений на суму фактичних витрат замовника на будівництво інженерних мереж поза межами земельної ділянки, за умови документального підтвердження таких витрат. Фактично, правова позиція відповідача зводиться до того, що розрахунок пайової участі, здійснений прокурором, є завищеним, оскільки застосовано показники опосередкованої вартості станом на 2022 рік замість 2020 року та неправильно визначено ставку без урахування житлового характеру об'єкта. Крім того, відповідач наполягає, що ним виконано роботи з реконструкції (перекладки) господарсько-питного водопроводу та інші роботи на інженерних мережах поза межами орендованої ділянки, що, на його думку, відповідно до ч.5 ст.30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зумовлює зменшення розміру пайової участі. На підтвердження він подав технічні умови, довідки та листи комунального підприємства.
В свою чергу, правова позиція прокурора зводиться до того, що розрахунок виконано згідно з Порядком пайової участі та усталеною практикою Верховного Суду; застосування показників станом на 01.01.2022 обґрунтоване введенням будинку в експлуатацію у 2022 році. Підстав для зменшення розміру пайової участі немає, оскільки відповідач не надав належних доказів фактичного виконання робіт, їх кошторисної вартості та передачі інженерних мереж у комунальну власність.
Проте, долучені відповідачем технічні умови та довідки не зняли спір щодо факту, технічного характеру, обсягу та документального підтвердження робіт поза межами ділянки, а також щодо коректності базових розрахункових показників пайової участі.
Отже, враховуючи наведені позиції кожної із сторін, колегія суддів констатує, що спір фактично зводиться до встановлення:
- чи виконувались відповідачем роботи з будівництва або реконструкції інженерних мереж поза межами ділянки забудови;
- який технічний характер і обсяг цих робіт;
- чи мають вони документальне та кошторисне підтвердження, а також який їх фактичний розмір.
З огляду на наведені позиції сторін та предмет доказування у справі, колегія вважає, що встановлення факту виконання робіт поза межами земельної ділянки, їх технічного характеру й обсягу, а також реальності та розміру відповідних витрат неможливе без спеціальних будівельно-технічних та економічних знань. Наявні у справі матеріали (техумови, довідки, листи тощо) містять суперечності та технічні відомості, які потребують професійної верифікації за профільними нормами (ДБН/ДСТУ) і кошторисними підходами, що виходить за межі звичайної правової оцінки доказів судом. За таких умов призначення комплексної будівельно-технічної та економічної експертизи є необхідним та пропорційним процесуальним заходом для повного і всебічного з'ясування обставин, від яких залежить застосування ч. 5 ст. 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (зменшення розміру пайової участі). Відтак суд першої інстанції діяв у межах наданої йому дискреції ст. 99, 100 ГПК України, а зупинення провадження на час проведення експертизи відповідає п. 2 ч. 1 ст. 228, п. 6 ч. 1 ст. 229 ГПК України.
Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія суддів зазначає, що прокурор не спростував ключового моменту: предмет доказування включає техніко-економічні факти (місце виконання робіт - саме поза межами ділянки; їхній характер/обсяг; реальність і розмір витрат), без встановлення яких неможливо застосувати ч.5 ст.30 Закону. Наявні у справі матеріали не усувають суперечностей між сторонами. За ст.99, 100 ГПК суд має право залучити спеціальні знання, коли без них вирішення спору неможливе; висновок експерта не замінює правову оцінку, а слугує джерелом фактів для такої оцінки. Тому призначення комплексної будівельно-технічної та економічної експертизи є виправданим і необхідним.
Згідно з висновком постанови Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №922/313/20 з питань застосування ст. 99 ГПК України у разі, якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Щодо тверджень прокурора про невідповідність оскаржуваної ухвали вимогам ст.6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» від 04.11.1950 внаслідок недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи, то колегія суддів зазначає, що вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк» (постанови Верховного Суду від 01.02.2022 у справі №160/12705/19, від 13.09.2022 у справі №136/638/19).
Пунктом 1 ст.6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» від 04.11.1950 передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
В рішенні ЄСПЛ від 01.06.2006 у справі «Дульський проти України» зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури.
Згідно з висновками постанови Верховного Суду від 17.10.2023 у справі №922/551/23 зупинення провадження у справі, яке має об'єктивний характер, викликаний настанням зазначених у законі причин, які перешкоджають подальшому руху процесу, не призводить до затягування строків її розгляду, порушення розумних строків тривалості судового провадження та права на справедливий розгляд.
Крім того, зупинення провадження на час експертизи прямо передбачене п.2 ч.1 ст.228, п.6 ч.1 ст.229 ГПК як процесуальний інструмент, коли без висновку експерта справа не може бути розглянута по суті. Такий захід пропорційний: разове призначення комплексної експертизи є швидшим і економнішим, ніж багаторазове витребування та поетапна оцінка технічних документів. Отже, зупинення не порушує “розумного строку», а навпаки спрямоване на запобігання затягуванню через неповноту фактичної бази.
Щодо твердження прокурора про “передчасність» судової експертизи в даній справі, то такі ґрунтуються виключно на припущенні, що письмових доказів “достатньо». Однак при цьому прокурор не вказує, яким саме чином суд без спеціальних знань може: відокремити роботи, виконані поза межами ділянки, від робіт у межах ділянки; визначити їх вид/обсяг/протяжність і відповідність технічним вимогам; перевірити кошторисну реальність та віднесення витрат саме до спірного об'єкта без ризику подвійного обліку. Це і є типові питання для експертної верифікації. Отже, експертиза не може вважатись передчасною, а призначена на належній стадії підготовчого провадження для усунення невизначеностей, що перешкоджають руху справи далі.
Викладені в апеляційній скарзі доводи не демонструють порушення судом норм процесуального права або виходу за межі дискреції за ст.99, 100 ГПК та фактично свідчать про незгоду прокуратури з висновками суду і стосуються виключно переоцінки доказів, проте по суті їх не спростовують. Підстав для скасування ухвали не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції необґрунтованими.
Водночас, у даній справі прокуратурі було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням судом норм права. В зв'язку з наведеним апеляційна скарга Київської окружної прокуратури міста Харкова не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувана ухвала Господарського суду Харківської області від 10.02.2025 у справі №922/1981/25 має бути залишена без змін.
Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 13, 74, 86, 129, 269, 271, 273, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-
Апеляційну скаргу Київської окружної прокуратури міста Харкова залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.08.2025 у справі №922/1981/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Повна постанова складена 10.10.2025.
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя О.В. Стойка
Суддя Д.О. Попков