Номер провадження: 33/813/1977/25
Номер справи місцевого суду: 496/1693/25
Головуючий у першій інстанції Пендюра Л. О.
Доповідач Громік Р. Д.
10.10.2025 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду Громік Р.Д., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Біляївського районного суду Одеської області від 02 квітня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Біляївського районного суду Одеської області від 02 квітня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та піддано його адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 к.
Не погодившись з даною постановою, 21 серпня 2025 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв'язку, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Біляївського районного суду Одеської області від 02 квітня 2025 року, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права.
Крім того, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Біляївського районного суду Одеської області від 02 квітня 2025 року, мотивуючи поважність пропуску строку на апеляційне оскарження тим, що:
1) ОСОБА_1 не отримував копію оскаржуваного судового рішення;
2) відносно невеликий строк на апеляційне оскарження та неознайомленість ОСОБА_1 з матеріалами справи є суттєвою перепоною у доступі до правосуддя.
Вивчивши матеріали справи та апеляційну скаргу, вважаю, що апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, за наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Зі змісту клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження випливає, що причини пропуску строку на подання апеляційної скарги є необґрунтованими, виходячи з наступного.
Щодо доводів клопотання про те, що ОСОБА_1 не отримував копію оскаржуваного рішення, не можуть бути прийняти до уваги апеляційним судом з огляду на таке.
Оскаржувана постанова винесена 02 квітня 2025 року, останній день для подачі апеляційної скарги припадає на 12 квітня 2025 року, що є вихідним днем, а тому останнім днем для подачі апеляційної скарги є 14 квітня 2025 року.
З апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернувся 21 серпня 2025 року (а.с.13-18).
У матеріалах справи міститься супровідний лист Біляївського районного суду Одеської області від 14 травня 2025 року, з якого вбачається, що Біляївський районний суд Одеської області надсилає копію постанови суду від 02 квітня 2025 року по справі №496/1693/25, для відома (а.с.9).
Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що для отримання інформації щодо стану розгляду судової справи та прийнятих судових рішень функціонує офіційний веб-портал «Судова влада України» та «Єдиний державний реєстр судових рішень», за допомогою яких будь-яка особа може отримати актуальну інформацію щодо стану судової справи та стадії її розгляду. Відповідно до даних Біляївського районного суду Одеської області від 02 квітня 2025 року була оприлюднена на сайті реєстру 10 квітня 2025 року, однак апеляційну скаргу було подано лише 21 серпня 2025 року, тобто з пропуском десятиденного строку навіть з дати опублікування постанови у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що положення ст. 294 КУпАП пов'язують обчислення строку на оскарження з днем винесення постанови суду першої інстанції, а не з днем отримання тексту постанови апеляційного суду, а, відтак, посилання на дату отримання копії постанови апеляційного суду не може бути достатньою підставою для поновлення строку на її оскарження.
Таким чином, посилання скаржника про те, що пропуск строку на апеляційне оскарження пов'язаний з тим, що ОСОБА_1 не отримував копію оскаржуваного рішення, не є поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Щодо твердження скаржника про те, що відносно невеликий строк на апеляційне оскарження та неознайомленість ОСОБА_1 з матеріалами справи є суттєвою перепоною у доступі до правосуддя, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення у графі 13 «підпис особи, якій роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи» міститься підпис ОСОБА_1 (а.с.1).
Тобто ОСОБА_1 був обізнаний про місце та час розгляду справи, однак останній не з'явився до суду та не звертався до суду із заявою з метою отримання копії судового рішення, ознайомлення з матеріалами справи.
Також апеляційним судом при оцінці доводів апеляційної скарги також враховується і те, що пропуск строку на апеляційне оскарження постанови судді Біляївського районного суду Одеської області від 02 квітня 2025 року відносно ОСОБА_1 є значним, оскільки становить більше чотирьох місяців.
Таким чином, посилання скаржника на те, що пропуск строку на апеляційне оскарження пов'язаний з тим, що відносно невеликий строк на апеляційне оскарження та неознайомленість ОСОБА_1 з матеріалами справи є суттєвою перепоною у доступі до правосуддя, не є достатнім для визнання такої причини поважною для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини наголошує, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2010 року у справі «Устименко проти України» суд зазначив, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Також в рішенні «Пономарьов проти України» суд звернув увагу на те, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип правової визначеності, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Таким чином Європейський Суд з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні вважає, що поновлення судом пропущеного строку без наведення обґрунтованих причин порушує принцип правової визначеності, зокрема порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Процесуальний строк може бути поновлений лише за умови його пропуску з поважних причин. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. При цьому під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
У зв'язку з викладеним, апеляційний суд дійшов висновку, що поважні причини для поновлення строку на апеляційне оскарження відсутні, тому немає підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Біляївського районного суду Одеської області від 02 квітня 2025 року, а тому апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Біляївського районного суду Одеської області від 02 квітня 2025 року відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Біляївського районного суду Одеської області від 02 квітня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, - повернути особі, яка її подала, разом з усіма доданими до неї матеріалами.
Копію постанови та апеляційну скаргу, разом з усіма доданими до неї матеріалами негайно надіслати особі, яка її подала.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік