Номер провадження: 33/813/1807/25
Номер справи місцевого суду: 511/1704/25
Головуючий у першій інстанції Теренчук Ж. В. Доповідач Копіца О. В.
09.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Копіци О.В., за участі секретаря судового засідання Ровенко А.С., за участі прокурора Щербини Н.М., захисника Магери Р.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Магери Р.Ю. на постанову Роздільнянського районного суду Одеської області від 14.08.2025 стосовно:
ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Роздільна Одеської обл., громадянки України, яка зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
- про накладення стягнення за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції.
Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП та на неї накладено стягнення за правилами ч. 2 ст. 36 КУпАП в межах санкції ч. 2 ст. 172-7 КУпАП у виді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн на користь держави.
Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 , будучи державний службовцем, обіймаючи посаду адміністратора територіального сервісного центру (далі - ТСЦ) № 5146 (на правах відділу, м. Роздільна, Одеська обл.) регіонального сервісного центру МВС (далі - РСЦ ГСЦ МВС) в Одеській, Миколаївській та Херсонській обл., не вжила заходів щодо недопущення виникнення будь-якого конфлікту інтересів та не повідомила у встановленому Законом порядку безпосереднього керівника - начальника ТСЦ № 5146 ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській обл. при прийнятті рішення про видачу міжнародного посвідчення водія № НОМЕР_1 від 30.04.2024 на ім'я ОСОБА_2 , який є її чоловіком, чим порушила встановлені ч. 1 ст. 28 вимоги Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) та вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП.
Крім того, ОСОБА_1 , будучи суб'єктом відповідно до п.п. «в» п. 1, ч. 1, ст. 3 Закону, на яку розповсюджуються обов'язки щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, передбачені ст. 28 Закону, у робочий час, маючи дискреційні повноваження, 30.04.2024 знаходячись на робочому місці в ТСЦ № 5146 достовірно знаючи, що здійснила перевірку даних відносно близької особи, провела видачу міжнародного посвідчення водія № НОМЕР_1 від 30.04.2024, а саме ОСОБА_2 , який є її чоловіком, тим самим вчинила дії та прийняла рішення в умовах реального конфлікту інтересів, чим порушила п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону та вчинила правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник Магера Р.Ю. не погодився з постановою суду 1-ої інстанції, оскільки провадження в справі має бути закрите у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, що було проігноровано судом. Зокрема, захисник зазначив, що датою виявлення адміністративного правопорушення є 12.02.2025 (лист за підписом начальника РСЦ ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській обл. Гулько В.). Відтак, останній день накладення стягнення 13.08.2025, в той час як постанова була прийнята судом 14.08.2025, тобто поза межами строку, встановленого ст. 38 КУпАП.
Враховуючи викладені обставини, захисник Магера Р.Ю. просить скасувати оскаржувану постанову та провадження у справі закрити в зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 до апеляційного суду не з'явилася, при цьому захисник Магера Р.Ю. пояснив, що ОСОБА_2 знаходиться в декретній відпустці за доглядом за дитиною, тому просив продовжити розгляд справи за її відсутності.
Заслухавши пояснення захисника Магери Р.Ю.,який підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити, думку прокурора Щербіни Н.М., яка заперечувала проти її задоволення, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд доходить висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
При розгляді зазначеної справи у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, не одноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Зі змісту апеляційної скарги захисника Магери Р.Ю. вбачається, що вона не містить доводів щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, натомість захисник просить скасувати постанову суду 1-ої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.
Отже, оскільки доведеність вини у вчиненні вказаних адміністративних правопорушень та кваліфікація дій ОСОБА_1 не оспорюються, апеляційний суд не вдається до оцінки висновків суду в даній частині та констатує, що в діях ОСОБА_1 наявний склад правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП за кваліфікуючими ознаками: неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів, а також вчинення дій та прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що на момент розгляду справи спливли строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, для даного виду адміністративного правопорушення, є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України № 13 «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією» від 25.05.1998 для своєчасного, всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи судам необхідно звертати увагу на роз'яснення в кожній справі таких питань, зокрема, чи не закінчилися на момент розгляду справи строки, передбачені ст. 38 КУпАП.
За приписами ч. 4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених ст.ст. 51, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Разом з тим, складання адміністративного протоколу про вчинення порушення, пов'язаного з корупцією є лише окремою процесуальною дією, вчиненою на підставі виявленого факту порушення, пов'язаного з корупцією. Факт виявлення порушення є окремою подією, яка завжди передує складанню протоколу про вчинення порушення.
Відтак, момент виявлення порушення не можна ототожнювати з датою складення протоколу про адміністративне правопорушення, його оголошенням тощо, так як останній є засобом не виявлення, а фіксації правопорушення.
Натомість, на переконання апеляційного суду, моментом виявлення правопорушення, пов'язаного з корупцією, слід вважати момент, в який уповноважений орган отримав необхідну та достатню інформацію про вчинення такого правопорушення, що в тому числі, обумовлене наявністю належних та достатніх доказів на підтвердження наявності в діях відповідної особи складу адміністративного правопорушення.
За обставинами даної справи 12.02.2025 начальник РСЦ ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (Філія ГСЦ МВС) направив начальникові Одеського управління ДВБ НПУ лист з наданням інформації про наявність в діях адміністратора ТСЦ № 5146 ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку, в зв'язку з тим, що остання не вжила заходів та не повідомила свого безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів, що призвело до можливого порушення вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції».
У відповідь на вказаний лист, 17.02.2025 Одеське управління ДВБ НПУ запросили інформацію та належним чином завірені документи щодо адміністратора ТСЦ № 5146 ОСОБА_1 з метою перевірки отриманої інформації щодо порушення останньою вимог антикорупційного законодавства.
За результатами проведеної перевірки старшим оперуповноваженим в ОВС ОУДВБ НПУ Мазуром В. були складені рапорти, в яких за результатами проведеної перевірки та зібрання доказів містяться висновки щодо порушення ОСОБА_1 вимог п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» та вчинення нею правопорушень, пов'язаних з корупцією, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП.
В подальшому були складені протоколи про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією №№ 47/2025, 48/2025 стосовно ОСОБА_1 .
Враховуючи те, що рапорти, в яких містяться висновки за результатами проведеної перевірки про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень за ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП були складені уповноваженою особою 16.05.2025, суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що всупереч твердженням апелянта, строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП в даному випадку не спливли, внаслідок чого відсутні передбачені п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП підстави для закриття провадження у справі.
Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Отже, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу захисника Магери Р.Ю. залишити без задоволення, а постанову суду 1-ої інстанції, як законну та обґрунтовану - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 268, 280, 283, 294 КУпАП апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу захисника Магери Р.Ю., в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Роздільнянського районного суду Одеської області від 14.08.2025 про накладення стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Копіца