Номер провадження: 11-кп/813/805/25
Справа № 522/7069/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
30.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання: ОСОБА_5 ,
прокурора: ОСОБА_6 ,
захисника: ОСОБА_7 ,
обвинуваченої ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Білозерського відділу Олешківської окружної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 22.07.2024 року відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Широка Балка Білозерського району, Херсонської області, громадянки України, освіта середня, офіційно не працевлаштована, не одружена, дітей немає, має на утриманні непрацездатного батька ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
обвинуваченої у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України,
установив
Зміст оскарженого судового рішення та обставини, встановлені судом першої інстанції
Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 22.07.2024 року:
ОСОБА_8 визнано невинуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч.5 ст.111-1 КК України, у зв'язку з не доведеністю, що в діянні обвинуваченої є склад кримінального правопорушення та виправдано.
Органом досудового розслідування ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачувалась у тому, що згідно з Конституцією України Україна є, суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (далі РФ) 1997 року та іншими міжнародно- правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі - Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з указаним документом територія України є неподільною та недоторканною.
Незалежність України визнали держави світу, серед яких і РФ.
Статтями 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Згідно зі статтею 5 Конституції України носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. 22 лютого 2022 року президент РФ направив до Ради Федерації звернення про використання ЗС РФ за межами РФ, яке було задоволено.
24 лютого 2022 року президент РФ публічно оголосив про рішення розпочати повномасштабну військову агресію проти України.
24.02.2022 військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії із застосуванням зброї незаконно вторглися на територію України через державні кордони України в Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, Запорізькій, Київській, Донецькій та Луганській областях та здійснили збройний напад на державні органи влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення для держави і у такий спосіб здійснили тимчасову окупацію частини території України.
З метою протидії збройній агресії у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який продовжується у визначеному законом порядку.
3 24.02.2022 по цей час більшу частину території Херсонської області захоплено військовослужбовцями ЗС РФ і вона знаходиться під тимчасовою окупацією держави-агресора, що визначено Переліком територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 питань реінтеграції року, затвердженим наказом Міністерства з тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75.
Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована РФ територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування РФ та окупаційна адміністрація РФ встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування РФ встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації РФ.
Статтею 73 Конституції України, визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про зміну території України. незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
15 липня 2022 року Центральною виборчою комісією України прийнято Постанову № 82 від «Про неприпустимість організації підготовки та окупованих територіях України псевдореферендумів» відповідно до якої проведення будь-яких виборів та референдумів в умовах воєнного стану прямо заборонено частиною першою статті 19 Закону України "Про правовий режим воєнного стану". Аналогічні заборони встановлено також Виборчим кодексом України та Законом України "Про всеукраїнський референдум".
Згідно із ст. 1 Закону України «Про всеукраїнський референдум» від 26.01.2021, всеукраїнський референдум є формою безпосередньої демократії в Україні, способом здійснення влади безпосередньо Українським народом, що полягає у прийнятті (затвердженні) громадянами України рішень шляхом голосування у випадках і порядку, встановлених Конституцією України та цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про всеукраїнський референдум» від 26.01.2021, всеукраїнський референдум щодо зміни території України - це форма прийняття громадянами України, які мають право голосу, рішення щодо затвердження прийнятого Верховною Радою України закону про ратифікацію міжнародного договору про зміну території України. Призначення всеукраїнського референдуму щодо зміни території України здійснюється постановою Верховної Ради України.
Згідно із ч.1 ст. 20 Закону України «Про всеукраїнський референдум» від 26.01.2021, у разі введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях призначення (проголошення) та проведення всеукраїнського референдуму забороняється.
Достовірно знаючи про вищевказані обставини, які є загальновідомим фактом невстановленими особами (в тому числі громадянами України) з метою підтримання тимчасової окупації Херсонської області та легітимізування перебування військових рф На території України, організовано проведення незаконного референдуму на території с. Широка Балка Херсонського району Херсонської області.
З метою проведення незаконного референдуму невстановлена слідством особа залучила у роботі виборчої комісії місцеву мешканку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на яку покладались функції із здійснення у визначені дні - з 23 по 27 вересня 2022 року, подворового обходу жителів с. Широка Балка Херсонського району Херсонської області, та надання їм бюлетенів для голосування у зазначеному незаконному референдумі.
Так, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з 23 по 27 вересня 2022 року діючи із прямим умислом, усвідомлюючи свою протиправну діяльність та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки, в порушення Конституції України, Закону України «Про всеукраїнський референдум», Закону України «Про правовий режим воєнного стану», прийняла участь у проведенні незаконного референдуму та у період з 23-27 вересня 2022 з урною для бюлетенів та наданими їй бюлетенями, у супроводі озброєних військових рф здійснила подворовий обхід жителів с. Широка Балка Херсонського району Херсонської області з метою їх залучення до голосування щодо входження Херсонської області у склад РФ. Під час проведення референдуму, ОСОБА_8 пропонувала мешканцям с. Широка Балка проголосувати шляхом поставлення відповідних відміток у бюлетені, вела облік громадян по списку, які проголосували під час проведення незаконного референдуму.
Такі незаконні та неправомірні дії ОСОБА_8 сприяли визнанню російською федерацією незаконного референдуму таким, що відбувся та незаконного приєднання територій Херсонської області до її складу.
Діяння ОСОБА_8 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 5 ст. 111-1 КК України, як: колабораційна діяльність, а саме участь громадянина України у проведенні незаконного референдуму на тимчасово окупованій території.
Виправдовуючи обвинувачену, суд першої інстанції дійшов висновків про недоведеність стороною обвинувачення за стандартом поза розумним сумнівом суб'єктивної сторони злочину інкримінованого ОСОБА_8 , а саме: що участь у проведенні зазначеного незаконного референдуму обвинувачена приймала з прямим умислом, добровільно, за відсутності психологічного примусу збоку військовослужбовців збройних формувань РФ, тобто що ОСОБА_8 не діяла в стані крайньої необхідності, заподіюючи шкоду охоронюваним законом національним інтересам держави, з метою усунення небезпеки спричинення більшої шкоди, що безпосередньо загрожувала охоронюваним законом її правам та правам її близьких родичів, а саме: життю, здоров'ю і недоторканості і, що цю небезпеку в обстановці, що склалася, можна було усунути іншими засобами.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала
В апеляційній скарзі прокурор, не погоджуючись із вироком суду першої інстанції зазначає, що вирок є незаконним у зв'язку із невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
За наслідками розгляду апеляційної скарги просить:
Вирок Приморського районного суду м. Одеси від 22.07.2024 стосовно ОСОБА_8 скасувати.
Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 11 l-l КК України, та призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 ( сім) років з позбавленням права обіймати посади в державної влади, державного управління чи місцевого самоврядування та займатися діяльністю, пов'язаною із виборчим процесом та процесом референдуму строком на 1 О (десять) років із конфіскацією усього особистого майна.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_8 у строк відбування покарання строк її попереднього ув'язнення в період часу з 22.02.2023 по 22.07.2024 із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
В судовому засіданні апеляційного суду, прокурор ОСОБА_6 заявила відвід колегії суддів: ОСОБА_2 (головуючий суддя), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
В обґрунтування заявленого відводу послалась на те, що зазначена колегія суддів приймала участь у розгляді кримінального провадження відносно ОСОБА_11 (провадження №11кп/813/1559/25), за апеляційною скаргою обвинуваченої на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 10.02.2025 року, яким ОСОБА_11 , було визнано винною у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України. Під час розгляду зазначеної скарги колегія суддів фактично надавала оцінку обставинам, які є предметом даного апеляційного розгляду, а тому судді ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , мають бути відведені від розгляду апеляційної скарги у даному провадженні.
Заслухавши прокурора, яка підтримала заяву про відвід, обвинувачену ОСОБА_8 та її захисника - адвоката ОСОБА_7 , які не підтримали заяву про відвід; перевіривши матеріали провадження; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Колегією суддів встановлено, що 30.09.2025 року Одеським апеляційним судом у складі суду: головуючий суддя ОСОБА_4 , судді ОСОБА_2 , ОСОБА_3 здійснювався розгляд кримінального провадження № 12023231080000947 внесеного до ЄРДР 04.04.2023 за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_11 на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 10.02.2025 року, яким ОСОБА_11 , було визнано винною у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
В апеляційній скарзі та при розгляді справи у судді апеляційної інстанції ОСОБА_11 , посилалась на те, що інкриміновані дії вона здійснювала разом із ОСОБА_8 , (яка є обвинуваченою у даній справі) , за тих же обставин справи, про те вироком Приморського районного суду м. Одеси від 22.07.2024 року, який є предметом розгляду у даній справі, ОСОБА_8 , було виправдано. Цим доводам та обставинам колегія суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 надавала оцінку та висловлювала свою правову позицію в ухвалі Одеського апеляційного суду від 30.09.2025 року.
На переконання колегії суддів, дані обставини, як в учасників провадження, так і у сторонніх спостерігачів можуть викликати сумніви щодо неупередженості суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час розгляду даної справи.
Згідно п.4 ч.1 ст.75 КПК суддя не може брати участь у кримінальному провадженні, за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених ст.ст. 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.
В якості наявності підстав для задоволення відводу, окрім вимог п. 4 ч. 1 ст. 75, ст. 80 КПК України, також враховує положення ст. 126 Конституції України, роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені в п. 11 Постанови «Про незалежність судової влади» №8 від 13.06.20007 року, ст. 15 Кодексу суддівської етики, - відповідно до яких неупереджений розгляд справ є обов'язком судді.
Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики, неупереджений розгляд справ є обов'язком судді. Відповідно до цінності 2 принципу «Неупередженість» Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН №2006/23 від 27.07.2006 року (далі - Бангалорські принципи), неупередженість є необхідною умовою належного виконання суддею своїх обов'язків.
Згідно з п. 2.5. застосування цінності 2 принципу «Неупередженість» Бангалорських принципів, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.
Європейський суд з прав людини щодо тлумачення понять «незалежний», «безсторонній» та щодо визначення критеріїв неупередженості (безсторонності): суб'єктивний та об'єктивний у рішенні у справі «Агрокомплекс» проти України» (рішення від 06.10.2011 р., заява №23465/03) зазначив: «…незалежність та неупередженість судів, із об'єктивної точки зору, вимагає, щоб кожен окремий суддя був вільним він неналежного впливу».
Відповідно до Другого принципу «Неупередженість» Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН №2006/23 від 27.07.2006 року та усталеної практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення понять «незалежний», «безсторонній» та щодо визначення критеріїв неупередженості (безсторонності) (рішення ЄСПЛ у справі «Агрокомплекс» проти України» від 06.10.2011 року; «Білуха проти України» від 09.11.2006 року), - заявлений суддею самовідвід не може бути предметом перевірки складом колегії суддів з точки зору обґрунтованості, з огляду на те, що ніхто не може змусити суддю здійснювати судовий розгляд, у разі його (судді) внутрішнього переконання з посиланням на конкретні обставини щодо можливості виникнення сумнівів в його неупередженості.
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про існування обставин, які унеможливлюють подальшу участь суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в даному апеляційному провадженні, у зв'язку з чим заявлений прокурором відвід підлягає задоволенню, а матеріали кримінального провадження №11-кп/813/805/25 підлягають передачі до апарату Одеського апеляційного суду для визначення іншого складу суду в порядку, передбаченому ст. 35 КПК України.
Керуючись ст. 75-80, 370, 404, 405, 407, 418, 420, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалив
Заяву прокурора ОСОБА_6 про відвід суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - задовольнити.
Відвести суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Журавльова від розгляду апеляційної скаргу прокурора Білозерського відділу Олешківської окружної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 22.07.2024 року відносно ОСОБА_8 , обвинуваченої у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1КК України.
Матеріали кримінального провадження №11-кп/813/805/25 передати до апарату Одеського апеляційного суду для визначення іншого складу суду в порядку, передбаченому ст. 35 КПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4