Номер провадження: 22-ц/813/4274/25
Справа № 523/56/25
Головуючий у першій інстанції Дяченко В.Г.
Доповідач Сегеда С. М.
30.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Громіка Р.Д.,
Комлевої О.С.,
за участю секретаря Козлової В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у відсутність учасників справи, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дідорчук Ірини Ігорівни на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 06 січня 2025 року про відмову в забезпеченні позову, постановлену під головуванням судді Дяченко В.Г., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики,
встановив:
02.01.2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.
Крім того, представник ОСОБА_1 - адвокат Дідорчук І.І. подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,0554 га., з кадастровим номером: 5122782600:01:002:1703, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та на все нерухоме майно, яке знаходиться на ній до набрання рішенням суду законної сили; заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав, іншим особам та органам вчиняти будь-які дії щодо речових прав на нерухоме майно, а саме: земельної ділянки площею 0,0554 га., з кадастровим номером: 5122782600:01:002:1703, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та щодо всього нерухомого майна, яке знаходиться на ній.
Враховуючи те, що в даній справі наявний спір про стягнення заборгованості та існує реальна загроза невиконання рішення суду в майбутньому (враховуючи недобросовісну поведінку відповідачів, оскільки останні відмовляються в добровільному порядку повертати позивачу отримані у борг кошти та проценти за користування ними), заявник вважає, що заходи забезпечення позову є співмірними заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам та, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог позивача.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 06.01.2025 року у задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено (а.с.40-42).
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Дідорчук І.І. ставить питання про скасування ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 06.01.2025 року, ухвалення нового судового рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.58-62).
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Вирішуючи питання про слухання справи у відкритому судовому засіданні, у відсутність учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання (а.с.124-125, 128-129).
Апеляційним судом також було враховано, що ОСОБА_2 є зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.130), ОСОБА_3 є зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.131).
Разом з тим, починаючи з 27.11.2014 року ДП «Укрпошта» зупинило приймання і доставку поштових відправлень на територіях Донецької та Луганської областей, які не контролюються українською владою.
Рішення прийнято на виконання розпорядження Указу Президента від 14.11.2014 №875/2014 про введення в дію рішення РНБО «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях», а також Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження».
Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання.
З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
У зв'язку з цим, Одеським апеляційним судом 12.09.2025 року було розміщено на офіційному веб-сайті судової влади України оголошення про повідомлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про слухання справи 30.09.2025 року о 16 год.00 хв. (а.с.128-129).
Колегія суддів зазначає, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.
Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.
На підставі викладеного, а також враховуючи, що в своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, колегія суддів вирішила слухати справу на підставі наявних доказів.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не було надано доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів забезпечення позову у майбутньому може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. (а.с.40-42).
Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
За змістом п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості за договором позики з відповідачів у солідарному порядку у розмірі 38 625, доларів США. Позовна заява обґрунтована тим, що відповідачі свої зобов'язання за вказаним договором позики не виконали та борг не повернули. Посилаючись на вказані обставини, позивач просила задовольнити її вимоги (а.с.1-6).
Відповідач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки кадастровий номер 5122782600:01:002:1703, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.21).
Згідно інформації, наданої представником апелянта, в мережі Інтернет міститься оголошення щодо продажу вказаної земельної ділянки (а.с.97-98).
Важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення.
У випадку подання позову про стягнення коштів можливість відповідача/відповідачів в будь-який момент розпорядитися належним йому майном та в майбутньому може утруднити виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
За таких умов вимога про надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися належним йому майном) свідчить про застосування судом першої інстанції завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 11.12.2023 року у справі №904/1934/23.
Таким чином, забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на земельну ділянку, що належить відповідачу ОСОБА_3 , є співрозмірним із заявленими позовними вимогами та не призведе до невиправденого обмеження майнових прав відповідачів, оскільки арештоване нерухоме майно фактично перебуватиме у володінні власниками та обмежується лише можливістю розпорядитися ним.
Крім того, адвокат Дідорук І.І. ставила питання про розгляд заяви про забезпечення позову в суді першої інстанції за її присутності (а.с.28-31).
Проте, матеріали справи не містять доказів про належне сповіщення позивача та її представника адвоката Дідорчук І.І., а також інших учасників справи, про розгляд заяви про забезпечення позову 06.01.2025 року.
З цих підстав, колегія суддів зазначає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Створення рівних можливостей учасником процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (ст. 376 ч.3 п.3 ЦПК України).
Зважаючи на те, що позивач та її представник не були належним чином повідомлені судом першої інстанції про розгляд справи 06.01.2025 року, ухвала суду першої інстанції від 06.01.2025 року підлягає скасуванню також і з підстав неналежного повідомлення сторін у справі.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надала суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Дідорчук І.І. підлягає частковому задоволенню, ухвала Суворовського районного суду м. Одесивід 06.01.2025 року - скасуванню, з ухваленням постанови про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.
Часткове задоволення заяви полягає у тому, що матеріали справи не мають доказів того, яке нерухоме майно знаходиться на цій земельній ділянці, кому воно належить і його вартість, а тому вимоги заяви про накладення арешту на все нерухоме майно, яке знаходиться на ній, задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п. 3 ч. 3 ст. 376, ст.ст. 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дідорчук Ірини Ігорівни задовольнити частково.
Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 06 січня 2025 року про відмову в забезпеченні позову скасувати.
Ухвалити постанову, якою заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Дідорчук Ірини Ігорівни про забезпечення позову задовольнити.
Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,0554 га., з кадастровим номером: 5122782600:01:002:1703, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання рішенням суду законної сили.
Заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав, іншим особам та органам вчиняти будь-які дії щодо речових прав на нерухоме майно, а саме: земельної ділянки площею 0,0554 га., з кадастровим номером: 5122782600:01:002:1703, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання рішенням суду законної сили.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 10.10.2025 року.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
Р.Д. Громік
О.С. Комлева