Номер провадження: 11-сс/813/1779/25
Справа № 947/31478/25 1-кс/947/13181/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
08 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваної ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, в рамках кримінального провадження № 42025164690000056, внесеного до ЄРДР 12 серпня 2025 року,-
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою було частково задоволено клопотаннят.в.о. слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , яке погоджене з прокурором Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 , та застосовано до підозрюваної ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24 жовтня 2025 року включно, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 130 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 393 640 (триста дев'яносто три тисячі шістсот сорок) грн.
Рішення слідчого судді мотивоване наявністю обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваною інкримінованого кримінального правопорушення, наявністю ризиків, передбачених п.п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
На вказану ухвалу захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій вказують на те, що оскаржена ухвала є необґрунтованою, з огляду на наступне:
- сторона обвинувачення не довела існування ризиків, передбачених пунктами 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, натомість: 1) сама тяжкість інкримінованого правопорушення та суворість покарання не є достатньою підставою про наявність ризику переховуватися від слідства, з урахуванням відсутності у підозрюваної паспорту для виїзду за кордон; 2) сам факт того, що підозрюваній відомо про можливих свідків не підтверджує вірогідність незаконного впливу останньої на них; 3) підозрювана не притягувалася до кримінальної відповідальності, не має негативних характеристик, працювала медичною сестрою, що не є доказом її вагомості в суспільстві та наявності “зав'язків» для протиправного впливу на вищезазначених учасників кримінального провадження;
- слідчий суддя залишив поза увагою, що підозрювана раніше не судима, що свідчить про належну поведінку останньої та дотримання установлених норм права та моралі; має сім'ю - чоловіка та трьох дітей, що свідчить про міцні соціальні зв'язки підозрюваної, її повну адаптацію в суспільстві та необхідність утримувати сім'ю. Саме ОСОБА_8 займається доглядом та вихованням двох неповнолітніх дітей; тривалий час орендує однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (підтверджується договором оренди та протоколом обшуку); стан здоров'я підозрюваний, який є незадовільний, оскільки у липні 2025 року перенесла операцію по видаленню відумерлої вагітності (аборт), у зв'язку з чим по сьогоднішній день потребує реабілітації та постійного догляду лікаря. Однак, рекомендації лікаря неможливо дотримуватися в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» через вільного доступу профільних лікарів, належно медичного обладнання для належного медичного огляду;
- визначений розмір застави є надто суттєвим та абсолютно неспіврозмірним з тими обставинами, на які посилалась сторона обвинувачення у своєму клопотанні про обрання запобіжного заходу.У підозрюваної відсутнє нерухоме та рухоме майно, що свідчить проте, що майновий стан останньої, не дозволить внести заставу у розмірі, який визначений судом. Разом з тим, сторона захисту вважає за можливе змінити розмір застави в рамках, визначених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме у розмірі до 30 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Посилаючись на викладене, захисник просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у період часу з 22 години до 06 години наступної доби.
Позиції учасників судового розгляду.
Підозрювана та захисник у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу та просили задовольнити її.
Прокурор заперечувала проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, ухвалу слідчого судді вважала законною та обґрунтованою.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників, дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно із ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності; ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частина 4 ст. 194 КПК України встановлює, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Так, згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону виконав у повній мірі та врахував їх при постановленні ухвали.
Відповідно до клопотання у провадженіСУ ГУНП в Одеській області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025164690000056 від 12 серпня 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2 КК України (а.с. 11-12 т.1).
В рамках вказаного кримінального провадження 27 серпня 2025 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненнікримінальних правопорушень за ч. 3 ст. 369-2 КК України, за кваліфікуючими ознаками - одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поєднане з вимаганням такої вигоди (а.с.106-111 т.1).
При розгляді зазначеного кримінального провадження, у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine) від 21.04.2011, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
На переконання слідчого судді доданими до клопотання матеріалами підтверджується обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Стороною захисту в апеляційній скарзі висновки оскаржуваної ухвали щодо обґрунтованості підозри не заперечувались. У цьому аспекті апеляційний суд звертає увагу, що будь-яких обставин, які б спростовували висновки слідчого судді щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_8 під час апеляційного розгляду не встановлено. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про обґрунтованість підозри ОСОБА_8 .
Як зазначалось раніше, підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії (ч. 2 ст. 177 КПК України).
У межах цього апеляційного провадження колегією суддів у межах доводів апеляційної скарги перевіряється законність та обґрунтованість встановлення слідчим суддею ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) апеляційний суд використовує для перевірки існування ризиків за ч.1 ст.177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваної.
Як вбачається з обґрунтованих висновків слідчого судді, викладених в мотивувальній частині ухвали, в даному кримінальному провадженні існують доведені прокурором та слідчим ризики, передбачені п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищити сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, які обумовлені наступним:
- ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, належать до тяжких злочині. Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.369-2 КК України, є умисним та корупційним та щодо нього у разі визнання особи винуватою законодавчо заборонено застосування ст.ст.69, 75 КК України, за винятком затвердження угоди про визнання винуватості. На переконання апеляційного суду, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування чи суду;
- наразі триває початковий етап досудове розслідування, отже, продовжується збір фактичних даних, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_8 . 27 серпня 2025 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, у зв'язку із чим їй достеменно стало відомо про обставини, які є предметом доказування у цьому кримінальному провадженні, а також вона ознайомилась із доказами, якими її підозра обґрунтована, зокрема, що долучені до цього клопотання, вона може знищити, сховати або спотворити речі і документи, які мають значення для кримінального провадження, однак ще не були виявлені органом досудового розслідування;
- враховуючи, що обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у значній мірі підтверджується показаннями свідка ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , тому з урахуванням процедури, яка передбачена КПК України щодо отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). За таких обставин ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом;
- зі зміст протоколів допиту свідків убачається, що ОСОБА_8 неодноразово наголошувала на наявності прямих чи опосередкованих зав'язків з впливовими особами, зокрема, у закладі охорони здоров'я та ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому остання може використати їх для протидії кримінальному провадженню іншим чином.
Оцінюючи можливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд апеляційної інстанції використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрювани при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Слідчий суддя дійшов правильного висновку про те, що враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, встановлені обставини та ризики, більш м'які запобіжні заходи ніж застава, не зможуть запобігти ризикам, встановленим судом, та не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної. При цьому відомості щодо сімейного стану, соціальних зв'язків, були належним чином оцінені та враховані слідчим суддею при вирішенні клопотання.
Твердження сторони захисту, що ОСОБА_8 займається доглядом та вихованням двох неповнолітніх дітей не є визначальним аргументом і не спростовує встановлених слідчим суддею обставин та висновків щодо наявності доведеності ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. У свою чергу, збагачення за рахунок вчинення протиправних дій для ОСОБА_8 є не випадковістю, чи діями, які були не бажаними або неочікуваними. Такі наслідки є результат трудомісткого процесу, який складався з високоорганізованих дій. Все це показує неможливість розумної довіри до підозрюваної, настільки, щоб можливо було убезпечити суспільний інтерес у вказаному провадженні від його ушкодження.
Щодо неможливості перебування підозрюваної ОСОБА_8 під вартою стороною захисту не надано доказів для підтвердження указаного твердження.
Так, відповідно до положень ст. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення», Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув'язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров'я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 2.6 Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого спільним Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104, особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров'я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.
Відповідно до п. 2.8 зазначеного Порядку, якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров'я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Крім того, питання щодо госпіталізації особи та перевезення її до закладу охорони здоров'я, де може бути надана екстрена медична допомога особам, узятим під варту, врегульоване Порядком надання екстреної медичної допомоги особам, узятим під варту або яким призначено покарання у виді позбавлення волі, від 21 листопада 2012 року № 1122.
А тому, за відсутності зазначених вище документів нема підстав для висновку про неможливість утримання підозрюваної в умовах СІЗО.
Щодо обґрунтованості розміру застави.
Слідчий суддя визначив заставу у розмірі 130 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 393 640 (триста дев'яносто три тисячі шістсот сорок) грн.
Під час апеляційного розгляду сторона захисту зазначала про те, що належну поведінку підозрюваної забезпечить застава у визначених КПК України межах щодо особи, підозрюваної у тяжкому кримінальному правопорушенні, та у цій справі відсутній виключний випадок для визначення застави понад ці межі.
Апеляційний суд відхиляє зазначені доводи захисту та водночас погоджується з визначеним слідчим суддею розміром застави, виходячи з нижченаведених мотивів.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Використання законодавцем терміну «у виключних випадках», по суті, є оціночним критерієм щодо здатності або нездатності забезпечити виконання обов'язків підозрюваним. Отже, оскільки законодавцем не визначено чітких критеріїв обрання розміру застави у виключних випадках, визначення її грошового еквіваленту відбувається відповідно до внутрішнього переконання суду.
За усталеною судовою практикою суду на виключність випадку для визначення розміру застави вище визначеної КПК України межі впливають: тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа; обставини кримінального правопорушення; правовий статус підозрюваного та/або правовий статус особи, якій пропонувалась неправомірна вигода, мета надання неправомірної вигоди, а також вид співучасті та роль підозрюваного; розмір спричиненої (попередженої) шкоди чи неправомірної вигоди; спосіб імовірного вчинення злочину; майновий стан підозрюваного та/або близьких осіб.
У цій справі застава у визначених КПК межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (від 60 560 грн до 242 240 грн) не здатна забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків та не буде достатнім стримуючим фактором для запобігання існуючим ризикам кримінального провадження.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що слідчий суддя повинен захищати правовладдя і разом з ним права та інтереси особи, яка потрапила в орбіту кримінального процесу. Однак і суспільство, вимагає безпеки і послідовного дотримання власних інтересів. Відповідно дотримуючись балансу цих інтересів, апеляційний суд враховує, щовідповідно до повідомленої підозри злочин був спрямований на здійснення корупційного впливу на особу, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щодо виготовлення документів, які звільняють осіб призивного віку від призову на військову службу, що свідчить про наявність значного суспільного інтересу у цьому кримінальному провадженні, оскільки, інкримінований ОСОБА_8 злочин посягав на відносини у сфері національної оборони та правосуддя. Цим, зокрема, зумовлена відповідно і винятковість розмірів застав у цій категорії справ.
На думку апеляційного суду, застава у розмірі - 130 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, цілком відповідає фінансовим можливостям підозрюваної, не є для неї та її сім'ї завідомо непомірною, та дійсно зможе забезпечити виконання підозрюваною своїх процесуальних обов'язків та буде найбільш пропорційним заходом на теперішній час, який збалансує інтереси суспільства, держави та підозрюваної.
Натомість, стороною захисту вищезазначені обставини не спростовані, а тому апеляційний суд не знаходить законних підстав для зміни розміру застави у бік зменшення.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Керуючись статтями 24, 176, 177, 178, 183, 194, 196, 197 , 370, 372, 376, 404, 407, 409, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, в рамках кримінального провадження № 42025164690000056, внесеного до ЄРДР 12 серпня 2025 року,- залишити без змін.
Доручити ДУ «Одеський слідчий ізолятор» та Філії ЦОЗ ДКВС України в Миколаївській та Одеській областях забезпечити підозрюваній ОСОБА_8 належне медичне обстеження, у разі необхідності за межами СІЗО.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4