Номер провадження: 22-ц/813/2292/25
Справа № 947/12430/23
Головуючий у першій інстанції Васильків О. В.
Доповідач Кострицький В. В.
07.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кострицького В.В.,
суддів: Назарової М.В., Коновалової В.А.,
за участю секретаря Булацевської Я.В.
учасники справи:
позивач - Одеської міської ради
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7
представник ОСОБА_2 - ОСОБА_8
третя особа - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради , ГО "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів"
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської міської ради на рішення Київського районного суду міста Одеси від 29 липня 2024 року, ухвалене у складі судді Васильків О.В., у приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради , ГО "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" про скасування реєстрації декларації, скасування реєстрації права власності та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будинків,-
встановив:
Короткий зміст позовних вимог.
20.04.2023 Одеська міська рада звернулася до суду із позовом до відповідачів, в якому просить:
- скасувати реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об'єкта "Реконструкція дачного будинку (причал №133 "Зелений мис") з подальшим розподілом на п'ять самостійних дачних будинків без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів у плані за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 ", яка зареєстрована Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 15.09.2020 року №ОД 101200914979.
- скасувати рішення державного реєстратора Мельник Тетяни Іванівни від 24.07.2020 року за індексним номером 53286857 про реєстрацію права власності за ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на дачний будинок за адресою: АДРЕСА_1 із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на об'єкт (РНОНМ 2130767151101).
- скасувати рішення державного реєстратора Турецького Олександра Сергійовича від 20.10.2020 року за індексним номером 54656610 про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на дачний будинок за адресою: АДРЕСА_1 із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на об'єкт (РНОНМ 2197389451101).
- скасувати рішення державного реєстратора Турецького Олександра Сергійовича від 20.10.2020 року за індексним номером 54657588 про реєстрацію права власності за ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на дачний будинок за адресою: АДРЕСА_1 із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на об'єкт (РНОНМ 2197438051101).
- скасувати рішення державного реєстратора Турецького Олександра Сергійовича від 20.10.2020 року індексним номером 54659005 про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на дачний будинок за адресою: АДРЕСА_1 із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на об'єкт (РНОКПП НОМЕР_5 ).
- скасувати рішення державного реєстратора Турецького Олександра Сергійовича від 20.10.2020 року індексним номером 54659837 про реєстрацію права власності за ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на дачний будинок за адресою: АДРЕСА_1 із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на об'єкт (РНОКПП НОМЕР_7 ).
- скасувати рішення державного реєстратора Турецького Олександра Сергійовича від 20.10.2020 року індексним номером 54661371 про реєстрацію права власності за ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_8 ) на дачний будинок за адресою: АДРЕСА_1 із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на об'єкт (РНОКПП НОМЕР_9 ).
- визнати недійсним договір купівлі-продажу дачного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 від 04.08.2022 року, серія та номер: 455, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ковальською Вікторією Валентинівною.
- скасувати рішення державного реєстратора Ковальської Вікторії Валентинівни від 04.08.2022 року за індексним номером 64393475 про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_10 ) на дачний будинок за адресою: АДРЕСА_1 із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на об'єкт (РНОКПП НОМЕР_11 ).
- зобов'язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення дачного будинку АДРЕСА_1 , загальною площею - 54,9 кв.м.
- зобов'язати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_10 ) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення дачного будинку АДРЕСА_2 , загальною площею - 51,2 кв.м.
- зобов'язати ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення дачного будинку АДРЕСА_3 , загальною площею - 53,8 кв.м.
- зобов'язати ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_6 ) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення дачного будинку АДРЕСА_4 , загальною площею - 52 кв.м.
- зобов'язати ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_8 ) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення дачного будинку АДРЕСА_5 , загальною площею - 52,1 кв.м.
- стягнути з відповідачів судові витрати на користь Одеської міської ради сплачений судовий збір (на рахунок Юридичного департаменту Одеської міської ради: ідентифікаційний код: 26302537, р/р UA 808201720344250211000034995 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172).
В своїх позовних вимогах Одеська міська рада посилається на те, що з липня 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 , відбулось будівництво будинку з наступним поділом на 5 окремих будинків, що супроводжувалось відповідними реєстраційними діями та правочинами щодо їх відчуження іншим особам. Однак первісно вказаний об'єкт збудовано на земельній ділянці комунальної власності, яка для таких цілей не виділялась, а тому порушено права територіальної громади міста Одеси. При цьому представник позивача вказує, що рішення державного реєстратора Мельник Т.І. від 24.07.2020 року, яким відкрито розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та проведено первісну державну реєстрацію права власності на дачний будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 , є незаконним та таким, що прийняте з грубим порушенням встановленого порядку державної реєстрації щодо новостворених об'єктів нерухомого майна. Будівництво дачного будинку за адресою: АДРЕСА_1 відбулось за рахунок земельної ділянки комунальної власності територіальної громади м. Одеси, яка не була відведена для таких цілей у встановленому законом порядку. Першопочатково будівництво дачного будинку за адресою: АДРЕСА_1 здійснено без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи щодо будівництва нового об'єкта нерухомості чи належно затвердженого проекту та документу, що засвідчує прийняття до експлуатації такого об'єкта. Наявність державної реєстрації речових прав на дачні будинки АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 за адресою: АДРЕСА_1 створює передумови для подальшого проведення будівельних робіт, незаконного відчуження об'єктів нерухомого майна третім особам та створює підстави для незаконного використання та подальшої забудови земельної ділянки комунальної власності територіальної громади міста Одеси, розташованої під такими об'єктами. Враховуючи те, що на земельній ділянці комунальної власності здійснено самочинне будівництво житлового будинку, така земельна ділянка повинна бути звільнена шляхом знесення об'єктів самочинного будівництва.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 29 липня 2024 року в задоволенні позовних вимог Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, ГО "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів", про скасування реєстрації декларації, скасування реєстрації права власності та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будинків - відмовлено.
Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення зазначає, Одеська міська рада не є належним позивачем у вимогах щодо звільнення земельної ділянки, а також і те, що обраний спосіб захисту нібито порушеного права власності не поновить права Одеської міської ради будь-яким чином. Оскільки судом було з'ясовано, що спірний об'єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , розташований в щільній забудові членів громадських організацій. Суд ставиться критично до твердження сторони позивача, що саме відповідачі мають звільнити земельну ділянку шляхом знесення споруд, оскільки з технічного зору позивачем не доведено, чи є це можливим і чи не потягне таке знесення за собою порушення інших сусідніх споруд чи погіршення стану укріплених склонів.
Доводи апеляційної скарги.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник позивача звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Київського районного суду м. Одеси від 29.08.2024 року - скасувати та прийняти нове рішення, яким позовну заяву Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Громадської організації «ВОДНО-МОТОРНЕ СПОРТИВНО-ОЗДОРОВЧЕ ТОВАРИСТВО РИБАЛОК-ЛЮБИТЕЛІВ», про скасування реєстрації декларації, скасування реєстрації права власності та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будинків, задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовної заяви Одеської міської ради в повному обсязі, допустив порушення норм процесуального права та не застосував норми матеріального права, які необхідно застосовувати до спірних правовідносин, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення за результатом розгляду спору по суті.
Судом першої інстанції не встановлено самовільного зайняття земельної ділянки комунальної власності, ним проігноровано надані Одеською міською радою докази такого зайняття.
Одеська міська рада не надавала згоди ані Громадській організації «ВОДНО-МОТОРНЕ СПОРТИВНО-ОЗДОРОВЧЕ ТОВАРИСТВО РИБАЛОК-ЛЮБИТЕЛІВ», ані ОСОБА_6 на зміну цільового призначення земельної ділянки з земель морського транспорту на землі для індивідуального чи колективного дачного будівництва та подальшого проведення будь-яких будівельних робіт на земельній ділянці комунальної власності.
В матеріалах справи наявна план-схема з якої вбачається, що земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_6 , та земельна ділянка, яка перебуває в тимчасовому користуванні відповідно до Договору № 362, навіть не є суміжними і знаходяться на значній відстані одне від одного.
Суд першої інстанції фактично помилково ототожнив різні земельні ділянки, а саме земельну ділянку, яка перебуває в тимчасовому користуванні відповідно до Договору № 362, та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , яка не входить в її межі та забудову якої безпідставно здійснено.
Зазначає, що ОСОБА_6 , порушуючи права територіальної громади м. Одеси та вимоги містобудівного і земельного законодавства України, здійснив будівельні роботи щодо об'єкту - дачного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зі зміною геометричних розмірів фундаментів у плані, фактично побудувавши новий об'єкт нерухомого майна на земельній ділянці комунальної власності, яка не відводилась для вказаної мети.
Таким чином, судом першої інстанції взагалі не досліджувались обставини передачі у власність або в постійне користування вищевказаної земельної ділянки, що спричинило незастосування норм матеріального права, які регулюють набуття у власність земельних ділянок комунальної власності, що має наслідком ухвалення необґрунтованого рішення по суті спору.
Крім цього, суд першої інстанції оскаржуваним рішенням фактично «легалізував» самочинне будівництво на земельній ділянці комунальної власності територіальної громади м. Одеси, яка розташована під спірними об'єктами та яка не виділялись ОСОБА_6 для таких цілей власником - Одеською міською радою у встановленому законом порядку. Такі дії суду першої інстанції свідчать про те, що суд перебрав на себе дискреційні повноваження Одеської міської ради щодо вирішення питань розпорядження землями комунальної власності, що є неприпустимим.
ОСОБА_6 як замовником будівництва не отримано у встановленому законом порядку дозвільних документів на проведення будівельних робіт, пов'язаних з реконструкцією дачного будинку зі зміною геометричних розмірів фундаментів у плані.
Крім того, Одеська міська рада не надавала у власність чи користування ОСОБА_6 земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва трьохповерхового дачного будинку.
Спірний об'єкт має ознаки самочинного будівництва, а саме будівництво дачного будинку проводилось на земельній ділянці комунальної власності, що не була відведена у встановленому законом порядку із внесенням недостовірних відомостей у декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, докази чого наявні у матеріалах справи.
Проте, суд першої інстанції помилково не врахував наявність ознак самочинного будівництва, що стало наслідком прийняття незаконного та необґрунтованого рішення по суті спору.
Суд першої інстанції не визначився із характером спірних правовідносин, оскільки застосував до них ч. 7 ст. 376 ЦПК України, не врахувавши, що ч. 7 ст. 376 ЦПК України та ч. 4 ст. 376 ЦПК України передбачають різні правові механізми реагування на самочинне будівництво.
Судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення не застосовано усталену судову практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, невірно визначено характер спірних відносин, неправильно розмежовано повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у земельних правовідносинах, незважаючи на встановлення факту самовільного зайняття земельної ділянки комунальної власності, та безпідставно відмовлено у задоволенні позовної заяви Одеської міської ради, що є абсолютно неприпустимим.
Судом першої інстанції не встановлено обставини внесення недостовірних відомостей в декларацію про готовність до експлуатації об'єкта від 15.09.2020 року за № ОД101200914979.
Вказує, що дані, що містяться в декларації про готовність до експлуатації об'єкта від 15.09.2020 року за № ОДІ01200914979, найменування будівництва - «Реконструкція дачного будинку (причал №133 «Зелений мис») за адресою: АДРЕСА_1 , з подальшим її розподілом на п'ять самостійних дачних будинків без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів у плані», є недостовірними, а будівництво об'єкту з подальшим його поділом на 5 окремих будинків є самочинним.
З усього викладеного вбачається, що на земельній ділянці комунальної власності, яка не відведена у встановленому законом порядку, ОСОБА_6 проведено роботи з нового будівництва об'єкту зі збільшення геометричних розмірів фундаментів у плані за рахунок земельної ділянки територіальної громади м. Одеси.
Враховуючи те, що до 01.01.2013 року реєстрація права власності на квартири, житлові будинки, нежитлові приміщення та інше нерухоме майно проводилася Бюро технічної інвентаризації із видачею про це відповідних документів або проставленням відповідних штампів (відміток) на самих документах, то, з урахуванням наявної інформації КП «БТІ» ОМР стосовно спірного дачного будинку, останній не може вважатись таким, що побудований до 1991 року, адже допустимих та належних доказів цього матеріали справи не містять.
Таким чином, технічний паспорт не є правовстановлювальним документом, що посвідчує виникнення права власності на об'єкт нерухомого майна, та не може бути єдиною підставою для реєстрації права власності на самочинно збудований об'єкт, так само, як і вказані вище довідки не входять до переліку документів, визначених законодавством, на підставі яких має проводитись державна реєстрація права власності на об'єкт нерухомості з відкриттям розділу.
ОСОБА_6 у встановленому законом порядку не набув права власності на спірний дачний будинок, оскільки державну реєстрацію права власності здійснено на підставі документів, які не посвідчують факт виникнення речових прав на такий будинок у ОСОБА_6 , а тому, останній, відповідно, не мав права здійснювати відчуження у будь-який спосіб спірного об'єкту нерухомості будь-яким іншим особам.
Таким чином, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні відповідних вимог Одеської міської ради, не дослідив положення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», встановлений законодавством порядок проведення державної реєстрації прав, чим фактично «легалізував» самочинне будівництво дачного будинку загальною площею 264 кв.м. на земельній ділянці комунальної власності.
Крім цього, судом не враховано, що для здійснення державної реєстрації права власності на новозбудований дачний будинок ОСОБА_6 подано документи, які не підтверджують виникнення права власності на такий об'єкт, що виключає можливість державної реєстрації речових прав на такий об'єкт.
Позиція учасників справи.
Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги ОСОБА_8 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення без змін.
Представник позивача надав відповідь на відзив, в якому зазначив, що Одеська міська рада не погоджується з такими доводами, вважає їх не обґрунтованими та такими, що не спростовують доводи апеляційної скарги.
Щодо явки сторін.
Представники сторін з'явились до судового засідання та надали свої пояснення до судових дебат, інші учасники справи сповіщались про місце та час судового засідання, проте не з'явились, заяв про відкладення не надавали, що у відповідності до ст. 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному перегляду.
Щодо клопотання про відкладення розгляду справи подане представником ГО "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів", колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із ст. ст. 13, 43 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки.
В рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
На осіб, які беруть участь у справі, також покладається обов'язок не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Матеріалами справи встановлено, що третя особа неодноразово отримувала направлену їй кореспонденцію апеляційного суду, в тому числі судові повістки про виклик до апеляційного суду.
Стосовно посилання представника ГО "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" про відкладення розгляду справи та надання часу для ознайомлення із матеріалами справи та написання своєї позиції, слід зазначити наступне.
Так, апеляційна скарга Одеської міської ради на рішення Київського районного суду Одеської області від 29 липня 2024 року тривалий час знаходиться в провадженні Одеського апеляційного суду, а саме з 09 вересня 2024 року, тому ГО "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" мало достатньо часу, в разі необхідності та достатньої зацікавленості в розгляді справи, надати суду додаткові докази чи клопотання, мала можливість реалізувати свої процесуальні права з доведення своєї правової позиції по справі.
Необхідними передумовами ефективного судочинства є добросовісне використання учасниками справи процесуальних прав (недопущення зловживання цими правами), добросовісне виконання встановлених законом обов'язків, дотримання всіма суб'єктами судового провадження етичних норм. Здійснюючи свою діяльність на професійній основі судді та адвокати зобов'язані демонструвати і пропагувати високі стандарти процесуальної поведінки.
Вказане відповідає Правилам організації ефективного цивільного судочинства, що розроблені на підставі ст. ст. 1, 3, 55, 131-1, 131-2 Конституції України, ст. 6 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», суддями пілотних судів Одеської області, адвокатами Ради адвокатів Одеської області та прокурорами прокуратури Одеської області в рамках міжнародного проекту «Суд, громадяни, суспільство, держава: співпраця заради змін».
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Також, прецедентна практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (Рішення Суду у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2020 року по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. З врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Таким чином, враховуючи тривалі строки перегляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, та те, що сама по собі неможливість брати участь у судовому засіданні не є безумовною перешкодою для відкладення судового засідання, колегія суддів керуючись вимогами ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважає можливим розглянути справу за відсутності третьої особи, яка належним чином повідомлена про дату та час судового засідання.
Позиція апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, оцінивши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу та заперечення на нього, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).
Колегією суддів встановлено та матеріалами справ підтверджено, що 01.08.1977 на підставі наказу Міністерства побутового обслуговування Українського РСР від 13.07.1977 №181 та наказу Управління побутового обслуговування населення виконкому Одеської обласної Ради народних депутатів від 22.07.1977 №235 була створена Одеська водно-моторна біржа.
18.06.1992 Виконавчим комітетом Одеської міської Ради народних депутатів прийнято рішення №219, яким відведено в тимчасове довгострокове користування Одеською водномоторною пристанню земельні ділянки, що фактично зайняті причалами: причал №132 «Маяк», причал №133 «Зелений мис», причал №122 «Отрада», причал №121 «Сухой лиман», причал №195 «Ярморочная».
Рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної Ради народних депутатів м. Одеси від 20.05.1993 №762 перереєстровано Статут Державного комунального підприємства «Одеська водно-моторна пристань».
Відповідно до Статуту Громадської організації «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» (у новій редакції) 2015 року Громадська організація «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» є правонаступником Громадської організації «Одеська водно-моторна пристань», зареєстрованої виконкомом Одеської міської Ради народних депутатів 11.04.1995 року, реєстраційний №36, код ЄДРПОУ 23207519, та зареєстрованої управлінням юстиції в Одеській області 27.02.1998 року, свідоцтво №209.
31.10.2000 Одеською міською радою прийнято рішення №1915-ХХІІІ «Про затвердження проекту відведення та надання громадській організації «Одеська водно-моторна пристань» земельної ділянки площею 0,5753 га, у прибережній зоні, в районі садового товариства «Зелений мис» (причал 133), для будівництва, експлуатації та обслуговування водно-моторної пристані», відповідно до якого зокрема:
- затверджено проект відведення земельної ділянки;
- надано ГО «Одеська водно-моторна пристань» земельну ділянку площею 0,5753 га, із земель міста, у прибережній зоні, в районі СТ «Зелений мис» (причал 133), у тимчасове довгострокове користування, терміном на 25 років (у тому числі, терміном на 1 рік - на період будівництва), для будівництва, експлуатації та обслуговування водно-моторної пристані;
- затверджено договір на право тимчасового користування земельною ділянкою між Одеською міською радою та ГО «Одеська водно-моторна пристань».
03.01.2001 Одеська міська рада та ГО «Одеська водно-моторна пристань» уклали Договір №362 про право тимчасового користування землею, відповідно до якого Одеська міська рада на підставі ст. 3, 10 Земельного кодексу України надає, а землекористувач приймає в тимчасове користування земельну ділянку у прибережній зоні, в районі садового товариства «Зелений мис» (причал 133), площею 5753 кв.м. за рахунок земель міста, відповідно до плану тимчасового землекористування /т.1 а.с.78-83/.
Відповідно до п. 1.2. вказаного Договору земельна ділянка, площею 5753 кв.м. (код УКЦВЗ - 1.14.4 - землі морського транспорту), надається у тимчасове довгострокове користування, терміном на 25 років (до 31.10.2025 року), для будівництва (терміном на один рік), експлуатації та обслуговування водно-моторної пристані.
14.04.2010 Одеською міською радою прийнято рішення №5865-V «Про надання дозволу громадській організації «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, орієнтовною загальною площею 2,201 га за адресою: АДРЕСА_7 , причал №133 «Зелений мис», для експлуатації причалу №133 «Зелений мис».
Згідно з Довідкою, вих. №24 від 17.06.2020 року, виданою директором ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» ОСОБА_9 , ОСОБА_6 в 1992 році був прийнятий в члени Одеської водно-моторної пристані по причалу №133 «Зелений мис» зі своєю будівлею, побудованою до 1992 року.
Також з Виписки з Журналу обліку особових рахунків по причалу №133 «Зелений мис» вбачається, що ОСОБА_6 сплачував внески зокрема протягом 1994-1998 років. При цьому в засвідченій начальником причала №133 «Зелений мис» копії виписки вказано, що у 1993 році було створено Державне комунальне підприємство «Одеська водно-моторна пристань» (ОВМП), код ЄДРПОУ 23207519. ОСОБА_6 до 1994 року займався укріпленням склону від грунтових вод та ремонтом дачного дома. З 1994-1995 років і т.д. робив оплату по членським внескам та обов'язковим платежам без затримання.
Згідно з Довідкою, вих. №212715 від 01.07.2020 року, виданою ПП «Глав Інвест Груп», при проведенні поточної технічної інвентаризації за адресою: АДРЕСА_6 , було встановлено, що дачний будинок під літ. «А», побудовано до 05.08.1992 року відповідно до п. 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Державного комітету будівництва архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року за №127, зареєстрованого в Мінюсті України 10.07.2001 року за №582/5773 (із змінами та доповненнями) не є самочинним.
Згідно з Довідкою від 17.07.2020 року №07/65001-1310-1, виданою директором ОД АТ «Укрпошта» Дрозд С.Я., на підставі заяви ОСОБА_6 про резервування у Реєстрі поштового обслуговування Одеської дирекції акціонерного товариства «Укрпошта» поштової адреси об'єкту, як самостійної поштової одиниці від 17.07.2020 адресу: АДРЕСА_6 , зарезервовано у Поштовому реєстрі Одеської дирекції АТ «Укрпошта» строком до 17.01.2021 року.
06.08.2020 року до Управління ДАБК Одеської міської ради Кликовим Олександром Миколайовичем подано Повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1).
Відповідно до вказаного Повідомлення найменування об'єкту будівництва - Реконструкція дачного будинку (причал №133 «Зелений мис»), за адресою: АДРЕСА_1 , з подальшим її розподілом на п'ять самостійних дачних будинків без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів у плані. Розташування об'єкта будівництва: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_8 .
15.09.2020 Управлінням ДАБК Одеської міської ради зареєстровано Декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1) - Реконструкція дачного будинку (причал №133 «Зелений мис»), за адресою: АДРЕСА_1 , з подальшим її розподілом на п'ять самостійних дачних будинків без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів у плані. Розташування об'єкта будівництва: АДРЕСА_1 , 31-А, 31-Б, АДРЕСА_8 .
16.09.2020 між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 укладено Договір №ШП133/31, що є договором купівлі-продажу майнових прав та регулює відносини між Сторонами з приводу купівлі-продажу майнових прав на дачний будинок з паркінгом для автомобілів, що розташований за адресою: АДРЕСА_6 .
16.09.2020 між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено Договір №ШП133/31А, що є договором купівлі-продажу майнових прав та регулює відносини між Сторонами з приводу купівлі-продажу майнових прав на дачний будинок з паркінгом для автомобілів, що розташований за адресою: АДРЕСА_6 .
16.09.2020 між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 укладено Договір №ШП133/31Б, що є договором купівлі-продажу майнових прав та регулює відносини між Сторонами з приводу купівлі-продажу майнових прав на дачний будинок з паркінгом для автомобілів, що розташований за адресою: АДРЕСА_6 .
16.09.2020 між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 укладено Договір №ШП133/31В, що є договором купівлі-продажу майнових прав та регулює відносини між Сторонами з приводу купівлі-продажу майнових прав на дачний будинок з паркінгом для автомобілів, що розташований за адресою: АДРЕСА_6 .
16.09.2020 між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 укладено Договір №ШП133/31Г, що є договором купівлі-продажу майнових прав та регулює відносини між Сторонами з приводу купівлі-продажу майнових прав на дачний будинок з паркінгом для автомобілів, що розташований за адресою: АДРЕСА_6 .
20.10.2020 державним реєстратором Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецьким Олександром Сергійовичем були прийняті відповідні рішення про реєстрацію права власності за вищевказаними особами на дачні будинки за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на об'єкт.
04.08.2022 ОСОБА_7 та ОСОБА_2 уклали Договір купівлі-продажу дачного будинку, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ковальською В.В., відповідно до якого ОСОБА_7 передала у власність (продала), а ОСОБА_2 прийняв у власність (купив) дачний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
З листа Департамента комунальної власності Одеської міської ради від 30.12.2020 №01-18/1228-06 на звернення юридичного департаменту Одеської міської ради вбачається, що 14.04.2010 Одеською міською радою прийнято рішення №5865-V Про надання дозволу громадській організації «Одеська водно-моторна пристань» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, орієнтовною загальною площею 2,201 га за адресою: АДРЕСА_7 , причал №133 «Зелений мис», для експлуатації причалу №133 «Зелений мис. Одеською міською радою рішень щодо передачі у власність або користування земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , причал № 133 «Зелений мис», не приймалось.
З листа Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 15.09.2021 №01-2/128-8 зокрема вбачається, що під час перевірки на місці 26.02.2020 за адресою: АДРЕСА_9 було встановлено факт здійснення будівельних робіт з реконструкції рибальського будинку під дачний будинок без отримання права на виконання будівельних робіт, чим порушено п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону №3038, п. 13 Порядку здійснення підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №466 від 13.04.2011, про що складено акт перевірки №000270 від 26.02.2020, протокол про адміністративне правопорушення від 26.02.2020 та видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил №092/20 від 26.02.2020 року з терміном виконання до 26.04.2020.
Також у вказаному листі зазначено, що відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, державним реєстратором 20.07.2020 здійснено державну реєстрацію права власності на дачний будинок загальною площею 264 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_6 , на підставі довідки про резервування поштової адреси об'єкту №07/65001-1310-1, виданої ОД АТ «Укрпошта» від 17.07.2020.
Посадовою особою Управління, відповідно Порядку 135, під час комісійного виїзду 07.09.2021 на місце за адресою: АДРЕСА_10 із залученням представників Київської районної адміністрації Одеської міської ради та Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради оглядово встановлено факт розміщення новозбудованого триповерхового дачного будинку з вбудованими на першому поверсі відкритих місць для зберігання автотранспорту.
З листа від 17.11.2021 №0118/2117 Департамента земельних ресурсів Одеської міської ради вбачається, що спеціалістами самоврядного контролю за використанням та охороною земель Департаменту земельних ресурсів 09.11.2021 року було здійснено обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_11 , за результатами якого встановлено наступне.
На земельній ділянці, орієнтовною площею 0,0130 га розташовано триповерховий, об'єднаний п'ятьма власниками дачний будинок, перший поверх якого облаштовано під розміщення автомобільного транспорту. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно зареєстровано право власності на дачні будинки: гр. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ); гр. ОСОБА_7 ( АДРЕСА_2 ); гр. ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ); гр. ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ); гр. ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 ), на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації, серія та номер ОД101200914979. Право на земельну ділянку за вищевказаною адресою не оформлено відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що порушує ст. 125, ст. 126 ЗК України. У Департаменті земельних ресурсів відсутня інформація про прийняття Одеською міською радою рішень щодо передачі у власність чи оренду земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .
В зазначеному листі додатково повідомлено, що на підставі рішення Одеської міської ради від 31.10.2000 року №1915-ХХІІІ між Одеською міською радою та ГО "Одеська водно-моторна пристань" укладено договір на право тимчасового користування землею щодо земельної ділянки, площею 0,5753 га, за адресою: м. Одеса, Київський район, прибережна зона, в районі садового товариства "Зелений мис" (причал 133), для будівництва (терміном на один рік), експлуатації та обслуговування водно-моторної пристані, терміном до 31.10.2025 року, який зареєстрований у книзі записів договорів на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) 03.01.2001 за №362.
Крім того, рішенням Одеської міської ради від 14.04.2010 №5865-V надано дозвіл ГО "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, орієнтовною загальною площею 2,201 га, за адресою: АДРЕСА_7 , причал №133 "Зелений мис", для експлуатації причалу №133 "Зелений мис". Розроблений у відповідності до діючого законодавства проект землеустрою до Департаменту земельних ресурсів не надходив, рішень Одеської міської ради щодо відведення земельної ділянки не приймалось.
Стосовно рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 18.06.1992 №219 "Про відведення земельних ділянок у тимчасове довгострокове користування Одеської водомоторної пристані", то за наявною у Департаменті земельних ресурсів інформацією, воно не було реалізовано належним чином.
З листа КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 16.11.2022 №2551/03.01-07, наданого у відповідь на звернення Юридичного департаменту Одеської міської ради, вбачається, що в матеріалах інвентаризаційної справи, наявних в КП «БТІ» ОМР інвентаризаційну та реєстраційну справу на об'єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 , не зареєстровано.
Судом досліджені надані на ухвалу суду про витребування доказів належним чином завірені копії документів реєстраційних справ №2197389451101, №2197438051101, №2197507951101, №2197545051101, №2197618851000 щодо об'єктів нерухомого майна, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_12 .
Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення зазначив, що Одеська міська рада не є належним позивачем у вимогах щодо звільнення земельної ділянки, а також і те, що обраний спосіб захисту нібито порушеного права власності не поновить права Одеської міської ради будь-яким чином. Оскільки судом було з'ясовано, що спірний об'єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , розташований в щільній забудові членів громадських організацій. Суд ставиться критично до твердження сторони позивача, що саме відповідачі мають звільнити земельну ділянку шляхом знесення споруд, оскільки з технічного зору позивачем не доведено, чи є це можливим і чи не потягне таке знесення за собою порушення інших сусідніх споруд чи погіршення стану укріплених склонів.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в ч. 1 ст.2 визначено державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі:
1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва або майбутній об'єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;
2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;
3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;
4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;
5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;
6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;
7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;
8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;
9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості;
10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;
11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;
12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації;
13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;
13-1) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об'єктом довірчої власності;
13-2) актів приймання-передачі нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно до статті 42 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";
14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Частиною 10 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації, та за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.
Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Частиною 7 ст. 376 ЦК України визначено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Судом першої інстанції в ході судового розгляду справи вірно встановлено, що підставою для подання позову Одеська міська рада визначає здійснення ОСОБА_6 самочинного будівництва об'єкту нерухомого майна, а саме дачного будинку за адресою: АДРЕСА_6 . Подальші дії щодо набуття права власності на об'єкти нерухомості іншими співвідповідачами є похідними саме від первісного набуття права власності на вищевказаний об'єкт нерухомості ОСОБА_6 , а саме рішення державного реєстратора Мельник Т.І. від 24.07.2020 року за індексним номером 53286857 про реєстрацію права власності за ОСОБА_6 на дачний будинок за адресою: АДРЕСА_1 із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на об'єкт.
В позовній заяві та в судових засіданнях представник позивача посилалась на те, що з саме з липня 2020 року за вищевказаною адресою відбулось будівництво будинку з наступним поділом на 5 окремих будинків, що супроводжувалось відповідними реєстраційними діями та правочинами щодо їх відчуження іншим особам, однак первісно вказаний об'єкт збудовано на земельній ділянці комунальної власності, яка для таких цілей не виділялась, а тому порушено права територіальної громади міста Одеси.
Проте, апеляційний суд зазначає, що рішенням Одеської міської ради №219 від 18.06.1992 року було відведено в тимчасове довгострокове користування Одеської водно-моторної пристані земельні ділянки, які фактично займаються, в тому числі, і причалом №133 «Зелений мис» площею 2,80 га. Окрім того, в 2000 році рішенням Одеської міської ради був затверджений проект відведення земельної ділянки у тимчасове довгострокове користування терміном на 25 років, у тому числі, терміном на 1 рік - на період будівництва, для будівництва, експлуатації водно-моторної пристані. В подальшому в 2010 році Одеською міською радою був наданий дозвіл ГО «Водно-моторному спортивно-оздоровчому товариству рибалок-любителів» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для експлуатації причалу №133 «Зелений мис».
Таким чином, з вищенаведених рішень вбачається послідовна діяльність Одеської міської ради щодо розпорядження належними територіальній громаді міста землями, а саме надання земельних ділянок у прибережній зоні в районі садового товариства «Зелений мис» (причал 133) у правомірне землекористування.
Суд приймає до уваги, що на теперішній час Договір №362 на право тимчасового користування землею, укладений Одеською міською радою та ГО «Одеська водно-моторна пристань» (правонаступником якої є ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів») 03.01.2001 є чинним. Вказаний договір укладений терміном на 25 років (до 31.10.2025 року) для будівництва (терміном на один рік), експлуатації та обслуговування водно-моторної пристані, та не є достроково розірваним чи визнаним судом недійсним.
Таким чином, на теперішній час саме ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» здійснює правомірне користування спірною земельною ділянкою, в зв'язку з чим суд критично ставиться до доводів сторони позивача щодо порушення прав Одеської міської ради. В подальшому сторони не позбавлені можливості врегулювати земельні правовідносини сторін в передбаченому законом порядку.
Таким чином доводи апеляційної скарги в цій частині апеляційний суд не приймає.
В ході судового розгляду справи сторона позивача посилалась на те, що первісно дачний будинок за спірною адресою був побудований ОСОБА_6 лише в 2020 році, заперечуючи посилання сторони відповідача на довідки, з яких вбачається побудова вказаного об'єкту ще до 1992 року, а відтак, на думку позивача, ОСОБА_6 було неправомірно оформлено право власності на будівлю.
Ствердження, що первісним забудовником ОСОБА_6 було здійснено самочинне будівництво відповідно до ст. 376 ЦК України сторона позивача належними доказами не доводить.
Доводи сторони відповідачів та наявні в матеріалах справи довідки, видані на ім'я ОСОБА_6 щодо його членства в громадській організації та входження в неї з побудованою будівлею, в ході судового розгляду справи належними та допустимими доказами стороною позивача не спростовані. Тому заперечення представника позивача проти вказаних доводів є припущеннями, в зв'язку з чим посилання на ст. 376 ЦК України в позовних вимогах та апеляційній скарзі є неспроможними.
Стороною позивача в якості доказів на підтвердження позовних вимог надавалось листування представника юридичного департамента Одеської міської ради з іншими структурними підрозділами Одеської міської ради, які в силу ст. ст. 77, 78 ЦПК України суд вважає неналежними, які свідчать лише про наміри позивача з'ясувати деякі факти.
Також, суд відхиляє доводи сторони позивача, що оскільки в КП «БТІ» ОМР, інвентаризаційну та реєстраційну справи на об'єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_6 , не зареєстровано, то виключається навіть теоретична можливість, що ОСОБА_6 міг побудувати дачний будинок за вказаною адресою, оскільки відсутність інформації в КП «БТІ» ОМР не спростовує можливості зведення дачного будинку ОСОБА_6 до 1992 року, як зазначено у відповідній довідці. Окрім того, стороною позивача також не спростовані відомості зазначені у технічному паспорті та відповідних довідках щодо дати зведення первісної споруди.
При цьому суд зазначає, що стороною позивача не спростовані доводи сторони відповідачів щодо того, що відповідач ОСОБА_6 здійснив будівництво, будучи членом громадської організації, якій була відведена спірна земельна ділянка.
Відповідно до п. 25 Переліку об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 06.11.2017 року №289, реконструкція житлових та нежитлових приміщень без зміни їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення, розміщення в існуючих житлових будинках, адміністративно-побутових та громадських будівлях вбудованих приміщень громадського призначення, та п. 27 «Реставрація та капітальний ремонт будівель та споруд», не потребує надання містобудівних умов та обмежень.
Суд погоджується з доводами адвоката Бойко Н.І. щодо того, що стороною позивача не доведено те, що мала місце не реконструкція, а нове будівництво.
Клопотання про проведення будь яких експертиз стороною позивача заявлено не було.
Окрім того, суд зауважує, що позивачем не зазначено, яким саме чином будуть поновлені права позивача внаслідок звільнення земельної ділянки від наявних на ній споруд, якщо на теперішній час до закінчення дії договору оренди у позивача відсутнє право землекористування.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, в ході розгляду справи судом перед представником позивача ставилося питання щодо можливості призначення експертизи для визначення часу зведення об'єкту, статусу споруди /реконструкція чи новозбудована самочинно споруда/ та наявності технічної можливості для знесення побудованих будівель, однак представник позивача заперечувала щодо необхідності такої експертизи, посилаючись лише на наявне листування з установами та витребувані судом матеріали реєстраційних справ.
Суд приймає до уваги доводи сторони відповідачів, що Одеська міська рада не є належним позивачем у вимогах щодо звільнення земельної ділянки, а також і те, що обраний спосіб захисту нібито порушеного права власності не поновить права Одеської міської ради будь-яким чином. Оскільки судом було з'ясовано, що спірний об'єкт нерухомості за адресою: м. Одеса, вул. Шкіперська, 31, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_8 , розташований в щільній забудові членів громадських організацій. Суд ставиться критично до твердження сторони позивача, що саме відповідачі мають звільнити земельну ділянку шляхом знесення споруд, оскільки з технічного зору позивачем не доведено, чи є це можливим і чи не потягне таке знесення за собою порушення інших сусідніх споруд чи погіршення стану укріплених склонів.
В ході судового розгляду справи щодо доводів сторони позивача щодо фальсифікації довідок про членство ОСОБА_6 в ДКП "Одеська водно-моторна пристань" (правонаступник - ГО "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів") суд приймав заходи для перевірки вказаної інформації, а саме судом було залучено ГО "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів" в якості третьої особи та вислухано в судовому засіданні представника. При цьому однозначної відповіді щодо вказаних довідок суду ні сторона позивача, ні представник третьої особи не надали.
Також суд погоджується з доводами сторони відповідачів щодо відсутності в позові ідентифікації спірної земельної ділянки, її площі та кадастрового номеру. Вказані твердження представником позивача не були спростовані, наводилася лише мотивація з посиланням на листування з Управлінням земельних ресурсів та юридичного департаменту ОМР відносно земельної ділянки. Приписи ЗК України щодо ідентифікуючих ознак ділянки були представником позивача проігноровані.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд зазначає, що Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого дотримання необхідного (справедливого) балансу між суспільними (публічними) та приватними інтересами (принципу пропорційності) є важливою вимогою громадянського суспільства, демократичної, соціальної та правової держави та складовою принципу верховенства права. Критеріями дотримання такого балансу є: 1) втручання суб'єкта владних повноважень у приватне право особи є виправданим лише за умови, коли це є надзвичайно необхідним для захисту суспільних (публічних) інтересів; 2) можливість суб'єктів владних повноважень змінювати або відкликати окремі власні адміністративні рішення лише в інтересах суспільства, якщо це необхідно, але з урахуванням права та інтересів приватних осіб; 3) наявність обов'язкової та справедливої компенсації особі у разі втручання в її приватне право, що викликане суспільною необхідністю; 4) обов'язковість дотримання розумного співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається для захисту суспільного (публічного) інтересу, та засобами, які використовуються для її досягнення (Постанова Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 280/988/19 (адміністративне провадження № К/9901/48691/21).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.
Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що стороною позивача не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають.
Доводи скаржника стосовно того, що земельна ділянка, яка знаходиться в оренді та земельна ділянка, що нібито зайнята відповідачами, є різними об'єктами слід зазначити наступне.
В матеріалах справи є акт огляду земельної ділянки від 25.09.2020 Управління земельних ресурсів Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, яким зафіксований огляд земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , причал АДРЕСА_10 . Цим актом підтверджено, що ділянка знаходиться в тимчасовому користуванні на підставі вищенаведеного Договору оренди. Більш того, цим же актом встановлено, що на вказаній земельній ділянці вдовж нижньої тераси берегового схилу розташовані будівлі та споруди, які використовуються як рибацькі будинки з місцями зберігання автомобілів.
Відповідно до статті 79 Земельного кодексу України, яка визначає земельну ділянку як об'єкт власності, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Крім того, позивачем не заявлено будь яких клопотань про проведення експертизи та доказів на підтвердження доводів не надано.
Суд не може приймати рішення, ґрунтуючись на припущеннях, задля того, цивільним процесуальними кодексом встановлені певні норми щодо належного та допустимого доказування своїх доводів кожною зі сторін процесу.
Так, стандарт доказування є важливим елементом процесу. Якщо сторона не подала достатніх доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.
Позивач не довів факт самовільного зайняття земельної ділянки, про яку стверджує в скарзі, будь яких висновків експертизи не надано та клопотань суду про проведення експертизи не надавалось.
Безпідставним є посилання скаржника про те, що суд першої інстанції перебрав на себе дискреційні повноваження через узаконення самовільного будівництва. Адже суд лише відмовив позивачеві у задоволенні позову, який на його думку не був належним чином обґрунтований.
З урахуванням того, що доводи апеляційної скарги, є ідентичними доводам позовної заяви, яким суд надав належну оцінку, висновки суду є достатньої аргументованими, при цьому колегія суддів враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").
Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на неналежну оцінку судом доказів по справі, оскільки, відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. А не зазначення в мотивувальній частині рішення мотивів, з яких суд бере до уваги або відхиляє докази, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України, не може бути підставою для скасування чи зміни рішення суду, якщо справа вирішена по суті правильно.
Суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі скаржник.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Частиною першою статті 229 ЦПК України передбачено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Докази та обставини на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.
З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Судова колегія звертає увагу на ту важливу обставину що відповідачі на правовій підставі тривалий час протягом 25 років користуються земельною ділянкою і на момент апеляційного перегляду термін користування не закінчився і обмеження в користуванні будуть на думку колегії порушувати принцип мирного володіння майном та будуть непропорційним втручанням та необґрунтованим превалюванням публічного інтересу над приватним.
На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Одеської міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду міста Одеси від 29 липня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.В. Кострицький
Судді М.В. Назарова
В.А. Коновалова