Справа № 463/9264/24 Головуючий у 1 інстанції: Ціпивко І.І.
Провадження № 22-ц/811/1053/25 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
Провадження №22-ц/811/768/25
10 жовтня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:
головуючої: Н.П. Крайник
суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри
при секретарі: Л.М. Чиж
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З.Гжицького на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 04 лютого 2025 року та на додаткове рішення Личаківського районного суду міста Львова від 26 лютого 2025 у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З.Гжицького про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -
02 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З.Гжицького, в якому просила стягнути з Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 вересня 2024 року по дату ухвалення рішення та моральну шкоду в розмірі 5000 гривень.
Позов обгрунтовувала тим, що наказом в.о. ректора Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З .Гжицького № 762-3 від 27.08.2024 року її звільнено з посади професора кафедри біологічної та загальної хімії Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького на підставі п. 2 ст. 36 та п. 2 ст. 23 КЗпП України. Своє звільнення вважає незаконним, проведеним із порушенням норм трудового законодавства. Так, 04.01.2021 року з нею як з доцентом кафедри біологічної та загальної хімії було укладено контракт №14, строк дії якого закінчується 31.08.2025 року. Відтак вважає помилковим посилання роботодавця при її звільненні 27.08.2024 року на п. 2 ст. 36 та п. 2 ст. 23 КЗпП України, згідно яких підставою для звільнення є закінчення строку дії трудового договору. Вважала своє право на працю порушеним та таким, що підлягає захисту в судовому порядку. Крім того, незаконним звільненням з роботи їй завдано моральну шкоду, яка виразилася у моральних переживаннях, психологічному стресі, пов'язаному з втратою авторитету як серед колег, так і серед студентів. Вона була позбавлена можливості займатися улюбленою справою (наукою), позбавлена засобів до існування, при цьому пошук нової роботи вимагав від неї додаткових зусиль для організації повсякденного життя. Просила позов задоволити.
Оскаржуваним рішенням позов задоволено.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді професора кафедри біологічної та загальної хімії Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З.Гжицького з 01 вересня 2024 року.
Стягнуто з Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З.Гжицького на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 вересня 2024 року по 04 лютого 2025 року в розмірі 112976 (сто дванадцять тисяч дев'ятсот сімдесят шість) грн 64 коп., з утриманням з цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.
Стягнуто з Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З.Гжицького на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 5 000 грн 00 коп., без утримання з цієї суми установлених законодавством України податків і зборів
Стягнуто з Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З.Гжицького на користь держави судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Стягнуто з Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З.Гжицького на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Додатковим рішенням заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено.
Допущено негайне виконання рішення Личаківського районного суду міста Львова від 04 лютого 2025 року у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді професора кафедри біологічної та загальної хімії Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З.Гжицького з 01 вересня 2024 року, та стягнення зі Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького на користь ОСОБА_1 середньомісячної заробітної плати за один місяць.
Рішення та додаткове рішення суду оскаржив Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З.Гжицького.
Вважає оскаржувані судові рішення незаконними, необґрунтованими, такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Зазначає, що позивачка не перебувала у трудових відносинах з Львівським національним університетом ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького за контрактом № 14 від 04.01.2021 року, оскільки такий втратив свою юридичну силу, оскільки був укладений з нею як з доцентом. Після того, як ОСОБА_1 27.09.2021 року отримала атестат професора, з нею було укладено строковий трудовий договір на підставі її заяви (наказ ректора № 815-3 від 01.11.2021 року про перерахунок заробітної плати та переведення). У подальшому, трудові відносини між сторонами мали строковий характер та регулювалися ст. 23 КЗпП України. На підставі наказу ректора №445-3 від 07.06.2024 року, ОСОБА_1 було продовжено термін роботи в університеті з 01.07.2024 року по 31.08.2024 року. Оскільки за характером роботи, а саме тривалістю навчального року та кількістю студенів, які неможливо визначити заздалегідь, трудові відносини між сторонами не можуть бути встановлені на невизначений строк, сторонами чітко було погоджено термін роботи на посаді професора, що оформлялося відповідними наказами.
Крім того, в останній заяві позивача та наказі відповідача було чітко вказано термін роботи на посаді професора - з 01 липня по 31 серпня 2024 року. Таким чином, між сторонами відповідно до пункту 2 частини першої статті 23 КЗпП України було укладено трудовий договір на визначений строк, встановлений за їх погодженням, який міг бути продовжений лише, якщо трудові відносини тривали й жодна зі сторін не вимагала б їх припинення. Однак, роботодавець не виявив бажання на переукладення трудового договору з позивачем, та в установлені законом строки видав наказ про її звільнення, виплатив заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку. Таким чином, відповідачем виконано усі обов'язки, покладені на нього законом.
У частині оскарження додаткового рішення суду апелянт зазначив, що згідно Положення про кафедру Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.3. Ґжицького, склад і перелік працівників кафедри визначається штатним розписом на відповідний навчальний рік, затвердженим у встановленому порядку. Одним із основних завдань і функцій кафедри є формування проекту штатного допоміжного персоналу. Розподіл навантаження науково-педагогічних працівників Управління кафедрою відбувається, в тому числі, шляхом проведення засідання кафедри, за результатами якого оформляється протокол, який відображає порядок денний, хід обговорення питань у випадку прийняття кафедрою рішень та результати голосування. Так, згідно протоколу №6 засідання кафедри біологічної та загальної хімії Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького від 27.08.2024 року відбулося засідання такої кафедри, де у порядок денний було включено одне питання - «формування проєкту штатного розпису на 2024-2025 н.р. для науково-педагогічних працівників, у яких закінчився термін дії контракту». За результатами засідання, серед іншого, вирішили не включати у штатний розпис професорку ОСОБА_1 . Таким чином, в навчальному закладі вже здійснено розподіл викладачів на навчальні дисципліни на поточний навчальний період, а також враховуючи, що за особою, яка поновлюється на роботі, на цей момент не закріплено жодної навчальної дисципліни, допуск до негайного виконання рішення суду про поновлення на роботі, яке не набрало законної сили, призведе до порушення балансу інтересів сторін. Це у свою чергу може негативно вплинути на процес навчання, оскільки відсутня можливість для викладання конкретного предмету в межах поточного розподілу навантаження Вважає, що негайне виконання рішення суду може створити несправедливі умови для інших викладачів, чиї обов'язки та навантаження були розподілені до ухвалення оскаржуваного рішення.
Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У засіданні суду апеляційної інстанції представник Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З.Гжицького - Вук У.І. скаргу підтримала з підстав, наведених у ній, просила скаргу задоволити, рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити.
ОСОБА_1 та її представник Стрепко В.Л. проти скарги заперечили, просили у задоволенні скарги відмовити, рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Відповідно до положень ч.1 ст. 4 та ч.1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Частиною 3 ст. 21 КЗпП України передбачено, що контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Відповідно до ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника, та в інших випадках, передбачених законодавством.
При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки у зв'язку з вагітністю, пологами і доглядом за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи у зв'язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).
Строк, на який працівник наймається на роботу, зазначається у наказі про прийняття на роботу (призначення на посаду). Саме формулювання змісту наказу про прийняття на роботу працівника чи про призначення, наприклад, керівника (в. о. керівника) зазначається у письмовій формі домовленості сторін трудового договору.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку трудового договору (пункти 2, 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення.
Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений (постанова Верховного Суду від31 липня 2020 рокуу справі №757/34139/18-ц).
Власник не зобов'язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Тому контракт припиняється за закінченням строку його дії. Винятком з цього правила є фактичне продовження трудових відносини, коли жодна з сторін за закінченням строку дії трудового договору не поставила вимогу про їх припинення. У такому випадку дія трудового договору вважається продовженою на невизначений строк (ст. 39-1 КЗпП України), а у випадку, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк - на строк, передбачений законодавчими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Судом встановлено, що 04 січня 2021 року між ОСОБА_1 та Львівським національним університетом ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького було укладено контракт № 14 про призначення її на посаду доцента кафедри біологічної та загальної хімії Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького на строк з 04 січня 2021 року по 31 серпня 2025 року включно.
Пунктом 6.3 Контракту визначено підстави для припинення або розірвання Контракту, якими є угода сторін, закінчення строку дії контракту, розірвання контракту з ініціативи працівника у випадках, визначених законом, розірвання контракту з ініціативи Університету з підстав, визначених законодавством України та/або цим Контрактом.
Відповідно до п. 6.4.3 Контракту з ініціативи Університету дострокове розірвання контракту може відбутися тільки за умов, передбачених чинним трудовим законодавством, а також через виконання працівником умов, викладених у п. 2.2 цього контракту, про що працівник попереджається не пізніше ніж за два тижні.
Наказом № 815-3 від 01.11.2021 року ОСОБА_1 переведена на посаду професора кафедри біологічної та загальної хімії Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького.
Наказами ректора Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького № 350-3 від 21.06.2022 року, № 345-3 від 30.08.2022 року, № 598-3 від 09.09.2022 року, № 354-3 від 05.06.2023 року, № 681-3 від 31.08.2023 року продовжено професору кафедри біологічної та загальної хімії ОСОБА_1 термін роботи на посаді професора.
Наказом в.о. ректора Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького № 445-3 від 07.06.2024 року продовжено термін дії роботи професора кафедри біологічної та загальної хімії ОСОБА_1 з 01 липня по 31 серпня 2024 року.
Згідно протоколу № 6 засідання кафедри біологічної та загальної хімії Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького від 27.08.2024 року, цього дня відбулося засідання кафедри, у порядок денний якого було включено питання - «формування проєкту штатного розпису на 2024-2025 навчальний рік для науково-педагогічних працівників, у яких закінчився термін дії контракту», та вирішено за результатами засідання не включати у штатний розпис професорку ОСОБА_1 .
Наказом в.о. ректора Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького № 762-3 від 27.08.2024 року ОСОБА_1 звільнено з 31.08.2024 року з посади професора кафедри біологічної та загальної хімії Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького на підставі п.2 ст. 36 та п.2 ст. 23 КЗпП України.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 про поновлення на роботі, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивачки відбулося з порушенням вимог закону та невідповідністю умовам укладеного між сторонами контракту № 14, строк дії якого обумовлений конкретним терміном, а саме - 31 серпня 2025 року. Оскільки додаткових підстав для дострокового розірвання контракту у самому контракті не передбачено, звільнення позивачки з 31 серпня 2024 року на підставі п.2 ст. 36 та п.2 ст. 23 КЗпП України (закінчення строку трудового договору) є незаконним. При цьому, суд вважав необґрунтованими доводи відповідача про те, що укладений між позивакою ОСОБА_1 та Львівським національним університетом ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького контракт втратив свою юридичну силу у зв'язку зі здобуттям доцентом ОСОБА_1 вченого звання профессора з підстав, що такі не відповідають вимогам Закону України «Про вищу освіту» та умовам контракту.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується повністю, оскільки такий відповідає матеріалам справи тта зібраним у справі доказам.
За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
Враховуючи розрахунок середньоденної заробітної плати позивачки, наданий відповідачем, колегія суддів вважає, що районним судом вірно розраховано середній заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу, обчислення якого розпочинається з дня її звільнення до дня ухвалення рішення суду про поновлення на роботі, що з урахуванням розрахунку середньоденного заробітку в сумі 1008,72 грн становить 112 976,64 грн (1008,72 грн х 112 роб. дн. = 112 976,64 грн) (а. с 103, т. 1).
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів погоджується з її розміром, визначеним судом в сумі 5 000 грн, що є розумним та справедливим, виходячи з характеру спору та доводів, наведених позивачем на підтвердження її спричинення.
Відповідно до ч.7ст.235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, ухвалене органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що його виконують не з часу набуття ним законної сили (як це передбачено для переважної більшості судових рішень), а негайно з часу його оголошення на судовому засіданні, що забезпечує швидкий і реальний захист прав та інтересів особи.
Згідно положень п.2 ч.1 ст.430 КЗпП України суд допускає негайне виконання рішення у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Враховуючи наведені норми закону та заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції, дійшов вірного висновку про допущення до негайного виконання ухваленого у справі рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення з відповідача в її користь середньомісячного заробітку за один місяць, що відповідає положенням ст. 235 КЗпП України та ст. 430 ЦПК України.
Доводи скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду та додаткового рішення суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З.Гжицького залишити без задоволення.
Рішення Личаківського районного суду міста Львова від 04 лютого 2025 року та додаткове рішення Личаківського районного суду міста Львова від 26 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 10 жовтня 2025 року
Головуючий: Н.П. Крайник
Судді: Я.А. Левик
М.М. Шандра