09 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №804/4094/16
адміністративне провадження № К/990/38596/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Желєзного І.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року у справі №804/4094/16 за позовом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, Першого заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі,
02 липня 2016 року Перший заступник військового прокурора Львівського гарнізону звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просив стягнути з ОСОБА_1 витрати, пов'язані з його утриманням у Національній академії сухопутних військ ім. Гетьмана Петра Сагайдачного, в сумі 66 468,03 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року, яка набрало законної сили 16 грудня 2016 року, адміністративний позов задоволено, а саме стягнуто з ОСОБА_1 на користь Національної академії сухопутних військ ім.Гетьмана Петра Сагайдачного витрати, пов'язані з його утриманням у зазначеному вищому навчальному закладі, у розмірі 66 468,03 грн (шістдесят шість тисяч чотириста шістдесят вісім гривень 03 коп.).
11 квітня 2025 року від позивача надійшла заява про видачу дублікату виконавчого листа, у якій просив:
- поновити строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання по справі №804/4094/16 за позовом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до гр. ОСОБА_1 про відшкодування витрат пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі на суму 66468,03 грн;
- видати дублікат виконавчого листа по справі №804/4094/16 за позовом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до гр. ОСОБА_1 про відшкодування витрат пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі на суму 66468,03 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року, відмовлено у задоволенні заяви представника Національної академії сухопутних військ ім. Гетьмана Петра Сагайдачного про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання в адміністративній справі №804/4094/16 за позовом Першого заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Національної академії сухопутних військ ім.Гетьмана Петра Сагайдачного до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі.
19 вересня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року у справі №804/4094/16. Заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій, передати справу на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Частиною другою статті 333 КАС України встановлено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Відмовляючи у задоволенні заяви позивача про видачу дублікату виконавчого листа, суди попередніх інстанцій зазначили таке.
Підпунктом 18.4 пункту 18 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Конституцією України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого документа, що видається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Водночас, на виконання пункту 5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Закон України «Про виконавче провадження» набрав чинності 05 жовтня 2016 року.
З урахуванням вимог вказаного вище законодавства, строк пред'явлення до виконання виконавчого листа у справі №804/4094/16, становить три місяці.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року, адміністративний позов задоволено, а саме стягнуто з ОСОБА_1 на користь Національної академії сухопутних військ ім. Гетьмана Петра Сагайдачного витрати, пов'язані з його утриманням у зазначеному вищому навчальному закладі, у розмірі 66 468,03 грн. (шістдесят шість тисяч чотириста шістдесят вісім гривень 03 коп.).
З урахуванням наведеного правового регулювання та фактичних обставин справи, строк пред'явлення до виконання виконавчого листа по справі №804/4094/16 закінчився.
При цьому, судами попередніх інстанцій враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22 липня 2020 року у справі № 826/1569/15, відповідно до якої основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого листа є: втрата виконавчого документа та звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання, та зазначили, що строк пред'явлення виконавчого документа сплив.
Також, суди попередніх інстанцій врахували правовий висновок, сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11, відповідно до якого, якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
Оскільки підпункт 18.4 пункту 18 розділу VII «Перехідні положення» КАС України є аналогічним до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України та підпункту 19.4 пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України, суди застосували цей правовий висновок до обставин цієї справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні заяви позивача про видачу дублікату виконавчого листа у справі №804/4094/16. Доводи, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків попередніх інстанцій щодо наявності підстав для відмови у задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого листа.
Щодо посилання Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, зокрема, на те, що справа має виняткове значення, то Суд враховує, що для кожної із сторін справа, в якій він є учасником має виняткове значення, оскільки спірні правовідносини, що склались, потребують судового втручання.
Разом з тим, скаржник повинен довести, що спірні правовідносини є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків.
Проте, зазначені доводи заявника не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги відповідача у цій справі в якусь особливу категорію спорів, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції.
Щодо посилання Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кас України, а саме на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного суду, а саме: у постановах від 19 квітня 2021 року у справі №2-1316/285/11, від 09 жовтня 2019 року у справі №2-6471/06, від 03 лютого 2021 року у справі №643/20898/13-ц, від 20 травня 2022 року у справі №1005/7133/2012, від 30 серпня 2022 року у справі №1005/7141/2012, то Суд зазначає таке.
Так, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Верховний Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права. Обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Перевіряючи доводи, наведені заявником у касаційній скарзі, Суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки відповідачем лише зазначено про постанови Верховного Суду, проте не зазначено конкретної норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами, не обґрунтовано подібність правовідносин у цій справі та у зазначених скаржником справах.
Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
При цьому, Суд зазначає, що формальне посилання скаржника на постанови Верховного Суду не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання заявника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження.
За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Керуючись статтею 248, 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року у справі №804/4094/16 за позовом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, Першого заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Судді М.В. Білак
І.В. Желєзний
Ж.М. Мельник-Томенко