09 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 160/240/25
адміністративне провадження № К/990/40405/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шишова О.О.,
суддів: Васильєвої І.А., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року справі № 160/240/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтермонтажбудсервіс» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтермонтажбудсервіс» звернулося до суду з позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року позов задоволено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
На виконання вимог ухвали суду Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було подано до суду апеляційної інстанції заяву про продовження процесуального строку.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про продовження процесуального строку на усунення недоліків апеляційної скарги; апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
16 липня 2025 року відповідач повторно звернувся до суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статей 295, 296 КАС України.
До суду надійшло клопотання про усунення недоліків, у якому скаржник просив поновити строк на апеляційне оскарження.
Обґрунтовуючи заяву, скаржник зазначив, що первинна апеляційна скарга була подана в установлений строк, однак повернута через несплату судового збору. Процесуальний строк було пропущено з огляду на неможливість своєчасної сплати судового збору у зв'язку з обмеженим фінансуванням відповідача.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що відповідач пропустив строк звернення до суду, передбачений статтею 295 КАС України, а наведені ним причини пропуску цього строку не є поважними.
Суд також зазначив, що підстави пропуску строку на оскарження судового рішення можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі наявності дійсно непереборних та об'єктивних перешкод чи істотних труднощів, які не залежали від волі особи та унеможливили звернення зі скаргою у встановлений процесуальний строк.
Крім того, відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які виникли у зв'язку з цим, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання процесуальних обов'язків, які є рівними для всіх учасників справи. Відповідач, що діє від імені держави як суб'єкт владних повноважень, не може і не повинен намагатися отримати вигоду з фінансових труднощів, що виникли, шляхом ухилення або зволікання у виконанні процесуальних обов'язків, зокрема щодо сплати судового збору.
Доводи скаржника щодо направлення повторної апеляційної скарги в межах строку, передбаченого частиною другою статті 299 КАС України, є безпідставними, оскільки зазначена норма встановлює граничний (присічний) строк на апеляційне оскарження судових рішень суб'єктами владних повноважень незалежно від поважності причин його пропуску. Водночас вона не виключає застосування загального строку апеляційного оскарження, передбаченого статтею 295 КАС України, який становить тридцять днів.
Посилаючись на запровадження воєнного стану в Україні, суд вказав, що сам факт введення воєнного стану не зупиняє перебігу процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із введенням воєнного стану, вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин, викладених у заяві/клопотанні. Сам по собі факт воєнного стану не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути лише обставини, що виникли внаслідок воєнного стану і реально унеможливили виконання процесуальних дій у визначений законом строк.
Суд також звернув увагу, що хоча воєнний стан ускладнив (а в окремих випадках - унеможливив) повноцінне функціонування органів державної влади, така обставина без належного обґрунтування через призму конкретної ситуації, а також без підтвердження допустимими доказами не може слугувати підставою для поновлення строку.
Під час оцінювання поважності причин пропуску строку з огляду на воєнний стан суд враховує, зокрема: територіальне розташування суду та порядок його функціонування; місце проживання/місцезнаходження скаржника; наявність бойових дій у відповідному регіоні або його безпосередній близькості; інтенсивність ракетних обстрілів у відповідний період; тривалість процесуального строку та час, що минув з моменту його завершення; об'єктивні перешкоди, що завадили реалізувати право у встановлений строк; поведінку особи (чи вживала вона розумних заходів для реалізації права вчасно або одразу після усунення перешкод); інші релевантні обставини.
Таким чином, сам факт запровадження воєнного стану не є автоматичною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень.
Не погодившись із ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу на подальший розгляд до цього ж суду.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, суд виходить з такого.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з вищенаведеним висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.
Статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п'ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.
За правилами частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 КАС України).
Крім того, згідно з частиною другою статті 299 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Тобто, особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Це стосується і заявників, які діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а тому кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі.
Відтак, органи влади (у тому числі й податкові), що діють як суб'єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов'язків.
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про визнання зазначених відповідачем підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційного оскарження неповажними.
Ураховуючи те, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року справі № 160/240/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтермонтажбудсервіс» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. О. Шишов
Судді І. А. Васильєва
М. М. Яковенко