08 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №990/459/25
адміністративне провадження № П/990/459/25
Верховний Суд у складі колегії суддів судді Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Блажівської Н.Є., суддів Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л., Шишова О.О., Яковенка М.М, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
6 жовтня 2025 року до Верховного Суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі також - Позивач, ОСОБА_1 ) до Вищої ради правосуддя (далі також- Відповідач, ВРП), в якому вона просить суд:
1) визнати протиправною та скасувати відмову Вищої ради правосуддя у відкритті дисциплінарного провадження за її скаргою;
2) зобов'язати ВРП прийняти дисциплінарну скаргу до розгляду та розглянути її по суті.
В обґрунтування позовних вимог наголосила, що ВРП протиправно відмовила у відкритті дисциплінарного провадження (вих №17898/0/9-25 від 8 вересня 2025 року), мотивуючи це тим, що при оформленні скарги порушено порядок її подання. Доводить, що скаргу подавала через адміністрацію слідчого ізолятора, як того вимагає законодавство, на підтвердження чого додає докази. Тому Позивач вважає, що ВРП безпідставно не розглянула її скаргу по суті.
Отже, фактично Позивач висловлює незгоду з ухвалою від 12 серпня 2025 року № 3000/0/18-25, якою Дисциплінарний інспектор ВРП дисциплінарну скаргу залишила без розгляду та повернула скаржнику.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, Суд виходить з наступного.
Так, з матеріалів позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 реалізувала своє право на звернення до Вищої ради правосуддя зі скаргою на дії судді Мостиського районного суду Львівської області Гіряк Світлани Іванівни, у спосіб, на її думку, що відповідав нормам чинного законодавства.
Дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя Волкова Анна Миколаївна, здійснивши попередню перевірку дисциплінарної скарги ОСОБА_1 стосовно судді Мостиського районного суду Львівської області Гіряк Світлани Іванівни, дійшла висновку, що не дотримано вимог законодавства щодо порядку надсилання скарги, оскільки дисциплінарна скарга подана не через адміністрацію установи виконання покарань.
Оскільки скарга ОСОБА_1 подана з порушенням порядку, визначеного законом, ухвалою від 12 серпня 2025 року № 3000/0/18-25 Дисциплінарний інспектор ВРП дисциплінарну скаргу залишила без розгляду та повернула скаржнику.
У резолютивній частині вказаної ухвали зазначено, що ухвала оскарженню не підлягає.
Ця ухвала надіслана Позивачу супровідним листом від 8 вересня 2025 року вих №17898/0/9-25.
У контексті означених обставин Суд звертає увагу на наступне правове регулювання.
Частиною 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
За правилами частини 2 статті 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктами 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
На підставі пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Рахункової палати, ВРП, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів ВРП, щодо питань обрання (призначення) на посади членів ВРП, звільнення їх з таких посад, оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів призначення суддів Конституційного Суду України у процесі конкурсного відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, а також Дорадчої групи експертів щодо оцінювання таких кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроєкту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності, зокрема, ВРП визначені статтею 266 КАС.
Відповідно до частини першої та другої статті 266 КАС України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо, зокрема, законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, ВРП, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (пункт 2); законності актів ВРП, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (пункт 3); законності рішень ВРП, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат (пункт 4).
Вирішуючи питання можливості судового оскарження ухвали Дисциплінарної палати «Про залишення без розгляду та повернення дисциплінарних скарг», Суд зазначає, що підстави та процедуру притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності визначають Закони України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі також - Закон про судоустрій) та Закон України «Про Вищу раду правосуддя» № 1798-VIII (далі також - Закон про ВРП).
Так, відповідно до частини другої статті 42 Закону про ВРП дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати ВРП.
Частиною третьою статті 42 цього Закону передбачено, що дисциплінарне провадження включає:
1) попередню перевірку дисциплінарної скарги, вивчення матеріалів для встановлення ознак вчинення суддею дисциплінарного проступку, ухвалення рішення про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги, відмову у відкритті дисциплінарної справи або відкриття дисциплінарної справи;
2) підготовку дисциплінарної справи до розгляду, розгляд дисциплінарної справи та ухвалення рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності;
3) розгляд скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до частини першої статті 43 Закону про ВРП Дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя, визначений автоматизованою системою розподілу справ для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя - доповідач)
1) вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону;
2) за наявності підстав, визначених пунктами 1, 4 і 5 частини першої статті 44 цього Закону, - залишає без розгляду та повертає дисциплінарну скаргу скаржнику;
3) за наявності підстав, визначених пунктами 2, 3 і 6 частини першої статті 44 цього Закону, - передає скаргу на розгляд Дисциплінарної палати для ухвалення рішення щодо залишення без розгляду та повернення її скаржнику або відкриття дисциплінарної справи;
4) за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги - протягом тридцяти днів з дня отримання такої скарги готує матеріали з пропозицією про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи. Цей строк може бути продовжений дисциплінарним інспектором, але у разі обґрунтованої потреби додаткової перевірки дисциплінарної скарги не більш як на п'ятнадцять днів.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 44 Закону про ВРП дисциплінарна скарга залишається без розгляду та повертається скаржнику, якщо дисциплінарна скарга подана з порушенням порядку, визначеного Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Водночас відповідно до частини четвертої вказаної статті рішення про повернення дисциплінарної скарги має бути вмотивованим та оскарженню не підлягає.
Вказана норма Закону про ВРП також знайшла своє відображення в абзаці 1 пункту 13.13 Глави 13 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17.
Зміст наведених правових норм дає можливість дійти висновку, що чинним законодавством не передбачено можливості оскаржити рішення Дисциплінарного інспектора ВРП (дисциплінарного органу в системі правосуддя) про залишення без розгляду та повернення скаржнику дисциплінарної скарги, зокрема, до суду.
Верховний Суд вже багаторазово в своїх рішеннях звертав увагу на те, на те, що у розумінні статей 51, 52 Закону про ВРП оскарженню до ВРП підлягає рішення її дисциплінарного органу, прийняте за результатами розгляду скарги на дії судді по суті.
Право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення. Скаржник має право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП за наявності дозволу Дисциплінарної палати на таке оскарження (частина перша статті 51 Закону про ВРП).
Відповідно до частини сьомої статті 266 КАС України на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати. Така скарга розглядається за правилами касаційного провадження, встановленими цим Кодексом.
З обставин цієї справи встановлено, що Позивач реалізувала своє право на захист шляхом звернення до ВРП, подавши дисциплінарну скаргу на дії судді, проте за наслідками її розгляду не було прийнято рішення по суті.
За наведеного вище правового регулювання вбачається, що Позивач, незважаючи на те, що має право подати скаргу на дії судді й ініціювати в такий спосіб дисциплінарне провадження, усе ж не є безпосереднім учасником правовідносин, які виникають у зв'язку з вирішенням питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Оцінювати дії судді під час виконання посадових обов'язків має право лише ВРП, рішення якої щодо притягнення чи відмови у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності створюють юридичні наслідки для такого судді, але не для особи-скаржника. Тому правом на оскарження дій / рішень ВРП, її органів, що здійснюють дисциплінарне провадження, наділені лише суб'єкти цього провадження в порядку, передбаченому законом. Громадяни, які не є суб'єктами дисциплінарного провадження щодо суддів, не мають права оскаржувати дії та рішення ВРП за результатами такого провадження.
Такий висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах викладений у постановах Великої Палати від 11 вересня 2025 року у справі №990/212/25, від 12 вересня 2019 року у справі № 9901/200/19, від 02 березня 2023 року у справі № 640/15229/21 та інших.
Водночас варто зауважити й те, що неможливість оскарження вказаного рішення ВРП не перешкоджає скаржнику повторно звернутися до ВРП зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді, яка відповідатиме вимогам до форми та змісту дисциплінарної скарги.
Отже, з наведеного правового регулювання слідує, що чинним законодавством не передбачено можливості оскаржити ухвали ВРП про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги ні до ВРП, ні до суду.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для відмови у відкритті провадження у цій справі щодо заявлених Позивачем вимог, які опосередковуються незгодою з ухвалою дисциплінарного інспектора ВРП про залишення дисциплінарної скарги без розгляду, що не може бути оскаржена в силу імперативних вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до частини шостої статті 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Із цього приводу колегія суддів враховує, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 вересня 2024 року в справі № 990/169/24, де міститься посилання й на інші її рішення, зазначила, що поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в контексті частини третьої статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Враховуючи, що розгляд цього спору з огляду на його предмет перебуває поза межами не лише юрисдикції адміністративних судів, а й взагалі не підлягає розгляду судами загальної юрисдикції, підстав для роз'яснення позивачеві, до суду якої юрисдикції належить його вирішення, немає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 170, 248, 266, 295 КАС України, суд,-
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Суддя-доповідач Н. Є. Блажівська
Судді О.В. Білоус
І.Л. Желтобрюх
О.О. Шишов
М.М. Яковенко