09 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/226/25 пров. № А/857/10793/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Гудима Л.Я., Матковської З.М.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року (головуюча суддя: Гаврилко С.Є., місце ухвалення - м. Ужгород) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,-
встановив:
ОСОБА_1 , 07.01.2025 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років за № 48 від 24.12.2024 - скасувати;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області з 18.07.2023 призначити пенсію за вислугу років ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 частини 1 пункту «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"» з підстав відсутності у позивача на дату звільнення зі служби необхідної календарної вислуги. Зазначає, що питання достатності вислуги років для призначення пенсії позивачу вже було предметом розгляду у справі № 260/48696/24. Позивач вказує, що на виконання рішення суду у справі № 260/48696/24 Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області наказом від 04 листопада 2024 року № 221 о/с зараховано позивачу до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за період з червня 1999 року по листопад 2007, з розрахунку один місяць за півтора місяці служби. Визначено, оголошеною вислугу років у календарному обчисленні - 25 років 00 місяців 19 днів. Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області листом від 17 грудня 2024 року за №27952-2023 направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області матеріали для призначення пенсії позивачу. Рішенням № 48 від 24 грудня 2024 року відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з відсутністю календарної вислуги років (23 календарних років) на момент звільнення зі служби. Окремо вказав, що позивач звільнений зі служби 08 липня 2016 року, а звернувся до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (як органу, через який подаються відповідні заяви) із заявою, в якій просив підготувати та направити до ГУ ПФУ в Закарпатській області документи для призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 частини 1 пункту «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», тому днем звернення позивача за призначенням пенсії є саме 18 липня 2024 року, і з урахуванням вимог статей 48 та 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» позивач має право на призначення пенсії з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією, тобто з 18 липня 2023 року. Відтак, просить зобов'язати відповідача призначити пенсію з дати першого звернення з 18 липня 2023 року.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за № 48 від 24 грудня 2024 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі статті 12 частини 1 пункту «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року, 17 грудня 2023 року.
У задоволенні позову у частині інших позовних вимог відмовлено.
Із цим рішенням суду першої інстанції не погодилося Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області та оскаржило в апеляційному порядку. Вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги покликається на те, що для отримання права на призначення пенсії за вислугою років на підставі статті 12 частини 1 пункту «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» обов'язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. Наявна у позивача вислуга років є недостатньою для призначення пенсії. Відповідач заперечує можливість зарахування до календарної вислуги стажу роботи у пільговому обчисленні. Зазначає, що приписи пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України № 393 в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції суперечили приписам статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відтак, застосуванню підлягали положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Позивач, 02.05.2025 подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив апеляційну скаргу відхилити.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року у справі № 260/4869/24, яке набрало законної сили 23 жовтня 2024 року, визнано протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Закарпатській області у внесенні змін до наказу № 107 о/с від 08 липня 2016 року в частині календарного стажу служби позивача в поліції, який дає право на пенсію за вислугою років, зарахувавши до такого пільговий стаж за період роботи у територіальних підрозділах Державної служби боротьби з економічною злочинністю УМВС України в Закарпатській області з 06.1999 по 11.2007 та зобов'язано Головне управління Національної поліції в Закарпатській області внести зміни до наказу №107 о/с від 08 липня 2016 року в частині визначення календарного стажу служби позивача в поліції, який дає право на пенсію за вислугою років, зарахувавши до такого пільговий стаж за період роботи у територіальних підрозділах Державної служби боротьби з економічною злочинністю УМВС України в Закарпатській області з 06.1999 по 11.2007, з розрахунку один місяць за півтора місяці служби. Також, вказаним рішенням зобов'язано Головне управління Національної поліції в Закарпатській області направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області документи, необхідні для призначення пенсії позивачу із зарахуванням періоду пільгової вислуги років, сформованої за період з 06.1999 по 11.2007 (а. с. 8-12).
На виконання вищевказаного рішення, Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області наказом від 04 листопада 2024 року № 221 о/с зараховано позивачу до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за період з 06.1999 по 11.2007, з розрахунку один місяць за півтора місяці служби. Визначено, оголошеною вислугу років у календарному обчисленні - 25 років 00 місяців 19 днів (а. с. 6).
Позивачем 19 листопада 2024 року було подано заяву про призначення пенсії до відповідача за вислугу років, через уповноважений орган - Головне управління Національної поліції в Закарпатській області (а. с. 14,15).
Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області листом від 17 грудня 2024 року за № 27952-2023 направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області матеріали для призначення пенсії позивачу (а. с. 13).
За результатами розгляду подання, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 48 від 24 грудня 2024 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, у зв'язку з відсутністю календарної вислуги років (23 календарних років) на момент звільнення зі служби (а.с. 16).
Таким чином, оскільки на дату звільнення позивач не мав 25 років календарної вислуги, відповідач відмовив йому у призначенні пенсії.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходи з того, що оскільки вислуга років позивача з урахуванням часу служби, який зараховано на пільгових умовах, становить 25 років 00 місяців 19 днів, а тому останній набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі статті 12 частини 1 пункту «а» Закону України № 2262-ХІІ.
Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки, позивачкою не оскаржується в апеляційному порядку судове рішення суду першої інстанції, а тому, предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 308 КАС України, є законність і обґрунтованість судового рішення суду у частині задоволення позову.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, визначає Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Статтею 1 Закону № 2262-XII встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Згідно з пунктом «б» частини першої статті 1-2 Закону № 2262-XII право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України та поліцейські.
Відповідно до статті 2 Закону № 2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Приписами пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-XII передбачено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних років і більше.
Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 17 Закону № 2262-XII, особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «з» статті 1--2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються, зокрема, служба в органах внутрішніх справ, поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Відповідно до статті 17-1 Закону № 2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону № 2262-XII встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі - Постанова № 393).
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України № 2262-XII затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за №135/13402 (далі - Порядок № 3-1).
Пунктом 1 Порядку № 3-1 передбачено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).
Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ Порядку № 3-1 до заяви про призначення пенсії за вислугу років, додаються такі документи: подання про призначення пенсії, підготовлене уповноваженим органом (структурним підрозділом) (додаток 7 до цього Порядку); витяги з наказів про звільнення та (або) виключення зі списків особового складу (за винятком осіб, окремі періоди проходження служби яких не підлягають розголошенню) або їх копії; розрахунок вислуги років для призначення пенсії / виписка з розрахунку вислуги років для призначення пенсії або їх копії (за винятком осіб, окремі періоди проходження служби яких не підлягають розголошенню); грошовий атестат та довідка про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (додаток 8 до цього Порядку); військово-медичні документи про стан здоров'я звільненої особи (за винятком осіб, які не проходили військово-лікарську комісію); документи про страховий стаж особи, які передбачені пп.2 п.2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) (далі - Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування") (для призначення пенсії згідно з пунктом "б" статті 12 Закону); документи, що підтверджують право на встановлення особі надбавок, підвищень та інших доплат (за наявності), які передбачені пунктом 4 цього розділу; заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримали громадянства Російської Федерації та не одержують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації). Орган, що призначає пенсію, додає одержаний на запит документ про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення Російської Федерації як одержувач пенсії.
Пунктом 11 Порядку № 3-1 Розділу І встановлено, що днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу, що призначає пенсії, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дати їх відправлення.
Згідно із пунктами 1, 2 та 3 Розділу ІІІ Порядку № 3-1 уповноважений орган (структурний підрозділ) у 10-денний строк з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і подання про призначення пенсії і направляє до органу, що призначає пенсії. Уповноважений орган (структурний підрозділ) надає допомогу особі в одержанні необхідних для призначення пенсії документів. У разі якщо підготовлено не всі необхідні документи для призначення пенсії, то подаються наявні, а документи, яких не вистачає, подаються додатково. Копії документів, необхідних для призначення пенсії, що подаються уповноваженим органом (структурним підрозділом) до органу, що призначає пенсію, мають бути завірені цим уповноваженим органом (структурним підрозділом) або органом, в якому особа проходила військову службу (службу), в установленому порядку.
Отже, уповноважений орган у 10-денний строк з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і подання про призначення пенсії і направляє до органу, що призначає пенсію, а у випадку, якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику (посадовій особі уповноваженого органу (структурного підрозділу)) роз'яснюється, які документи необхідно подати додатково.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що у спірних правовідносинах, уповноваженим органом, який оформляє всі необхідні документи і подання про призначення пенсії, є Головне управління Національної поліції в Закарпатській області, оскільки позивача наказом Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 08.07.2016 № 107/о/с звільнено зі служби в поліції.
Згідно цього наказу вислуга років в календарному обчисленні складає 20 років 10 місяців 26 днів.
Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області відмовляючи в призначенні пенсії позивачу у оскаржуваному рішенні № 48 від 24.12.2024 зазначило, що у позивача відсутня календарна вислуги років (23 календарних років) на момент звільнення зі служби, оскільки календарна вислуга років позивача складає 20 років 10 місяців 26 днів.
Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не враховано, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року у справі № 260/4869/24, яке набрало законної сили 23 жовтня 2024 року, визнано протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Закарпатській області у внесенні змін до наказу № 107 о/с від 08 липня 2016 року в частині календарного стажу служби позивача в поліції, який дає право на пенсію за вислугою років, зарахувавши до такого пільговий стаж за період роботи у територіальних підрозділах Державної служби боротьби з економічною злочинністю УМВС України в Закарпатській області з 06.1999 по 11.2007 та зобов'язано Головне управління Національної поліції в Закарпатській області внести зміни до наказу №107 о/с від 08 липня 2016 року в частині визначення календарного стажу служби позивача в поліції, який дає право на пенсію за вислугою років, зарахувавши до такого пільговий стаж за період роботи у територіальних підрозділах Державної служби боротьби з економічною злочинністю УМВС України в Закарпатській області з 06.1999 по 11.2007, з розрахунку один місяць за півтора місяці служби.
Також, вказаним рішенням зобов'язано Головне управління Національної поліції в Закарпатській області направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області документи, необхідні для призначення пенсії позивачу із зарахуванням періоду пільгової вислуги років, сформованої за період з 06.1999 по 11.2007 (а. с. 8-12).
На виконання цього рішення, Головне управління Національної поліції в Закарпатській області винесло наказ від 04 листопада 2024 року № 221 о/с, яким зараховано позивачу до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за період з 06.1999 по 11.2007, з розрахунку один місяць за півтора місяці служби. Визначено, оголошеною вислугу років у календарному обчисленні - 25 років 00 місяців 19 днів (а. с. 6).
У подальшому, Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області листом від 17 грудня 2024 року за № 27952-2023 направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області матеріали для призначення пенсії позивачу (а. с. 13).
За результатами розгляду подання, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 48 від 24 грудня 2024 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, у зв'язку з відсутністю календарної вислуги років (23 календарних років) на момент звільнення зі служби.
Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року у справі № 260/4869/24, яке набрало законної сили 23 жовтня 2024 року, та наказом Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 04 листопада 2024 року № 221 о/с, встановлено факт наявності календарної вислуги років позивача у розмірі 25 років 00 місяців 19 днів, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, а тому відповідач протиправно відмовив позивачу в призначенні пенсії за вислугою років згідно із статтею 12 частиною 1 пунктом «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Враховуючи вище наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років за № 48 від 24.12.2024 необхідно скасувати та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області з 18.07.2023 призначити пенсію за вислугу років ОСОБА_1 .
Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року у справі № 260/226/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді Л. Я. Гудим
З. М. Матковська