П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/40260/24
Суддя першої інстанції: Іванов Е.А.
Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м. Одеса
Повний текст судового рішення складений 28.03.2025
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Шевчук О.А., Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
03.12.2024 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Міністерства оборони України, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення від 20.09.2024 №26/д, прийняте у формі протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, в частині не призначення їй одноразової грошової допомоги, як цивільній дружині загиблого військовослужбовця, та повернення документів на доопрацювання; зобов'язання прийняти рішення про призначення та виплату їй одноразової грошової допомоги, передбаченої п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім ям під час дії воєнного стану», у зв'язку із загибеллю військовослужбовця, з яким вона проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка перебувала у сімейних відносинах з ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час захисту Батьківщини. Юридичний факт проживання однією сім'єю із загиблим військовослужбовцем підтверджено судовим рішенням від 23.01.2024 у справі №509/6862/23. Позивачка, вважаючи, що має право на отримання одноразової грошової допомоги (надалі - ОГД) у зв'язку із загибеллю ОСОБА_2 , як особа, що проживала з останнім однією сім'єю (цивільна дружина), на підставі ст.16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звернулась до відповідача з відповідною заявою. У жовтні 2024 ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив позивачку, що протокольним рішенням комісією МОУ з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 20.09.2024 №26/д, документи для призначення ОГД повернуто на доопрацювання. Вказане рішення мотивовано тим, що заявниця не відноситься до одного з подружжя, який має право на виплату ОГД згідно ст.16-1 Закону України №2011-ХІІ, оскільки відповідно до положень СК України підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя є шлюб, а проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них обов'язків подружжя. З урахуванням наведеного, комісія МОУ повернула документи на доопрацювання з метою підтвердження, що заявниця перебувала на утриманні загиблого. Позивачка вважає таке рішення протиправним, оскільки факт спільного проживання із загиблим встановлено судовим рішенням, а тому на неї розповсюджується дія положень ст.16-1 Закону України №2011-ХІІ.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.03.2025 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України №26/д від 20.09.2024, прийняте у формі протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині не призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 цивільній дружині військовослужбовця ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 23.10.2023 та листом кадрового центру ЗСУ від 22.07.2024 №321/КЦ/7738, та повернення її документів на доопрацювання; зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги як цивільній дружині військовослужбовця ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 23.10.2023, з урахуванням висновків суду; в іншій часині позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що правовідносини між позивачкою та відповідачем виникли після набрання чинності змін до ст.16-1 Закону України №2011-ХІІ, внесені Законом України №3515-IX від 09.12.2023, відповідно до якої право на ОГД має, зокрема жінка, з якою загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови, що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, а тому відповідач був зобов'язаний керуватися ними під час розгляду заяви позивачки та прийняття оскаржуваного рішення, що ним протиправно не було вчинено та застосовано законодавство яке не діяло на час виникнення спірних правовідносин. Враховуючи, що факт проживання позивачки та загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 встановлено судовим рішенням, суд першої інстанції дійшов висновку, що остання має право на отримання ОГД, як цивільна дружина загиблого. Разом з тим, з огляду на дискреційність повноважень відповідача, суд першої інстанції відмовив позивачці у задоволенні вимог щодо зобов'язання Міністерства оборони України прийняти рішення про призначення та виплату їй одноразової грошової допомоги та вважав, що належним способом захисту її порушених прав є зобов'язання Міністерство оборони України повторно розглянути заяву щодо призначення одноразової грошової допомоги, як цивільній дружині загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , з урахуванням висновків суду.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд першої інстанції, при вирішенні справи, помилково застосував до спірних правовідносини редакцію ст.16-1 Закону України №2011-ХІІ, яка була змінена в редакції Закону України №3515-IX від 09.12.2023 (розширено коло осіб, що мають право на отримання ОГД, у т.ч. жінка, з якою загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили). Апелянт наголошує, що відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затверджений постановою КМУ від 25.12.2013 №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть. Оскільки ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , застосуванню підлягає редакція ст.16-1 Закону України №2011-ХІІ, якою передбачено, що одноразова грошова допомога виплачується батькам, одному із подружжя, який не одружився в друге, дітям, які не досягли повноліття і утриманцям, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби. З урахуванням наведеного, враховуючи, що позивачка не відноситься до батьків, одного з подружжя або неповнолітньої дитини загиблого, документи повернуто на доопрацювання для підтвердження перебування позивачки на утриманні військовослужбовця, що загинув. Разом з тим, скаржник вважає, що встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі судового рішення, без реєстрації шлюбу, не є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя. Враховуючи, що право на отримання спірної допомоги має саме один із подружжя, тому факт спільного проживання позивачки із та ОСОБА_2 не свідчить про те, що остання має офіційний статус дружини.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) проходив військову службу у ЗСУ та згідно свідоцтва про смерть від 23.10.2023 серії НОМЕР_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . /а.с.23/
Відповідно до довідки від 23.10.2023 про причину смерті (до форми №106/о №3078/НЕ (видається для поховання) ОСОБА_2 загинув від вибухової травми. Ушкодження внаслідок військових дій, спричинені іншими видами вибухів та осколками. /а.с.21/
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 23.01.2024 у справі №509/6862/23 встановлено факт, що має юридичне значення - проживання однією сім'єю без шлюбу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з квітня 2017 по 21.10.2023. Вказане рішення суду набрало законної сили 23.02.2024. /а.с.18-19/
ОСОБА_1 звернулась із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою про виплату їй одноразової грошової допомоги у зв'язку з загибеллю цивільного чоловіка ОСОБА_2
15.10.2024 ІНФОРМАЦІЯ_3 листом №1277/2962 повідомив позивачку, що комісія МОУ з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразовою допомоги та компенсаційних сум на засіданні протокольно прийняла рішення від 20.09.2024 №26/д про повернення на доопрацювання документів з метою надання документів, які відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», підтверджують, що заявниця перебувала на утриманні загиблого, оскільки остання не відноситься до батьків, одного з подружжя або неповнолітньої дитини загиблого, які відповідно до ст.16-1 Закону України №2011-ХІІ мають право на отримання ОГД. /а.с.24/
Не погоджуючись з таким рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, вважаючи, що має право на отримання ОГД як особа, що спільно проживала однією сім'єю із загиблим військовослужбовцем, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (надалі - Закон України №2232-ХІІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 41 Закону №2232-ХІІ передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (надалі - Закон України №2011-ХІІ, в редакції чинній на момент загибелі військовослужбовця) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Частиною 1 ст.16 Закону України №2011-XII встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 Закону України №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Згідно ч.1 ст.16-1 Закону України №2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Частиною 3 ст.16-2 Закону України №2011-XII передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05год. 30хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. Указами Президента України протягом періоду з 24.02.2022 по цей час продовжувався строк дії воєнного стану в Україні.
Згідно з ч.ч.6, 8, 9 ст. 16-3 Закону України №2011-XIІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначається Порядком №975.
За приписами п.3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Згідно з пп.1 п.4 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Відповідно до п.5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста.
Згідно п.10 Порядку №975, члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи: заяву кожного повнолітнього члена сім'ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги; витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу); витяг з особової справи про склад сім'ї військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
До заяви додаються копії: документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства; свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста; свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого); свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові); документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім'ї, з даними про прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені); свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, копію сторінки паспорта з такою відміткою); рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста); рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім'ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні); постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.
У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому-шістнадцятому згаданого пункту, та копію відповідного рішення суду.
Аналіз правових норм Закону України №2011-ХІІ та Порядку №975 свідчать про те, що одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім'ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Отже, одноразова грошова допомога виплачується: 1) членам сім'ї військовослужбовця; 2) якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.01.2024 у справі №560/17953/21.
Коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця, визначене ст.16-1 Закону України №2011-XII (в редакції ст.16-1, чинній на дату смерті військовослужбовця), а саме: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).
Сторонами у даній справі не заперечується, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , причина смерті пов'язана із захистом Батьківщини.
Спірним питанням в даній справі є встановлення факту, чи належить позивачка до членів сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця, які відповідно до ст.16-1 Закону України №2011-XII мають право на отримання одноразової грошової допомоги.
Позиція відповідача обґрунтована тим, що встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі судового рішення у справі №509/6862/23, без реєстрації шлюбу, не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. З огляду на те, що право на отримання спірної допомоги має саме один із подружжя, факт спільного проживання позивачки із загиблим військовослужбовцем не свідчить про те, що остання має офіційний статус дружини. У зв'язку з цим, оспорюване рішення відповідача мотивовано відсутністю доказів на підтвердження факту перебування позивачки на утриманні загиблого військовослужбовця (не надано копії документів, виданих ПФУ, які підтверджують право на призначення пенсії в разі втрати годувальника або факт призначення пенсії за загиблого, судового рішення про встановлення факту перебування позивачки на утриманні загиблого відповідно до Закону №2011-XII, що дають право на отримання одноразової грошової допомоги).
Колегія суддів не погоджуються з такими доводами апелянта та вважає, що позивачка відноситься до кола осіб, які у відповідності до ст.16-1 Закону України №2011-ХІІ мають право на отримання ОГД у разі загибелі військовослужбовця під час проходження служби, як один із подружжя, виходячи з наступного.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2024 у справі №560/17953/21, застосовуючи положення ст.ст.1, 3 СК України, зазначила, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки та відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі №287/167/18-ц (провадження №14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №290/289/22-ц (провадження №61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судовому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 23.01.2024 у справі №509/6862/23 встановлено факт, що має юридичне значення - проживання однією сім'єю без шлюбу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з квітня 2017 по 21.10.2023. Вказане рішення суду набрало законної сили 23.02.2024. /а.с.18-19/
Таким чином, вказаним судовим рішенням підтверджується факт того, що ОСОБА_2 проживав однією сім'єю з позивачкою, був пов'язаний спільним побутом, мав взаємні права та обов'язки з нею, тобто вони фактично були подружжям, що дає право позивачці на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ч.1 ст.16-1 Закону України №2011-XII.
Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 06.04.2022 у справі №826/9171/16, від 05.02.2025 у справі №120/17960/23.
Крім того, колегія суддів враховує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» від 09.12.2023 №3515-IX ст.16-1 Закону України №2011-XII викладена у редакції, в якій відповідно до п.4 цієї статті визначено, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачка звернулась до відповідача із заявою про виплату їй одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю її чоловіка, як дружина загиблого військовослужбовця, однак підставою для повернення документів на доопрацювання відповідач визначає відсутність документів на підтвердження її знаходження на утриманні військовослужбовця.
Разом з тим, положення ч.1 ст.16-1 Закону України №2011-XII (у редакції на час загибелі військовослужбовця) передбачають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, зокрема і одного із подружжя, який не одружився вдруге та (у редакції на час звернення із заявою на отримання ОГД) - жінка, з якою загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.
На підставі наведеного, враховуючи, що судом цивільної юрисдикції у справі №509/6862/23 встановлено, що позивачка проживала з ОСОБА_2 до моменту його смерті однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, були пов'язані спільним побутом та мали взаємні права та обов'язки, колегія суддів дійшла висновку, що повернення Міністерством оборони України позивачці документів (серед яких зокрема було наявне рішення у справі №509/6862/23) на доопрацювання з метою надання документів, яким встановлено факт перебування на утриманні загиблого та посилання на відсутність факту реєстрації шлюбу, що обумовило повернення документів, поданих позивачкою для призначення одноразової грошової допомоги, є необґрунтованим, та відповідно протокольне рішення від 20.09.2024 №26/д є протиправним.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом порушених прав позивачки є зобов'язання Міністерства оборони України повторно розглянути її заяву про отримання ОГД, виходячи з наступного.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.2 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 №2073-IX дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.
Частиною 3 ст.6 цього ж Закону визначено, що здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов: 1) дискреційне повноваження передбачено законом; 2) дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом; 3) правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом; 4) вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків.
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи (далі - КМРЄ) № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень (concerning the exercise of discretionary powers by administrative authorities), прийнятими 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Здійснюючи судочинство, Європейський суд з прав людини неодноразово аналізував межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 17.12.2004 у справі «Педерсен і Баадсгаард проти Данії» («Pedersen and Baadsgaard v. Denmark», заява № 49017/99) зазначено, що, здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, відміняти замість нього рішення, яке визнається протиправним, приймати інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Водночас у рішенні ЄСПЛ від 02.06.2006 у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».
З огляду на зазначене, дискреційними є такі повноваження, у межах яких норма права допускає кілька варіантів поведінки суб'єкта владних повноважень у кожній конкретній ситуації та встановлених обставинах справи, кожна з яких буде правомірною.
Аналогічні висновки щодо тлумачення дискреційних повноважень суб'єкта управлінської діяльності викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 01.05.2023 у справі №540/913/21, від 16.05.2023 у справі №380/3195/22, від 23.06.2023 у справі №160/6214/21, від 20.06.2024 у справі №340/2259/23, від 08.07.2025 у справі №280/2822/23.
Таким чином, враховуючи, що позивачка має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з загибеллю військовослужбовця ОСОБА_2 , однак відповідачем не було здійснено повноцінну перевірку документів, що подані разом із відповідною заявою, їх достовірність та відповідність вимогам чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушених прав позивачки є зобов'язання Міністерства оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги як цивільній дружині військовослужбовця ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час захисту Батьківщини, з урахуванням висновків суду.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому у відповідності до ст.316 КАС України не вбачає підстав для його скасування.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Міністерство оборони України.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Суддя-доповідач А.В. Крусян
Судді О.А. Шевчук О.В. Яковлєв