П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/4800/25
Суддя першої інстанції: Бутенко А.В.
Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м. Одеса
Повний текст судового рішення складений 17.04.2025
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Шевчук О.А., Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 6 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
14.02.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до 6 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (у подальшому 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області - на підставі наказу ДСНС від 31.03.2025 «Про зміну найменувань і місць дислокації підпорядкованих підрозділів») про визнання протиправною бездіяльність щодо виплати їй індексації-різниці грошового забезпечення 4040,71грн. в місяць за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 06.12.2024 відповідно до абз.4, 6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; зобов'язання нарахувати і виплатити їй індексацію-різницю грошового забезпечення 4040,71грн. за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 06.12.2024 відповідно до абз.4, 6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у період проходження служби з 01.03.2018 по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 06.12.2024 відповідачем протиправно не нараховувалася та не виплачувалася позивачці індексація грошового забезпечення у відповідності до норм абзаців 3, 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» у розмірі 4040,71грн. щомісячно.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність 6 Державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС в Одеській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абз.4, 5, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; зобов'язано 6 Державний пожежно-рятувальний загін ГУ ДСНС в Одеській області здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, виходячи з фіксованої величини 4040,71грн. в загальній сумі 234361,18 грн., що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абз.4, 5, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; визнано протиправною бездіяльність 6 Державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС в Одеській області щодо виплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по 06.12.2024 включно відповідно до приписів абз.4, 6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; зобов'язано 6 Державний пожежно-рятувальний загін ГУ ДСНС в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 06.12.2024 включно відповідно до приписів абз.4, 6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням виплачених сум; в іншій частині позовних вимог відмолено.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що позивачка має право на отримання індексації грошового забезпечення з урахуванням положень абз.3, 4, 6 п.5 Порядку №1078 за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, оскільки розмір підвищення її доходу в березні 2018 є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018. При цьому, визначаючи індексацію-різницю у розмірі 4040,71грн., суд виходив з того, що розмір підвищення доходу позивачки в березні 2018 склав 422,44грн., а сума можливої індексації, що склалася у березні 2018 - 4463,15грн. Враховуючи, що спірний період становить 58 місяців, суд першої інстанції зазначив, що загальна сума індексації становить 234361,18грн. Стосовно позовних вимог за період 01.01.2024 по 06.12.2024, суд першої інстанції вказав на наявність у позивачки законного права на отримання індексації-різниці за період з 01.01.2024 по 06.12.2024.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на відсутність підстав для нарахування індексації-різниці за спірні періоди, оскільки порядок грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, на час виникнення спірних правовідносин, визначалось наказом МВС України від 23.04.2015 №475 «Про затвердження інструкції про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту» та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженою наказом МВС України від 20.07.2018 №623. У зв'язку з цим, на виконання вказаної інструкції, позивачці нараховувалась індексація грошового забезпечення в межах кошторисних призначень. Разом з тим, на думку апелянта, при вирішенні даної категорії спорів, пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірні відносини. Крім того, апелянт вважає, що позивачка пропустила трьохмісячний строк звернення до суду, визначений ст.233 КЗпП України, в частині позовних вимог, які охоплюються періодом з 19.07.2022.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходила службу в ГУ ДСНС України в Одеській області та відповідно до наказу Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області від 06.12.2024 № 970-НК/60 о/с звільнена із ДСНС України та знята з усіх видів забезпечення. /а.с.9/
24.12.2024 позивачка звернулася до відповідача із заявою, в якій просила, зокрема, нарахувати та виплатити їй за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 06.12.2024 індексацію-різницю грошового забезпечення відповідно до абз.4, 6 п.5 Порядку №1078. /а.с.7/
На вказану заяву, відповідач листом від 29.01.2025 повідомив, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у зазначений період здійснювалась відповідно до вимог чинного законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення заяви. /а.с.10-12/
Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, розрахованої відповідно до приписів абз.3, 4, 6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078, за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 06.12.2024 у фіксованій сумі 4040,71грн., позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011 XII (надалі - Закон №2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно ч.3 вищезазначеної статті грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом №1282-ХІІ.
Статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (надалі - Закон України №1282-ХІІ) визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до ст.2 Закону України №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Частинами 1-2 ст.5 Закону України №1282-ХІІ встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Крім того, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005 у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Отже, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (ч.6 ст.5 Закону України №1282-Х1І).
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, що визначено Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. (надалі Порядок №1078)
Відповідно до п.1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до п.4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Крім того, звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
Відповідно до п.5 Порядку №1078 (у редакції від 24.02.2016) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
В редакції від 24.11.2016, 24.10.2017 п. 5 Порядку №1078 є аналогічним.
В редакції 15.03.2018 п.5 викладено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Отже, аналізуючи вищезазначене, місяць у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), є базовим для проведення індексації.
Відповідно до змісту п.5 Порядку №1078, підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця.
Тож, базовий місяць для такої індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу).
Тому у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць.
Окрім того, відповідно до п.5 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації пов'язується з місяцем підвищенням тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець.
Отже, збільшення грошового забезпечення не за рахунок зростання тарифної ставки (окладу), а завдяки додатковим видам грошового забезпечення, не дає підстав вважати відповідний місяць базовим для подальшої індексації.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців (тарифних сіток), яка набрала чинності 01.01.2008, а отже січень 2008 є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення.
Зі вступом в дію постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нові схеми тарифних розрядів військовослужбовців, наступним підвищенням посадових окладів військовослужбовців було 01.03.2018.
Також, із системного аналізу абз.абз.3, 4, 5, 6 п.5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що ним врегульовано виплату індексації-різниці, право на яку виникає у особи в тому випадку, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
При цьому, нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Тому, враховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абз.абз.3, 4, 6 п.5 Порядку №1078, колегія суддів вважає, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
Між тим, з урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, якою встановлено нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила п.п.5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
В свою чергу, у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача, суб'єкту владних повноважень належало вирішити питання наявності у позивача права на отримання суми індексації-різниці.
Тому, з огляду на вимоги абз.4 п.5 Порядку № 1078, колегія суддів вважає, що позивачка у спірному періоді має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення її доходу в березні 2018 дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018.
В свою чергу, у випадку, коли відповідна умова наявна, розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №400/3826/21.
Так, згідно розрахунково-платіжної відомості на виплату грошового забезпечення з лютого по березень 2018, грошове забезпечення позивачки у лютому 2018 становить 7296,81грн., у березні 2018 - 7719,25грн. /а.с.14 з.б./
Отже, розмір підвищення доходу позивачки у березні 2018 склав 422,44грн. (7719,25грн. - 7296,81грн.).
З іншого боку, колегією суддів, враховуючи розмір прожиткового мінімуму у березні 2018 (1762грн.), величину приросту індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення у березні 2023, з моменту підвищення посадового окладу у січні 2008 року (253,3%), встановлено, що розмір можливої індексації в березні 2018 складає 4463,15грн. (1762грн. х 253,3%).
Таким чином, сума належної позивачці індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу і становить 4040,71грн. (4463,15грн. - 422,44грн.).
Отже, вирішуючи питання, чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації, колегія суддів дійшла висновку, що сума підвищення доходу позивачки в березні 2018 року становить 422,44грн., а сума можливої індексації в березні 2018 року - 4040,71грн., тобто розмір підвищення доходу є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, що є підставою для нарахування і виплати позивачці індексації-різниці з урахуванням абз.4, 5, 6 п.5 Порядку №1078 до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Разом з тим, доказів нарахування та виплати позивачці індексації грошового забезпечення у фіксованій величині 4040,71грн. щомісячно за спірні періоди (з 01.03.2018 по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 06.12.2024) відповідно до приписів абз.4, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 матеріали справи не містять, відповідачем таких доказів також не надано.
У свою чергу, за правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 10.10.2024 у справі №360/1086/23 для належного та ефективного захисту прав та інтересів позивача судам необхідно перевіряти обґрунтованість нарахованих позивачем сум індексації, розраховувати їх і, відповідно, у судовому рішенні указувати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов'язаний нарахувати й виплатити.
Отже, суд апеляційної інстанції при перегляді даного рішення вважає за необхідне обрахувати конкретну суму індексації.
Зокрема, виходячи із приведених вище розрахунків, сума індексації-різниці, що належить до виплати позивачці складає 4040,71грн. щомісячно.
У період з 01.03.2018 по 31.12.2022 кількість місяців становить 58, сума індексації до виплати складає 234361,18грн. (4040,71грн.х58м.).
У період з 01.01.2024 по 06.12.2024 - 11 місяців 6 дні, сума індексації до виплати становить 45229,91грн. (4040,71грн.х11м. + 782,1грн.(6 дні х(4040,71грн./31 к.д).
Тобто, загальна сума індексації-різниці, що належить до виплати позивачці за спірні періоди становить 279591,09грн., яка складається з 234361,18грн. (за період з 01.03.2018 по 31.12.2022) та 45229,91грн. (за період з 01.01.2024 по 06.12.2024).
Доводи апелянта щодо порушення позивачкою строку звернення до суду з позовом, визначений ст.233 КЗпП України, в частині позовних вимог з 19.07.2022 не знайшли свого підтвердження, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України (в редакції від 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених ч.2 цієї статті.
В ухвалі від 10.03.2025 суд першої інстанції відмовив відповідачу у заяві про залишення позовної заяви без розгляду, посилаючись на те, що про порушення своїх прав позивачка дізналась 29.01.2025, з позовом до суду звернулась у лютому 2025, що свідчить про дотримання строку на звернення з позовом до суду. /а.с.36-39/
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та не вбачає з боку позивачки порушень процесуального строку звернення до суду, визначених законодавством.
При вирішенні справи, суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо наявності у позивачки права на індексацію-різницю за спірні періоди, правильно визначив загальну суму індексації, що підлягає до виплати у період з 01.03.2018 по 31.12.2022. Однак, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині позовних вимог стосовно періоду з 01.01.2024 по 06.12.2024, у зв'язку з чим, на підставі ст.317 КАС України, судове рішення в цій частині підлягає скасуванню.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, -
Апеляційну скаргу 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області задовольнити частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року скасувати в частині зобов'язання 6 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 06 грудня 2024 року включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням виплачених сум.
Ухвалити у цій частині постанову, якою зобов'язати 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині в сумі 4040,71грн. в загальному розмірі 45229,91грн. за період з 01 січня 2024 року по 06 грудня 2024 року відповідно до норм абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Суддя-доповідач А.В. Крусян
Судді О.А. Шевчук О.В. Яковлєв