П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/8091/24
Головуючий в 1 інстанції: Мороз А.О.
Дата і місце ухвалення 18.02.2025р., м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Єщенка О.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень, -
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 143750003754 від 07.06.24 р. про відмову у призначенні пенсії;
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 7/4 від 27.06.24 р.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати позивачу до страхового стажу при призначенні пенсії за віком період роботи в акціонерній рибопромисловій компанії «Антарктика» з 01.07.00 р. до 04.04.05 р., за трудовою книжкою НОМЕР_1 від 16.07.85 р. та в колективно-пайовому сільгосппідприємстві ім. Горького з 26.06.05 р. до 13.10.10 р. за трудовою книжкою НОМЕР_2 від 26.06.05 р.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати позивачу до страхового стажу періоди роботи, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту 2-1 розділу X Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме: з 08.07.85 р. до 14.09.85 р. в Очаківському дослідному мідійно-устричному рибоконсервному комбінаті, з 15.06.86 р. до 16.10.86 р. в Управлінні «Севрибхолодфлот» м. Мурманськ, з 24.02.87 р. до 31.05.96 р. в Чорноморському рибопромисловому об'єднанні «Антарктика», з 01.06.96 р. до 04.04.05 р. в акціонерній рибопромисловій компанії «Антарктика»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 26.03.24 р.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 143750003754 від 07.05.24 р. про відмову у призначенні пенсії.
Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 7/4 від 27.06.24 р.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.05.24 р., зарахувавши до страхового стажу період роботи в акціонерній рибопромисловій компанії «Антарктика» з 01.07.00 р. до 04.04.05 р. за трудовою книжкою НОМЕР_1 від 16.07.85 р. та в колективно-пайовому сільгосппідприємстві ім. Горького з 26.06.05 р. до 13.10.10 р. за трудовою книжкою НОМЕР_2 від 26.06.05 р.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи за вислугу років періоди роботи з 08.07.85 р. до 14.09.85 р. в Очаківському дослідному мідійно-устричному рибоконсервному комбінаті, з 15.06.86 р. до 16.10.86 р. в Управлінні «Севрибхолодфлот» м. Мурманськ, з 24.02.87 р. до 31.05.96 р. в Чорноморському рибопромисловому об'єднанні «Антарктика», з 01.06.96 р. до 04.04.05 р. в акціонерній рибопромисловій компанії «Антарктика».
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області подали апеляційні скарги, в яких посилались на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин у справі, що призвело до неправильного вирішення справи.
У поданій апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області посилаючись на положення ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV, згідно якої страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, апелянт вказував на те, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 01.01.2004, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, на підставі документів, визначених Порядком № 637, зокрема, трудової книжки.
Апелянт вказав на те, що згідно з пунктом 3 Постанови № 794, починаючи з 1 липня 2002 року обчислення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» здійснюється із заробітку особи за період роботи після 1 липня 2000 року за даними системи персоніфікованого обліку. З урахуванням зазначених норм, апелянт посилається на те, що персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 є обов'язковим.
В свою чергу, як зазначив апелянт, за результатами розгляду наданих документів встановлено, що страховий стаж позивача становить 20 років 11 місяців 8 днів. Головним управлінням до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 01.07.2000 по 04.04.2005 згідно записів трудової книжки від 16.07.1985 НОМЕР_1 та з 26.06.2005 по 13.10.2010 згідно записів трудової книжки від 26.06.2005 НОМЕР_2 оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня інформація про трудові відносини в цей період.
Апелянт посилався на те, що в трудовій книжці позивача не містяться дані про повний робочий день, про пільговий характер робіт, не зазначаються відомості про прогули, простої, страйки, перебування у відпустках без збереження заробітної плати, тощо, відтак, зарахування періодів роботи до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років не може бути встановлено лише на підставі записів трудової книжки, а й підлягає підтвердженню уточнюючими довідками підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, Комісіями, що передбачено пунктом 20 Порядку № 637 та Порядком № 18-1.
Також апелянтом зазначено, що Головним управлінням до спеціального стажу позивача не зараховано періоди роботи з 24.02.1987 по 04.04.2005 згідно архівної довідки від 17.04.2024 №885-Т-11.1-21, оскільки у разі ліквідації підприємства підтвердження періодів роботи, які дають право на пенсію за вислугу років, здійснюється відповідно до Порядку № 18-1. Також апелянтом звернуто увагу на те, що рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №7/4 від 27.06.2024 не могло бути враховане Головним управлінням при прийнятті рішення про відмову у призначені пенсії, оскільки було прийняте пізніше.
З огляду на зазначене апелянт вважає, що Головним управлінням правомірно прийнято рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії в зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи.
Зважаючи на викладене апелянт просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 у справі № 400/8091/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області у поданій апеляційній скарзі посилалось на те, що 07.05.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області за принципом екстериторіальності прийнято рішення № 143750003754 про відмову в призначенні пенсії за віком на підставі статті 55 Закону № 1788 в зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи.
Апелянт посилався на те, що відповідно до пункту 21 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) особам, які на день набрання чинності Закону України від 03.11.2017 № 2148- VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі- Закон № 2148) мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788), пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом № 1788. Закон № 2148 набрав чинності з 11.10.2017. Відповідно до пункту 16 Прикінцевих положень Закону № 1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону № 1788 застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148 мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. З огляду на зазначене апелянт посилається на те, що до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років не зараховуються періоди роботи на відповідних посадах після 11.10.2017.
Апелянт вказував, що за результатами документів, доданих позивачем до заяви від 31.05.2024: - до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 01.07.2000 по 04.04.2005 згідно записів трудової книжки від 16.07.1985 НОМЕР_1 та з 26.06.2005 по 13.10.2010 згідно записів трудової книжки від 26.06.2005 НОМЕР_2 , оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня інформація про трудові відносини за цей період; - до спеціального стажу позивача не зараховано періоди роботи з 24.02.1987 по 04.04.2005 згідно з архівної довідки від 17.04.2024 № 885-Т-11.1-21.
Посилаючись на прийняття рішення від 27.06.2024 № 7/4, яким відмовлено в розгляді документів за періоди роботи з 08.07.1985 по 14.09.1985, з 15.06.1986 по 16.10.1986, з 01.06.1996 по 04.04.2005 в зв'язку з відсутністю даних про ліквідацію підприємств, апелянт посилався на те, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про покладання зобов'язання на Головне управління зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи за вислугу років періоди роботи з 08.07.1985 р. до 14.09.1985 р. в Очаківському дослідному мідійно-устричному рибоконсервному комбінаті, з 15.06.1986 р. до 16.10.1986 р. в Управлінні «Севрибхолодфлот» м. Мурманськ, з 24.02.1987 р. до 31.05.1996 р. в Чорноморському рибопромисловому об'єднанні «Антарктика», з 01.06.1996 р. до 04.04.2005 р. в акціонерній рибопромисловій компанії «Антарктика».
Зважаючи на зазначене апелянт просив скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 по справі №400/8091/24 та прийняти постанову про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 року позивачем у справі не оскаржувалось, а тому перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснюється судом апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційних скарг Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного:
Судом першої інстанції встановлено, що 31.05.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 07.06.2024 року за № 143750003754 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на підставі статті 55 Закону № 1788 в зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи.
Згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 07.06.2024 року, страховий стаж позивача, обчислений за періоди з 10.06.1979 року по 30.06.2000 року, з 06.06.2019 року по 27.08.2021 року, складає 20 років 11 місяців 8 днів.
До страхового стажу не враховано періоди роботи з 01.07.2000 по 04.04.2005 за даними трудової книжки НОМЕР_3 від 16.07.1985, з 26.06.2005 по 13.10.2010 за даними трудової книжки НОМЕР_2 від 26.06.2005, оскільки в системі персоніфікованого обліку відсутня інформація про наявність трудових відносин та сплату страхових внесків.
Крім того встановлено, що у червнi 2024 poку позивач звернувся до Koмiciї з питань пiдтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсiї Головного управлiння Пенсiйного фонду України в Миколаївськiй областi про пiдтвердження перiодiв роботи, що дають право на призначення пенсiї за віком на пiльгових умовах.
Рiшенням Koмiciї вiд 27.06.2024 року № 7/4 зараховано перiоди роботи з 24.02.1987 по 31.05.1996, без урахування періодів знаходження у резерві з 20.02.1987 - 15 днiв, з 13.09.1987 по 23.09.1987 з 23.11.1987 - 10 днiв, з 08.09.1988 по 12.09.1988, з 18.11.1989 по 25.12.1989, з 25.06.1990 по 19.11.1990, з 10.08.1991 - 3 дня, з 13.08.1991 - 5 днiв та вiдпусток без збереження заробiтноi плати з 09.09.1993 по 09.10.1993, з 11.10.1993 по 11.11.1993, з 12.11.1993 по 15.12.1993, з 01.02.1995 по 04.02.1995, до стажу роботи за вислугу poків вiдповідно до пунктy 2.1 роздiлу ХV "Прикiнцевi положення'' Закону України "Про загальнообов'язковедержавне пенсiйне страхування''.
В свою чергу Комісією відмовлено у розглядi документiв за перiоди роботи з 08.07.1985 року по 14.09.1985 року вОчаківському дослідному медійно-устричному рибконсервному комбінаті, з 15.06.1986 року по 16.10.1986 року в Управлінні «Севрибхолодфлот» м. Мурманськ, з 01.06.1996 року по 04.04.2005 року в Акціонерній рибпромисловій компанії «Антарктика», в зв'язку з вiдсутнiстю даних про лiквiдацiю пiдприємств.
Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 07.06.2024 року за № 143750003754 про відмову у призначенні пенсії за віком, позивач оскаржив його до суду першої інстанції.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , з огляду на наступне:
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).
Статтею 1 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до п. 21 Розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV, особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно п. «д». ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і внутріміського сполучення) - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.
Відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із п.п. 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
Зазначені норми права вказують на те, що першочергово страховий стаж встановлюється на основі трудової книжки і лише в разі її відсутності або відсутності записів у трудовій книжці трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів.
За обставин даної справи відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області не були розглянуті та зараховані до стажу позивача періоди роботи з 08.07.85 р. до 14.09.85 р., з 15.06.86 р. до 16.10.86 р., з 01.06.96 р. до 04.04.05 р. в зв'язку з відсутністю даних про ліквідацію підприємств.
Згідно записів трудової книжки позивач працював:
- з 08.07.1985 р. до 14.09.1985 р. обробником риби в Очаківському дослідному мідійно-устричному рибоконсервного комбінату на період виробничої практики;
- з 15.06.1986 р. до 16.10.1986 р. матросом Управління “Севрибхолодфлот» на період виробничої практики;
- з 24.02.1987 р. до 31.05.1996 р. матросом 1 класу, помічником майстра обробки СРТМ “Арнеб», майстром обробки риби на Чорноморському рибопромисловому об'єднанні “Антарктика» ;
- з 01.06.1996 р. до 04.04.2005 р. майстром обробки риби, слюсарем в акціонерній рибопромисловій компанії “Антарктика».
Таким чином, трудова книжка позивача містять всі необхідні відомості щодо призначення, переведення та звільнення позивача, що є підтвердженням трудової діяльності позивача.
Судом встановлено, що на підтвердження пільгового стажу позивач надав Комісії при ГУ ПФУ в Миколаївській області копії трудової книжки від 16.07.85 р. НОМЕР_1 та трудової книжки від 26.06.2005 р. НОМЕР_2 , архівну довідку відділу Очаківської міської ради від 11.07.24 р. № Т-114/07-01 про роботу в Очаківському дослідному мідійно-устричного рибоконсервного комбінату на період виробничої практики, архівну довідку Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради від 01.05.24 р. № 1033-Т-11.1-21 про роботу в Чорноморському виробничому об'єднані рибної промисловості “Антарктика» та від 17.04.21 р. № 885-Т-11.1-21.
Зазначені документи підтверджують факт роботи позивача в періоди з 08.07.85 р. до 14.09.85 р. в Очаківському дослідному мідійно-устричному рибоконсервному комбінаті, з 15.06.86 р. до 16.10.86 р. в Управлінні “Севрибхолодфлот» м. Мурманськ, з 24.02.87 р. до 31.05.96 р. в Чорноморському рибопромисловому об'єднанні “Антарктика», з 01.06.96 р. до 04.04.05 р. в акціонерній рибопромисловій компанії “Антарктика».
В свою чергу необхідність підтвердження періодів роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки, відповідних записів у ній або якщо в ній містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи. Однак наявності вказаних обставин у даній справі не встановлено.
Відповідачами у справі не наведено обставин, які унеможливлюють зарахування зазначеного періоду до пільгового стажу роботи позивача.
Крім того, колегія суддів враховує той факт, що підприємство, на якому працював позивач у спірному періоді, а саме - Управління “Севрибхолодфлот» м. Мурманськ - розташоване на території РФ, що як зазначає позивач, позбавляє його можливості отримати будь-які додаткові документи про період його роботи на вказаному підприємстві.
У цьому контексті, варто зазначити про те, що на час здійснення позивачем трудової діяльності у відповідний період діяла Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р., укладена в тому числі між Україною та російською федерацією, у відповідності до якої, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць Угоди здійснюється за нормами законодавства держави, на території якої вони проживають.
Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань «відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди».
Держави-учасниці вказаної Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Статтею 5 Угоди передбачено, що вона поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
Згідно з ч.2 ст.6 Угоди, для встановлення права на пенсію, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.
За приписами ч.2 ст.13 Угоди, пенсійні права громадян держав-учасників Угоди, що виникли у відповідності до положень даної Угоди, не втрачають своєї сили і в разі його виходу з цієї Угоди держави-учасника, на території якого вони проживають.
У контексті обставин даної справи системний та цільовий способи тлумачення вказаних норм дають судовій колегії підстави дійти висновку, що денонсація Угоди від 13.03.1992р. російською федерацією означає лише те, що Угода припинила породження зобов'язань російської федерації у майбутньому, проте жодним чином не впливає на права, зобов'язання або ж юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди.
На час набуття позивачем трудового стажу у спірний період вказана Угода була чинною для України, відтак підлягає застосуванню до даних правовідносин.
Висновки колегії суддів у даній справі узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28.01.2025р. у справі №620/3530/22.
Колегія суддів зазначає, що право особи на отримання пенсії, як складової частини права на соціальний захист, є її конституційним правом, що гарантується, в тому числі, міжнародними зобов'язаннями України. Набутий позивачем трудовий стаж не повинен піддаватися сумніву та позбавляти особу права на врахування отриманої заробітної плати, отриманої на території РФ, при розрахунку пенсії з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією РФ припинено співробітництво з країною-агресором.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 7/4 від 27.06.24 р. та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи за вислугу років вказані вище періоди роботи з 08.07.1985 р. до 14.09.1985 р. в Очаківському дослідному мідійно-устричному рибоконсервному комбінаті, з 15.06.1986 р. до 16.10.1986 р. в Управлінні “Севрибхолодфлот» м. Мурманськ, з 24.02.1987 р. до 31.05.1996 р. в Чорноморському рибопромисловому об'єднанні “Антарктика», з 01.06.1996 р. до 04.04.2005 р. в акціонерній рибопромисловій компанії “Антарктика».
Що стосується не зарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України у Черкаській області до страхового стажу позивача періодів його роботи з 01.07.2000 по 04.04.2005 та з 26.06.2005 по 13.10.2010, з огляду на відсутність в системі персоніфікованого обліку інформації про наявність трудових відносин та сплату страхових внесків, колегія суддів зазначає наступне:
Періоди роботи позивача з 01.07.2000 р. до 04.04.2005 р. в акціонерній рибопромисловій компанії “Антарктика» підтверджується даними трудової книжки НОМЕР_1 від 16.07.1985 р., а з 26.06.2005 р. до 13.10.2010 р. в колективно-пайовому сільгосппідприємстві ім. Горького - підтверджуються даними трудової книжки НОМЕР_2 від 26.06.2005 р.
Колегія суддів звертає увагу на те, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
При цьому, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника - роботодавця, оскільки він здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи - працівника.
Колегія суддів зазначає, що, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на пенсійне забезпечення.
Застрахована особа не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства за страховими внесками не може бути підставою для незарахування до страхового стажу такої особи періодів її роботи.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі № 688/947/17, від 30.09.2019 у справі № 414/736/17 та від 23.07.2019 у справі № 617/927/17.
За висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11.10.2023 р. у справі за № 340/1454/21 відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків не є підставою для позбавлення особи права на пенсію.
Крім цього, судова колегія зазначає, що за правовими висновками Верховного Суду, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо права позивача на зарахування до загального страхового стажу позивача періодів роботи з 01.07.2000 по 04.04.2005 та з 26.06.2005 по 13.10.2010, згідно трудової книжки НОМЕР_3 та трудової книжки НОМЕР_2 від 26.06.2005.
За таких обставин рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 143750003754 від 07.05.2024 р. про відмову у призначенні пенсії не може вважатись законним та обґрунтованим та підлягає скасуванню, із зобов'язанням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 31.05.2024 року.
Доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарг відповідачів та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 р. залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених ч. 5 ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Єщенко
Суддя: О.А. Шевчук