10 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 160/12396/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Сафронової С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційні скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Дніпровської міської рада на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 в адміністративній справі №160/12396/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Дніпровська міська рада, про визнання протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Дніпровська міська рада, в якій позивач просила суд:
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.04.2023 року № 235798/1-2412-0463 форми«Ф», яким визначено суму податкового зобов'язання ОСОБА_1 за кодом платежу 18010900 з орендної плати фізичних осіб за 2020 рік у сумі 10596,44 грн.;
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.04.2023 року 235795/1-2412-0463 форми «Ф», яким визначено суму податкового зобов'язання ОСОБА_1 за кодом платежу 18010900 з орендної плати фізичних осіб за 2020 рік у сумі 65715,51 грн.;
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.04.2023 року № 235803/1-2412-0463 форми «Ф», яким визначено суму податкового зобов'язання ОСОБА_1 за кодом платежу 18010900 з орендної плати фізичних осіб за 2020 рік у сумі 333,58 грн.;
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.04.2023 року № 235798/2-2412-0463 форми «Ф», яким визначено суму податкового зобов'язання ОСОБА_1 за кодом платежу 18010900 з орендної плати фізичних осіб за 2021 рік у сумі 12809,57 грн.;
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.04.2023 року №235795/2-2412-0463 форми «Ф», яким визначено суму податкового зобов'язання ОСОБА_1 за кодом платежу 18010900 з орендної плати фізичних осіб за 2021 рік у сумі 79440,66 грн.;
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.04.2023 року № 235803/2-2412-0463форми «Ф», яким визначено суму податкового зобов'язання ОСОБА_1 за кодом платежу 18010900 з орендної плати фізичних осіб за 2021 рік у сумі 403,25 грн.;
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.04.2023 року №235798/3-2412-0463 форми «Ф», яким визначено суму податкового зобов'язання ОСОБА_1 за кодом платежу 18010900 з орендної плати фізичних осіб за 2022 рік у сумі 13967,75 грн.;
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.04.2023 року №235795/3-2412-0463 форми «Ф», яким визначено суму податкового зобов'язання ОСОБА_1 за кодом платежу 18010900 з орендної плати фізичних осіб за 2022 рік у сумі 94342,16 грн.;
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.04.2023 року № 235803/3-2412-0463 форми «Ф», яким визначено суму податкового зобов'язання ОСОБА_1 за кодом платежу 18010900 з орендної плати фізичних осіб за 2022 рік у сумі 478,00 грн.;
- зобов'язати Головне управління Державної податкової служби України в Дніпропетровській області на особовому рахунку платника податків та інтегрованій картці платника по орендній платі відносно ОСОБА_1 видалити відомості про нарахування податкових зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями від 27.04.2023 року № 235798/1-2412-0463 форми «Ф», № 235795/1-2412-0463 форми «Ф», № 235803/1-2412-0463 форми «Ф»; № 235798/2-2412-0463 форми «Ф»; № 235795/2-2412-0463 форми «Ф»; № 235803/2-2412-0463 форми «Ф»; № 235798/3-2412-0463 форми «Ф»; № 235795/3-2412-0463 форми «Ф»; № 235803/3-2412-0463 форми «Ф».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 в адміністративній справі №160/12396/24 позов задоволено частково.
Не погодившись з рішенням суду, ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Дніпровською міською радою подано апеляційні скарги, в яких посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просять скасувати рішення суду, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог відмовити в повному обсязі.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено матеріалами справи, що між ОСОБА_1 та Дніпропетровською міською радою 30.12.2013 укладено договір оренди землі по вул. Набережна Перемоги, 106-А з кадастровим номером №1210100000:03:159:0102. За цим договором в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1090 га, площа частки, за яку справляється орендна плата становить 54,23% або 0,0591 га.
Відповідно до п.8 договору його укладено до тридцятого липня 2018 року. Після закінчення строку дії договору, орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його.
Також, між позивачем та Дніпропетровською міською радою 30.12.2013 укладено договір оренди землі по вул. Набережна Перемоги, 106-А з кадастровим номером №1210100000:03:159:0101. За цим договором в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0390 га, площа частки за яку справляється орендна плата становить 0,76% або 0,0003 га.
Відповідно до п.8 договору його укладено до тридцятого липня 2018 року. Після закінчення строку дії договору, орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його.
Також, між позивачем та Дніпропетровською міською радою 30.12.2013 укладено договір оренди землі по вул. Набережна Перемоги, 106-А з кадастровим номером №1210100000:03:159:0014. За цим договором в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0256 га, площа частки, за яку справляється орендна плата, становить 38,11% або 0,0098 га.
Відповідно до п.8 договору його укладено до тридцятого липня 2018 року. Після закінчення строку дії договору, орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його.
Після спливу строку дії зазначених договорів оренди, позивач не звертався до Дніпровської міської ради стосовно поновлення строку дії договорів оренди на той самий строк та на тих самих умовах.
22.01.2024 року Дніпровська міська рада листом №8/9-65 повідомила про те, що договори оренди землі від 30.12.2013, посвідчені приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сусловим М.Є. 30.12.2013 року (державна реєстрація від 30.12.2013 №№4122355; 4141120 та 4141832) на земельні ділянки за адресою по вул. Набережна Перемоги, 106-А (кадастрові номери 1210100000:03:159:0014; 1210100000:03:159:0101 та 1210100000:03:159:0102) мали свій строк дії до 30.07.2018 року. На даний час зазначені договори оренди землі вважаються припиненими та складання актів приймання-передачі не передбачено.
Також, судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області були прийняті податкові повідомлення-рішення:
- від 27.04.2023 року № 235798/1-2412-0463 форми «Ф», яким визначено суму податкового зобов'язання ОСОБА_1 за кодом платежу 18010900 з орендної плати фізичних осіб за 2020 рік у сумі 10596,44 грн.;
- від 27.04.2023 року 235795/1-2412-0463 форми «Ф», яким визначено суму податкового зобов'язання ОСОБА_1 за кодом платежу 18010900 з орендної плати фізичних осіб за 2020 рік у сумі 65715,51 грн.;
- від 27.04.2023 року № 235803/1-2412-0463 форми «Ф», яким визначено суму податкового зобов'язання ОСОБА_1 за кодом платежу 18010900 з орендної плати фізичних осіб за 2020 рік у сумі 333,58 грн.;
- від 27.04.2023 року № 235798/2-2412-0463 форми «Ф», яким визначено суму податкового зобов'язання ОСОБА_1 за кодом платежу 18010900 з орендної плати фізичних осіб за 2021 рік у сумі 12809,57 грн.;
- від 27.04.2023 року №235795/2-2412-0463форми«Ф», яким визначено суму податкового зобов'язання ОСОБА_1 за кодом платежу 18010900 з орендної плати фізичних осіб за 2021 рік у сумі 79440,66 грн.;
- від 27.04.2023 року № 235803/2-2412-0463форми «Ф», яким визначено суму податкового зобов'язання ОСОБА_1 за кодом платежу 18010900 з орендної плати фізичних осіб за 2021 рік у сумі 403,25 грн.;
- від 27.04.2023 року №235798/3-2412-0463 форми «Ф»,яким визначено суму податкового зобов'язання ОСОБА_1 за кодом платежу 18010900 з орендної плати фізичних осіб за 2022 рік у сумі 13967,75 грн.;
- від 27.04.2023 року №235795/3-2412-0463форми«Ф»,яким визначено суму податкового зобов'язання ОСОБА_1 за кодом платежу 18010900 з орендної плати фізичних осіб за 2022 рік у сумі 94342,16 грн.;
- від 27.04.2023 року № 235803/3-2412-0463 форми «Ф», яким визначено суму податкового зобов'язання ОСОБА_1 за кодом платежу 18010900 з орендної плати фізичних осіб за 2022 рік у сумі 478,00 грн.
Позивач вважає, що вищевказані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, що і стало підставою для звернення із цим адміністративним позовом до суду.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
У розумінні підпункту 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.
Згідно з підпунктом 270.1.2 пункту 270.1 статті 270 ПК України об'єктом оподаткування орендною платою є земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.
Відповідно до пункту 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 288.4 статті 288 ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
За приписами пункту 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку:
для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;
для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.
За змістом підпункту 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів визначені статтями 285-287 Податкового кодексу України.
Абзацом першим пункту 286.5 статті 286 ПК України визначено, що нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.
Згідно з підпунктом 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 ПК України базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.
Відповідно до пункту 289.1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Статтею 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.
Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі» №161-XIV від 06 жовтня 1998 року (далі - Закон №161-XIV).
Статтею 14 Закону №161-XIV встановлено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Власник земельної ділянки може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору оренди землі та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону №161-XIV строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.
За положеннями статті 31 Закону №161-XIV договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що оскільки закінчився строк дії договорів оренди, на який його було укладено між Дніпровською міською радою та позивачем, такі договори оренди вважаються припиненими.
Відповідно, позивач не є платником орендної плати у розумінні підпункту 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України.
Більш того, припинення договорів оренди земельних ділянок дає підстави вважати, що земельні ділянки з кадастровими номерами 1210100000:03:159:0014; 1210100000:03:159:0101 та 1210100000:03:159:0102 не є об'єктами оподаткування орендною платою у розумінні підпункту 270.1.2 пункту 270.1 статті 270 ПК України.
Крім того, припинення договорів оренди вказує на відсутність підстави, визначеної пунктом 288.1 статті 288 ПК України, для нарахування орендної плати за земельну ділянку.
Враховуючи, що позивач не є платником орендної плати, земельні ділянки не є об'єктами оподаткування орендною платою на підставі договорів оренди, які є припиненими, а також відсутність підстави для нарахування орендної плати чинного договору оренди земельної ділянки, суд доходить до висновку про відсутність у позивача обов'язку з внесення орендної плати у 2020-2022 роках та, відповідно, про протиправність визначення позивачу податкового зобов'язання з орендної плати за 2020-2022 роки податковими повідомленнями-рішеннями від 27.04.2023 року № 235798/1-2412-0463 форми «Ф», № 235795/1-2412-0463 форми «Ф», № 235803/1-2412-0463 форми «Ф»; № 235798/2-2412-0463 форми «Ф»; № 235795/2-2412-0463 форми «Ф»; № 235803/2-2412-0463 форми «Ф»; № 235798/3-2412-0463 форми «Ф»; № 235795/3-2412-0463 форми «Ф»; № 235803/3-2412-0463 форми «Ф».
Доводи апелянтів про неврахування судом першої інстанції того факту, що позивачем після припинення договорів оренди не повернуто земельні ділянки власнику на підставі відповідного акту суд визнає необґрунтованими та такими, що не вказують на те, що позивач має обов'язок зі сплати саме орендної плати.
Так, наслідки припинення або розірвання договору оренди землі передбачені статтею 34 Закону №161-XIV, відповідно до якої у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.
Тобто у разі не повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар має обов'язок відшкодувати завдані збитки.
Разом з тим, приведеною нормою закону не встановлено обов'язку зі сплати орендної плати після припинення дії договору оренди.
Той факт, що за відомостями Державного земельного кадастру земельні ділянки до теперішнього часу рахуються за позивачем як землекористувачем, не свідчить про використання позивачем земельних ділянок на підставі договір оренди, строк дії яких закінчився.
Аргумент апелянтів, що до цього часу позивач використовує ці земельні ділянки, адже на них розташовані об'єкти оподаткування, які позивачем використовуються у господарській діяльності, що підтверджено повідомленнями форми №20-ОПП, суд відхиляє, позаяк жодною правовою нормою не встановлено обов'язку із внесення саме орендної плати після припинення договору оренди.
Згідно з пунктом 287.6 пункту 287 ПК України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.
За положеннями пункту 287.8 статті 287 ПК України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Тобто власники нерухомого майна сплачують податок за земельні ділянки, на яких розташовані відповідні будівлі, а не орендну плату.
Оскільки спірними податковими повідомленнями-рішення позивачу визначено податкове зобов'язання з орендної плати, а не з податку за земельні ділянки, факт використання позивачем об'єктів нерухомого майна не вказує на наявність у позивача обов'язку зі сплати позивачем орендної плати з урахуванням факту припинення договорів оренди земельних ділянок.
В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржене, тому судом не надається висновкам суду першої інстанції, за якими суд першої інстанції відмовив у задоволенні частини позовних вимог.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення.
Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Дніпровської міської рада на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 в адміністративній справі №160/12396/24,- залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 в адміністративній справі №160/12396/24,- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків, встановлених цим пунктом.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Сафронова