Провадження № 11-сс/803/1786/25 Справа № 203/5783/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
07 жовтня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого, судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
представника скаржника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника скаржника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 03 вересня 2025 року про відмову у задоволенні скарги на постанову слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_8 від 05 серпня 2025 року про закриття кримінального провадження № 42020040000000106, відомості про яке внесено до ЄРДР 18.02.2020 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 03 вересня 2025 року скаргу ОСОБА_7 , яка діє в інтересах заявника ОСОБА_9 , на постанову слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_8 від 05 серпня 2025 року про закриття кримінального провадження № 42020040000000106, відомості про яке внесено до ЄРДР 18.02.2020 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України - залишено без задоволення.
Обґрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя вказав, що відсутні підстави для скасування рішення про закриття кримінального провадження, оскільки факт застосування до ОСОБА_9 заходів фізичного чи психологічного впливу з боку працівників поліції не знайшов підтвердження та спростовується добутими у межах досудового розслідування доказами. Водночас надання пояснень ОСОБА_9 може бути тактикою захисту від кримінального обвинувачення, а оскаржене рішення не може бути скасоване лише з формальних міркувань, внаслідок використання процесуальних прав і статусу потерпілого всупереч його призначенню у демократичному суспільстві, без належної добросовісності, з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
В апеляційній скарзі представник скаржника просить ухвалу слідчого судді скасувати, постанову третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, від 5 серпня 2025 року про закриття кримінального провадження № 42020040000000106, внесеного до ЄРДР 18 лютого 2020 року, - скасувати і скерувати справу для подальшого розслідування.
Винести окрему ухвалу відносно слідчих ДБР щодо неякісного розслідування справи і порушення розумних строків під час вчинення процесуальних дій.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що суд першої інстанції не надав належну оцінку фактичним обставинам і аргументам щодо допущених працівниками поліції порушень, проігнорував факт очевидного порушення прав ОСОБА_9 .
Зазначає, що показання ОСОБА_9 по цій справі було отримано тільки 01 лютого 2024 року, тобто через 4 роки без 6 днів після подій, які є предметом розслідування, що свідчить про неналежне розслідування, у тому числі ДБР, направлене на знищення доказів, які підтверджують факт побиття останнього. Матір потерпілого ОСОБА_10 також було допитано через чотири роки з моменту початку досудового розслідування.
Вказує, що показання у межах судового розгляду справи протягом 2020-2022 року за обвинуваченням ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 187, ч. 6 ст. 152 КК України були надані ним під впливом працівників поліції, а саме до нього було застосоване фізичне насильство під час знаходження у відділі поліції, примусового вилучення особистих речей під виглядом огляду добровільно виданих речей та під час впізнання потерпілою.
Також вказує, що 07 лютого 2020 року під час обрання запобіжного заходу ОСОБА_9 в межах кримінального провадження № 12020040640000377 слідчим суддею було зобов'язано прокурора провести судово-медичне обстеження останнього у зв'язку з наявністю у нього видимих травм та скарг на поганий стан здоров'я, натомість медичне дослідження стану здоров'я останнього було проведене тільки 14 лютого 2020 року, тобто через 7 днів після констатування тілесних ушкоджень слідчим суддею. Вважає, що такі дії були вчинені стороною обвинувачення з метою приховування обсягу тілесних ушкоджень, спричинених ОСОБА_9 у Шевченківському відділі поліції посадовими особами, причетними до розслідування справи щодо зґвалтування.
Захисник стверджує, що завдані ОСОБА_9 тілесні ушкодження приховуються органами досудового розслідування та під час розслідування не в повному обсязі були встановлені усі обставини побиття, не опитані всі слідчі відділу поліції, які приймали участь при розслідуванні кримінального провадження, а між показаннями опитаних співробітників поліції наявні розбіжності.
Зазначає, що слідчим суддею не дотримано вимог законодавства та безпідставно зроблено висновки щодо правомірності закриття кримінального провадження без належної перевірки обставин, які викладені у протоколі допиту ОСОБА_9 .
Крім того вказує, що в основу постанови про закриття провадження покладені експертні висновки, які є сумнівними, оскільки не узгоджуються із відомостями щодо виявлених у ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, наданими ІТТ та закладом швидкої медичної допомоги.
Зазначає, що вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у кримінальному провадженні № 12020040640000377 було встановлено обставини неодноразового порушення слідчими прав ОСОБА_9 , на що слідчий ДБР не звернув уваги.
На переконання апелянта, для повного та належного досудового розслідування у кримінальному провадженні належить:
- надати оцінку діям прокурора ОСОБА_11 в частині несвоєчасного виконання вказівки суду про необхідність судово-медичного обстеження ОСОБА_9 ;
- призначити комплексну судово-медичну експертизу з метою встановлення ступеню тяжкості та механізму отримання ОСОБА_9 тілесних ушкоджень 07 лютого 2020 року з урахуванням документів, складених під час виклику останньому швидкої медичної допомоги вночі 07 лютого 2020 року до ІТТ та змісту слідчого експерименту за участю ОСОБА_9 ;
- додатково допитати слідчого ОСОБА_12 та оперуповноваженого ОСОБА_13 , в разі наявності розбіжностей у їх показаннях провести одночасний допит останніх;
- внести до ЄРДР відомості про вчинення відносно ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 146 КК України;
- допитати слідчого ОСОБА_14 з метою перевірки тверджень ОСОБА_9 про застосування до нього сили під час одягання.
Заслухавши суддю-доповідача; представника скаржника - адвоката ОСОБА_7 , яка наполягала на задоволенні апеляційної скарги з викладених у ній підстав; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КПК України слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (справа «Ассенов та інші проти Болгарії»). Вони повинні вживати всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, inter alia, показань очевидців та експертних висновків (рішення у справах «Танрікулу проти Туреччини» та «Ґюль проти Туреччини»).
У відповідності до ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається, зокрема в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Згідно з вимогами ч. 4 ч. 6 ст. 284 КПК України, про закриття кримінального провадження слідчий, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом. Копія постанови про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, прокурору.
Закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Подальше розслідування, після закриття кримінального провадження, є неможливим до того часу, коли постанова про закриття кримінального провадження не буде скасована в установленому КПК порядку.
Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором, показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
З матеріалів скарги та досліджених колегією суддів матеріалів кримінального провадження вбачається, що у провадженні органів досудового розслідування перебувало кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42020040000000106 від 18 лютого 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
За фабулою цього правопорушення, працівники правоохоронного органу, перевищуючи службові повноваження, вчинили неправомірні дії до ОСОБА_9 , що виразилося у застосуванні фізичної сили та спричиненні тілесних ушкоджень останньому (КП № 42020040000000106 т. 1 а.с. 1).
Підставою для внесення відомостей до ЄРДР стала заява ОСОБА_10 , матері ОСОБА_9 , про те, що працівники поліції о 18:30 годин 06 лютого 2020 року викрали останнього на ж/м Тополя у м. Дніпрі, посадили до автомобіля та вивезли до лісу, де роздягли та протягом тривалого часу били, вимагаючи зізнання у вчиненні злочину, після чого об 11:00 годин 07 лютого 2020 року привезли до будівлі Бабушкінського РВВС та викинули з автомобіля (КП № 42020040000000106 т. 1 а.с. 10, 11).
Також у матеріалах кримінального провадження наявна заява самого ОСОБА_9 , що містила аналогічні відомості (КП № 42020040000000106 т. 1 а.с. 14).
Первісно досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснювалося слідчими ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві.
Постановою слідчого від 30 квітня 2022 року кримінальне провадження № 42020040000000106 було закрите у зв'язку із відсутністю у діях посадових осіб складу кримінального правопорушення (КП № 42020040000000106 т. 1 а.с. 118-129).
Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 22 вересня 2020 року вказану постанову слідчого було скасовано, зазначено про неповноту проведеного досудового розслідування, а саме про те, що ОСОБА_9 не було допитано у статусі потерпілого, із повідомленням про відповідні права та обов'язки; не допитано як свідка заявницю ОСОБА_10 ; висновок судово-медичного експерта № 5С/е долучено до справи, втім будь-якої оцінки йому не надано; у задоволенні клопотання про витребування інформації від оператора мобільного зв'язку не було відмовлено, втім відповідну слідчу дію не проведено (КП № 42020040000000106 т. 1 а.с. 134, 135).
Зазначені недоліки усунуто не було, орган досудового розслідування обмежився допитом як свідків співробітників поліції ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які надали показання про відомі їм обставини виявлення ОСОБА_9 07 лютого 2020 року біля будівлі Шевченківського ВП (КП № 42020040000000106 т. 1 а.с. 141-151).
Постановою слідчого від 20 жовтня 2020 року кримінальне провадження № 42020040000000106 було повторно закрите у зв'язку із відсутністю у діях посадових осіб складу кримінального правопорушення (КП № 42020040000000106т. 1 а.с. 152-163).
Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 січня 2023 року вказану постанову слідчого було скасовано, зазначено про неповноту проведеного досудового розслідування, а саме про те, що слідчим не було проведено жодної із слідчих дій, необхідність яких була встановлена вищезазначеною ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 22 вересня 2020 року (КП № 42020040000000106 т. 1 а.с. 169).
У подальшому слідчий Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, не провівши жодної із вказаних слідчих дій та обмежившись долученням до справи копій вироку Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2022 року щодо ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 187, ч. 6 ст. 152 КК України та ухвали Дніпропетровського апеляційного суду від 04 січня 2023 року, виніс постанову про зміну попередньої правової кваліфікації від 01 лютого 2023 року, в якій зазначив, що доводи ОСОБА_9 щодо заподіяння йому тілесних ушкоджень працівниками поліції не знайшли підтвердження, а відтак ознак вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, не вбачається. Разом із тим припускається можливість вчинення таких дій іншими не встановленими особами, у зв'язку із чим існує вірогідність вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України (КП № 42020040000000106 т. 1 а.с. 206-215).
У подальшому підслідність вказаного кримінального провадження було визначено за ВП № 7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, дізнавач якого, не провівши жодних слідчих дій, виніс постанову про закриття кримінального провадження від 05 травня 2023 року (КП № 42020040000000106 т. 1 а.с. 222-232).
Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2023 року вказану постанову дізнавача було скасовано, зазначено про її невмотивованість та неповноту проведеного досудового розслідування (КП № 42020040000000106 т. 1 а.с. 234-236).
Після продовження досудового розслідування адвокат ОСОБА_7 , що є представником потерпілого ОСОБА_9 , звернулася до дізнавача із клопотанням про проведення слідчих дій, а саме:
- допиту ОСОБА_9 у статусі потерпілого;
- призначення судово-медичної експертизи для встановлення тяжкості, характеру, способу і строків отримання ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, з урахуванням додатково отриманих документів;
- допиту ОСОБА_10 як свідка;
- додаткового допиту слідчого ОСОБА_17 та оперуповноваженого ОСОБА_18 щодо обставин вилучення речей в ОСОБА_9 , у разі істотних відмінностей у їх показаннях провести одночасний допит;
- отримання тимчасового доступу до речей та документів з метою отримання від оператора мобільного зв'язку “Київстар» відомостей про місцезнаходження терміналу мобільного зв'язку НОМЕР_1 , належного ОСОБА_9 , у період з 13:00 годин 06 лютого до 12:00 годин 07 лютого 2020 року, із прив'язкою до базових станцій (КП № 42020040000000106 т. 1 а.с. 244-246).
Постановою дізнавача від 01 лютого 2024 року клопотання адвоката ОСОБА_7 було задоволене частково, без зазначення того, в якій саме частині (КП № 42020040000000106 т. 1 а.с. 261-263). У подальшому ОСОБА_9 було допитано як потерпілого (КП № 42020040000000106 т. 2 а.с. 9-14), ОСОБА_10 - як свідка (КП № 42020040000000106 т. 2 а.с. 15-19).
05 лютого 2024 року адвокат ОСОБА_7 звернулася до дізнавача із додатковим клопотанням про проведення слідчих дій, в якому просила провести слідчий експеримент за участю ОСОБА_9 для встановлення механізму спричинення йому тілесних ушкоджень; призначити судово-медичну експертизу для встановлення тяжкості, характеру, способу і строків отримання ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, з урахуванням додатково отриманих документів; додатково допитати слідчого ОСОБА_17 та оперуповноваженого ОСОБА_18 щодо обставин вилучення речей в ОСОБА_9 , у разі істотних відмінностей у їх показаннях провести одночасний допит, внести до ЄРДР відомості про скоєння щодо ОСОБА_9 злочину, передбаченого ст. 146 КК України (КП № 42020040000000106 т. 2 а.с. 20-21).
Постановою від 08 лютого 2024 року у задоволенні вказаного клопотання було відмовлено, при цьому дізнавач зазначив, що слідчого ОСОБА_12 та оперуповноваженого ОСОБА_13 раніше було допитано як свідків; у справі наявний висновок СМЕ за № 5С/е щодо встановлення тяжкості, характеру та строків заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_9 ; питання про внесення до ЄРДР відомостей за ст. 146 КК України не віднесене до компетенції дізнавача і з цього приводу адвокату належить звернутися із заявою про вчинення кримінального правопорушення до компетентного органу (КП № 42020040000000106 т. 2 а.с. 23-24).
Постановою від 12 лютого 2024 року кримінальне провадження № 42020040000000106 було закрите, при цьому дізнавач зазначив, що ОСОБА_9 не описує механізм спричинення йому тілесних ушкоджень, а його показання суперечать показанням свідків; ОСОБА_10 знає про події лише зі слів ОСОБА_9 ; згідно висновку експерта № 5С/е тілесні ушкодження ОСОБА_9 могли бути заподіяні і раніше часу, на який він вказує; відеозаписи з камер спостереження Шевченківського ВП не збереглися; свідків та очевидців вчинення кримінального правопорушення встановити не вдалося; ОСОБА_10 та ОСОБА_9 із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 КК України, яке є справою приватного обвинувачення, не зверталися (КП № 42020040000000106 т. 2 а.с. 25-32).
Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2024 року скаргу адвоката ОСОБА_7 на вищезазначену постанову дізнавача від 12 лютого 2024 року було залишено без задоволення. Зазначено, що доводи скарги зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями слідчого ТУ ДБР у м. Полтава під час здійснення ним досудового розслідування кримінального провадження № 42020040000000106 від 18.02.2020 за ч. 2 ст. 365 КК України. Оскільки правова кваліфікація діяння змінена, то сектором дізнання ВП № 7 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області не може розслідуватись кримінальне провадження відносно службових осіб - працівників правоохоронного органу, тому їх виключено з доказування, та не встановлено осіб, які б могли спричинити ОСОБА_9 тілесні ушкодження (КП № 42020040000000106 т. 2 а.с. 38-39).
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 травня 2024 року задоволено апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , скасовано ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2024 року та постанову дізнавача ВП № 7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області від 12 лютого 2024 року про закриття кримінального провадження № 4202004000000010 (КП № 42020040000000106 т. 2 а.с. 41-44).
Постановою прокурора від 02 серпня 2024 року було змінено правову кваліфікацію у кримінальному провадженні № 42020040000000106 від 18.02.2020 року з ч. 1 ст. 125 КК України на ч. 2 ст. 365 КК України (КП № 42020040000000106 т. 2 а.с. 45-46).
Постановою прокурора від 02 серпня 2024 року визначено підслідність кримінального провадження за Третім СВ з дислокацією у м. Дніпрі ТУ ДБР, розташованого у м. Полтава (КП № 42020040000000106 т. 2 а.с. 47-55).
Постановою від 03 лютого 2025 року кримінальне провадження № 42020040000000106 було закрите у зв'язку із тим, що в ході досудового розслідування не встановлено доказів, які б свідчили про вчинення працівниками поліції перевищення влади або службових повноважень, тобто об'єктивних даних які б свідчили про вчинення ними кримінального правопорушення. В діях службових осіб відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України (КП № 42020040000000106 т. 2 а.с. 74-84).
Постановою прокурора від 13 лютого 2025 року скасовано постанову про закриття кримінального провадження від 03 лютого 2025 року у зв'язку із невиконанням вказівок керівника органу досудового розслідування, а саме: не було додатково допитано слідчого ОСОБА_12 та оперуповноваженого ОСОБА_19 щодо обставин вилучення речей у ОСОБА_9 ; не проведено слідчий експеримент з потерпілим ОСОБА_9 щодо встановлення механізму нанесення останньому тілесних ушкоджень; не призначено додаткову судово-медичну експертизу, з метою встановлення тяжкості, характеру та способу і строків отримання ОСОБА_9 тілесних ушкоджень; не витребувано відомості від мобільного оператора “Київстар» щодо місцезнаходження терміналу мобільного зв'язку НОМЕР_1 , який належав ОСОБА_9 у період з 13 год. 00 хвл. 06.02.2020 до 12 год.00хвл. 07.02.2020 (КП № 42020040000000106 а.с. 87-88).
На виконання зазначених вказівок прокурора слідчим у межах досудового розслідування:
-надано запит до мобільного оператора “Київстар» та отримано відповідь від 11.03.2025 року, згідно із якою в інформаційних системах компанії відсутні дані про послуги, надані абонентам в період часу з 06.02.2020 року по 07.02.2020 року (КП № 42020040000000106 т. 2 а.с. 95-96);
-11 березня 2025 року додатково допитано свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , згідно свідчень яких, останні будь-якого насильства щодо ОСОБА_9 не застосовували і про такі події їм не відомо (КП № 42020040000000106 т. 2 а.с. 97-99, 100-102);
-15 липня 2025 року проведено слідчий експеримент за участю потерпілого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_7 (КП № 42020040000000106 т. 2 а.с. 140-152);
-постановою від 29 липня 2025 року призначено додаткову судово-медичну експертизу потерпілого ОСОБА_9 та отримано висновок експерта № 16С/е від 04 серпня 2025 року, згідно із яким локалізація та характер виявленого у ОСОБА_9 тілесного ушкодження, механізм його спричинення, встановлений при проведенні судово-медичної експертизи, суперечить механізму, локалізації та характеру на які вказує останній в ході проведення слідчого експерименту за його участю. Термін спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 становить біля 7-9 діб до моменту огляду, тобто вони могли бути і до 07.02.2020 року. Виявлені у потерпілого тілесні ушкодження у вигляді: синців та саден, не відображають на собі характеризуючі особливості та розміри травмуючого предмету, яким були нанесені, можливо лише вказати, що вони спричинені від механічної дії тупого твердого предмету (предметів), частина і при ударі об такий (такі), що діяв (діяли) в область тулуба і кінцівок, тобто і при падінні з висоти власного зросту, але вказати які саме не можливо у зв'язку з відсутністю судово-медичних експертних даних (КП № 42020040000000106 т. 2 а.с. 154-155, 158-167).
Постановою слідчого від 05 серпня 2025 року кримінальне провадження № 42020040000000106 було закрите у зв'язку із відсутністю у діях посадових осіб складу кримінального правопорушення (КП № 42020040000000106 т. 2 а.с. 164-175).
Оскарженою ухвалою слідчого судді від 03 вересня 2025 року скаргу адвоката ОСОБА_7 на вищезазначену постанову слідчого від 05 серпня 2025 року було залишено без задоволення.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зважає на те, що відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Слідчий суддя при розгляді скарги адвоката ОСОБА_7 дотримався вказаних вимог закону та прийшов до вірного висновку про законність та обгрунтованість оскарженого рішення слідчого з огляду на те, що в рамках даного кримінального провадження органом досудового розслідування було вчинено необхідні процесуальні дії для встановлення фактичних обставин провадження, виконано надані судами та прокурором вказівки, а також вжито передбачені законом заходи щодо збирання та оцінки доказів відповідно до вимог ст. 94 КПК України з точки зору належності, допустимості, достовірності, а в сукупності з іншими доказами - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, виходячи із положень ст. 2 КПК України, та прийнято ґрунтовне рішення про законність та обгрунтованість закриття слідчим кримінального провадження.
Колегія суддів погоджується із правильністю рішення слідчого судді зважаючи на те, що у даному кримінальному провадженні було виконано всі вказівки судів та прокурора, а також перевірено всі обставини та виконано слідчі дії, на необхідність яких вказувала адвокат ОСОБА_7 у своїх клопотаннях, втім при цьому не було добуто доказів, які достовірно вказували б на вчинення посадовими особами правоохоронних органів кримінальних правопорушень.
Так, у справі було допитано ОСОБА_9 у статусі потерпілого; проведено судово-медичну експертизу для встановлення тяжкості, характеру, способу і строків отримання ОСОБА_9 тілесних ушкоджень; допитано ОСОБА_10 як свідка; неодноразово допитано свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_20 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 ; додатково допитано ОСОБА_9 у статусі потерпілого та ОСОБА_10 - як свідка; проведено додаткову судово-медичну експертизу, з метою встановлення тяжкості, характеру та способу і строків отримання ОСОБА_9 тілесних ушкоджень з урахуванням додатково отриманих відомостей; витребувано інформацію від мобільного оператора “Київстар» щодо місцезнаходження терміналу мобільного зв'язку НОМЕР_1 , який належав ОСОБА_9 , у період з 13 год. 00 хвл. 06.02.2020 до 12 год.00хвл. 07.02.2020, втім не було добуто відомостей, які у своїй сукупності підтверджували б факт спричинення співробітниками правоохоронних органів тілесних ушкоджень ОСОБА_9 .
У межах досудового розслідування було встановлено, що вказаний факт випливає лише з особистих пояснень останнього та не підтверджується іншими даними. Належить додатково зазначити, що до оцінки показань ОСОБА_9 , які не підтверджуються іншими об'єктивними доказами, належить ставитись з обережністю з огляду на те, що наведені ним обставини можуть вплинути на оцінку доказів в іншому кримінальному провадженні, у межах якого ОСОБА_9 обвинувачується у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 6 ст. 152 КК України, а відтак його показання можуть мати на меті уникнення відповідальності.
Як вбачається з матеріалів справи та апеляційної скарги, подія злочину, на продовженні досудового розслідування якого наполягає апелянт, полягає у тому, що працівники поліції о 18:30 годин 06 лютого 2020 року викрали ОСОБА_9 на ж/м Тополя у м. Дніпрі, посадили до автомобіля та вивезли до лісу, де роздягли та протягом тривалого часу били, вимагаючи зізнання у вчиненні злочину, після чого об 11:00 годин 07 лютого 2020 року привезли до будівлі Шевченківського ВП та викинули з автомобіля. У подальшому до ОСОБА_9 було застосоване насильство при проведенні із ним слідчих дій.
Належить зазначити, що з приводу подій, які згідно із поясненнями ОСОБА_9 мали місце до виявлення його працівниками поліції 07 лютого 2020 року поблизу будівлі Шевченківського ВП, у межах досудового розслідування не було добуто будь-яких доказів того, що вони дійсно мали місце, а показання самого ОСОБА_9 у цій частині є неінформативними, оскільки не містять відомостей про місця вчинення відповідних дій, конкретних осіб, які їх вчиняли, транспортний засіб, який ними використовувався тощо.
У зв'язку із цим, а також приймаючи до уваги, що показання ОСОБА_9 у цій частині були предметом перевірки у межах досудового розслідування, колегія суддів вважає такими, що не обгрунтовують апеляційні вимоги, доводи апелянта про необхідність окремого внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 146 КК України.
Що стосується посилання ОСОБА_9 на вчинення щодо нього працівниками поліції неправомірних дій під час його наступного перебування у приміщенні Шевченківського ВП, то воно не знайшло підтвердження у показаннях допитаних свідків, а механізм заподіяння тілесних ушкоджень, викладений ОСОБА_9 у межах проведеного із ним слідчого експерименту, спростовується висновком експерта № 16С/е від 04 серпня 2025 року, згідно із яким локалізація та характер виявленого у ОСОБА_9 тілесного ушкодження, механізм його спричинення, встановлений при проведенні судово-медичної експертизи, суперечить механізму, локалізації та характеру на які вказує останній в ході проведення слідчого експерименту за його участю. Термін спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 становить біля 7-9 діб до моменту огляду, тобто вони могли бути заподіяні і до 07.02.2020 року. Інші докази обставин, на які вказує ОСОБА_9 , у межах досудового розслідування добуті не були.
Посилання апелянта на неповноту проведеного досудового розслідування колегія суддів оцінює критично, оскільки були проведені всі слідчі дії, на необхідність яких вказували суди та прокурор, а також сама адвокат ОСОБА_7 у своїх клопотаннях.
Апеляційні доводи у цій частині зводяться до висловлення представником власних упереджених оцінок та припущень щодо встановлених у межах досудового розслідування обставин; незгоди із результатами проведених слідчих дій, у тому числі із достовірністю показань свідків, та вимоги повторно виконати відповідні слідчі дії, зокрема повторно допитати вже допитаних у межах досудового розслідування свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ; посилання на прогалини, які на цьому етапі досудового розслідування за збігом часу вже не можуть бути усунуті шляхом проведення будь-яких додаткових слідчих (розшукових) дій, зокрема на відсутність записів з камер спостереження з будівлі Шевченківського ВП, журналу відвідувань Шевченківського ВП, інформації оператора мобільного зв'язку про місцезнаходження мобільного терміналу ОСОБА_9 06 та 07 лютого 2020 року, проведення огляду ОСОБА_9 лише 14 лютого 2020 року та його допиту як потерпілого лише у лютому 2024 року.
Належить додатково зазначити, що журнал судового засідання від 07 лютого 2020 року (КП № 42020040000000106 т. 1 а.с. 28-31)не містить відомостей, які вказували б на наявність у ОСОБА_9 конкретних тілесних ушкоджень, а за його змістом рішення слідчого судді про судово-медичне обстеження останнього було прийняте в порядку ч. 6 ст. 206 КПК України, з огляду на сам факт повідомлення останнього про застосування до нього насильства.
Натомість відомості про тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_9 при прийманні до ІТТ та під час надання медичної допомоги лікарями ШМД (КП № 42020040000000106 т. 1 а.с. 32, 36), не повністю узгоджуються між собою, а також викладені в узагальненому вигляді та не містять докладного опису таких ушкоджень (розміру, розташування, забарвлення, ступеню загоєння тощо), необхідного для їх експертного дослідження. Крім того, вони узгоджуються із тими тілесними ушкодженнями, які були виявлені у ОСОБА_9 14 лютого 2020 року та були предметом судово-медичних досліджень (КП № 42020040000000106 т. 1 а.с. 99-106, т. 2 а.с. 158-163), що спростовує неповноту досудового розслідування у цій частині.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що апелянт, вважаючи, що на ранніх етапах досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, а також у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020040640000377, було допущено несумлінність, не позбавлена можливості вимагати притягнення відповідних осіб до встановленої законом відповідальності. Разом із тим, ці обставини не вказують на можливість отримання на даний час будь-яких додаткових відомостей, що мають значення для справи, або на невірну оцінку слідчим та слідчим суддею тих доказів, що фактично були добуті, а відтак вони не обгрунтовують апеляційні вимоги.
Посилання апелянта на обставини, викладені у вироку Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2022 року у кримінальному провадженні № 12020040640000377, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказаний вирок не набрав законної сили, а висловлені у ньому оцінки у розумінні кримінального процесуального закону не утворюють преюдиції.
З наведеного вбачається, що рамках даного кримінального провадження органом досудового розслідування було вчинено необхідний обсяг процесуальних дій для встановлення фактичних обставин провадження, крім того слідчим було вжито всіх передбачених законом заходів по збиранню та оцінці доказів відповідно до вимог ст. 94 КПК України із точки зору належності, допустимості, достовірності, а в сукупності з іншими доказами - із точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, виходячи із положень ст. 2 КПК України та прийнято ґрунтовне рішення про необхідність закриття кримінального провадження.
За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника скаржника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 03 вересня 2025 року про відмову у задоволенні скарги на постанову слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_8 від 05 серпня 2025 року про закриття кримінального провадження № 42020040000000106, відомості про яке внесено до ЄРДР 18.02.2020 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4