Справа № 761/5378/25
Провадження № 2/761/5181/2025
10 вересня 2025 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді: Савицького О.А.,
при секретарі: Тихій П.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: виконуючий обов'язки директора Державного підприємства «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» ОСОБА_2, про визнання неправомірним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі,
04.02.2025 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» про визнання неправомірним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ № 106-к від 27.12.2024 р. про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника директора ДП «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин»;
- поновити ОСОБА_1 на роботі в ДП «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» на рівнозначній посаді;
- стягнути з ДП «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» на користь ОСОБА_1 судові витрати.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 17.11.2011 р. він перебував у трудових відносинах з відповідачем та займав посаду заступника директора з технологічних питань ДП «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин». Наказом № 106-к від 27.12.2024 р. позивача було звільнено із займаної посади на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (скорочення штату працівників). Посилаючись на те, що відповідачем при його звільненні були порушені положення законодавства про працю, позивач своє звільнення вважає незаконним, а тому звернувся до суду з даним позовом з метою захисту своїх порушених прав.
Ухвалою від 24.02.2025 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання, а також залучено до участі у справі виконуючого обов'язки директора ДП «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» ОСОБА_2 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
07.05.2025 р. на адресу суду надійшла заява представника позивача про зміну предмета позову, у якій викладено вимоги в остаточній редакції, а саме:
- визнати протиправним та скасувати наказ № 106-к від 27.12.2024 р. про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника директора ДП «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин»;
- поновити ОСОБА_1 на роботі в ДП «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» на рівнозначній посаді;
- стягнути з ДП «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.01.2025 р. по дату ухвалення рішення;
- стягнути з ДП «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» на користь ОСОБА_1 судові витрати.
Ухвалою від 17.06.2025 р. задоволено клопотання представника позивача, прийнято до розгляду заяву про зміну предмета позову, а також встановлено сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив та пояснень щодо позову і відзиву.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі з підстав викладених в позові та інших поданих ним заявах по суті справи.
Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, просив суд відмовити у їх задоволенні з підстав викладених в поданих ним заявах по суті справи.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що з 17.11.2011 р. відповідач перебував у трудових відносинах з відповідачем та займав посаду заступника директора з технологічних питань ДП «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин».
З 01.07.2022 р. посаду перейменовано на «перший заступник директора».
Частиною 3 статті 64 ГК України (чинного на момент прийняття оспорюваного наказу про звільнення) передбачено, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Відповідно до підпункту 7.5.5 пункту 7.5 Розділу 7 Статуту ДП «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин», затвердженого наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (надалі - Держпродспоживслужба) від 22.04.2024 р. № 227, директор затверджує структуру та штатний розпис підприємства.
Отже, право на визначення чисельності і штату працівників належить виключно підприємству.
Наказом Держпродспоживслужби від 17.10.2024 р. № 732 «Про передачу державного майна» передано безоплатно з балансу державного підприємства «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» на баланс Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області державне майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (база відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), що розміщене на земельній ділянці площею 0,5146 га, кадастровий номер 5123781300:04:001:0672, за переліком згідно з додатком.
У зв'язку із змінами в організації виробництва і праці на підприємстві, пов'язаними із виконанням наказу Держпродспоживслужби від 17.10.2024 р. № 732 «Про передачу державного майна», директором підприємства видано наказ від 08.11.2024 р. № 183 «Про скорочення штату працівників та затвердження нової Організаційної структури ДП «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» (далі - наказ № 183).
Згідно з наказом № 183 затверджено нову організаційну структуру підприємства зі скороченням 9 штатних працівників, а саме: першого заступника директора, провідного бухгалтера відділу бухгалтерського обліку Головного офісу, начальника Відокремленого підрозділу «База відпочинку «Ромашка», службовця на складі Відокремленого підрозділу «База відпочинку «Ромашка», каштеляна Відокремленого підрозділу «База відпочинку «Ромашка» та 4 (чотири) посади охоронників Відокремленого підрозділу «База відпочинку «Ромашка», який був введений в дію з січня 2025 року.
З вказаним наказом позивач був ознайомлений 12.11.2024р., про що свідчить його особистий підпис на копії наказу.
При цьому судом досліджено посадову інструкцію першого заступника директора ДП «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин», затверджену директором підприємства 27.08.2024р., відповідно до п.1.5 якої до основних посадових обов'язків першого заступника директора належали координація та контроль роботи відокремленого підрозділу «База відпочинку «Ромашка».
Виходячи з положень посадової інструкції суд приходить до висновку щодо взаємної узгодженості затвердження нової організаційної структури ДП «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» згідно з наказом № 183 в частині скорочення посади першого заступника директора із виконанням наказу Держпродспоживслужби від 17.10.2024 р. № 732 «Про передачу державного майна», оскільки до посадових обов'язків першого заступника директора до скорочення посади належали координація та контроль роботи відокремленого підрозділу «База відпочинку «Ромашка», який був ліквідований у зв'язку з передачею майна вказаного відокремленого підрозділу з балансу підприємства на баланс Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області.
У зв'язку зі зміною організаційної структури підприємства та враховуючи пункт 2 наказу №183 на підприємстві видано наказ від 11.11.2024 р. № 185 «Про затвердження штатних розписів ДП «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» (далі - наказ № 185).
Пунктом 1 наказу № 185 передбачено затвердити та ввести в дію з 20.01.2025 р. штатні розписи підприємства, згідно з додатками №№ 1, 2, 3.
Як вбачається з додатків до наказу № 185 вищезазначені посади, зокрема посаду першого заступника директора виключено із затвердженого нового штатного розпису Головного офісу підприємства.
Отже, доводи позивача про фактичне непроведення підприємством скорочення штату працівників на 9 штатних одиниць, під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження.
Також судом досліджено та встановлено обставини справи щодо дотримання підприємством порядку вивільнення працівників, передбаченого ст. 49-2 КЗпП України, при звільненні позивача ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно з частиною 2 статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Частиною 1 статті 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
Відповідно до частини 3 статті 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві.
У зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (скорочення штату працівників) та враховуючи приписи статті 49-2 КЗпП України ОСОБА_1 12.11.2024 р. було попереджено про скорочення посади першого заступника директора, яку він обіймав, про що свідчить його особистий підпис на відповідному попередженні про можливе вивільнення.
Одночасно з попередженням ОСОБА_1 були запропоновані всі наявні на підприємстві вакантні посади.
З попередженням із запропонованими вакантними посадами ОСОБА_1 був ознайомлений 12.11.2024 р., про що свідчить його особистий підпис. Разом з тим, згоди стосовно запропонованих йому вакансій для подальшого працевлаштування позивач не надав.
Крім того, ОСОБА_1 з дати попередження про скорочення (12.11.2024р.) по дату його фактичного звільнення (02.01.2025р.) додатково пропонувалися вакантні посади, що підтверджується:
- листом від 13.11.2024 р. № 2038/є02 «Про пропозицію на зайняття посади» додатково запропоновано посаду фахівця І категорії Черкаської філії. Від запропонованої посади ОСОБА_1 19.11.2024 р. відмовився;
- листом від 25.11.2024 р. № 2137/є02 «Про пропозицію на зайняття посади» додатково запропоновано посаду фахівця Черкаської філії. Від запропонованої посади ОСОБА_1 25.11.2024 р. відмовився;
- листом від 12.12.2024 р. № 2244/є-02 «Про пропозицію на зайняття посади» додатково запропоновано посаду провідного бухгалтера Відділу бухгалтерського обліку Головного офісу. Від запропонованої посади ОСОБА_1 12.12.2024 р. відмовився;
- Листом від 17.12.2024 р. № 2280/є-02 «Про пропозицію на зайняття посади» додатково запропоновано посаду бухгалтера І категорії Київської філії. Від запропонованої посади ОСОБА_1 18.12.2024 р. відмовився;
- Листом від 20.12.2024 р. № 2296/є02 «Про пропозицію на зайняття посади» додатково запропоновано посаду провідного інженера з комп'ютерних систем Відділу інформаційних технологій Головного офісу. Від запропонованої посади ОСОБА_1 26.12.2024 р. відмовився.
Усі запропоновані позивачу вакантні посади за період з моменту попередження про можливе вивільнення і аж до дати звільнення з посади відповідають переліку вакантних посад ДП «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» за період з 01.11.2024 р. по 02.01.2025 р., наданого стороною відповідача для дослідження судом.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією або спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо та які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду й існували на день звільнення.
Аналогічна позиція міститься зокрема у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.11.2022 р. у справі № 525/983/21 та від 10.01.2024 р. у справі № 333/4779/20.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідачем було виконало обов'язок щодо працевлаштування ОСОБА_1 , передбачений частиною третьою статті 49-2 КЗпП України, оскільки позивачу було запропоновано усі вакантні посади, які з'являлися на підприємстві та в його філіях протягом всього періоду перед звільненням і які існували на день звільнення позивача.
Листом від 02.12.2024 р. № 24-14/24899 (Вх. № 1626/е від 02.12.2025) Держпродспоживслужба погодила звільнення з посади першого заступника директора ОСОБА_1
26.12.2024р. ОСОБА_1 особисто подав заяву на ім'я в.о. директора підприємства ОСОБА_2 , у якій просив скоротити строк попередження про вивільнення у зв'язку зі скороченням штату та звільнити його за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, саме 02.01.2025р.
Законодавство про працю не обмежує роботодавця скоротити строк попередження про наступне звільнення (за два місяці) працівника за його заявою.
Подання працівником заяви про скорочення строку попередження про наступне вивільнення може бути підставою для скорочення цього строку, проте не звільняє роботодавця від обов'язку дотримання ним гарантій при звільненні працівника за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, зокрема, з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору запропонувати такому працівникові всі вакантні посади, які відповідають його кваліфікації.
Аналогічну позицію висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2024 р. у справі № 641/1334/23, згідно з якою метою персонального попередження про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці з одночасною пропозицією іншої роботи в розумінні статті 49-2 КЗпП України є надання працівникові можливості завчасно визначитися з майбутнім працевлаштуванням або підшукати собі іншу роботу.
Дотримання двомісячного строку до моменту вивільнення працівника є обов'язковим при звільненні за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, що призводить до розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця.
Так само працівник може погодитися з неможливістю продовження трудових правовідносин через зміну в організації праці роботодавця, у зв'язку із чим вправі просити звільнити його з роботи до закінчення двомісячного строку попередження про наступне вивільнення. Проте така неможливість продовження трудових правовідносин безпосередньо пов'язана з фактом належного дотримання роботодавцем своїх зобов'язань щодо працевлаштування працівника, тобто пропозицією всіх вакансій (що існували з моменту повідомлення про наступне вивільнення до дня звільнення працівника), які такий працівник може зайняти з урахуванням його кваліфікації.
У свою чергу право на скорочення двомісячного строку попередження працівника про наступне вивільнення не є безумовним, і роботодавець може відмовити в задоволенні такого клопотання працівника. Вказане обумовлено тим, що звільнення працівника за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України є вимушеною дією роботодавця через неможливість збереження трудових правовідносин і за можливості роботодавця до завершення двомісячного строку запропонувати працівникові роботу, яка відповідатиме його кваліфікації, скоротити вказаний строк можна лише у випадку відмови працівника від зайняття всіх запропонованих йому посад.
Отже, скорочення двомісячного строку попередження про наступне вивільнення є виправданим при об'єктивній безперспективності очікування працівника на подальше працевлаштування або у випадку безальтернативної відмови працівника на продовження трудових правовідносин на змінених умовах праці, тобто коли працівник відмовляється від продовження роботи на будь-яких посадах у зв'язку зі змінами в організації праці, про що доцільно вказати в його заяві про скорочення строку попередження про наступне вивільнення та звільнення його з роботи на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.
Оскільки скорочення двомісячного строку попередження працівника про наступне вивільнення не позбавляє працівника гарантій, які надані йому у зв'язку з обставинами змін в організації праці, а дотримання роботодавцем таких гарантій є обов'язковим для звільнення працівника за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України незалежно від тривалості строку попередження при вивільненні, то роботодавець зобов'язаний надати працівникові, який вивільняється, пропозиції всіх вакансій (що відповідають його кваліфікації), які існували в нього з моменту попередження такого працівника про наступне вивільнення до дня його звільнення, з урахуванням при цьому положень статті 42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці.
Якщо працівник відмовився від усіх запропонованих роботодавцем вакансій,
висловлюючи цим своє небажання продовжувати працювати на змінених умовах праці, тоді роботодавець вправі звільнити його з роботи за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України до завершення двомісячного строку попередження про наступне вивільнення.
Як вбачається із заяви ОСОБА_1 про звільнення від 26.12.2024р. та його систематичних відмов від усіх запропонованих вакантних посад, ОСОБА_1 не надавалась згода на продовження трудових відносини з підприємством, що стали підставою для його звільнення за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України у визначений самим позивачем строк.
Відповідно до статті 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Враховуючи заяву ОСОБА_1 від 26.12.2024р., наказом підприємства від 27.12.2024 р. № 106-к ОСОБА_1 звільнено із займаної посади першого заступника директора ДП «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» з 02.01.2025 р. у зв'язку зі скороченням штату працівників (пункт 1 частини 1 статті 40 КЗпП України).
02.01.2025 р. у день звільнення ОСОБА_1 видано трудову книжку, копію наказу про звільнення та проведено з ним повний розрахунок.
Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що відповідачем повністю дотримано усі передбачені нормами КЗпП України гарантії працівника при звільненні ОСОБА_1 за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, а також порядок звільнення останнього.
Суд окремо зазначає, що як свідчить копія наданої позивачем трудової книжки та двох довідок з Пенсійного фонду України про застраховану особу, ОСОБА_3 на наступний день після його звільнення з підприємства, а саме 03.01.2025 р., був працевлаштований в іншій установі - ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Національної академії медичних наук України», на посаді начальника планово-економічного відділу згідно з наказом № 500-п від 27.12.2024 р.
Також судом досліджено обставини справи щодо переважного права залишення на роботі та проведення перевірки наявності у ОСОБА_1 в порівнянні з іншими працівниками більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.
Відповідно до частини 1 статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Дана норма застосовується лише у випадку скорочення однорідних професій чи посад, на чому наголосив Верховний Суд у постанові від 13.12.2018 р. у справі № 577/256/18.
Отже, за змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду.
Згідно з пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 р. № 9 судам слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).
Оскільки питання щодо наявності переважного права працівників у залишенні на роботі виникає у випадку скорочення однакових посад, тому у ОСОБА_1 при звільненні таке право було відсутнє, адже посада першого заступника директора, яку обіймав позивач, була єдиною у штатному розписі підприємства, що діяв у 2024 році і відсутня у введеному новому штатному розписі. При цьому, переважне право на залишення працівника на роботі не тотожне переважному праву його працевлаштування на нову посаду.
Тому доводи сторони позивача щодо порушення переважного права залишення на посаді та непроведення перевірки кваліфікації і продуктивності праці ОСОБА_1 на посаді першого заступника директора під час скорочення штату працівників відповідно до статті 42 КЗпП України, є необґрунтованими та до уваги судом не приймаються.
Крім того, судом встановлено, що за час роботи на підприємстві позивач ОСОБА_1 двічі притягувався до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення доган від 17.10.2024р. та від 12.11.2024р. за неналежне виконання посадових обов'язків, що підтверджено копіями відповідних наказів.
Під час розгляду справи судом також встановлено, що позивач з січня 2025 року офіційно працевлаштований, обіймає посаду в ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Національної академії медичних наук України», та йому відповідно нараховувалась заробітна плата за 29 трудових днів у січні 2025 року, що підтверджується копіями довідок форми ОК-5, ОК-7 та копією трудової книжки, які були надані 03.07.2025р. позивачем до суду з відповідним клопотанням. Тобто позивач фактично був офіційно працевлаштований та отримував офіційних дохід після звільнення з підприємства. Отже, твердження відповідача про те, що саме цими обставинами була обумовлена подана позивачем заява від 26.12.2024р. з проханням звільнити його з 02.01.2025 р., знайшли своє підтвердження.
Таким чином суд вважає, що за встановлених обставин позивача було правомірно звільнено з посади заступника директора з технологічних питань ДП «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин».
Згідно ч.ч.1, 2 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Положеннями ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України, визначено що обов'язок доказування покладається на сторони у справі.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, а саме щодо порушення відповідачем при його звільненні положень законодавства про працю, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що позов у частині вимоги про визнання неправомірним та скасування наказу про звільнення, є необґрунтованим, а тому відмовляє в його задоволенні.
Решта вимог, а саме щодо поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, також задоволенню не підлягають так як вони є похідними від вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, у задоволенні яких судом відмовлено.
Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Державного підприємства «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: виконуючий обов'язки директора Державного підприємства «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» ОСОБА_2, про визнання неправомірним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.
Суддя: