ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/20830/25
провадження № 1-кс/753/2919/25
"30" вересня 2025 р. слідчий суддя Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дарницької окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні № 12025100020002944, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 серпня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 153 Кримінального кодексу України,
про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
Слідча слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві ОСОБА_6 за погодженням з процесуальним керівником - прокурором Дарницької окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 звернулася до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як слідує зі змісту клопотання та доданих документів, досудовим розслідування у цьому кримінальному провадженні встановлено, що в період з 2012 по 2020 роки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи у незареєстрованих, але фактично у шлюбних відносинах із ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживав спільно з нею та її неповнолітньою донькою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вів спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 . За період спільного проживання ОСОБА_4 виконував функцію батька відносно неповнолітньої ОСОБА_9 , так як брав участь у її вихованні, соціальному та побутовому житті, на фоні чого у неї сформувалось довірливе ставлення до ОСОБА_4
05.07.2025 приблизно о 17:00 год. ОСОБА_4 , маючи на меті задоволення своєї статевої пристрасті, володіючи інформацією про те, що матір потерпілої - ОСОБА_8 у особистих справах покинула м. Київ, за допомогою месенджера «Вайбер» запросив неповнолітню ОСОБА_9 спільно провести дозвілля за місцем його проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , на що вона, перебуваючи у близьких відносинах з ОСОБА_4 , не передбачаючи його намірів вчинити відносно неї насильницькі дії сексуального характеру, погодилась.
Так, 05.07.2025 ОСОБА_4 зустрів ОСОБА_9 біля її будинку, що за адресою: м. Київ, вул. Вишняківська, 4 та запропонував сходити у супермаркет під приводом придбання продуктів харчування. Перебуваючи разом із потерпілою у супермаркеті «Велмарт», що за адресою: м. Київ, вул. Вишняківська, 10, ОСОБА_4 окрім продуктів харчування придбав алкогольний напій «віскі» марки «Red Label». В подальшому, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 попрямували за місцем мешкання ОСОБА_4 .
Перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 , здійснюючи психологічний примус, спонукав неповнолітню ОСОБА_9 до вживання алкоголю, внаслідок чого остання перебувала в стані алкогольного сп'яніння.
Відтак, ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на вчинення дій сексуального характеру, не пов'язаних із проникненням у тіло щодо неповнолітньої ОСОБА_9 , при цьому достовірно знаючи та усвідомлюючи, що остання є неповнолітньою особою, з метою задоволення власної статевої пристрасті, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді шкоди нормальному фізичному, психічному та соціальному становленню неповнолітньої ОСОБА_9 , усвідомлюючи, що остання не здатна чинити фізичний опір через стан алкогольного сп'яніння, під приводом зробити їй масаж, ОСОБА_4 перебуваючи у спальній кімнаті, зняв одяг та нижню білизну з потерпілої ОСОБА_9 , поклав її на ліжко, та діючи умисно, з метою задоволення статевої пристрасті почав торкатись статевих органів потерпілої та цілувати внутрішню частину стегон, чим вчинив насильницькі дії сексуального характеру (сексуальне насильство) щодо неповнолітньої особи, не пов'язані з проникненням в її тіло, а потерпіла ОСОБА_9 , намагаючись припинити протиправні дії ОСОБА_4 , підвелась з ліжка та одяглась і пішла до кухні квартири.
В подальшому, тривалим вмовлянням ОСОБА_4 змусив ОСОБА_9 вжити ще алкоголь, внаслідок чого у останньої погіршилось самопочуття.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на вчинення дій сексуального характеру не пов'язаних із проникненням у тіло неповнолітньої ОСОБА_9 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, під приводом покращити самопочуття потерпілої, викликаного станом сильного алкогольного сп'яніння, ОСОБА_4 запропонував прийняти їй ванну, та через деякий час, коли потерпіла роздягнулась та лягла у ванну, ОСОБА_4 без її дозволу зайшов у ванну кімнату, змусив останню підвестися, після чого користуючись своєю фізичною та віковою перевагою, достовірно знаючи, що ОСОБА_9 є неповнолітньою та усвідомлюючи, що вона за своїм фізичним станом не могла чинити опір, діючи умисно, з метою задоволення статевої пристрасті неприродним способом, із застосуванням фізичного насильства пальцями руки почав здійснювати поступові рухи в області статевих губ та переддвір'я піхви потерпілої, внаслідок чого спричинив фізичний біль та психологічні страждання неповнолітній ОСОБА_9 .
Своїми протиправними діями ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді: синця в поперековій ділянці праворуч, крововиливів, в сегментах 1-3-5 та 6-9 умовного циферблата дівочої пліви, що переходять на внутрішню стінку переддвір'я піхви та статеву губу.
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с. Шевченкове, Броварського р-ну, Київської обл., громадянин України, з вищою освітою, працюючий в ФОП « ОСОБА_10 » на посаді адміністратора системи, неодружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 та проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий, органом досудового розслідування підозрюється у вчиненні насильницьких дій сексуального характеру, не пов'язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи (сексуальному насильстві), вчиненому щодо неповнолітньої особи, та з якою винний перебував у близьких відносинах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 153 КК України.
29 травня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 153 КК України.
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий посилається на існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків та потерпілу у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Так, на думку слідчого, про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду свідчить тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні цього кримінального правопорушення, а тому усвідомлюючи невідворотність покарання, він зможе переховуватися від органів досудового розслідування. Підтвердженням цього ризику на думку слідчого є те, що ОСОБА_4 неодружений, малолітніх дітей, непрацездатних батьків на утриманні немає, що свідчить про відсутність стійких соціальних зв'язків та стримуючих факторів, які б запобігли ризику переховування.
Щодо ризику незаконно впливати на свідків та потеплілу слідчий вказує, що ОСОБА_4 інкримінується злочин стосовно неповнолітньої ОСОБА_9 , яка на стадії досудового розслідування надала викривальні свідчення про його причетність до вчинення злочину, а тому з метою уникнення відповідальності він може здійснювати вплив на потерпілу, зважаючи на те, що досудове розслідування кримінального провадження ще не завершено, а потерпіла відповідно до вимог ст. 23 КПК України не допитана судом, отже існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу підозрюваного ОСОБА_4 на потерпілу, вона може змінити свої показання або відмовитися від давання показань у суді.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, слідчий обґрунтовує тим, що підозрюваний ОСОБА_4 вчинив злочин, що характеризуються особливою суспільною небезпекою, він вчинений щодо неповнолітньої дитини, з якою тривалий час перебував у фактичних родинних стосунках, що свідчить про низький рівень правової свідомості та соціальної відповідальності підозрюваного, а також про схильність до злочинних дій сексуального характеру. Слідчий просить також врахувати, що такий вид кримінальних правопорушень як сексуальні злочини щодо дітей є латентними злочинами, що дозволяє правопорушникам довгий час залишатись не викритими та продовжувати свою злочинну діяльність у даному напрямку, а тому є всі підстави вважати, що останній може продовжити злочинну діяльність.
Недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання вказаним вище ризикам слідчий мотивує тим, що вони не будуть дієвими та не зможуть перешкодити наявним ризикам, натомість можуть призвести до продовження злочинної діяльності, нададуть змогу переховуватись від органу досудового розслідування і суду, впливати на потерпілу, законного представника, інших осіб та на розслідування кримінального провадження. Характер вчиненого злочинного діяння свідчить про зневажливе ставлення до норм моралі, норм закону, а також до цінності людського життя, її недоторканості, зокрема, статевої недоторканості неповнолітньої особи.
Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відповідає вимогам статті 184 КПК України, до клопотання долучено копії матеріалів, якими обґрунтовуються його доводи, витяг з ЄРДР, клопотання та додатки до нього вручені підозрюваному і захиснику підозрюваного.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Захисник підозрюваного у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання та просив застосувати до підозрюваного менш тяжкий запобіжний захід, посилаючись на недоведеність заявлених прокурором ризиків зважаючи на особисті відомості про підозрюваного, який офіційно працює і сплачує податки, має неповнолітню дитину, на утримання якої щомісяця сплачує аліменти, офіційно винаймає житло у місті Києві, добровільно прибув до суду для розгляду клопотання, що свідчить про його належну процесуальні поведінку та відсутність наміру переховуватися. Також захисник зазначив, що підозрюваний жодного разу не притягався до кримінальної відповідальності, що підтверджує відсутність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення.
Підозрюваний підтримав позицію захисника та надав пояснення щодо обставин, які стали підставою для повідомлення йому про підозру у вчинені кримінального правопорушення.
Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши копії матеріалів кримінального провадження, додані до клопотання, а також документи, надані прокурором та долучені судом в засіданні, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Як встановлено судом, у провадженні слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві перебуває кримінальне провадження № 12025100020002944, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 серпня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 153 Кримінального кодексу України.
29 вересня 2025 року ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до положень частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Так, відповідно до частини другої статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Системний аналіз норм законодавства свідчить про те, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу дослідженню підлягають чотири групи обставин:
- чи наявна обґрунтована підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення;
- чи наявні ризики кримінального провадження;
- чи наявні обставини, які є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою статті 176 КПК України, може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам;
- індивідуальні обставини щодо підозрюваного, передбачені статтею 178 КПК України.
Суд враховує, що поняття обґрунтована підозра не визначене у національному законодавстві, а тому зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, враховуючи положення статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виходить з того, що згідно із практикою ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
Тобто, не вдаючись до детального аналізу, оцінки дій, винуватості особи та не порушуючи презумпції невинуватості на цій стадії кримінального провадження, слідчий суддя повинен пересвідчитись, що повідомлена підозра є такою, що передбачає наявність достатніх даних, які б могли переконати об'єктивного та стороннього спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення, у якому її підозрюють.
При цьому, за усталеною практикою Європейського суду з прав людини, ці докази не повинні бути до такої міри переконливими та очевидними, щоб свідчити про винуватість особи, однак мають створювати у слідчого судді реальне бачення причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, яке їй інкримінується.
Описана у клопотанні фабула у сукупності з наданими прокурором поясненнями та матеріалами кримінального провадження на даному етапі провадження дає слідчому судді можливість дійти висновку про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 153 КК України.
Так, дослідивши додані до клопотання слідчого матеріали досудового розслідування, слідчий суддя дійшов висновку, що вони містять достатні для цього етапу розслідування докази, які доводять причетність ОСОБА_4 до інкримінованого йому злочину, передбаченого частиною третьою статті 153 КК України, і містяться зокрема у: протоколі допиту неповнолітньої потерпілої ОСОБА_9 від 07 серпня 2025 року та висновку психолога за результатами проведення психологічної роботи з дитиною від 07 серпня 2008 року; протоколі допиту законного представника потерпілої ОСОБА_8 від 07 серпня 2025 року; протоколі огляду технічного пристрою від 15 вересня 2025 року, а саме мобільного телефону «Apple iPhone 11 Pro», який містить листування потерпілої і підозрюваного у месенджері «Telegram», листування потерпілої з особою під обліковим записом «Пятница» щодо обставин зустрічі потерпілої з підозрюваним за обставин, викладених у цьому клопотанні; протоколі огляду файлів від 20 вересня 2025 року, а саме відеозаписів з магазину, на яких зображені потерпіла з підозрюваним у день події; висновку експерта № 042-1315-2025 за результатами проведення судово-медичної експертизи, відповідно до якого у потерпілої виявлені тілесні ушкодження, в тому числі статевих органів, які могли утворитися за умов, на які вказує потерпіла, та які за давністю можуть відповідати даті події; у висновку експерта № 1325 за результатами проведення комплексної судової психолого-психіатрічної експертизи, з якого слідує, що потерпіла могла правильно розуміти значення скоєних відносно неї дій, а подія кримінального правопорушення мала психотравмувальний характер для потерпілої і призвела до певного погіршення соціального функціонування та якості життя потерпілої; протоколі допиту свідка ОСОБА_11 від 29 вересня 2025 року, а також інших матеріалах досудового розслідування в їх сукупності.
Слідчий суддя вважає, що за обставин, викладених у клопотанні про обрання запобіжного заходу, прокурор довів наявність обґрунтованої підозри щодо причетності ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому злочину, передбаченого частиною третьою статті 153 КК України, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, доданими до клопотання. Підозра ОСОБА_4 ґрунтується на відомостях, що об'єктивно пов'язують підозрюваного із кримінальним правопорушенням, а під час розгляду клопотання не виникло будь-якого іншого розумного обґрунтування участі підозрюваного у подіях, про які йдеться, ніж та, щодо якої стверджує прокурор.
Згідно з частиною першою статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Щодо ризиків кримінального провадження, прокурор зазначає про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Слідчий суддя вважає, що прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Так, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі до 7 років, отже, очікування можливого суворого вироку та усвідомлення підозрюваним невідворотності покарання у разі визнання його винним може мати значення для ризику переховування.
При оцінці цього ризику слідчий суддя враховує, що підозрюваний ОСОБА_4 неодружений, хоча і сплачує аліменти на утримання своєї неповнолітньої дитину, однак дитина з ним не проживає, відомості про ступінь його участі у вихованні дитини матеріали кримінального провадження не містять, інших осіб, які б перебували на його утриманні чи під опікою не має, що свідчить, на противагу доводам сторони захисту, про недостатню стримуючу роль цих обставин у запобіганні ризику переховуватися від органу досудового розслідування.
Щодо ризику незаконного впливу на потерпілу і свідків у цьому кримінальному провадженні, слідчий суддя виходить з того, що такий ризик існує на всіх стадіях кримінального провадження до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілої і свідків та їх дослідження судом (частина 4 статті 95 КПК). За таких обставин заборона спілкуватися з певними особами як наслідок встановлення ймовірного впливу на них зумовлена необхідністю забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказове значення.
Беручи до уваги обставини вчинення цього кримінального правопорушення, а саме вчинення його щодо неповнолітньої, яка не має достатнього життєвого досвіду щоб опиратися можливому впливу на неї з метою зміни показань, наслідки впливу події на психоемоційний стан потерпілої, надання нею викривальних свідчень щодо причетності ОСОБА_4 до кримінального правопорушення, тривале проживання та близькі і довірливі в минулому стосунки підозрюваного з потерпілою та її законним представником, обізнаність підозрюваного з психологічними особливостями цих осіб, слідчий суддя дійшов висновку про достатню вірогідність ризику впливу на потерпілу і свідків, оскільки не будучи обмеженим у вільному доступі до них, підозрюваний може здійснювати на них вплив, маніпулювати, переконувати, з метою спонукання до зміни показань, перекручування або спотворення раніше повідомлених ними обставин.
Оцінюючи доведені відомості, передбачені статтею 178 КПК України, слідчий суддя при визначенні обґрунтованості заявлених ризиків також враховує, що ОСОБА_4 раніше не судимий, його вік та відсутність у матеріалах справи застережень щодо стану його здоров'я, відсутність у нього соціальних зв'язків такого ступеню важливості, які б могли переважити наявні ризики, вагомість наданих органом досудового розслідування доказів про вчинення ним кримінального правопорушення.
При цьому наявність у підозрюваного постійного місця роботи, доходу, неповнолітньої дитини, на утримання якої він сплачує аліменти, на думку слідчого судді істотно не впливає на оцінку обґрунтованості заявлених прокурором ризиків з огляду на те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення проти статевої свободи і недоторканості неповнолітньої особи, для якої він виступав фактично у ролі вітчима, а отже свідчить про низький рівень відповідальності підозрюваного, нехтування ним базових норм моралі щодо статевої недоторканості неповнолітньої особи, про його нездатність опановувати свій потяг та реакції.
Водночас слідчий суддя за наслідками дослідження матеріалів клопотання, оцінки пояснень учасників кримінального провадження, відомостей про особу підозрюваного вважає недоведеним заявлений прокурором ризик вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення, а доводи прокурора щодо його наявності зводяться до загальної характеристики особливостей такого роду кримінальних правопорушень.
Досліджені під час судового засідання обставини свідчать, що менш суворі запобіжні заходи, які не пов'язані з триманням під вартою, не здатні забезпечити уникнення ризиків кримінального провадження.
Так, наступний за суворістю запобіжний захід у виді домашнього арешту, в тому числі цілодобовий, не спроможний в достатній мірі запобігти встановленим ризикам, оскільки не виключає можливості контактування підозрюваного з потерпілою чи її законним представником, іншими особами з їх близького оточення за допомогою засобів телекомунікації з метою неправомірного впливу на них.
Особисте зобов'язання є неспроможним забезпечити виконання завдань кримінального провадження і уникнути заявлених ризиків з огляду на відсутність достатніх стримуючих приписів.
Врахувавши наявність обставин, які підтверджують доводи прокурора про існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3 частини першої статті 177 КПК України, і що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, суд дійшов висновку про необхідність застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Згідно з частиною четвертою статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Керуючись статтями 7, 131, 132, 176-178, 183, 186, 193-197, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя
1. Клопотання слідчого задовольнити.
2. Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 20 год 40 хв. 28 листопада 2025 року.
Альтернативний запобіжний захід у виді застави стосовно ОСОБА_4 не визначати.
Строк дії ухвали слідчого судді - до 28 листопада 2025 року.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1