Справа № 367/8324/25
Провадження №2-н/367/2019/2025
Іменем України
04.08.2025 місто Ірпінь
Суддя Ірпінського міського суду Київської області Лещенко О.В., перевіривши матеріали заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , аліментів на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку, починаючи з дня пред'явлення заяви до досягнення дитиною повноліття,-
До Ірпінського міського суду Київської області через ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , аліментів на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку, починаючи з дня пред'явлення заяви до досягнення дитиною повноліття.
Розглянувши надані матеріали, суд вважає за необхідне відмовити у видачі судового наказу з наступних підстав.
Відповідно до вимог частини 1 статті 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 167 ЦПК України, за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
За приписами п.4 ч.2 ст.163 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено, окрім іншого, вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються.
Згідно частини 2 статті 167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, у разі якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
При цьому, згідно з п.5 ч.1 ст.161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб;
Відповідно до п.3 ч.1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.
Як вбачається, вказана заява не відповідає вимогам статті 161 ЦПК України, оскільки заявлена вимога не відповідає приписам ні п.4 ч.1 ст.161 ЦПК України (містить не передбачене п.4 ч.1 ст. 161 ЦПК України обмеження нижньої межі розміру аліментів: "не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку", але не містить встановлене п.4 ч.1 ст. 161 ЦПК України обмеження верхньої межі розміру аліментів: "не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку"), ні п.5 ч.1 ст. 161 ЦПК України ( не містить визначений п.5 ч. 1 ст. 161 ЦПК України розмір аліментів "в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку", однак заявлено вимогу не в твердій грошовій сумі, а у частці від доходу боржника).
Згідно ч.2 ст.166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначає про проживання спільної з боржником доньки разом із нею та перебування дитини на її утриманні, при цьому, будь-яких доказів на підтвердження цього не надано.
Суд звертає увагу, що заяву про видачу судового наказу було подано до суду в електронній формі, з використанням системи «Електронний суд».
Судом встановлено, що у заяві про видачу судового наказу усупереч вимог п.2 ч. 2 ст. 163 ЦПК України не вказані відомості щодо наявності чи відсутності електронного кабінету заявника та боржника.
Перевіряти наявність електронного кабінету учасників провадження не є обов'язком суду.
Відповідно до ч. 4 ст.163 ЦПК України, якщо заяву подано в електронній формі до боржника, який має електронний кабінет, заявник надалі повинен подавати будь-які процесуальні та інші документи, пов'язані з розглядом його заяви, виключно в електронній формі.
Як вбачається, вказана заява надійшла до Ірпінського міського суду Київської області за допомогою системи «Електронний суд», однак, встановлено, що у боржника ОСОБА_2 відсутній зареєстрований електронний кабінет в єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі. Крім того, в силу положень статті 14 ЦПК України в останнього відсутній обов'язок зареєструвати такий.
За приписами частини 2 статті 169 ЦПК України одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами.
Проте, до заяви не долучено жодного доказу на підтвердження направлення боржнику копії заяви про видачу судового наказу з додатками.
У зв'язку з чим, суд позбавлений можливості в подальшому виконати вимоги, передбачені ст. 169 ЦПК України.
При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на аналогію норм ЦПК України, які стосуються можливості учасника справи звернутись до суду в електронній формі.
Так, враховуючи положення абз.2 ч.1 ст.177 ЦПК України, у разі подання до суду заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, заявник зобов'язаний додати до заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів, з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Частиною 7 статті 43 ЦПК України визначено, що у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов'язку надсилання копій документів такому учаснику справи.
Отже, системний аналіз вищевказаних норм свідчить про те, що в даному випадку заявником до заяви про видачу судового наказу про стягнення заборгованості не було долучено доказів надсилання листом з описом вкладення копії заяви про видачу судового наказу з додатками для боржника.
У зв'язку з вказаними недоліками, суд позбавлений можливості в подальшому виконати вимоги, передбачені ст.169 ЦПК України, що в свою чергу порушить право боржника, передбачене ч.1 ст.170 ЦПК України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог ст.163 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України суд роз'яснює, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 161,163, 165 ч.1 пункти 1 та 3, 166, 353, 354 ЦПК України,
Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , аліментів на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку, починаючи з дня пред'явлення заяви до досягнення дитиною повноліття.
Роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу не є перешкодою для повторного звернення з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини з вимогами, визначеними п.4 ч.1 ст.161 ЦПК України або п.4 ч.1 ст.161 ЦПК України та з дотриманням вимог п. 2ч.2 ст. 163 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: О.В. Лещенко