30 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 160/21054/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Кругового О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 р. (суддя Коренев А.О.) в адміністративній справі №160/21054/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у його звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з перебуванням на його утриманні трьох дітей.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 р., ухваленим за результатом розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, позовну заяву залишено без задоволення.
У поданій апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги наведені обставини, які, на думку скаржника, є законними підставами для звільнення його з військової служби, а саме - перебування на його утриманні трьох дітей віком до 18 років. Також зазначено про помилковість висновку суду першої інстанції щодо неможливості звільнення позивача з військової служби через самовільне залишення останнім військової частини, оскільки ця обставина не може обмежувати позивача у його правах.
До суду апеляційної інстанції надійшло клопотання Військової частини НОМЕР_2 про заміну належної сторони у справі у відповідності до статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України. В обґрунтування клопотання повідомлено про розформування військової частини НОМЕР_1 , правонаступником якої визначено військову частину НОМЕР_2 .
Колегія суддів зазначає, що заміна неналежної сторони у справі належить до процесуальних повноважень суду першої інстанції, як це передбачено частиною першою статтею 48 Кодексу адміністративного судочинства України. За приписами частини сьомої цієї ж статі заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Таким чином, на стадії апеляційного провадження заміна неналежної сторони у справі процесуальним законом не передбачена.
Разом з цим, Кодекс адміністративного судочинства України містить норму, якою передбачена можливість здійснення процесуального правонаступництва у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір ( стаття 52).
Військовою частиною НОМЕР_2 не надано жодних документів на підтвердження як ліквідації (розформування) Військової частини НОМЕР_1 , так і переходу прав і обов'язків останньої до Військової частини НОМЕР_2 . Витяг з наказу командира Військової частини НОМЕР_3 від 08.05.2025 № 155 по особовому складу, який долучений до клопотання, не свідчить про зазначену в ньому обставину. Посилання на директиву командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 12.06.2025 не є підставою для висновку про вибуття відповідача зі спірних правовідносин.
Письмовій відзив від відповідача до суду апеляційної інстанції не надходив.
Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини у справі:
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.03.2022 № 15 на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 “Про загальну мобілізацію», відповідно до мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом Позивач зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначений на посаду командира 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.03.2023 № 85 старший лейтенант ОСОБА_1 переведений та призначений на посаду оперативного чергового командного пункту.
03.09.2023 старший лейтенант ОСОБА_1 самовільно залишив військову частину та відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.09.2023 № 250 вважаться незаконно відсутнім.
Відповідно до наказу Міністра оборони України від 21 листопада 2017 року № 608 «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України» призначено та проведено службове розслідування за результатами якого складено акт та згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.09.2023 № 98 направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення разом з матеріалами службового розслідування до правоохоронного органу для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 5 ст. 407 КК України. За результатами розгляду повідомлення про вчинення кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК України прийнято рішення про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та відкрито кримінальне провадження за вказаною вище статтею за № 62023170040000462 від 03.10.2023 досудове розслідування в якому здійснюється Четвертим слідчим відділом (з дислокацією у м. Суми) ТУ ДБР у м. Полтаві.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.11.2023 № 334 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 21.11.2023 № 422 старшому лейтенанту ОСОБА_1 призупинено військову службу з 03.10.2023.
11.03.2024 за вх. № 57 до військової частини НОМЕР_1 надійшов рапорт ОСОБА_1 від 05.03.2024 про звільнення з військової служби у зв'язку із сімейними обставинами на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» до якого були долучені засвідчені вірності оригіналу копії документів: посвідчення офіцера НОМЕР_5 , свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 , свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 , акт від 09.01.2024, рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі №211/61/16-ц, свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 , рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі №211/62/16-ц, рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі №214/9754/21, свідоцтва про народження серії НОМЕР_9 .
Листом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.03.2024 вих. № 735 повідомлено позивача, що його рапорт про звільнення з військової служби у зв'язку із сімейними обставинами на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з додатками розглянуто. За результатами розгляду якого, ОСОБА_1 було відмовлено у його задоволенні, а також повідомлено, що за результатами службового розслідування за фактом самовільного залишення частини Позивачем, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.09.2023 № 98, у зв'язку з встановленням у діях позивача ознак складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, військовою частиною направлено повідомлення про вчинення Позивачем вказаного вище злочину до правоохоронних органів та на підставі якого внесенні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023170040000462 від 03.10.2023. Крім того, повідомили, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.11.2023 № 334 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 21.11.2023 № 422 старшому лейтенанту ОСОБА_1 призупинено військову службу з 03.10.2023. Враховуючи вищевикладене, зазначили, що звільнити позивача з військової служби у зв'язку із сімейними обставинами на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», неможливо, оскільки відсутні підстави для прийняття такого рішення, так як ОСОБА_1 призупинено військову службу.
Позивач не погодившись з відмовою відповідача звернувся до суду з позовом.
Постановляючи оскаржене рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач правомірно відмовив позивачу у звільненні з військової служби, оскільки останній залишив самовільно військову частину, у зв'язку із чим його військову службу було призупинено з 03.10.2023.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 цього ж Кодексу.
Суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин, які регулюються Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" (Закон №2232-ХІІ) та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (Положення).
Зазначеними нормативно-правовими актами (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини, поданих відповідно до частини п'ятої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та/або заяви, повідомлення начальника відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про вчинене кримінальне правопорушення. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань). Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються. Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Обставина самовільного залишення військової частини 03 вересня 2023 р. позивачем не спростована. Накази №422 від 21.11.2023 Військової частини НОМЕР_4 та №334 від 24.11.2023 Військової частини НОМЕР_1 , якими його військова служба призупинена з 03 жовтня 2023 р., позивачем не оскаржені.
Як зазначив суд першої інстанції, Положення не передбачає звільнення з військової служби військовослужбовця за сімейними обставинами, якому було призупинено військову службу у зв'язку із самовільним залишенням військової частини. При цьому, у випадку наявності кримінального провадження за фактом самовільного залишення військової частини, подальше звільнення такої особи з військової служби здійснюється з урахуванням особливостей, визначених статтею 24 Закону №2232-ХІІ.
Також, Положення визначає, що звільнення військовослужбовців здійснюється командиром військової частини, який має право видавати накази по стройовій частині.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 229 Положення, за наявності підстав, передбачених статтею 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", військовослужбовець може бути звільнений з військової служби під час досудового розслідування або судового провадження, якщо до нього не застосовано заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді затримання особи або запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту чи тримання під вартою, з одночасним повідомленням про звільнення відповідних органів досудового розслідування чи суду.
Отже, прийняття уповноваженим органом рішення про звільнення з військової служби за сімейними обставинами можливо щодо особи, яка перебуває на військовій службі, тобто входить до чисельності Збройних Сил України та зарахована до списків особового складу певної військової частини, тобто військовослужбовця. Позивач, в силу наведених вище обставин, з 03 жовтня 2023 р. військову службу не проходить, тому командир Військової частини НОМЕР_1 не має законних повноважень на прийняття рішення про звільнення позивача за поданим ним рапортом.
Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення, які визначені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, - відсутні.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 р. в адміністративній справі №160/21054/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 30 вересня 2025 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя Н.П. Баранник
суддя О.О. Круговий