10 жовтня 2025 р. Справа № 520/21995/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2025, головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М., повний текст складено 29.07.25 по справі № 520/21995/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Югрейн-Трейд"
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю "Югрейн-Трейд" (вул. Каштанова, буд. 10,м. Харків,61035, код 40913776) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61057, код ЄДРПОУ 43983495), в якому просять суд: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.06.2024 № 00350820705, № 00350890705 та № 00350740705.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Югрейн-Трейд" задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення 00350820705 від 21.06.2024. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення 00350890705 від 21.06.2024. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення 00350740705 від 21.06.2024. Стягнуто з Головного управління ДПС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Югрейн-Трейд" суму судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
Головне управління ДПС у Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу , вважає рішення суду таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, з викладенням в ньому висновків, які не відповідають обставинам справи. На думку апелянта, суд першої інстанції невірно застосував приписи п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4, п. 200.7, п. 200.9 ст. 200 Податкового кодексу України. Посилаючись на обставини , встановлені перевіркою, вважає , що спірні податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до норм чинного законодавства та підстав для задоволення позову не вбачається. Просить суд скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 у справі № 520/21995/24, прийнявши у справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «ЮГРЕЙН-ТРЕЙД» відмовити в повному обсязі.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа .
Відповідно до ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції , доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи у їх сукупності вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що що посадовими особами Головного управління ДПС у Харківській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ “ЮГРЕЙН-ТРЕЙД» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2024 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. За підсумками перевірки складено Акт від 14.05.2024 №21825/20-40-07-05-03/40913776, в якому вказано наступні порушення:
- п.198.6 ст.198; 200.1, 200.4 200.7, 200.9 ст. 200 Податкового кодексу України оскільки ТОВ “ЮГРЕЙН-ТРЕЙД» завищено суму податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ “БОВІС ЛТД» (код ЄДРПОУ 42779699), яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 47775 грн. за лютий 2024 року.
- п. 200.1, 200.4 200.7, 200.9 ст. 200 Податкового кодексу України, порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом міністерства фінансів України від 28.01.2016р. №21, в наслідок чого підприємству відмовлено в отриманні заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, згідно з поданою податковою декларацією з податку на додану вартість на суму 62470 грн. за лютий 2024 року.
- п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України оскільки ТОВ “ЮГРЕЙН-ТРЕЙД» завищено від'ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду по взаємовідносинах з АТ “Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815) на 297 грн. за лютий 2024 року.
Позивачем подано заперечення на акт перевірки, за результатом розгляду якого відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 00350820705 від 21.06.2024, № 00350890705 від 21.06.2024, № 00350740705 від 21.06.2024.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що спірні податкові повідомлення-рішення не ґрунтуються на вимогах законодавства, прийняті без врахування усіх обставин, які мали значення для їх прийняття, а тому підлягають визнанню протиправним та скасуванню в оскаржуваних частинах.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень».
Відповідно пп.200.11 п. 200 ПК України контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання, провести документальну перевірку платника податку у порядку, передбаченому підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.
Так, з матеріалів справи вбачається , що перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2024 року у Декларації від'ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету встановлено порушення ТОВ «ЮГРЕЙН-ТРЕЙД» (податковий номер 40913776):
п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4, п. 200.7, п. 200.9 ст. 200 Податкового кодексу України, оскільки ним завищено суму податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «БОВІС ЛТД» (код за ЄДРПОУ 42779699), яка підлягає бюджетному відшкодуванню (р. 20.2.1) на 47 775,0 грн., у тому числі за - за лютий 2024 року на 47 775,00 гривень;
п. 200.1, п. 200.4, п. 200.7, п. 200.9 ст. 200 Кодексу, Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, внаслідок чого підприємству відмовлено в отриманні заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку (р. 20.2.1) згідно з поданою Податковою декларацією з податку на додану вартість на 62 470,00 грн., у тому числі за: - за лютий 2024 року на 62 470,00 гривень;
п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, оскільки ним завищено від'ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21) по взаємовідносинам з АT «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (код ЄДРПОУ 40075815) на 297,0 грн., у тому числі за: - за лютий 2024 року на 297,0 гривень.
Щодо порушення позивачем п.198.6 ст.198; 200.1, 200.4 200.7, 200.9 ст. 200 Податкового кодексу України податковим органом встановлено , що ТОВ “ЮГРЕЙН-ТРЕЙД» завищено суму податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ “БОВІС ЛТД» (код ЄДРПОУ 42779699), яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 47775 грн. за лютий 2024 року з підстав наявності рішення № 19272 від 01.04.2024р. про віднесення ТОВ «БОВІС ЛТД» до ризикових платників., у зв'язку з чим прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 00350740705 від 21.06.2024, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
У силу приписів п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, в залежності від обставин конкретної справи, включає зокрема наступне. Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, такі як: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки, з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності. Встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції.
З матеріалів справи встановлено , що на підтвердження господарської операції позивачем було надано до перевірки договір №03/10-2 від 03.10.2023р.,видаткові накладні, ТТН, платіжні інструкції, рахунки на оплату (щодо придбання ТОВ «ЮГРЕЙН-ТРЕЙД» кукурудзи у ТОВ «БОВІС ЛТД»). Крім того, до заперечень на акт перевірки було надано Рішення від 16.05.2024 №43594 про невідповідність ТОВ «БОВІС ЛТД» критерія ризиковості, Лист ТОВ «БОВІС ЛТД» щодо надання копій документів; договір б/н від 07.12.2023р.; рахунок №31 від 13.12.2023р.; рахунок №38 від 29.12.2023р.; видаткові накладні №,№ 57,58,59,60,62,63 від 22.12.2023р., 25.12.2023р., 26.12.2023р., 27.12.2023р., 28.12.2023р., 29.12.2023р. (щодо придбання ТОВ «БОВІС ЛТД» кукурудзи у Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Сівелір-Агро»).
Такі ж документи надані до суду.
З аналізу наданих документів суд дійшов висновку, що позивачем в достатній мірі підтверджено факт здійснення спірної господарської операції, відповідно позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту розмірі 47775,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ “БОВІС ЛТД», а порушення п.198.6 ст.198; 200.1, 200.4 200.7, 200.9 ст. 200 Податкового кодексу України при декларуванні податку на додану вартість по взаємовідносинах позивача з ТОВ “БОВІС ЛТД» (код ЄДРПОУ 42779699) на суму 47775,00 грн. за лютий 2024 року в ході розгляду справи не підтвердилося.
Надані позивачем первинні документи підтверджують формування показників податкової звітності позивача та вказують, що господарська операція, яка є підставою для формування податкового обліку підприємства, відбулась. Так, рух активів при здійсненні вказаної операції підтверджується платіжними інструкціями, видатковими накладними, укладеним договором, документами податкового обліку, копії яких долучені до матеріалів справи та досліджені при перевірці. Зазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу 198, 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
При цьому, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних видно, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справах №826/11879/13-а, № 825/3419/14.
Жодна норма законодавства не встановлює обов'язку покупця бути обізнаним про джерело походження товару та обов'язку з контролю за дотриманням попередніми контрагентами постачальника правил оподаткування. Тобто, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.
Аналогічний правовий висновок містяться в постановах Верховного Суду від 27.05.2021 у справі №820/6980/14 та від 12.03.2019 у справі №804/9057/13-а.
Тож, допущені контрагентом порушення вимог законодавства при створенні підприємства та веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідальність щодо нього та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість та до складу бюджетного відшкодування сплаченого у попередніх періодах постачальнику податку на додану вартість.
В Україні діє принцип індивідуальної податкової відповідальності - один з принципів, на яких базується чинне податкове законодавство України.
Так, відповідно до статті 47 Податкового кодексу України складання податкової звітності покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку.
Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.
У відповідності до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що свідчить про те, що, у разі коли контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо неплатника, а не інших осіб, у т.ч. його контрагентів.
Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару (послуг) відповідних сум до складу податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Аналогічну правову позицію підтримано Верховним Судом у постановах, зокрема, від 24.01.2018 у справі №824/942/13, від 14.03.2018 у справі №803/1198/16.
Висновки контролюючого органу про порушення зроблено виключно на підставі аналізу наявної в базі даних ДПС інформації, проте така інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагента позивача, носить виключно інформативний характер та сама по собі, окремо від інших доказів або за їх відсутності, не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.
Також, контролюючим органом не було проведено контрольних заходів щодо контрагента постачальника позивача та дослідження його первинних документів, не було доведено та не надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності, обумовленої укладеним договором з позивачем, як не було доведено та не надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів про протиправну поведінку контрагента та про обізнаність позивача щодо такої поведінки та злагодженості дій між ними.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 10.04.2020 у справі №804/1984/16.
Таким чином, податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб'єкта господарювання по ланцюгах постачання, не є обов'язковим свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, які є підставами формування бухгалтерського обліку.
При цьому, контролюючим органом не надано належних та допустимих доказів на спростування реальності господарської операції.
У свою чергу викладені відповідачем в акті аргументи є недостатніми, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податків в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, знаходження за заявленою юридичною адресою тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати, саме, для цієї особи.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Отже, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК. Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.
У пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України" ЄСПЛ зазначив, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 74 КАС України.
Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту. Контролюючим органом не наведено в акті перевірки доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірної операції та недобросовісність позивача як платника податків, відповідачем не вказано жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочину (укладення договору), на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків чи свідчили б про незвичність цін за спірною операцією, або про невідповідність господарської операції цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.
Отже, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату, лише, ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14.03.2018 у справі №803/1198/16.
Колегія суддів звертає увагу , що сама по собі інформація про віднесення ТОВ «БОВІС ЛТД» до ризикових не є достатньою підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «БОВІС ЛТД».
Посилання на віднесення ТОВ “БОВІС ЛТД» до ризикових платників є необґрунтованим. Позивачем доведено, що рішення про віднесення контрагента до ризикових було прийнято до винесення рішення 19272 від 01.04.2024, яким ТОВ “БОВІС ЛТД» віднесено до ризикових платників. Рішення 19272 від 01.04.2024 не має зворотної дії у часі та не може свідчити про нереальність господарських операцій, які відбулися задовго до дати його прийняття. Крім того, позивачем доведено, що станом на 16.05.2024 (до прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) ТОВ “БОВІС ЛТД» не відповідало критеріям ризиковості платника податків.
Фактично позивачем надано документи, що дають можливість дійти висновку про рух активів у процесі здійснення зазначеної господарської операції, наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та існування зв'язку між фактом придбання товарів (робіт, послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку та доказами на підтвердження отримання товару.
Щодо доводів податкового органу про нереальність господарських операцій між ТОВ «БОВІС ЛТД» та ТОВ «ЮГРЕЙНТРЕЙД» з посиланням на господарські операції ТОВ «БОВІС ЛТД» з іншою юридичною особою колегія суддів звертає увагу , що порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними (пункт 65 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19).
Також, посилання податкового органу на безпідставне документальне оформлення господарських операцій з між ТОВ «БОВІС ЛТД» з постачання товару "СОНЯШНИК" є помилковими , оскільки матеріали справи свідчать , що між ТОВ «ЮГРЕЙН-ТРЕЙД» та ТОВ «БОВІС ЛТД» мали місце господарські операції з постачання саме кукурудзи , а не соняшника.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення 00350740705 від 21.06.2024.
Щодо податкового повідомлення-рішення 00350890705 від 21.06.2024р, колегія суддів зазначає наступне.
Підставою прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення слугувало встановлене перевіркою порушення позивачем вимог п.п.200.1, 200.4 200.7, 200.9 ст. 200 Податкового кодексу України, порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом міністерства фінансів України від 28.01.2016р. №21, а саме податковим органо встановлено , що оплата по договору поставки №22077 від 04.08.2022р., договору про надання послуг з організації перевезення від 25.02.2020р., договору про надання термінальних послуг від 01.02.2023р. №ТП/ЛІСКИ/70021907501 загальною сумою ПДВ 62469,65 грн. здійснена на рахунок філії АТ «Українська залізниця» «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» яка не є платником ПДВ. У зв'язку з чим перевіркою не встановлено перерахування коштів по вищевказаних договорах на користь АТ «Українська залізниця», тому ТОВ «ЮГРЕЙН-ТРЕЙД» відмовлено в отриманні суми бюджетного відшкодування у розмірі 62469,65 грн. за лютий 2024р.
З матеріалів справи вбачається , що ТОВ "Югрейн-Трейд" подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2024 року.
В додатку №3 до декларації "Розрахунок суми бюджетного відшкодування" у таблиці 2 наведено розшифровку суми податку, фактично сплаченої попередніх та звітному податкових періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України. В таблиці 2 зазначено, що ТОВ "Югрейн-Трейд" сплачено на рахунок постачальника - АТ Укрзалізниця (код ЄДРПОУ 400758126555) податку на додану вартість на суму а 62470,00 грн.
Зі змісту акту перевірки вбачається, що контролюючим органом визнаються господарські операції за вищевказаними договорами, також визнається факт здійснення оплати за договорами, в тому числі ПДВ 62469,65 грн. на рахунки філії АТ «Українська залізниця» «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень».
Податковим органо в акті перевірки вказано, що ТОВ "Югрейн-Трейд" не має права на бюджетне відшкодування заявленої суми податку на додану вартість у зв'язку з тим, що перевіркою не встановлено перерахування грошових коштів на розрахункові рахунки АТ "Українська залізниця".
Господарські взаємовідносини між ТОВ "Югрейн-Трейд" та АТ "Українська залізниця" в частині заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість відображені в податкових накладних та підтверджуються первинними документами. Від відповідача не надходило до суду інформації або документації щодо нереальності господарських операцій між ТОВ "Югрейн-Трейд" та АТ "Українська залізниця".
Господарські операції відображені в наступних податкових накладних №16008 від 29.02.2024р., №12648 від 23.02.2024р., №11087 від 21.02.2024р., №4710 від 09.02.2024р., №96 від 08.02.2024р., №95 від 08.02.2024р., №4711 від 09.02.2024р., №11086 від 21.02.2024р., №14442 від 27.02.2024р., №16009 від 29.02.2024р., №12647 від 23.02.2024р., №72 від 30.01.2024р., №302 від 27.1.224р., №301 від 27.01.224р. та долучених до позовної заяви розрахунках коригування до податкових накладних.
Загальна сума ПДВ, що підлягала сплаті за вказаними податковими накладними склала 62470,00 грн.
Оплату здійснено ТОВ "Югрейн-Трейд" на користь АТ "Українська залізниця" згідно наступних платіжних документів: платіжні інструкції № 1597 від 29 лютого 2024 р., № 4296 від 23 лютого 2024 р., № 4264 від 21.02.2024р., № 1581 від 09 лютого 2024 р., № 4239 від 20 лютого 2024 р., № 4238 від 20 лютого 2024 р., № 1580 від 09 лютого 2024 р., № 4263 від 21 лютого 2024 р., № 4301 від 27 лютого 2024 р., № 1596 від 29 лютого 2024 р., № 4295 від 23 лютого 2024 р., № 4210 від 02 лютого 2024 р., № 1571 від 09 лютого 2024 р., № 1572 від 09 лютого 2024 р.
Із зазначених вище платіжних документів вбачається, що платежі було здійснено на банківські рахунки Філії ЄРЦ АТ Укрзалізниці, Вагонне депо Кременчук регіональної філії Південна залізниця" АТ Укрзалізниця" ВП, Вагонне депо Основа регіональної філії Південна залізниця" АТ Укрзалізниця" ВП.
Пунктом 4.1 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020р. передбачено, що розрахунки за договором здійснюються через філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» акціонерного товариства «Українська залізниця».
Пункт 15 договору містить інформацію про перевізника: АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ», ідентифікаційний код юридичної особи 40075815, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 400758126555. Реквізити для перерахування коштів в гривні: поточний рахунок зі спеціальним режимом використання UА623004650000000260333021667. Отримувач: Філія «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» акціонерного товариства «Українська залізниця». Ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 40081279.
Пунктом 4.1 договору №ТП/ЛІСКИ/70021907501 від 01.02.2023р. визначено, що розрахунки за договором здійснюються через філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ Укрзалізниця.
Пункт 14.1 договору №ТП/ЛІСКИ/70021907501 містить інформацію про виконавця: АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ», ідентифікаційний код юридичної особи 40075815, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 400758126555. Реквізити для перерахування коштів в гривні: поточний рахунок зі спеціальним режимом використання UА623004650000000260333021667. Отримувач: Філія «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» акціонерного товариства «Українська залізниця». Ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 40081279.
Розрахунки по договору поставки №22077 від 04.08.2022р. здійснено за вказаними в договорі реквізитами та на підставі п. 4.1 Договору.
Таким чином всі платежі здійснені на рахунки філій АТ "Українська залізниця», в тому числі ПДВ загальною сумою 62469,65 грн. за лютий 2024 року. Податкові накладні реєструє головне підприємство АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ», де вказує номер філії.
Отже, суд погоджується із твердження позивача, що такий порядок оплати не суперечить суті диспозитивних відносин та приписам чинного законодавства.
Також суд зауважує, що відповідачем не наведено в акті перевірки жодних зауважень щодо здійснених позивачем розрахунків з АТ “Укрзалізниця» через Вагонне депо Кременчук регіональної філії Південна залізниця" АТ Укрзалізниця" ВП, Вагонне депо Основа регіональної філії Південна залізниця" АТ Укрзалізниця" ВП, відповідно в частині вказаних платежів висновки акту перевірки взагалі відсутні.
Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст.55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб'єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Як встановлено ч.4 ст.64 Господарського кодексу України, підприємство має право створювати філії, інші відокремлені підрозділи.
Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи та діють на основі положення про них, затвердженого підприємством.
Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.
Аналогічні положення містяться в ст. 95 Цивільного кодексу України.
Окрім того слід наголосити, що Податковий кодекс України також не розглядає філію як окремого платника ПДВ (пп. 14.1.139 ст.14 Податкового кодексу України). Втім, головне підприємство може прийняти рішення делегувати філії право складати податкові накладні від імені головного підприємства, про що зазначено в п.7 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267.
З умов укладених договорів та первинних документів вбачається, що стороною в наведених вище господарських відносинах є юридична особа - АТ "Українська залізниця" (що підтверджується в акті перевірки), в якості реквізитів для перерахування коштів вказані рахунки філій АТ "Українська залізниця", що за своєю правовою природою є рахунками AТ "Українська залізниця", відкритими в установах банків через філії.
На виконання укладених договорів позивачем були здійснені оплати на рахунки філій АТ "Українська залізниця", які вказані у договорах та рахунках, про що свідчать платіжні інструкції.
Оскільки філії діють винятково від імені АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ», що їх створила, а рахунки, відкриті в установах банків через філії, є рахунками АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ», здійснені ТОВ «ЮГРЕЙН-ТРЕЙД» оплати є перерахуванням грошових коштів саме Акціонерному товариству «УКРЗАЛІЗНИЦЯ».
Крім того, до суми бюджетного відшкодування 62469,65 грн. входить сума 2274,26 грн., по господарським відносинам відносно яких в акті перевірки взагалі не викладено порушень. ПДВ в сумі 2274,26 грн. було нараховано у зв'язку з придбанням квитків в АТ "Українська залізниця" та придбання у АТ "Українська залізниця" послуг з технічного обслуговування вагонів, подавання-забирання вагону. Податкові накладні 72 від 30.01.2024р., №302 від 27.01.2024р., 301 від 27.01.2024р. Акти наданих послуг, платіжні інструкції, рахунки на оплату додаються.
Враховуючи вищевикладене, таблиця 2 додатку 3 до податкової декларації з ПДВ за лютий 2024 року правомірно включені суми ПДВ, фактично сплачені підприємству - АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» на рахунки філій, із зазначенням ІПН 400758126555, що належить АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ».
На підставі вищенаведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість та недоведеність в даному випадку доводів контролюючого органу та наявність правових підстав для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення 00350890705 від 21.06.2024.
Щодо порушення позивачем п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та завищення від'ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду по взаємовідносинах з АТ “Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815) на 297 грн. за лютий 2024 року, в результаті чого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 00350820705 від 21.06.2024, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно пп. «а» п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум ПДВ, що відносяться до податкового кредиту, без отримання податкової накладної, також є транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму ПДВ та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами.
Так, позивачем до перевірки надано копії квитків, придбаних у АТ «Укрзалізниця» від 16.01.2024р. та від 26.01.2024р. на загальну суму ПДВ 297,2 грн.
Податковим органом не наведено жодного обґрунтування щодо правомірності встановленого порушення , тому викладений в акті перевірки висновок про завищення суми податкового кредиту на 297 грн. у лютому 2024 року є помилковим та є наслідком неврахування перевіряючими наданих до перевірки вищевказаних квитків.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеній нормі КАС України, відповідач не довів правомірності прийняття спірних податкових повідомлень - рішень.
Отже, у спірних правовідносинах податковий орган діяв не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.
Враховуючи вищенаведене , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що спірні податкові повідомлення-рішення від 21.06.2024 № 00350820705, № 00350890705 та № 00350740705 не відповідають вимогам законності, обґрунтованості, добросовісності, розсудливості та підлягають скасуванню .
Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, підлягає скасуванню у зв'язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги , який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містить виключно суб'єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Разом з тим, у контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 по справі № 520/21995/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий