09 жовтня 2025 р. Справа № 440/6408/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , П'янової Я.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2025, головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич, м. Полтава, повний текст складено 20.06.25 по справі № 440/6408/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР»
до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області
про визнання протиправною та скасування постанови,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» (далі по тексту - ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР», позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної служби України з питань безпечності і харчових продуктів та захисту споживачів в Полтавській області (далі по тексту - ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області, відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Державної служби України з питань безпечності і харчових продуктів та захисту споживачів в Полтавській області від 02.05.2024 № 26;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної служби України з питань безпечності і харчових продуктів та захисту споживачів в Полтавській області (36020, м. Полтава, вул. Воскресенський узвіз, 7, код ЄДРПОУ 40358617) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» (02160, м. Київ, проспект Соборності, буд. 15, каб. 219, ЄДРПОУ 42547705) витрати по сплаті судового збору 3028 грн (три тисячі двадцять вісім гривень);
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної служби України з питань безпечності і харчових продуктів та захисту споживачів в Полтавській області (36020, м. Полтава, вул. Воскресенський узвіз, 7, код ЄДРПОУ 40358617) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» (02160, м. Київ, проспект Соборності, буд. 15, каб. 219, ЄДРПОУ 42547705) витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн (п'ять тисяч гривень).
Позовні вимоги вмотивовані протиправністю та незаконністю спірної постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області від 02.05.2024 № 26, як такої, що винесена за відсутності факту порушення з боку ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» законодавства у сфері попередження та зменшення вживання тютюнових виробів, оскільки розміщення одиниць тютюнової продукції із відповідним маркуванням у місці, в якому здійснюється реалізація таких виробів, є одним із заходів виконання суб'єктами господарювання вимог законодавства України щодо забезпечення прав споживачів на інформацію про продукцію, у зв'язку з чим такі дії не можуть розцінюватись як реклама, або стимулювання продажу у розумінні Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» від 22 вересня 2005 року № 2899-IV (далі по тексту - Закон № 2899-IV).
З посиланням на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19.01.2023 по справі № 440/17678/23 переконував, що сам по собі продаж тютюнових виробів не може вважатись стимулюванням продажу, оскільки інше тлумачення означало б повну заборону продажу тютюнових виробів та, як наслідок, закриття всіх закладів, що спеціалізуються на такому продажі.
В порядку статті 319 КАС України повідомив про понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5000 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2025 по справі № 440/6408/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" (проспект Соборності, 15, кабінет 219, м. Київ, 02160, ідентифікаційний код 42547705) до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області (вул. узвіз Воскресенський, 7, м. Полтава, 36020, ідентифікаційний код 40358617) про визнання протиправною та скасування постанови - задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області від 02 травня 2024 року № 26 про накладення стягнень, передбачених статтею 20 Закону України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення".
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3028 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500 грн. (дві тисячі п'ятсот гривень).
Відповідач не погодився із рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року по справі № 440/6408/24 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у повному обсязі в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» (код ЄДРПОУ 42547705, проспект Соборності, 15, кабінет 219, м. Київ, 02160) до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області (код ЄДРПОУ 40358617, узвіз Воскресенський, будинок 7, м. Полтава, 36000).
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про законність та обґрунтованість притягнення позивача до відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення, оскільки з доданих до акту перевірки світлин рекламного засобу чітко вбачається факт оформлення ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» вітрини з використанням графічних зображень та малюнків, кольорових елементів, фонових вставок, відмінних від кольору оформлення вітрини, які безумовно покликані привернути увагу споживача з метою придбання тютюнових виробів, що суперечить змісту та меті Закону № 2899-IV.
На переконання відповідача, будь-які дії продавця тютюнових виробів щодо розміщення як самих тютюнових виробів, так і інформації про них, не відповідає вимогам статті 16 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо охорони здоров'я населення від шкідливого впливу тютюну» від 16 грудня 2021 року № 1978-IX (далі по тексту - Закон № 1978-IX).
У свою чергу, позивач не надав належних та допустимих доказів, що з достатньою переконливістю свідчили б про недотримання контролюючим органом вимог чинного законодавства в частині призначення та проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) та/або спростовували б доводи ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області про вчинення ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» порушень вимог статті 16 Закону № 2899-IV.
Позивач, у надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу, заперечував проти її задоволення, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Цитуючи положення статті 15 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року № 1023-XII (далі по тексту - Закон № 1023-XII), вказував, що інформація про продукцію доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), визначеним відповідними нормативно-правовими актами, у тому числі технічними регламентами, або, прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.
Таким чином, твердження відповідача про те, що розміщена у приміщенні АЗС інформація не містить всіх відомостей є безпідставною, оскільки вказані відомості можуть доводиться до відома споживачів не лише на інформаційному стенді, а й іншими способами.
Стверджував, що належне маркування тютюнової продукції та її розміщення у місцях продажу є способом реалізації вимог щодо надання споживачам інформації про продукцію. Такі дії не вважаються рекламою чи стимулюванням продажу у розумінні Закону № 2899-IV.
Просив врахувати, що викладені у Акті перевірки твердження є неконкретизованими та такими, що не дають змогу оцінити обставини вчинення правопорушення. Так, відповідач, посилаючись на оформлення вітрини з використанням кольорових елементів відмінних від кольору торговельного обладнання, не конкретизує які саме кольорові елементи маються на увазі, де останні були розміщені, що саме було на них зображено (торгова марка, виробник), що, у свою чергу, давало б підстави для висновку про те, що позивачем здійснюється реклама тютюнових виробів.
Посилання контролюючого органу в Акті перевірки на оформлення місця торгівлі малюнками та кольоровими елементами жодним чином не дають змоги ідентифікувати, яка інформація про тютюнові вироби чи про виробника тютюнових виробів розміщена в місці продажу та які зображення супроводжують таку інформацію, та як саме останні здійснюють стимулювання до продажу тютюнових виробів; крім того, вказані доводи лише дублюють абзац сьомий частини першої статті 16 Закону № 2899-IV.
Додатково зауважив, що долучені контролюючим органом до матеріалів справи фото, будь-якої інформації, спрямованої на стимулювання продажу тютюну безпосередньо на тютюнових виробах та/або на будь-якому їх упакуванні, не містять.
Окремо вважав за необхідне звернути увагу, що відповідачем не наведено мотивів скасування рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2025 в частині стягнених витрат на правничу допомогу з відповідача, а тому вважав, що апеляційна скарга ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області не стосується оскарження понесених витрат на правничу допомогу.
У порядку статті 139 КАС України повідомив про понесені в суді апеляційної інстанції витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" (ідентифікаційний код 42547705) зареєстроване як юридична особа, основним видом економічної діяльності відповідача є 47.30 Роздрібна торгівля пальним, серед видів економічної діяльності, які позивач має право здійснювати, є 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" /а.с. 87-91/.
05.04.2024 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів надійшла скарга фізичної особи від 03.04.2024 /а.с. 123/, в якій повідомлено про порушення вимог антитютюнового законодавства на території Полтавської області в мережі автозаправних станцій "БРСМ НАФТА", де розміщені рекламні носії з порушенням вимог статей 16, 16-1, 16-2 Закону України "Про заходи попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення", зазначено, що вказані рекламні носії розміщені на автозаправних станціях "БРМС НАФТА", що належать ТОВ "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР", код 42547705, за адресами: автозаправна станція "БРСМ НАФТА" Полтавська область, м. Полтава, проспект Миколи Вавілова, 2-В; автозаправна станція "БРСМ НАФТА" Полтавська область, м. Полтава, вул. Харківське шосе, 8-А; автозаправна станція "БРСМ НАФТА" Полтавська область, м. Полтава, вул. Кагамлика, 68-А; автозаправна станція "БРСМ НАФТА" Полтавська область, м. Полтава, вул. Стрельнікова, 1-В; автозаправна станція "БРСМ НАФТА" Полтавська область, м. Кременчук, Полтавський проспект, 2-В; автозаправна станція "БРСМ НАФТА" Полтавська область, м. Кременчук, проспект Лесі Українки, 100.
Листом від 22.04.2024 № 15.1.3-6/8301 Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів надала Головному управлінню Державної служби України з питань безпечності і харчових продуктів та захисту споживачів в Полтавській області погодження на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) в частині додержання ТОВ "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення за адресою : вул. Стрельнікова, буд. 1-В, с. Копили, Полтавський район, Полтавська область /зворот а.с. 123/.
За погодженнями Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 22.04.2024 № 15.1.3-6/8301 на підставі наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області "Про проведення позапланової перевірки" від 23.04.2024 №500-ОД /а.с. 124/ та посвідчення (направлення) на проведення перевірки № 340 від 23.04.2024 /а.с. 125/ Головним управлінням Держпродспоживслужби в Полтавській області проведено позаплановий захід державного контролю щодо дотримання ТОВ "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" вимог законодавства у сфері попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення за адресою здійснення діяльності: Полтавська область, Полтавський район, с. Копили, вул. Стрельнікова, 1-В, АЗС, за результатом якого складено акт №000030 від 25.04.2024 /а.с.126-147/.
02.05.2024 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Полтавській області, керуючись статтею 20 Закону України "Про заходи попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення", прийнято постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 20 Закону України "Про заходи попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення" № 26, якою за порушення абзаців 1 та 7 частини 1 статті 16 Закону України "Про заходи попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення" у відповідності до абзацу 9 частини 2 статті 20 Закону України застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 60000,00 грн. /а.с. 82-83/.
У постанові № 26 від 02 травня 2024 року зазначено, що на підставі акту від 25.04.2024 №000030 встановлено порушення вимог абзаців 1 та 7 частини 1 статті 16 Закону України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення" № 2899-IV від 22.03.2005, а саме: 24.04.2024 в торгівельному приміщенні АЗС ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с. Копили, вул. Стрельнікова, 1-В на стійках торгівельного обладнання в прикасових зонах АЗС, у місцях де реалізуються тютюнові вироби, розміщено 2 (два) рекламних засоби. Перший рекламний засіб: встановлено прямокутний рекламний засіб, в якому розміщено три пачки тютюнових виробів торгової марки "КЕNТ" з використанням графічних зображень чи малюнків, кольорових елементів, фонових вставок, відмінних від кольору торговельного обладнання, з великими цінниками. З лівого боку якого на синьому фоні розміщена упаковка пристрою для споживання тютюнових виробів без їх згорання з написом "Glo" «НYPER AIR 399 грн.". Другий рекламний засіб: встановлено розміщення трьох пачок тютюнових виробів торгової марки "Rothmans" у спеціальній рамці з використанням графічних зображень чи малюнків, кольорових елементів, фонових вставок, відмінних від кольору торговельного обладнання чи оформлення вітрини, що є заходами прямого та непрямого стимулювання продажу тютюнових виробів та вживання тютюну, здійснення реклами (розповсюдження) з продажу тютюнових виробів.
Не погодившись з постановою Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області від 02 травня 2024 року № 26 про накладення стягнень, передбачених статтею 20 Закону України "Про заходи попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення", позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що постанова Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області № 26 від 02 травня 2024 року про застосування до ТОВ "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" штрафу в розмірі 60000 грн прийнята відповідачем не на підставі, не у спосіб, що визначені законодавством України, та без урахування усіх обставин, що мають значення для її прийняття, а тому є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки розміщення одиниць тютюнової продукції із відповідним маркуванням у місці, в якому здійснюється реалізація таких виробів, що мало місце у дані справі, є одним із заходів виконання суб'єктами господарювання вимог законодавства України щодо забезпечення прав споживачів на інформацію про продукцію, у зв'язку з чим зазначені дії не можуть розглядатись як реклама або стимулювання продажу у розумінні Закону № 2899-IV.
Дослідивши наявні в матеріалах справи копії фотографій /зворот а.с. 146-а.с.147/, що є додатками до акту, суд першої інстанції виснувався, що на останніх зафіксовано наявність в торговому залі АЗС вітрин із тютюновими виробами (пачки сигарет), які реалізується у торговому приміщенні, однак при цьому, будь-якої інформації, спрямованої на стимулювання продажу тютюну безпосередньо на тютюнових виробах та/або на будь-якому їх упакуванні із наданих до матеріалів справи фото, не вбачається.
Керуючись критерієм реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних робіт (наданих послуг), зважаючи на кількість часу, необхідного для виконання відповідних робіт та надання послуг, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи (справа незначної складності), витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, значенню справи для сторони при задоволенні позову ТОВ "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР", суд вважав за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 грн.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади рекламної діяльності в Україні, регулювання відносин, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами здійснює Закон України «Про рекламу» від 3 липня 1996 року № 270/96-ВР (далі по тексту - Закон № 270/96-ВР).
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 270/96-ВР контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, - щодо захисту прав споживачів реклами (у тому числі щодо спорудження житлового будинку.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 за № 667 (далі - Положення), Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, санітарного та епідемічного благополуччя населення (крім виконання функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), з контролю за цінами, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), реєстрації та обліку машин в агропромисловому комплексі, державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу, державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері, за якістю зерна та продуктів його переробки, державного нагляду (контролю) за додержанням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованого організму у відкритих системах на підприємствах, в установах та організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності, здійснення радіаційного контролю за рівнем радіоактивного забруднення сільськогосподарської продукції і продуктів харчування.
Відповідно до підпункту 2, 4 пункту 3 Положення до основних завдань Держпродспоживслужби віднесено, зокрема, здійснення відповідно до закону державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про рекламу в частині захисту прав споживачів реклами; здійснення ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності.
За змістом пункту 2 Положення Держпродспоживслужба у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
На виконання підпункту 8 пункту 6 Положення Держпродспоживслужба для виконання покладених на неї завдань має право здійснювати заходи державного нагляду (контролю) відповідно до закону.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року № 877-V (далі по тексту - Закон № 877-V).
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Частиною першою статті 2 Закону № 877-V передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, його територіальні органи зобов'язані забезпечити дотримання з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин", виключно вимог частин першої, четвертої, шостої - сьомої, абзацу другого частини десятої, частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 4, частин першої (крім вимоги щодо отримання погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення позапланового заходу) та третьої статті 6, частин першої - четвертої, шостої, восьмої - десятої статті 7, частин першої та другої статті 12, статей 13-18, 20, 21 цього Закону.
Згідно з частинами першою та третьою статті 6 Закону №877-V підставами для здійснення позапланових заходів є:
подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;
виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб'єктом господарювання у документі обов'язкової звітності, крім випадків, коли суб'єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов'язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов'язаний повідомити суб'єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;
перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);
звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу. У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи територіального органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб'єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб територіального органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред'явили документи, передбачені цим абзацом;
неподання суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;
доручення Прем'єр-міністра України про перевірку суб'єктів господарювання у відповідній сфері у зв'язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;
настання аварії, пожежі, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання;
за рішенням суду;
звернення посадових осіб органів місцевого самоврядування про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства у випадках, коли право на подання такого звернення передбачено законом.
Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
Фізичні особи та посадові особи органів місцевого самоврядування, які подали безпідставне звернення про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства, несуть відповідальність, передбачену законом. Повторне проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю), забороняється.
Суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
Відповідно до частин першої-четвертої статті 7 Закону №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.
У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).
Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.
Водночас, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та діє станом по сьогоднішній день.
Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) в умовах воєнного стану» від 13 березня 2022 р. № 303 (далі по тексту - Постанова № 303) припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".
Водночас пункт 2 Постанови № 303 передбачає, що за наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, а також для виконання міжнародних зобов'язань України протягом періоду воєнного стану дозволено здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) на підставі рішень центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах.
Так, відповідно до Законів України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення», пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 року № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану», з метою забезпечення здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) у сфері законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення на період воєнного стану Наказом № 522 затверджено Перелік підстав для здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) у сфері законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення на період воєнного стану (пункт 1), а також наказано Державній службі України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів забезпечити здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) у сфері законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення на період воєнного стану з підстав, визначених Переліком, затвердженим пунктом 1 цього наказу ( пункт 2).
Відповідно до Переліку підстав для здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) у сфері законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення на період воєнного стану підставами здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) визначено, зокрема:
1. Подання суб'єктом господарювання письмової заяви до Держпродспоживслужби або головних управлінь Держпродспоживслужби в областях та в місті Києві про здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням.
2. Доручення Прем'єр-міністра України про перевірку суб'єктів господарювання стосовно дотримання вимог законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення у зв'язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини та забезпечення безпеки держави.
3. Звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності).
Наказом № 522 Міністерство охорони здоров'я України надало Державній службі України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів повноваження на здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) з підстав, визначених Переліком, зокрема з підстави звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності).
Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що протягом воєнного стану дозволено здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) на підставі звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю.
Колегією суддів встановлено, що на підставі наказу ГУ Держпродспожислужби в Полтавській області "Про проведення позапланової перевірки" від 23.04.2024 № 500-ОД /а.с. 124/ та посвідчення (направлення) на проведення перевірки № 340 від 23.04.2024 /а.с. 125/ Головним управлінням Держпродспоживслужби в Полтавській області проведено позаплановий захід державного контролю щодо дотримання ТОВ "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" вимог законодавства у сфері попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення за адресою здійснення діяльності: Полтавська область, Полтавський район, с. Копили, вул. Стрельнікова, 1-В, АЗС, за результатом якого складено акт № 000030 від 25.04.2024 /а.с.126-147/.
Позаплановий захід державного нагляду (контролю) проводився на підставі звернення гр. ОСОБА_1 від 03.04.2024 стосовно порушення вимог антитютюнового законодавства на території Полтавської області в мережі автозаправних станцій «БРСМ НАФТА», у тому числі за адресою здійснення діяльності: Полтавська область, Полтавський район, с. Копили, вул. Стрельнікова, 1-В, АЗС, де розміщені рекламні носії з порушенням вимог статей 16, 16-1, 16-2 Закону № 2899-IV.
Таким чином, перевірка позивача проведена відповідачем на підставі Постанови № 303 за наявності підстави, визначеної в п. 3 наказу № 522 (звернення фізичної особи), що свідчить про наявність підстав у відповідача для проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) під час дії військового стану.
Колегією суддів встановлено, що підставою винесення спірної постанови від 02.05.2024 № 26 слугувало встановлення відповідачем розміщення ТОВ "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" трьох пачок тютюнових виробів торгової марки «KENT» у спеціальній рамці з використанням графічних зображень, малюнків, кольорових елементів, фонових вставок, відмінних від кольору торговельного обладнання, з великими цінниками, та з лівого боку на синьому фоні розміщена упаковка пристрою для споживання тютюнових виробів без їх згоряння з написом «GLO» HYPER AIR 399 грн», чим порушено абз. 1 та 7 частини 1 статті 16 Закону № 2899-IV, а також розміщення трьох пачок тютюнових виробів торгової марки «Rothmans» у спеціальній рамці з використанням графічних зображень, малюнків, кольорових елементів, фонових вставок, відмінних від кольору торговельного обладнання, чим порушено абз. 1 та 7 частини 1 статті 16 Закону № 2899-IV.
Основні принципи та напрями державної політики щодо попередження куріння тютюнових виробів, зниження рівня їх вживання серед населення, обмеження доступу до них дітей, охорони здоров'я населення від шкоди, що завдається їхньому здоров'ю внаслідок розвитку захворювань, інвалідності, а також смертності, спричинених курінням тютюнових виробів чи іншим способом їх вживання визначаються Законом № 2899-IV.
Прийняття цього Закону зумовлено метою зменшення шкідливих наслідків для життя та здоров'я населення від вживання тютюну. Зокрема, за оцінками Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) станом на 2019 рік від хвороб, які спричинені вживанням тютюну, щороку помирає понад 8 мільйонів людей у світі. Вживання тютюнових виробів - один з основних факторів ризику виникнення неінфекційних захворювань (серцево-судинних, цукрового діабету, раку, хронічних обструктивних захворювань легень і розладів психічного здоров'я), які є причиною майже 84% всіх смертей в Україні. За даними Міністерства охорони здоров'я України щороку 85 тисяч українців помирає від хвороб, спричинених курінням.
З метою запобігання поширенню тютюнокуріння у 2006 році Україна ратифікувала (Законом N 3534-IV від 15 березня 2006 року) Рамкову конвенцію ВООЗ із боротьби проти тютюну (РКБТ). РКБТ - перший міжнародний договір, який покладає на Сторони Конвенції юридичні зобов'язання щодо його виконання. Конвенція створена під егідою ВООЗ у відповідь на глобальну епідемію вживання тютюну. РКБТ ратифікувала 181 країна світу, що охоплює близько 90% населення світу.
Указом Президента України № 722/2019 від 30 вересня 2019 року «Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року», зокрема Ціллю 3 визначено «забезпечення здорового способу життя та сприяння благополуччю для всіх у будь-якому віці». Завданням 3.8 цієї цілі є зниження поширеності тютюнокуріння серед населення з використанням інноваційних засобів інформування про негативні наслідки тютюнокуріння (індикатор - зменшити до 2025 року кількості курців в Україні до рівня 15%).
Крім того, Закон України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» було прийнято на виконання Директиви 2014/40/ЄС «Про наближення законів, правил та адміністративних положень держав-членів, що стосуються виробництва, презентації та продажу тютюну та супутніх товарів та скасування Директиви 2001/37/ЄС», імплементація якої є зобов'язанням України за Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. Кабінет Міністрів України підтвердив зобов'язання імплементувати Директиву 2014/40/ЄС, затвердивши План заходів з виконання цієї Угоди (постанова № 1106 від 25 жовтня 2017 року), який у пунктах 1389-1396 визначає заходи з імплементації в національне законодавство Директиви 2014/40/ЄС.
Відповідно до статті 1 Закону № 2899-IV реклама і стимулювання продажу тютюну - будь-який вид передачі комерційної інформації, рекомендації або дії, метою, результатом або ймовірним результатом яких прямо чи опосередковано є стимулювання продажу тютюнових виробів або вживання тютюну.
Згідно із статтею 16 № 2899-IV забороняються будь-яка реклама та стимулювання продажу тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби, у тому числі:
проведення заходів з безоплатної роздачі, у тому числі для маркетингових досліджень та дегустації, обміну одних тютюнових виробів на інші тютюнові вироби чи будь-які інші товари, роботи, послуги;
використання тютюнових виробів з метою отримання товарів, робіт, послуг;
пропонування або надання будь-якого прямого чи непрямого відшкодування з придбання або використання тютюнових виробів;
пропонування або надання бонусів, премій, повернення готівкових коштів, надання права на участь у будь-якій грі, лотереї, конкурсі, події, прямо або опосередковано пов'язаних з тютюновими виробами, якщо умовою надання чи участі в них є придбання або вживання тютюнових виробів;
продаж тютюнових виробів у наборі з будь-якими іншими товарами або послугами;
розміщення інформації про виробника тютюнових виробів та/або тютюнові вироби у місцях, у яких такі вироби реалізуються чи надаються споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, з використанням графічних зображень чи малюнків, кольорових елементів, фонових вставок, відмінних від кольору торговельного обладнання чи оформлення вітрини, рухомих світлових приладів, пристроїв для демонстрації відеороликів, крім одного плаката розміром не більше 40х30 см на одне місце торгівлі, в якому надається текстова інформація, надрукована шрифтом чорного кольору на білому фоні про наявні у продажу тютюнові вироби та ціни на них;
розміщення інформації з метою стимулювання продажу тютюну безпосередньо на тютюнових виробах та/або на будь-якому їх упакуванні, у тому числі: малюнків та інших зображень, які не є частиною захищеної торгової марки; адрес веб-сайтів; листів-вкладок упакування тютюнових виробів; текстової або графічної інформації на прозорій обгортці упакування тютюнових виробів;
розміщення інформації щодо тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби, у місцях проведення розважальних заходів, у місцях роздрібної торгівлі, на автотранспортних засобах та обладнанні;
надсилання повідомлень поштою, електронною поштою, повідомлень на мобільні телефони, поширення відеодисків, відеоматеріалів, компакт-дисків, комп'ютерних та інших ігор, розміщення будь-якої інформації в мережі Інтернет, включаючи соціальні мережі чи інші цифрові мережі, з метою стимулювання продажу тютюнових виробів;
продаж, пропонування для продажу, поставка чи реклама нетютюнових виробів, послуг, реклама чи упаковка яких містять напис, малюнок чи будь-яке інше зображення, повідомлення, які повністю або частково ідентифікуються чи асоціюються з тютюновим виробом, знаком для товарів і послуг чи з виробником тютюнових виробів;
інші заходи прямого та непрямого стимулювання продажу тютюнових виробів та вживання тютюну.
Відповідно до положень статті 20 Закону № 2899-IV особи, винні у порушенні законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення, несуть відповідальність згідно з законом.
За порушення норм цього Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення, застосовує фінансові санкції до суб'єктів господарювання у разі порушення вимог статей 16, 16-1 чи 16-2 цього Закону - тридцять тисяч гривень, а в разі повторного протягом року вчинення таких порушень - п'ятдесят тисяч гривень за кожен факт реклами на окремому рекламному носії або кожний окремий захід з метою стимулювання продажу тютюнових виробів, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, електронних сигарет, заправних контейнерів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах.
З огляду на вищенаведеному норму права, колегія суддів зазначає, що саме порушення суб'єктами господарювання заборони на рекламу і стимулювання продажу у спосіб, вказаний у статті 16 Закону № 2899-IV, є підставою для застосування до них штрафних санкцій.
Колегія суддів враховує, що в частині шостій статті 7 Закону № 877-V визначено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
У частині сьомій статті 18 Закону № 2042-VIII також передбачено, що державний контроль у формах інспектування та аудиту здійснюється із застосуванням актів державного контролю. Акт державного контролю має містити вичерпний перелік питань для перевірки дотримання оператором ринку законодавства про харчові продукти та корми, здоров'я та благополуччя тварин. Кожне таке питання повинно містити посилання на вимогу нормативно-правового акта (статтю, частину, пункт, підпункт, абзац тощо), яка підлягає дотриманню оператором ринку. Якщо за результатами інспектування або аудиту виявлено невідповідність, в акті державного контролю наводиться детальний опис відповідних порушень законодавства. Акт державного контролю складається у двох примірниках, один з яких вручається оператору ринку протягом трьох робочих днів з дня його складення.
Отже, законодавством України передбачено вимогу щодо наведення детального опису виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
Водночас, колегія суддів, дослідивши акт перевірки, вважає зазначені в ньому твердження неконкретизованими та такими, що не дають змогу оцінити обставини вчинення правопорушення. Так відповідач, посилаючись на використання графічних зображень, не конкретизує які саме графічні зображення та елементи маються на увазі, де останні були розміщені, що саме було на них зображено. що, у свою чергу, давало б підстави для висновку про те, що позивачем здійснюється реклама тютюнових виробів.
Посилання контролюючого органу в Акті перевірки на оформлення місця торгівлі малюнками та кольоровими елементами жодним чином не дають змоги ідентифікувати, які саме зображення містяться в місці продажу тютюну, та у який спосіб за допомогою таких зображень здійснюються стимулювання до продажу тютюнових виробів.
Крім того вказані доводи лише дублюють абзац 7 статті 16 Закону № 2899-IV.
Також, на підтвердження обставин вчинення позивачем правопорушення, відповідачем також надано до суду матеріали фотофіксації.
Проте, дослідивши наявні в матеріалах справи копії фотографій, що є додатками до акту, судом апеляційної інстанції встановлено, що на останніх зафіксовано наявність в торговому залі АЗС вітрин із тютюновими виробами (пачки сигарет), які реалізується у торговому приміщенні. При цьому, будь-якої інформації, спрямованої на стимулювання продажу тютюну безпосередньо на тютюнових виробах та/або на будь-якому їх упакуванні із наданих до матеріалів справи фото, не вбачається.
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону № 1023-XII споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.
Також, як доречно підкреслив суд першої інстанції, наявність інформації про тютюнові вироби, які реалізуються в закладі, не є діями, основною метою яких є стимулювання осіб до вживання тютюнових виробів.
На виконання вимог пункту 7 частини шостої статті 22 Закону № 270/96-ВР забороняються такі види діяльності з рекламування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої та тютюнові вироби: продаж тютюнових виробів, предметів, пов'язаних з їх вживанням, трав'яних виробів для куріння, електронних сигарет, заправних контейнерів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, тютюновмісних виробів для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням у наборі з будь-якими іншими товарами, які не пов'язані з вживанням тютюнових виробів, предметів, пов'язаних з їх вживанням, трав'яних виробів для куріння, електронних сигарет, заправних контейнерів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, тютюновмісних виробів для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням.
Згідно з положеннями статті 1 Закону № 2899-IV реклама й стимулювання продажу тютюну будь-який вид передачі комерційної інформації, рекомендації або дії, метою чи результатом або ймовірним результатом якого є стимулювання продажу тютюнового виробу або вживання тютюну, прямо чи опосередковано.
Відповідно до частини сьомої статті 8 Закону № 270/96-ВР розміщення товару у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.
З огляду на вищезазначене, положення абзаців першого та п'ятого частини першої статті 16, у системному зв'язку із статями 1 та 13 Закону № 2899-IV, а також статями 8 та 22 Закону № 270/96-ВР, заборону стимулювання продажу тютюнових виробів, зокрема у спосіб продажу тютюнових виробів у наборі з будь-якими іншими товарами або послугами, необхідно розуміти так, що такий продаж забороняється у наборі з будь-якими іншими товарами, які не пов'язані з вживанням тютюнових виробів.
Колегія суддів наголошує, що сам по собі продаж тютюнових виробів або пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння (кальян), якщо такий продаж не передбачає здійснення заходів, визначених частиною першою статті 16 Закону № 2899-IV, не може вважатися стимулюванням продажу тютюнових виробів, оскільки інше тлумачення цієї норми означало б повну заборону продажу тютюнових виробів та як наслідок закриття усіх закладів, що спеціалізуються на такому продажі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 420/2002/22.
Отже, розміщення одиниць тютюнової продукції із відповідним маркуванням у місці, в якому здійснюється реалізація таких виробів, є одним із заходів виконання суб'єктами господарювання вимог законодавства України щодо забезпечення прав споживачів на інформацію про продукцію, не є діями, основною метою яких є стимулювання осіб до вживання тютюнових виробів.
Зазначені дії не можуть розглядатись як реклама або стимулювання продажу у розумінні Закону № 2899-IV.
Розміщення в торговельному приміщенні вітрин не свідчить про рекламу засобів з тютюновими виробами чи розміщення інформації про тютюнові вироби.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що відповідачем не доведено, що позивач здійснював стимулювання продажу тютюнових виробів, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем, всупереч положень статті 77 КАС України, не доведено правомірність винесення спірної постанови, що свідчить про її необґрунтованість та наявність підстав для задоволення позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області від 02.05.2024 № 26.
Щодо вимог в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу, заявлених до стягнення з відповідача, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 7 статті 139 КАС України).
Відповідно до частин 3, 4 статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Положеннями частин 3, 4 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).
Згідно з частиною 6 статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 135 КАС України).
З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов'язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Положеннями статті 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Так, надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу колегія суддів зазначає, що суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Представником позивача для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду першої інстанції було подано зокрема, копії : договору № 170323 про надання правничої допомоги від 17.03.2023 /а.с. 21-27/, додаткової угоди № 1 від 17.03.2023 до договору про надання правничої допомоги № 170323 від 17.03.2023 /а.с. 28-29/, додаткової угоди № 2 від 31.12.2023 до договору про надання правничої допомоги №170323 від 17.03.202 /а.с. 30/, акту приймання наданих послуг від 20.05.2024 за договором про надання правничої допомоги № 170323 від 17.03.2023 /а.с. 31-32/.
Дослідивши вказані документи, колегією суддів встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» та адвокатських об'єднанням «ЛЕКС-ГРУП» укладено договір № 170323 про надання правничої допомоги від 17.03.2023, відповідно до пункту 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати на належному рівні послуги, вказані у цьому договору, та передати замовнику результати цих послуг (робіт), а замовник погоджується прийняти виконані/надані послуги та виплатити виконавцеві винагороду за виконані/надані роботи.
Згідно з пунктом 4.5 договору № 170323 про надання правничої допомоги від 17.03.2023, порядок оплати та вартість кожної послуги за договором визначається сторонами у відповідній додатковій угоді, яка є невід'ємною частиною договору.
Додатковою угодою № 1 від 17.03.2023 до договору про надання правничої допомоги № 170323 від 17.03.2023 визначено вартість послуг.
Так, пунктом 3 додаткової угоди № 1 від 17.03.2023 до договору про надання правничої допомоги № 170323 від 17.03.2023 встановлено, що підготовка та подача позовної заяви до суду становить від 5000 грн. Пунктом 5 додаткової угоди № 1 від 17.03.2023 до договору про надання правничої допомоги №170323 від 17.03.2023 визначено, що сплата узгодженої сторонами суми послуг (гонорару) здійснюється замовником в безготівковому порядку шляхом перерахування відповідної суми коштів на розрахунковий рахунок виконавця реквізити якого зазначаються у відповідному рахунку на оплату протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Факт надання ТОВ "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" правничої допомоги за договором підтверджується актом приймання наданих послуг від 20.05.2024 за договором про надання правничої допомоги №170323 від 17.03.2023, у пункті 1 якого зазначено, зокрема: підготовка та подача позовної заяви до суду про визнання протиправною та скасування постанови Держпродспоживслужби в Полтавській області від 02.05.2024 № 26 про накладення штрафу в сумі 60000,00 грн.; вартість 5000,00 грн., кількість -1.
Таким чином, з наведеного слідує, що звертаючись до суду першої інстанції з заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, представник позивача надав до суду всі необхідні докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що має бути сплачена позивачем.
Разом з цим, відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 23.04.2019 у справі № 826/9047/16, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Зі змісту норм частин 4, 5 та 6 статті 134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Колегія суддів зазначає, що незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 5 статті 134 КАС України.
За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку, як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Колегія суддів враховує, що жодних доводів щодо неспівмірності стягнутого судом першої інстанції розміру витрат на правову допомогу (2500 грн) відповідачем не наведено.
Так, апеляційна скарга не містить будь-яких заперечень щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції, а саме представником позивача складено позовну заяву.
Під час перегляду даної справи суд апеляційної інстанції також враховує обсяг вказаного документу - 17 сторінок та його фактичне значення для справи (задоволення позову в повному обсязі).
Таким чином, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних за умовами відповідного договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, з огляду на ступень складності даної справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, а також прийняття судом першої інстанції рішення про задоволення позову, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення визначеного судом першої інстанції розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає до стягнення з першого відповідача (2500,00 грн).
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2025 по справі № 440/6408/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій Я.В. П'янова