09 жовтня 2025 р. Справа № 520/16400/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2025, головуючий суддя І інстанції: Григоров Д.В., м. Харків, повний текст складено 30.06.25 по справі № 520/16400/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач), у якому просила суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на виконання судового рішення у справі № 520/22713/24 щодо обчислення основного розміру пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01 липня 2021 року, виходячи з величини прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» - 1854,00 грн;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 з 01 липня 2021 року відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 за № 1-р (ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР, у розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком, з урахуванням Закону про Державний бюджет України відповідного календарного року виплати пенсії та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог стверджувала про протиправність здійсненого відповідачем перерахунку пенсії позивача з 01.07.2021 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року по справі № 520/22713/24 у розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком виходячи з величини прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-ІХ (далі - Закон № 1082-ІХ) - 1854,00 грн, замість встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX (далі - Закон № 4059-ІХ) величини прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність - 2361 гривня.
Переконувала, що неналежне виконання відповідачем рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року по справі № 520/22713/24 призвело до значного зменшення розміру пенсії позивача, що порушує її право на належне пенсійне забезпечення.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 по справі № 520/16400/25 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснено позивачу, що зазначений спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства шляхом подачі заяви про визнання протиправними рішень дій чи бездіяльності відповідача.
Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її протиправність, просила суд апеляційної інстанції ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року по справі № 520/16400/25 скасувати, а справу № 520/16400/25 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджувала, що захистити та відновити порушені права позивача внаслідок виплати їй пенсії у розмірі, що не відповідає законодавству, можливо лише шляхом пред'явлення даного позову.
Відповідач, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до частини 2 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 по справі № 520/22713/24 скасовано рішення Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 963240134851 від 08 серпня 2024 року (вих. №25584/03-16).
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 01 липня 2021 року відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р (ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, у розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 залишено без змін.
На виконання вищевказаного рішення суду ГУ ПФУ в Харківській області проведено перерахунок пенсії позивача з 01 липня 2021 року виходячи з величини прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" у розмірі 1854,00 грн. Пенсійний орган також зазначив, що подальші перерахунки пенсії зазначеними судовими рішеннями не передбачені.
Відмовляючи у відкритті провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 170 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги у справі № 520/16400/25 спрямовані на виконання іншого судового рішення у справі № 520/22713/24, а тому даний спір має вирішуватися в порядку судового контролю за виконанням судового рішення.
Надаючи правову оцінку правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального права щодо встановлених обставин справи, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним законом шляхом.
За приписами пунктів 2, 4 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі; якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю тотожні за складом учасників, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.
Зі змісту зазначених правових приписів вбачається, що кожна особа наділена правом на звернення до суду, якщо вважає, що суб'єкт владних повноважень своїми рішеннями, діями або бездіяльністю допустив порушення своїх прав. При цьому, таке право не є абсолютним. Так, у випадку встановлення судом наявності у провадженні цього або іншого суду справи про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суддя має правові підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
Відсутність хоча б однієї з вказаних ознак виключає відмову у відкритті провадження у справі.
Згідно з висновками Верховного Суду у постанові від 06.02.2023 по справі № 140/559/22 предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин.
Таким чином, для встановлення тотожності підстав та предмету позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 809/487/18.
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини виникли між сторонами внаслідок незгоди позивача з результатами перерахунку пенсії проведеного на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 по справі № 520/22713/24, при здійсненні якого відповідачем враховано величину прожиткового мінімуму, встановлену Законом № 1082-ІХ (1854,00 грн), замість встановленої Законом № 4059-ІХ - 2361,00 грн.
З наявної в матеріалах електронної справи відповіді ГУ ПФУ в Харківській області від 05.06.2025 № 15234-15881/К-03/8-2000/25 колегією суддів встановлено, що пенсійним органом не заперечуються обставини перерахунку пенсії позивача на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 № 520/22713/24 з 01.07.2021, виходячи з величини прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом № 1082-ІХ - 1854,00 грн.
Відповідачем також повідомлено, що розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2021 складає 15059,76 грн, а доплата по перерахунку пенсії згідно з рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 у справі № 520/22713/24 та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 у справі № 520/22713/24 за період з 01.07.2021 по 30.04.2025 в сумі 398982,78 грн облікована в реєстрі судових рішень.
Отже, фактично позивач не погоджується з діями відповідача, вчиненими на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 по справі № 520/22713/24.
Згідно з частинами 1, 2 статті 381-1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення (частина 2 стаття 382 КАС України).
Положеннями частини 1 статті 382-3 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Суд розглядає питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення за правилами статті 378 цього Кодексу (частина 9 статті 382-3 КАС України).
За приписами частини 3 статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, приписами статей 382, 381-1, 381-2, 381-3, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Колегія суддів зауважує, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18).
Колегія суддів наголошує, що питання, які виникають у зв'язку з виконанням судового рішення в одній справі не можуть становити окремий/самостійний предмет спору в іншій справі, адже в такий спосіб фактично нівелюється авторитет судового рішення, яке набрало законної сили. Понад те, як роз'яснив Конституційний Суд України, реалізація судового рішення є продовженням судового розгляду справи, що з урахуванням наведеного вище дає підстави вважати, що ця стадія не може становити окреме/самостійне позовне провадження.
Колегія суддів, проаналізувавши предмет позову у цій справі (дії ГУ ПФУ в Харківській області під час виконання рішення суду), дійшла висновку, що він фактично спрямований на виконання іншого судового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року по справі № 520/22713/24, яке набрали законної сили 14.04.2025.
У свою чергу обраний позивачем у цій справі спосіб захисту - «зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 з 01 липня 2021 року відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 за № 1-р (ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96- ВР, у розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком, з урахуванням Закону про Державний бюджет України відповідного календарного року виплати пенсії та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум», є одним із способів виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року по справі № 520/22713/24.
Отже, у спірних відносинах наявні обставини, з якими статті 382, 381-1, 381-2, 381-3 КАС України пов'язують наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. За вказаних обставин, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов.
У зв'язку з цим, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
Колегія суддів також вважає за доцільне зазначити, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Отже, спір у даній справі № 520/16400/25 у відповідних частинах є тотожним, тому, що був предметом розгляду у справі № 520/22713/24 виник між тими самими сторонами ( ОСОБА_1 та ГУ ПФУ в Харківській області), про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 20.02.2019 по справі № 806/2143/15, від 03.04.2019 по справі № 820/4261/18.
З урахуванням вищевикладеного, вказані в апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм процесуального права.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 - без змін.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст.241, ст.ст. 242, 243, 250, 308, 311, 312, 315, 317, 320 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 по справі № 520/16400/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко