09 жовтня 2025 року справа №360/1565/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Геращенко І.В., Гаврищук Т.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача - Меламеда Вадима Борисовича на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року у справі № 360/1565/24 (головуючий І інстанції Чернявська Т.І.) за позовом ОСОБА_1 , поданим в її інтересах адвокатом Меламедом Вадимом Борисовичем, до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач), поданим в її інтересах адвокатом Меламедом Вадимом Борисовичем (далі - представник позивача), до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач), в якому представник позивача з урахуванням уточненої позовної заяви без дати та без номеру просив: визнати протиправними дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області стосовно невиплати поточної пенсії ОСОБА_1 та недоотриманої пенсії з 01 липня 2023 року на її особистий банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у АТ “Ощадбанк»; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснювати виплату поточної пенсії ОСОБА_1 , в тому числі суму недоотриманої пенсії з 01 липня 2023 року, з урахуванням масових перерахунків та з компенсацією втрати частини доходів, на визначений нею банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у АТ “Ощадбанк».
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що Луганським окружним адміністративним судом винесено рішення від 05 червня 2018 року у адміністративній справі № 812/374/18, яким зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області повторно розглянути заяву позивача про призначення/перерахунок пенсії від 11 травня 2017 року.
13 червня 2019 року Луганським окружним адміністративним судом проголошено рішення у справі № 360/2115/19, відповідно до якого: зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 17 серпня 2017 року відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Окрім того, відповідно до рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року по справі № 360/2115/19 зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області поновити позивачу виплату пенсії за період з 07 жовтня 2009 року по 16 серпня 2017 року відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Представник позивача зазначає, що виплата пенсії здійснювалася на рахунок позивача, відкритий в АТ “Ощадбанк», поточний рахунок № НОМЕР_2 , який був відкритий у Філії - Луганське обласне управління АТ “Ощадбанк». У зв'язку з початком військових дій в Україні та неможливістю отримання грошових коштів з вищезазначеного рахунку, позивач відкрила рахунок № НОМЕР_1 у філії - Дніпропетровське обласне управління АТ “Ощадбанк».
21 червня 2024 року представник позивача звернувся до відповідача із заявою про виплату пенсії на рахунок позивача, додавши до заяви довіреність та апостильовану заяву позивача про знаходження особи в живих від 21 березня 2024 року.
18 липня 2024 року отримано лист відповідача за № 4888-4360/Ж-02/8-1200/24, яким відповідач відмовив у виплаті пенсії на банківський рахунок позивача. Відповідач мотивував відмову тим, що для виплати пенсії через поточні рахунки в банках позивачка має особисто подати заяву про виплату пенсії, та зазначив, що виплату пенсії з 01 липня 2023 року призупинено. Станом на теперішній час відповідач не здійснив жодних дій щодо виплати пенсії позивачки на вказаний банківський рахунок.
Статтею 18 Закону України від 05 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що законами України встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України врегульовано Законом України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ “Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ).
Згідно зі статтею 1 вказаного Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України це механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» порядок індексації пенсій змінено та статтю 2 Закону № 1282-ХІІ доповнено новою частиною - “Індексація пенсій здійснюється шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.»
Підвищення пенсій відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється на підставі частини другої або частини третьої статті 42 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) в редакції, чинній на момент фактичної виплати.
Враховуючи вищевказане, зазначає представник позивача, пенсія позивача має бути виплачена з урахуванням масових перерахунків, проведених на підставі частини другої або частини третьої статті 42 Закону № 1058-IV в редакції, чинній на момент фактичної виплати.
Щодо компенсації втрати частини доходів представник позивача зазначив таке.
Компенсація за несвоєчасно виплачену пенсію на підставі статті 2 Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» проводиться з суми несвоєчасно отриманої “...пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) … суми індексації грошових доходів громадян;».
Розрахунок компенсації здійснюється на підставі Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.
Враховуючи, що пенсія позивача, у разі призначення її до виплати шановним судом, буде виплачена з порушенням строку з вини відповідача, позивач має право на отримання пенсії з компенсацією втрати частини доходів.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року у справі № 360/1565/24 у задоволенні позову - відмовлено.
Представник позивача не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги наведені доводи, які за суттю та змістом відтворюють позовну заяву.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 (саме так зазначено в паспорті громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 від 19 січня 1999 року, що був дійсний до 19 січня 2019 року) / ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) станом на час розгляду справи перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області як отримувач пенсії за віком, про що свідчать надані відповідачем до відзиву документи.
У період з 07 жовтня 2009 року по 30 червня 2023 року ОСОБА_1 отримувала пенсію за віком, призначену на підставі судових рішень Луганського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року у справі № 360/2115/19 та від 08 жовтня 2020 року у справі № 360/2115/19.
Листом від 13 липня 2023 року № 110.14-20/35380/2023/БТ Філія - Луганське обласне управління Акціонерного товариства “Ощадбанк» направило на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області інформацію щодо одержання пенсії та/або грошової допомоги з поточного рахунку за довіреністю більше як один рік або не одержання з поточного рахунку більше як один рік по Головному управлінню Пенсійного фонду України в Луганській області за період з 01 липня 2022 року по 30 червня 2023 року (соціальна пенсія). Під номером 114 у вказаному списку значиться ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , відділення банку - 304665/000007/060007, номер поточного рахунку - НОМЕР_2 .
На підставі отриманої інформації Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області припинено нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 липня 2023 року, про що свідчить інформація з ІКІС ПФУ.
Рішення про припинення виплати пенсії відповідачем не приймалось.
Дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії з 01 липня 2023 року у судовому порядку позивачем не оскаржені.
21 червня 2024 року представник позивача - адвокат Вадим Меламед через особистий кабінет на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України звернувся з заявою, зареєстрованою за № ВЕБ-12001-Ф-С-24-105906, про проведення виплати пенсії ОСОБА_1 на визначений банківський рахунок та про подання підтвердження про знаходження особи в живих
До означеного звернення представником позивача додано скановані копії:
апостильованої заяви ОСОБА_1 від 21 березня 2024 року про виплату призначеної пенсії на визначений нею рахунок, відкритий в АТ “Ощадбанк». Означеною заявою також підтверджено знаходження особи (позивача) в живих;
посвідчення адвоката України, виданого 26 липня 2017 року на ім'я ОСОБА_4 ;
ордеру серії АА № 1198085 від 03 лютого 2022 року на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 адвокатом Меламедом Вадимом Борисовичем у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області, Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду України.
На зазначені документи накладено удосконалений електронний підпис ОСОБА_4 , про що свідчить протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 21 червня 2024 року.
Листом від 18 липня 2024 року № 4888-4360/Ж-02/8-1200/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повідомило представника позивача про те, що органи Пенсійного фонду України припиняють виплату пенсії на підставах, визначених частиною першою статті 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до частини другої статті 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Пунктом 16 Порядку № 1596 визначено, що якщо суми пенсії та грошової допомоги не одержуються з поточного рахунка більш як один рік, уповноважений банк зобов'язаний повідомити про це відповідному органу Пенсійного фонду України, а одержувач пенсії - подати нову заяву до органу Пенсійного фонду України згідно з вимогами, визначеними пунктом 10 Порядку № 1596. ОСОБА_1 перебуває на обліку як отримувач пенсії за віком на загальних умовах, виплату якої з 01 липня 2023 року призупинено відповідно до пункту 4 частини першої статті 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі інформації, наданої філією - Луганського обласного управління АТ “Ощадбанк» щодо клієнтів, за рахунками яких суми пенсій та грошової допомоги не одержуються більше як один рік. З огляду на положення абзацу першого пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява поновлення пенсії за формою, наведеною в додатку 1 до Порядку № 22-1, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України. Тобто, для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 необхідно особисто звернутися до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про поновлення виплати пенсії, до якої долучити паспорт, документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, оновлені реквізити карткового рахунку банківської установи (додаток 1 до Поряд
Надаючи правову оцінку встановленим обставианм справи, колегія суддів зазначає наступне.
В Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).
Зазначені конституційні положення розвинуті в розділі II Конституції України “Права, свободи та обов'язки людини і громадянина». Тим самим право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Конституції України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2014 року у справі “Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: “перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов'язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою» (параграф 30).
Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).
Зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету “в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено “справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі “Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки “на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення “законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).
Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з дефініціями, наведеними у статті 1 Закону № 1058-ІV:
пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом;
уповноважений банк - банк, який здійснює свою діяльність відповідно до законодавства про банки і банківську діяльність та провадить розрахунково-касові операції з коштами Пенсійного фонду.
Статтею 8 Закону № 1058-IV закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1058-ІV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Отже, пенсійне законодавство України чітко регламентує, що пенсіонер має право отримувати пенсійну виплату щомісяця у строк не пізніше 25-го числа місяця, за який виплачується пенсія.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Як зазначено в Рішенні № 25-рп/2009 оспорюваними нормами Закону № 1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 7 листопада 2013 року у справі “Пічкур проти України» (заява № 10441/06), яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, зазначено, що право на отримання пенсії, як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).
Статтею 49 Закону № 1058-IV врегульовані питання щодо припинення та поновлення виплати пенсії.
Так, частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Частиною другою цієї статі визначено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Як встановлено судом станом як на час подання спірної заяви про виплату пенсії позивачу на визначений нею банківський рахунок, так і на час розгляду цієї справи виплата пенсії позивачу на підставі пункту 4 частини першої статті 49 Закону № 1058-IV припинена (з 01 липня 2023 року) у зв'язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд та у визначеному законом порядку не поновлювалась.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з абзацом першим пункту 1.1 розділу I “Звернення за призначенням (перерахунком), виплатою пенсії» Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1 в редакції, чинній на час звернення представника позивача з заявою про виплату позивачу пенсії на банківський рахунок), заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал або засоби Порталу Дія) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436 (абзац другий пункту 1.1 розділу I “Звернення за призначенням (перерахунком), виплатою пенсії» Порядку № 22-1).
Відповідно до абзацу третього пункту 1.1 розділу I “Звернення за призначенням (перерахунком), виплатою пенсії» Порядку № 22-1 у разі подання заяви засобами Порталу Дія та за умови реалізації технічної можливості щодо її формування та подання, формування заяви здійснюється засобами Порталу Дія відповідно до відомостей, зазначених в додатках до цього Порядку. Відомості, необхідні для формування заяви, можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з інформаційно-комунікаційними системами та публічними реєстрами органів державної влади.
Заява про виплату пенсії шляхом зарахування на поточний рахунок пенсіонера в банку подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 (пункт 1.2 розділу I “Звернення за призначенням (перерахунком), виплатою пенсії» Порядку № 22-1).
Порядком № 1596 визначено механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам, у тому числі допомоги на поховання і сум пенсій, грошової допомоги, недоотриманих у зв'язку із смертю одержувача, особам, які мають право на отримання таких виплат, головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві (далі - органи Пенсійного фонду України) та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення місцевих держадміністрацій, виконавчого органу міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат (далі - органи соціального захисту населення), а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (далі - одержувачі), а у разі їх смерті - на поточні рахунки осіб, які мають право на отримання допомоги на поховання та недоотриманої суми пенсії, грошової допомоги, в уповноважених банках.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1596 уповноваженими банками є банки, визначені відповідно до Порядку відбору банків, через які здійснюється виплата пенсій, грошової допомоги, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та заробітної плати працівникам бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 1231.
Виплата пенсій та грошової допомоги відповідно до цього Порядку здійснюється за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувачів в населених пунктах у межах України через вибрані одержувачами уповноважені банки, їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) (далі - установи уповноважених банків) (абзац перший пункту 4 Порядку № 1596).
За приписами абзацу першого пункту 6 Порядку № 1596 одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.
Згідно з пунктами 8, 9 Порядку № 1596 поточні рахунки одержувачам відкриваються уповноваженими банками згідно з вимогами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють порядок відкриття рахунків у національній та іноземній валюті. Між уповноваженим банком і одержувачем укладається договір банківського рахунка. Положеннями договору не можуть погіршуватися умови виплати пенсій та грошової допомоги, встановлені цим Порядком. Умови договору повинні передбачати можливість його розірвання за ініціативою однієї із сторін. У разі відкриття поточного рахунка за зверненням органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення одержувач повинен укласти договір банківського рахунка із зазначеним у заяві уповноваженим банком.
Пунктом 10 Порядку № 1596 визначено:
заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) або заява про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка (додаток 4) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України (абзац перший);
заява про виплату пенсії або грошової допомоги може прийматися органом Пенсійного фонду України або органом соціального захисту населення через установи уповноваженого банку, зокрема, в електронній формі з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, одержувача та уповноваженого працівника банку (абзац другий);
заява приймається за умови пред'явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує її вік, і визначеного законодавством документа, необхідного для з'ясування місця її проживання, та реєструється в установленому порядку (абзац третій);
у разі отримання від одержувача заяви про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка орган Пенсійного фонду України або орган соціального захисту населення інформує одержувача про необхідність укладення договору банківського рахунка із зазначеним у заяві уповноваженим банком (абзац четвертий);
органи Пенсійного фонду України та органи соціального захисту населення формують перелік одержувачів на підставі отриманих заяв про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка та разом із необхідними для відкриття поточних рахунків таким особам документами та відомостями, визначеними нормативно-правовими актами Національного банку, подають його відповідному уповноваженому банку у строки, визначені у договорі, але не пізніше ніж через п'ять робочих днів з дати прийняття документів (абзац п'ятий);
уповноважений банк може відмовити у відкритті поточного рахунка одержувачу з підстав, визначених законодавством та/або нормативно-правовими актами Національного банку, або у разі надання не в повному обсязі та/або недостовірної інформації чи документів, що містять недостовірну/неправдиву інформацію, та/або будь-яких інших відомостей, необхідних уповноваженому банку для відкриття поточного рахунка згідно з вимогами законодавства та/або нормативно-правових актів Національного банку, про що повідомляє відповідному органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення із зазначенням причин відмови у відкритті рахунка для інформування одержувача або подання відсутньої/уточнювальної інформації, відсутніх відомостей та/або документів (абзац шостий);
уповноважений банк щомісяця не пізніше 20 числа подає органам Пенсійного фонду України або органам соціального захисту населення перелік відкритих за зверненнями органів Пенсійного фонду України та органів соціального захисту населення поточних рахунків одержувачам із зазначенням номерів таких рахунків та інформації про укладення договорів банківського рахунка з одержувачами, а в разі відмови у відкритті поточного рахунка - інформацію про причину відмови (абзац сьомий);
заява про виплату пенсії може подаватися до органу Пенсійного фонду України в електронній формі через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням засобів кваліфікованого електронного підпису (абзац восьмий).
Отже, підставою для виплати пенсії через поточні рахунки в банках є заява про виплату пенсії або грошової допомоги, яка може бути подана пенсійному органу відповідно до пункту 10 Порядку № 1596 трьома шляхами: або особисто пенсіонером до органу Пенсійного фонду, або до органу Пенсійного фонду України в електронній формі через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням засобів кваліфікованого електронного підпису, або від установи уповноваженого банку, а органи Пенсійного фонду України уповноважені здійснювати виплату пенсії через поточні рахунки в банках у разі наявності заяви про виплату пенсії або грошової допомоги (бланк якої є Додатком № 1 до Порядку № 1596).
Щодо наявності у представника позивача - Меламеда Вадима Борисовича повноважень для звернення до відповідача з заявою про виплату пенсії на визначений позивачем банківський рахунок, а саме підписання та подання цієї заяви власним удосконаленим електронним підписом, суд зазначає таке.
Жоден з пунктів Порядку № 22-1 не містить обов'язку пенсіонера звертатись із заявою про виплату пенсії на банківський рахунок особисто. Вжитий у пункті 1.1 Порядку № 22-1 термін заявник, дає підстави стверджувати, що таким заявником може бути і представник за довіреністю.
Разом з цим, суд зазначає, що у випадку позивача поданню заяви про виплату пенсії на банківський рахунок має передувати подання заяви про поновлення виплати раніше призначеної пенсії.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач (представник позивача) у період з 01 липня 2023 року по цей час з заявою про поновлення виплати раніше призначеної пенсії у порядку, визначеному Порядком № 22-1, до територіального органу Пенсійного фонду України не звертались. Разом з цим, з вересня 2023 року (дата відповіді на перше звернення представника позивача до відповідача) представник позивач обізнаний про факт припинення позивачу виплати пенсії.
З урахуванням викладеного, у межах спірних правовідносин, що склались у цій справі, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснювати виплату поточної пенсії ОСОБА_1 , в тому числі суму недоотриманої пенсії з 01 липня 2023 року, з урахуванням масових перерахунків та з компенсацією втрати частини доходів, на визначений нею банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у АТ “Ощадбанк».
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області правомірно не здійснило виплату пенсії на особистий банківський рахунок позивача, а отже, оскаржувані дії та бездіяльність відповідача у спірних правовідносинах відсутні.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача - Меламеда Вадима Борисовича на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року у справі № 360/1565/24 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року у справі № 360/1565/24 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 09 жовтня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
І.В. Геращенко