07 жовтня 2025 р. м. Чернівці Справа № 640/5990/20
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лелюка О.П., за участю: секретаря судового засідання Петрович Я.Ф., представника відповідача Волочай О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Електро Десіжен» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управлінням ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 грудня 2019 року №0013570504, №0013530504, 0013540504, №0013560504.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання по даній справі; витребувано докази у відповідача; встановлено строки для подання заяв по суті справи.
У зв'язку з ліквідацією Окружного адміністративного суду м. Києва на підставі Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-IX (зі змінами, внесеними згідно із Законом №3863-IX від 16.07.2024) та розробленого на виконання цього Закону Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого Наказом Державної судової адміністрації України 16.09.2024 №399, яким визначено порядок передачі нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративних судових справ іншим окружним адміністративним судам України, дану адміністративну справу було передано на розгляд та вирішення Чернівецькому окружному адміністративному суду.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року прийнято дану справу до свого провадження; роз'яснено учасникам справи, що розгляд цієї справи починається спочатку; визначено, що дана справа розглядатиметься за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у цій справі; встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
У ході підготовки даної справи до розгляду по суті судом: з'ясовано зміст заявлених вимог та позицію відповідача, отримано відзив на позов; отримано від позивача відповідь на відзив, при цьому представником відповідача у підготовчому судовому засіданні повідомлено про неподання заперечення; ухвалою суду задоволено клопотання представника Головного управління ДПС у місті Києві про проведення судового засідання у цій в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у системі відеоконференцзв'язку “EasyCon».; ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, замінено назву позивача у цій справі з "Товариство з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ» на "Товариство з обмеженою відповідальністю “Електро Десіжен»; ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у розгляді цієї справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - АТ "УКРТРАНСГАЗ"; вчинено інші дії, передбачені частиною другою статті 180 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою суду від 03 червня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
Згідно поданих позивачем заяв по суті справи та наданих у судовому засіданні пояснень в обґрунтування незаконності оскаржуваних рішень позивач вказував про реальність досліджуваних податковим органом господарських операцій купівлі-продажу природного газу. Так, позивач зазначав, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ «НАДРА-ГЕОІНВЕСТ», ТОВ «ЕНЕРГО - СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «ЕСКО- ПІВНІЧ», ТОВ «КРАФТ ЕНЕРДЖИ», ТОВ «ДЕЛЬТА АКТИВ ГРУП», ТОВ «АСТРОІНВЕСТ- ЕНЕРДЖІ», ТОВ «ІНТЕР ГАЗ» ним було надано усі документи, які підтверджують реальність фінансового - господарських операцій. Зокрема, позивачем з дотриманням вимог Кодексу газотранспортної системи в редакції, чинній на час поставки природного газу, були надані податковому органу акти приймання-передачі природного газу з ТОВ «КРАФТ ЕНЕРЖИ», ТОВ «ДЕЛЬТА АКТИВ ГРУП», ТОВ «АСТРОІНВЕСТ - ЕНЕРДЖІ», ТОВ «ІНТЕР ГАЗ», на яких є відмітка оператора газотранспортної системи - реєстрацій номер АТ «УКРТРАСНГАЗ» про узгодження обсягів газу, що передається між сторонами. Водночас станом на час поставки природного газу ТОВ «НАДРА - ГЕОІНВЕСТ» та ТОВ «ЕНЕРГО - СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «ЕСКО- ПІВНІЧ», які є газовидобувними підприємствами, Кодексом газотранспортної системи не вимагалося узгодження актів приймання - передачі природного газу з оператором газотранспортної системи у разі придбання газу у газодобувного підприємства. Відтак, позивачем не було допущено порушень Кодексу газотранспортної системи при здійсненні господарських операцій з поставки природного газу указаним підприємствам. При цьому на підтвердження реальності таких операцій позивачем були надані податковому органу і реєстри АТ «УКРТРАСНГАЗ» узгоджених обсягів природного газу, які були отримані у віртуальній торговій точці замовником послуг транспортування ТОВ «ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ». Вказувалося позивачем і про помилковість висновків відповідача щодо порушення позивачем граничних строків реєстрації податкових накладних в ЄРПН та про невірність розрахунку податковим органам штрафних санкцій, оскільки сума ПДВ за даними РК складає « 0,00 грн», які зареєстровані в ЄРПН.
Згідно поданих відповідачем заяв по суті справи та наданих у судовому засіданні пояснень в обґрунтування правомірності висновків перевірки про необхідність нарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість, зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, нарахування штрафних санкцій відповідач вказував, що на його думку господарські операції між позивачем та ТОВ «КРАФТ ЕНЕРЖИ», ТОВ «ДЕЛЬТА АКТИВ ГРУП», ТОВ «АСТРОІНВЕСТ - ЕНЕРДЖІ», ТОВ «ІНТЕР ГАЗ» фактично не відбулися, оскільки встановлено відсутність обов'язкових реквізитів в первинних документах, а саме: в актах приймання - передачі природного газу у віртуальній торговій точці відсутня інформація щодо узгодження з оператором газотранспортної системи (ПАТ «УКРТРАНСГАЗ») обсягів переданого природного газу від Продавця до Покупця. А по контрагентам - постачальниках ТОВ «НАДРА-ГЕОІНВЕСТ» та ТОВ «ЕНЕРГО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «ЕСКО-ПІВНІЧ» до перевірки не надано акти приймання - передачі природного газу у віртуальній торговій точці. Водночас було встановлено і порушення позивачем граничних строків реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН по взаємовідносинах з СПП «АГРОУНІВЕРСАЛ». Відтак, вказуючи про законність оскаржуваних рішень, податковий орган просив суд у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Товариства з обмеженою відповідальністю “Електро Десіжен» (колишня назва станом на час виникнення спірних відносин - Товариство з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ») зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за місцезнаходженням: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, будинок 13, секція 1, офіс 3; код ЄДРПОУ 34528630.
Видами економічної діяльності позивача є: 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (основний). 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи. 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами. 46.13Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами. 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин. 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами. 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля. 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах. 71.20 Технічні випробування та дослідження.72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук.35.12 Передача електроенергії. 35.13 Розподілення електроенергії. 35.14 Торгівля електроенергією. 35.21 Виробництво газу. 35.22 Розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи. 35.23 Торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи.
Відповідно до статей 20, 77, 82 ПК України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за ІІ квартал 2019 року, на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 12.07.2019 № 10010, проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ» (код 34528630) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2016 по 31.03.2019, валютного - за період з 01.04.2016 по 31.03.2019, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 31.03.2019, відповідно до затвердженого плану.
За результатами проведення перевірки складено Акт від 21.11.2019 року №288/26-15-05-04-05/34528630, у якому вказано про допущення позивачем порушень, зокрема:
- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 5358552 грн;
- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено суми податку на додану вартість, які підлягають сплаті до бюджету на загальну суму 4808273 грн, та за завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за березень 2019 року у сумі 153349 гривень;
- п. 201.10 ст. 201 ПК України щодо відсутності реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Не погоджуючись із цими висновками перевірки, 04.12.2019 року позивач подав заперечення на Акт перевірки від 21.11.2019 року №288/26-15-05-04-05/34528630, які були розглянуті Головним управлінням ДПС у м. Києві та листом від 13.12.2019 року №63890/10/26-15-05-04-05 повідомлено про залишення висновків акту перевірки без змін.
На підставі Акту перевірки від 21.11.2019 року №288/26-15-05-04-05/34528630, Головним управлінням ДПС у м. Києві 18.12.2019 року винесені податкові повідомлення-рішення:
- №0013570504, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 5358552,00 грн та застосована штрафна санкція у розмірі 1339638,00 грн, загальна сума - 6698190,00 грн;
- №0013530504, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 4808273,00 грн та застосована штрафна санкція у розмірі 1202068,00 грн, загальна сума - 6010341,00 грн;
- №0013540504, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 153349,00 грн;
- №0013560504, яким застосовано штраф у розмірі 10% за порушення граничних строків реєстрації ПН/РК у розмірі 53266,64 грн.
Платник податку оскаржив вказані рішення в адміністративному порядку, за результатом чого ДПС України рішенням про результати розгляду скарги від 26.02.2020 року №7291/6/99-00-08-05-01-06 залишено податкові повідомлення-рішення від 18.12.2019 року №0013570504, №0013530504, 0013540504, №0013560504 без змін, а скаргу - без задоволення.
За таких обставин позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до пунктів 7 - 9 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач не погоджується та оскаржує прийняті відповідачем-суб'єктом владних повноважень за результатом проведення документальної планової виїзної перевірки податкові повідомлення-рішення №0013570504, №0013530504, 0013540504, якими збільшено позивачу суми грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість, а також зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, оскільки, на думку податкового органу, позивачем були порушені п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 , п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України при взаємовідносинах з ТОВ «НАДРА-ГЕОІНВЕСТ», ТОВ «ЕНЕРГО - СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «ЕСКО- ПІВНІЧ», ТОВ «КРАФТ ЕНЕРДЖИ», ТОВ «ДЕЛЬТА АКТИВ ГРУП», ТОВ «АСТРОІНВЕСТ- ЕНЕРДЖІ», ТОВ «ІНТЕР ГАЗ» по операціям купівлі-продажу природного газу у квітні-травні 2016 року та у лютому 2018 року - січні 2019 року.
У зв'язку з цим варто зазначити таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02 грудня 2010 року (далі - в редакції на час виникнення спірних відносин).
Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Крім цього, відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України (в редакції на час досліджуваних податковим органом господарських операцій) під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно абзаців 1 та 2 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
Згідно абзацу 1 підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Згідно з приписами пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту і вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно приписів пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Крім цього, суд звертає увагу і на те, що за приписами статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі-Закон №996-XIV у редакції на час спірних відносин) для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні: господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов'язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).
Згідно частини другої статті 3 Закону №996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Отже, для правильного обрахування податку на прибуток обов'язковим є правильне визначення фінансового результату до оподаткування на підставі фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Господарські операції, які зумовлюють наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду й відображають реальність таких, повинні спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування об'єкту оподаткування податком на прибуток.
Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.
Складені за результатами господарських операцій первинні документи повинні підтверджувати і розкривати суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. В інакшому випадку, такі документи не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Наведені висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду щодо застосування указаних норм права, що вбачається, зокрема з постанов суду касаційної інстанції від 16.09.2021 року у справі №818/686/16, від 20.05.2021 року у справі №826/16627/18, від 11.09.2018 року у справі №824/745/15-а.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім цього, Верховний Суд неодноразово вказував, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.
Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 року у справі №160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Отже, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише відсутність у контрагентів платника податків основних засобів, матеріальних та трудових ресурсів для виконання спірних господарських операцій; лише певні недоліки в оформленні первинних документів - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
З обставин справи вбачається, що відповідачем ставилась під сумнів реальність господарських операцій з придбання позивачем природного газу у ТОВ «НАДРА-ГЕОІНВЕСТ», ТОВ «ЕНЕРГО - СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «ЕСКО- ПІВНІЧ», ТОВ «КРАФТ ЕНЕРДЖИ», ТОВ «ДЕЛЬТА АКТИВ ГРУП», ТОВ «АСТРОІНВЕСТ- ЕНЕРДЖІ», ТОВ «ІНТЕР ГАЗ».
Так, згідно матеріалів справи, позивач є підприємством-постачальником.
Позивачем з ТОВ «НАДРА-ГЕОІНВЕСТ» (код 35602704) було укладено Договір купівлі-продажу природного газу від 01.04.2016 № 01-3/04-16, згідного якого: ТОВ «НАДРА-ГЕОІНВЕСТ» в особі Директора Косарева Сергія Олександровича надалі «Продавець» зобов'язується передати у квітні 2016 року, а ТОВ «ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ» в особі директора Лободіна Михайла Олександровича надалі «Покупець», зобов'язується прийняти і оплатити на умовах даного Договору природний газ для подальшої реалізації, в обсязі 287,656 тис. куб. метрів.
Позивачем з ТОВ «НАДРА-ГЕОІНВЕСТ» (код 35602704) було укладено Договір купівлі-продажу природного газу від 20.04.2016 № 20/04, згідного якого ТОВ «НАДРА ГЕОІНВЕСТ» надалі «Продавець» зобов'язується передати у травні 2016 року, а ТОВ «ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ» надалі «Покупець» зобов'язується прийняти і оплатити на умовах даного Договору природний газ для подальшої реалізації, в обсязі 800,000 тис. куб. метрів.
В матеріалах справи наявні і підписані сторонами договорів акти приймання-передачі природного газу по вказаних договорах від 30 квітня 2016 року та від 31 травня 2016 року, а також платіжні доручення №239 від 06.05.2016, №250 від 10.05.2016, №256 від 12.05.2016, №274 від 18.05.2016, №286 від 26.05.2016, №322 від 06.06.2016, №335 від 13.06.2016 щодо сплати коштів за придбаний природний газ за договорами від 01.04.2016 №01-3/04-16 та від 20.04.2016 № 20/04.
Також позивачем з ТОВ «ЕНЕРГО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «ЕСКО-ПІВНІЧ», в особі генерального директора Бурдейного Т.О., надалі - Продавець, з однієї сторони, та ТОВ «ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ», в особі директора ОСОБА_1 , надалі - Покупець, було укладено Договір купівлі-продажу природного газу від 17.05.2016 № ПГ01-05-17, згідно якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець - оплатити і прийняти на умовах цього Договору природний газ, надалі - Газ. При цьому Покупець не є кінцевим споживачем природного газу.
Між сторонами вказаного договору до нього було укладено додаткову угоду №01 від 17 травня 2016 року та акт прийому-передачі природного газу від 31 травня 2016 року.
Крім цього, до перевірки були надані і платіжні доручення №272 від 17.05.2016, №295 від 30.05.2016, №323 від 06.06.2016 щодо сплати коштів за придбаний природний газ за договором від 17.05.2016 № ПГ01-05-17.
Згідно матеріалів справи та наданих представником відповідача у судовому засіданні пояснень, здійснивши перевірку поданих позивачем документів, податковий орган ставив під сумнів реальність указаних вище операцій з огляду на те, що позивачем до перевірки не було надано акти приймання - передачі природного газу у віртуальній торговій точці.
Проте, такі твердження відповідача безпідставні, оскільки згідно матеріалів справи позивачем подавалися відповідачу акти приймання-передачі природного газу по вказаних договорах від 30 квітня 2016 року та від 31 травня 2016 року.
Водночас щодо тверджень відповідача про відсутність узгодження актів приймання-передачі природного газу з оператором газотранспортної системи (АТ «УКРТРАНСГАЗ»), то суд звертає увагу на таке.
Відповідно до обставин цієї справи та визнавалося її сторонами, ТОВ «НАДРА-ГЕОІНВЕСТ» та ТОВ «ЕНЕРГО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «ЕСКО-ПІВНІЧ» є газовидобувними підприємствами.
Так, згідно пункту 45 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.
Регламентом функціонування газотранспортної системи України є, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України Кодекс газотранспортної системи, затверджений Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2493, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 р. за №1378/27823 (далі-Кодекс ГТС).
У розділі ІІІ «Норми якості, фізико-хімічні показники та інші характеристики природного газу, правила обліку та документальне оформлення приймання-передачі природного газу» Кодексу ГТС міститься глава 7 «Документальне оформлення приймання-передачі природного газу».
Згідно підпункту 1 пункту 7 глави 7 розділу ІІІ Кодексу ГТС (у редакції станом на час взаємовідносин позивача з газовидобувними підприємствами - ТОВ «НАДРА-ГЕОІНВЕСТ» та ТОВ «ЕНЕРГО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «ЕСКО-ПІВНІЧ») оформлення актів приймання-передачі газу замовника послуг транспортування від/до операторів суміжних систем до/від оператора газотранспортної системи здійснюється з урахуванням такого: замовник послуг транспортування разом з газовидобувним підприємством укладають акти прийому-передачі природного газу на обсяги, які замовник послуг транспортування подав у точки входу до оператора газотранспортної системи за цей газовий місяць від газовидобувного підприємства.
Отже, станом на час укладення позивачем з ТОВ «НАДРА-ГЕОІНВЕСТ» та ТОВ «ЕНЕРГО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «ЕСКО-ПІВНІЧ» договорів купівлі - продажу природного газу Кодексом ГТС не передбачалося такої обов'язкової вимоги до оформлення приймання-передачі природного газу, як узгодження з оператором газотранспортної системи актів приймання-передачі природного газу, укладених з газовидобувним підприємством.
У ході судового розгляду справи відповідачем з посиланням на норми законодавства, діючого станом на квітень-травень 2016 року, не обґрунтована його позиція щодо обов'язковості узгодження з оператором газотранспортної системи актів приймання-передачі природного газу, укладених його покупцем з газовидобувним підприємством.
Відтак, суд відхиляє як безпідставні та необґрунтовані указані доводи відповідача щодо незаконності дій позивача, які виразилися у неузгодженні актів приймання-передачі природного газу, складених між позивачем та газовидобувними підприємствами, з оператором газотранспортної системи.
Щодо тверджень відповідача, наданих в контексті дослідження взаємовідносин позивача з ТОВ «ЕНЕРГО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «ЕСКО-ПІВНІЧ», про наявність кримінального провадження №42018000000002900 від 20.11.2018 року, у якому фігурує вказане підприємство, то такі суд відхиляє, оскільки досліджувані податковим органом взаємовідносини між позивачем та указаним контрагентом мали місце у травні 2016 року, тобто задовго у названого кримінального провадження.
До цього варто зазначити і те, що внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей по кримінальному провадженню не спростовує фактичного здійснення операцій між позивачем та його контрагентом, адже наявність досудового розслідування не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій. Належними доказами можуть бути лише встановлені вироком суду обставини, у тому числі щодо причетності або обізнаності позивача у цьому.
Однак, доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно посадових осіб ТОВ «ЕНЕРГО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «ЕСКО-ПІВНІЧ», який би набрав законної сили, під час розгляду справи контролюючим органом не надано.
Сам по собі факт порушення кримінального провадження, у якому фігурантом значиться контрагент позивача, не може слугувати належним доказом фіктивності досліджуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків безпосередньо для позивача.
Вказана судом позиція узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 06 жовтня 2021 року у справі №822/1443/18, від 30 вересня 2021 року у справі №826/12528/17, від 20 лютого 2018 року у справі №826/6280/13-а.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем на підставі обґрунтованих доводів, підтверджених належними та достовірними доказами не було доведено обґрунтованості своєї позиції щодо нереальності досліджуваних операцій між позивачем та ТОВ «НАДРА-ГЕОІНВЕСТ», ТОВ «ЕНЕРГО - СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «ЕСКО- ПІВНІЧ».
Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «КРАФТ ЕНЕРДЖИ», ТОВ «ДЕЛЬТА АКТИВ ГРУП», ТОВ «АСТРОІНВЕСТ- ЕНЕРДЖІ» та ТОВ «ІНТЕР ГАЗ», то суд зазначає наступне.
Так, згідно обставин справи ТОВ «КРАФТ ЕНЕРДЖИ» надалі Постачальник, в собі Директора ОСОБА_2 , який діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та ТОВ «ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ», надалі Покупець, в особі генерального директора Клейно Наталії Борисівни, який діє на підставі Статуту, з другої сторони, уклали договір купівлі - продажу природного газу від 26.02.2018 № Г-18/15 згідно якого, Постачальник зобов'язується передати у лютому 2018 року Покупцю для подальшої реалізації природний газ, видобутий в межах території України га/або газ імпортований на територію України (газ імпортного походження) (код УКТ ЗЕД 2711210000) та приведений до стандартних умов ((1=20°С, тиск газу (Р) = 760 мм ртутного стовпчика (101,325 кПа)), (далі - Газ), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Газ, в порядку та на умовах визначених у Договорі.
На підтвердження факту виконання зобов'язання, окрім указаного договору, позивачем відповідачу було надано: акт приймання - передачі природного газу у віртуальній торговій точці реєстраційний №01/02/18/0247 від 28.02.2018, який складено в трьох екземплярах по одному для кожної із сторін та один примірник для ПАТ «УКРТРАНСГАЗ», які мають однакову юридичну силу, та підписані представниками ТОВ «ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ» та ТОВ «КРАФТ ЕНЕРДЖИ»; акт приймання - передачі природного газу № б/н від 28.02.2018 2018; платіжні доручення № 377 та № 378 від 26.02.2018 року щодо оплати за придбаний газ.
Також в матеріалах справи наявні і документи (договори, акти приймання-передачі, платіжні доручення) щодо подальшої поставки позивачем придбаного газу у ТОВ «КРАФТ ЕНЕРДЖИ», відносно яких, згідно матеріалів справи та наданих відповідачем у ході судового розгляду справи пояснень, у податкового органу зауважень не було.
Згідно обставин справи, ТОВ «ДЕЛЬТА АКТИВ ГРУП» (далі - «Оптовий продавець»), в особі Щерби С.М., що діє на підставі довіреності від 30.01.2018р., посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петріцькою А.П. та зареєстровано в реєстрі за №585.586, з однієї сторони, та ТОВ «ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ» (далі - «Оптовий покупець»), в особі в особі генерального директора Клейно Н.Б. яка діє на підставі Статуту, з іншої сторони, укладено договір купівлі-продажу природного газу від 02.03.2018 №8 (далі - «Договір») згідно якого, Оптовий продавець зобов'язується передати у власність Оптового покупця природний газ, приведений до стандартних умов ((ї) = 20 °С, тиск газу (Р) = 760 мм ртутного стовпчика (101,325 кПа)), (далі - «Газ»), а Оптовий покупець зобов'язується прийняти та оплатити Газ, в порядку та на умовах, визначених в Договорі.
На підтвердження факту виконання зобов'язання, окрім указаного договору, позивачем відповідачу було надано такі документи:
- додаткову угоду № 1 від 02.03.2018 року, якою встановлено, що Оптовий продавець передає Оптовому покупцю газ у березні 2018 року у обсязі 500,000 тис.м3. на загальну суму 4 325 010,00 грн. Оплата за газ здійснюються Оптовим покупцем грошовими коштами на банківський рахунок Оптового продавця шляхом перерахування грошових коштів до 12 березня 2018 року включно;
- акт приймання - передачі природного газу № 1 від 31.03.2018 року до договору купівлі-продажу природного газу від 02.03.2018 року № 8 щодо прийняття від ТОВ «ДЕЛЬТА АКТИВ ГРУП» природного газу у обсязі 500,000 тис.м3 на загальну суму 4 325 010,00 грн;
- акт приймання - передачі природного газу від 31.03.2018 року з реєстраційним номером АТ «УКРТРАНСГАЗ» № 01/03/18/0130, який підтверджує погодження АТ «УКРТРАНСГАЗ» передачу природного газу у обсязі 500,000 тис.м3;
- платіжні доручення №439 від 07.03.2018 року, № 445, 446,447 від 12.03.2018 року щодо оплати за придбаний газ;
- додаткову угоду № 2 від 02.03.2018 року, якою встановлено, що Оптовий продавець передає Оптовому покупцю газ у березні 2018 року у обсязі 20,000 тис.м3 на загальну суму 173 000,40 грн. Оплата за газ здійснюються Оптовим покупцем грошовими коштами на банківський рахунок Оптового продавця шляхом перерахування грошових коштів до 12 березня 2018 року включно;
- акт приймання - передачі природного газу № 2 від 31.03.2018 року до договору купівлі - продажу природного газу від 02.03.2018 року № 8 щодо прийняття від ТОВ «ДЕЛЬТА АКТИВ ГРУП» природного газу у обсязі 20,000 тис.м3 на загальну суму 173 000,40 грн.;
- акт приймання - передачі природного газу від 31.03.2018 року з реєстраційним номером АТ «УКРТРАНСГАЗ» № 01/03/18/0128, який підтверджує погодження АТ «УКРТРАНСГАЗ» передачу природного газу у обсязі 20,000 тис.м3;
-платіжне доручення №411 від 03.03.2018 року щодо оплати за придбаний газ;
- додаткову угоду № 3 від 07.03.2018 року, якою встановлено, що Оптовий продавець передає Оптовому покупцю газ у березні 2018 року у обсязі 20,000 тис.м3 на загальну суму 172 000,80 грн. Оплата за газ здійснюються Оптовим покупцем грошовими коштами на банківський рахунок Оптового продавця шляхом перерахування грошових коштів до 12 березня 2018 року включно;
- акт приймання - передачі природного газу № 3 від 31.03.2018 року до договору купівлі - продажу природного газу від 02.03.2018 року № 8 щодо прийняття від ТОВ «ДЕЛЬТА АКТИВ ГРУП» природного газу у обсязі 20,000 тис.м3 на загальну суму 172 000,80 грн;
- акт приймання - передачі природного газу від 31.03.2018 року з реєстраційним номером АТ «УКРТРАСНГАЗ» № 01/03/18/0126, який підтверджує погодження АТ «УКРТРАНСГАЗ» передачу природного газу у обсязі 20,000 тис.м3;
- платіжне доручення № 448 від 12.03.2018 року щодо оплати за придбаний газ;
- додаткову угоду № 4 від 13.03.2018 року, якою встановлено, що Оптовий продавець передає Оптовому покупцю газ у березні 2018 року у обсязі 700,000 тис.м3. на загальну суму 6 020 028,00 грн. Оплата за газ здійснюються Оптовим покупцем грошовими коштами на банківський рахунок Оптового продавця шляхом перерахування грошових коштів до 14 березня та до 19 березня 2018 року включно;
- акт приймання - передачі природного газу № 4 від 31.03.2018 року до договору купівлі - продажу природного газу від 02.03.2018 року № 8 щодо прийняття від ТОВ «ДЕЛЬТА АКТИВ ГРУП» природного газу у обсязі 700,000 тис.м3 на загальну суму 6 020 028,00 грн;
- акт приймання - передачі природного газу від 31.03.2018 року з реєстраційними номерами АТ «УКРТРАНСГАЗ» №01/03/18/0127, №01/03/18/0129, які підтверджують погодження АТ «УКРТРАНСГАЗ» передачу природного газу у обсязі 700,000 тис.м3;
- платіжні доручення № 478 від14.03.2018 року, № 481 та № 482 від 15.03.2018 року, № 499 та № 500 від 19.03.2018 року щодо оплати за придбаний газ;
- додаткову угоду№ 5 від 20.03.2018 року, якою встановлено, що Оптовий продавець передає Оптовому покупцю газ у березні 2018 року у обсязі 800,000 тис.м3 на загальну суму 7 040 016,00 грн. Оплата за газ здійснюються Оптовим покупцем грошовими коштами на банківський рахунок Оптового продавця шляхом перерахування грошових коштів до 21, 22, 23 березня 2018 року включно;
- акт приймання - передачі природного газу № 5 від 31.03.2018 року до договору купівлі - продажу природного газу від 02.03.2018 року № 8 щодо прийняття від ТОВ «ДЕЛЬТА АКТИВ ГРУП» природного газу у обсязі 800,000 тис.м3 на загальну суму 7 040 016,00 грн;
- акт приймання - передачі природного газу від 31.03.2018 року з реєстраційним номером АТ «УКРТРАНСГАЗ» №01/03/18/0131, №01/03/18/0132, №01/03/18/0133, які підтверджують погодження АТ «УКРТРАНСГАЗ» передачу природного газу у обсязі 800,000 тис.м3;
- платіжні доручення № 509 та № 510 від 21.03.2018 року, № 522 від 22.03.2018 року, № 533 від 23.03.2018 року щодо оплати за придбаний газ;
- додаткову угоду № 6 від 11.04.2018 року, якою встановлено, що Оптовий продавець передає Оптовому покупцю газ у квітні 2018 року у обсязі 9,000 тис.м3. на загальну суму 75 150,18 грн. Оплата за газ здійснюються Оптовим покупцем грошовими коштами на банківський рахунок Оптового продавця шляхом перерахування грошових коштів до 11 квітня 2018 року включно;
- актприймання - передачі природного газу № 1 від 30.04.2018 року до договору купівлі - продажу природного газу від 02.03.2018 року № 8 щодо прийняття від ТОВ «ДЕЛЬТА АКТИВ ГРУП» природного газу у обсязі 9,000 тис.м3 на загальну суму 75 150,18 грн;
- акт приймання - передачі природного газу від 30.04.2018 року з реєстраційним номером АТ «УКРТРАСНГАЗ» № 01/04-18/0103, який підтверджує погодження АТ «УКРТРАСНГАЗ» передачу природного газу у обсязі 9,000 тис.м3;
- платіжне доручення № 637 від 11.04.2018 року щодо оплати за придбаний газ.
Також в матеріалах справи наявні і документи (договори, акти приймання-передачі, платіжні доручення) щодо подальшої поставки придбаного позивачем газу у ТОВ «ДЕЛЬТА АКТИВ ГРУП, відносно яких, згідно матеріалів справи та наданих відповідачем у ході судового розгляду справи пояснень, у податкового органу зауважень не було.
Крім цього, судом встановлено, що між позивачем (Оптовий покупець) та ТОВ «АСТРОІНВЕСТ- ЕНЕРДЖІ» (Оптовий продавець) було укладено договір купівлі-продажу газу природного від 30.11.2018 року № 02-3011/18 АІЕ.
Згідно умов договору, у специфікаціях до нього визначається обсяг газу що підлягає передачі, ціна природного газу, строки передачі та оплати. Приймання - передача газу оформлюється актом приймання - передачі газу між Оптовим продавцем та Оптовим покупцем.
Специфікацією № 1 від 30.11.2018 року передбачено, що Оптовий продавець передає Оптовому покупцю природний газ у листопаді 2018 року у обсязі 140,832 тис.м3 на загальну суму 1 507 043,23 грн. з ПДВ. Оплата за газ здійснюється на умовах 100% попередньої оплати до 11 грудня 2018 року включно.
На підтвердження факту виконання зобов'язання, окрім указаного договору та специфікації, позивачем відповідачу було надано: акт приймання - передачі природного газу від 30.11.2018 року до договору купівлі - продажу газу природного від 30.11.2018 року № 02-3011/18 АІЕ щодо прийняття від ТОВ «АСТРОІНВЕСТ- ЕНЕРДЖІ» природного газу у обсязі 140,832 тис.м3 на загальну суму 1 507 043,23 грн; акт приймання - передачі природного газу від 30.11.2018 року з реєстраційним номером АТ «УКРТРАСНГАЗ» № 2/11- 18/0013, який підтверджує погодження АТ «УКРТРАСНГАЗ» передачу природного газу у обсязі 140,832 тис.м3; платіжне доручення № 1808 від 11.12.2018 року щодо оплати за придбаний газ.
Також в матеріалах справи наявні і документи (договори, акти приймання-передачі, платіжні доручення) щодо подальшої поставки придбаного позивачем газу у ТОВ «АСТРОІНВЕСТ- ЕНЕРДЖІ», відносно яких, згідно матеріалів справи та наданих відповідачем у ході судового розгляду справи пояснень, у податкового органу зауважень не було.
Стосовно взаємовідносин позивача із ТОВ «ІНТЕР ГАЗ», то згідно наявних матеріалів між указаними юридичними особами укладено Договір купівлі - продажу природного газу від 31.01.2019 року № ІГ-3101/19.
Згідно умов договору Продавець передає Покупцю природний газ у обсязі 62,684 тис.м3 на загальну суму 576 693,05 грн. з ПДВ. Оплата вартості планових обсягів газу, проводиться на поточний рахунок Продавця шляхом перерахування грошових коштів в термін до 12 лютого 2019 року. Передачу Покупцю фактичних обсягів газу за звітний період оформлюється сторонами актом приймання - передачі.
На підтвердження факту виконання зобов'язання, окрім указаного договору, позивачем відповідачу було надано: акт приймання - передачі від 31.01.2019 року до договору купівлі - продажу природного газу від 31.01.2019 року № ІГ-3101/19 щодо прийняття від ТОВ «ІНТЕР ГАЗ» природного газу у обсязі 62,684 тис.м3 на загальну суму 576 693,05 грн; акт приймання- передачі природного газу від 31.01.2019 року з реєстраційним номером АТ «УКРТРАСНГАЗ» № 2/1-19/0068, який підтверджує погодження АТ «УКРТРАСНГАЗ» передачу природного газу у обсязі 62,684 тис.м3; платіжне доручення № 229 від 12.02.2019 року щодо оплати за придбаний газ.
В матеріалах справи наявні і документи (договори, акти приймання-передачі, платіжні доручення) щодо подальшої поставки придбаного позивачем газу у ТОВ «ІНТЕР ГАЗ», відносно яких, згідно обставин справи та наданих відповідачем у ході судового розгляду справи пояснень, у податкового органу зауважень не було.
Як вбачається з матеріалів справи та указувалось представником відповідача у судовому засіданні, здійснивши перевірку поданих позивачем документів щодо операцій купівлі-продажу природного газу у ТОВ «КРАФТ ЕНЕРДЖИ», ТОВ «ДЕЛЬТА АКТИВ ГРУП», ТОВ «АСТРОІНВЕСТ- ЕНЕРДЖІ» та ТОВ «ІНТЕР ГАЗ», податковий орган не мав зауважень до них, окрім як стосовно відсутності в актах приймання - передачі природного газу у віртуальній торговій точці інформації щодо узгодження з оператором газотранспортної системи (АТ «УКРТРАНСГАЗ») обсягів переданого природного газу від Продавця до Покупця.
Так, згідно пункту 6 глави 7 розділу ІІІ Кодексу ГТС (у редакції станом на час укладення позивачем договорів із указаними вище контрагентами) оформлення актів приймання-передачі природного газу із замовниками послуг транспортування здійснюється відповідно до вимог цього розділу та з урахуванням такого: 1) замовник послуг транспортування в особі постачальника разом з оператором газотранспортної системи та прямим споживачем укладають до 5-го числа наступного місяця акти приймання-передачі природного газу на обсяги, які замовник послуг транспортування направив у точку виходу до такого споживача за цей газовий місяць; 2) замовники послуг транспортування, які уклали договори купівлі-продажу природного газу у віртуальній торговій точці, оформлюють акти приймання-передачі природного газу (з урахуванням одного примірника, який залишається в оператора газотранспортної системи) та надають їх оператору газотранспортної системи для узгодження обсягу газу, що передається сторонами.
Отже, законодавством було визначено обов'язок щодо узгодження обсягу газу, що передається сторонами договору купівлі-продажу природного газу у віртуальній торговій точці актами приймання-передачі, з оператором газотранспортної системи (АТ «УКРТРАНСГАЗ»).
Позивач у ході судового розгляду справи як не заперечував щодо указаного обов'язку, так і вказував про його виконання, посилаючись на наявність у вказаних вище актах прийому-передачі природного газу у віртуальній торговій точці, підписаних сторонами відповідних договорів купівлі-продажу природного газу, відмітки оператора газотранспортної системи - реєстрацій номер АТ «УКРТРАСНГАЗ» про узгодження обсягу газу, що передається між сторонами.
Суд зазначає, що наявними у справі матеріалами, а також дослідженими судом у судовому засіданні оригіналами відповідних документів, наданих представником позивача, підтверджуються указані твердження позивача про наявність на актах прийому-передачі природного газу у віртуальній торговій точці, складених між позивачем та ТОВ «КРАФТ ЕНЕРДЖИ», ТОВ «ДЕЛЬТА АКТИВ ГРУП», ТОВ «АСТРОІНВЕСТ- ЕНЕРДЖІ» та ТОВ «ІНТЕР ГАЗ», відмітки оператора газотранспортної системи - реєстраційний номер АТ «УКРТРАСНГАЗ».
До цього суд звертає увагу і на те, що за обставинами цієї справи позивачем до податкового органу на підтвердження узгодження з АТ «УКРТРАСНГАЗ» обсягів природного газу, які були отримані у віртуальній торговій точці замовником послуг транспортування ТОВ «ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ» згідно досліджуваних відповідачем операцій купівлі-продажу природного газу, було надано відповідні реєстри, підписані заступником директора департаменту комерційного філії «Оператор газотранспортної системи України» Грищенко В.П. та засвідчені печаткою АТ «УКРТРАСНГАЗ», а саме:
- реєстр від 28.02.2018р. № б/н, який підтверджує що у лютому 2018 року ТОВ «ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ» отримало від ТОВ «КРАФТ ЕНЕРЖИ» природний газ у обсязі 270,000 тис.куб.м.;
- реєстр від 31.03.2018р. № б/н, який підтверджує що у березні 2018 року ТОВ «ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ» отримало від ТОВ «ДЕЛЬТА АКТИВ ГРУП» природний газ у обсязі 2 040,000 тис.куб.м.;
- реєстр від 30.04.2018р. № б/н, який підтверджує що у квітні 2018 року ТОВ «ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ» отримало від ТОВ «ДЕЛЬТА АКТИВ ГРУП» природний газ у обсязі 9,000 тис.куб.м.;
- реєстр від 30.11.2018р. № б/н, який підтверджує що у листопаді 2018 року ТОВ «ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ» отримало від ТОВ «АСТРОІНВЕСТ - ЕНЕРДЖІ» природний газ у обсязі 140,832 тис.куб.м.;
- реєстр від 31.01.2019р. № б/н, який підтверджує що у січні 2019 року ТОВ «ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ» отримало від ТОВ «ІНТЕР ГАЗ» природний газ у обсязі 62,684 тис.куб.м.
За таких обставин суд вважає безпідставною та необґрунтованою позицію відповідача про відсутність узгодження з оператором газотранспортної системи (АТ «УКРТРАНСГАЗ») обсягів переданого природного газу від продавців (ТОВ «КРАФТ ЕНЕРДЖИ», ТОВ «ДЕЛЬТА АКТИВ ГРУП», ТОВ «АСТРОІНВЕСТ- ЕНЕРДЖІ» та ТОВ «ІНТЕР ГАЗ») до покупця (ТОВ «ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ»).
При цьому у ході судового розгляду справи відповідачем не було наведено норму законодавства, діючого на час взаємовідносин позивача з названими контрагентами, якою було б визначено єдину можливу форму (спосіб) узгодження з оператором газотранспортної системи обсягу газу, що передається сторонами договору купівлі-продажу природного газу у віртуальній торговій точці актами приймання-передачі, та, відповідно, недотримання якої було б допущено позивачем.
Відтак, суд погоджується із доводами позивача стосовно безпідставності тверджень податкового органу про відсутність у актах приймання - передачі природного газу інформації щодо узгодження з оператором газотранспортної системи обсягів переданого природного газу від продавців до покупця.
Відповідно, безпідставними та необґрунтованими є доводи відповідача про те, що надані позивачем до перевірки документи не можуть бути підставою для обрахунку об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, внаслідок чого безпідставно сформовані витрати у реєстрах бухгалтерського обліку ТОВ «ЕНЕРГІЯ УКРАЇНИ».
Щодо тверджень відповідача, даних в обґрунтування своєї позиції, про фігурування контрагента позивача ТОВ «ДЕЛЬТА АКТИВ ГРУП» у кримінальному провадженні №32018100000000053 від 19.04.2018 року, то такі суд відхиляє з мотивів, аналогічних тим, що наведені судом вище стосовно фігурування ТОВ «ЕНЕРГО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «ЕСКО-ПІВНІЧ» у кримінальному провадженні №42018000000002900 від 20.11.2018 року.
З огляду на викладене у своїй сукупності, зважаючи на те, що первинними документами податкового та бухгалтерського обліку підтверджено факти придбання позивачем у контрагентів природного газу в обсягах і кількості, визначених у відповідних договорах та додаткових угодах до них, та його подальшої реалізації, відносно чого податковим органом фактично зауважень не виявлено, то суд приходить до висновку про реальність досліджуваних господарських операцій, що, в свою чергу, вказує на реальне настання для позивача правових наслідків, обумовлених відповідними правочинами. Відтак, позивачем у перевіряємий податковим органом період правомірно сформовані показники податкової звітності податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість, визначено суми податкового кредиту.
Отже, відповідач дійшов безпідставних та необґрунтованих висновків про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 , п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України при взаємовідносинах з ТОВ «НАДРА-ГЕОІНВЕСТ», ТОВ «ЕНЕРГО - СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «ЕСКО- ПІВНІЧ», ТОВ «КРАФТ ЕНЕРДЖИ», ТОВ «ДЕЛЬТА АКТИВ ГРУП», ТОВ «АСТРОІНВЕСТ- ЕНЕРДЖІ», ТОВ «ІНТЕР ГАЗ» по операціям купівлі-продажу природного газу у квітні-травні 2016 року та у лютому 2018 року - січні 2019 року та, відповідно про необхідність нарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість, зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість.
Тому, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 18.12.2019 року №0013570504, №0013530504, №0013540504 визнаються протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 18.12.2019 року №0013560504, то таким за порушення п. 201.10 ст. 201 ПК України на підставі статті 120-1 ПК України відповідачем застосовано до позивача штраф у розмірі 53266,64 грн.
Так, згідно названого рішення, розрахунку штрафних санкцій до нього та позиції відповідача у відзиві на позовну заяву, поданого у червні 2020 року до Окружного адміністративного суду м. Києва, до позивача застосовано штрафні санкції за порушення граничних термінів реєстрації розрахунків коригувань до податкових накладних, виписаних по взаємовідносинах позивача із СПП «АГРОУНІВЕРСАЛ», а саме:
- ПН від 08.02.2018 року №4, розрахунок коригувань до цієї ПН від 01.07.2018 року №37, дата реєстрації в ЄРПН 14.08.2018 року, термін прострочення 14 календарних днів;
- ПН від 15.02.2018 року №6, розрахунок коригувань до цієї ПН від 01.07.2018 року №39, дата реєстрації в ЄРПН 14.08.2018 року, термін прострочення 14 календарних днів;
- ПН від 20.02.2018 року №1, розрахунок коригувань до цієї ПН від 01.07.2018 року №40, дата реєстрації в ЄРПН 14.08.2018 року, термін прострочення 14 календарних днів;
- ПН від 20.02.2018 року №1, розрахунок коригувань до цієї ПН від 01.07.2018 року №41, дата реєстрації в ЄРПН 17.08.2018 року, термін прострочення 17 календарних днів;
- ПН від 20.02.2018 року №1, розрахунок коригувань до цієї ПН від 01.07.2018 року №42, дата реєстрації в ЄРПН 23.10.2018 року, термін прострочення 23 календарних днів.
У зв'язку з цим суд зазначає, що відповідно до приписів пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (тут і далі у редакції станом на час складення та реєстрації названих вище ПН/РК) реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків, зокрема, для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем). У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Згідно пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі, зокрема, 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів.
Однак в Акті перевірки від 21.11.2019 №288/26-15-05-04-05/34528630, який вказано підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 18.12.2019 року №0013560504, не міститься висновків про встановлення податковим органом дати отримання указаних вище розрахунків коригування до податкових накладних, з якої починається відлік строків реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних.
При цьому суд звертає увагу на те, що в Акті перевірки від 21.11.2019 №288/26-15-05-04-05/34528630, який вказано підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 18.12.2019 року №0013560504, взагалі відсутні висновки про порушення позивачем граничних строків реєстрації саме розрахунків коригувань від 01.07.2018 року №37, від 01.07.2018 року №39, від 01.07.2018 року №40, від 01.07.2018 року №41, від 01.07.2018 року №42, про які вказано у розрахунку штрафних санкцій, застосованих у податковому повідомленні-рішенні від 18.12.2019 року №0013560504.
Щодо тверджень у відзиві відповідача, поданого до Чернівецького окружного адміністративного суду у березні 2025 року, про встановлення порушення граничних термінів реєстрації розрахунків коригувань до податкових накладних, зазначених на сторінці 54 акту, то такі є безпідставними, адже інформація щодо порушення позивачем граничних строків реєстрації саме розрахунків коригувань від 01.07.2018 року №37, від 01.07.2018 року №39, від 01.07.2018 року №40, від 01.07.2018 року №41, від 01.07.2018 року №42 на зазначеній сторінці Акту перевірки від 21.11.2019 №288/26-15-05-04-05/34528630 відсутня, як і відсутня загалом у розділі 3.1.2.4. «Інформація щодо встановлення порушень реєстрації (відсутності реєстрації) податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або щодо виявлення помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкових накладних» Акту перевірки від 21.11.2019 №288/26-15-05-04-05/34528630.
У ході судового розгляду справи відповідачем не надано суду обґрунтованих доводів щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 18.12.2019 року №0013560504.
За таких обставин суд вважає необґрунтованим та безпідставним застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій у вказаному рішенні, а тому воно підлягає скасуванню.
Особливістю адміністративного судочинства, порівняно з іншими видами судочинства, є обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Однак відповідачем у ході судового розгляду справи жодним чином не спростовано і доводів позивача, наведених у позовній заяві, про те, що розрахунки коригувань від 01.07.2018 року №37, від 01.07.2018 року №39, від 01.07.2018 року №40, від 01.07.2018 року №41, від 01.07.2018 року №42 були виписані, що не надаються отримувачу (покупцю) та складені на постачання товарів, які звільнені від оподаткування. А, відтак, з огляду приписи пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), до позивача було безпідставно застосовані штрафні санкції, передбачені названою статтею Податкового кодексу України.
До цього варто зазначити, що згідно пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 30.01.2018 у справі №815/2745/17, від 03.05.2018 у справі №818/1070/17, від 26.06.2018 у справі №808/2127/17, від 29.04.2021 у справі №640/18870/19, від 06.12.2021 у справі №200/2099/20-а, від 20.07.2023 у справі №500/1322/20 платник податків може нести відповідальність за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних лише якщо така несвоєчасна реєстрація зумовлена його винними діями.
Однак у ході судового розгляду справи відповідачем, окрім наведеного вище, не було доведено і вини позивача як необхідної складової податкового правопорушення, за яке його притягнуто до відповідальності на підставі пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України.
Викладене у своїй сукупності свідчить про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.12.2019 року №0013560504.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів незаконність оскаржуваних рішень, натомість позиція відповідача є безпідставною та необґрунтованою. Тому, заявлені у позові вимоги підлягають задоволенню повністю.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.
Частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Оскільки даний позов сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявного у справі платіжного доручення №391 від 10.03.2020 року позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 21020 грн 00 коп., то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 18 грудня 2019 року №0013570504, №0013530504, №0013540504, №0013560504.
Стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Електро Десіжен» судові витрати у виді судового збору у розмірі 21020 грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 10.10.2025 року.
Повне найменування учасників справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Електро Десіжен» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, будинок 13, секція 1, ЄДРПОУ 34528630), відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 44116011).
Суддя О.П. Лелюк