30 вересня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/849/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Брезіної Т.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Нагез О.О.,
представника позивача Іванюка О.О.,
представника відповідача Агатія В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітка Захід Україна" до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень,-
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області форми «Р» №00000/3423/Ж10/24-13-07-01 від 03.02.2025 року, яким донарахована сума грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 77999 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області форми «Р» №00000/3424/Ж10/24-13-07-01 від 03.02.2025 року яким донарахована сума грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 4558198,75 грн, з яких податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3646559 грн та штрафна санкція в сумі 911639,75 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області форми «В4» №00000/3426/Ж10/24-13-07-01 від 03.02.2025 року яким визначено сума завищення від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, рядок 21 декларації за червень 2024 року на суму 7813130 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області форми «ПН» №00000/3425/Ж10/24-13-07-01 від 03.02.2025 року яким на підставі п. 120-1.2 ст. 120-1 ПК України донарахована штрафна санкція у розмірі 120639,75 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки податкового органу про заниження сум податку на прибуток на загальну суму 77999 грн безпідставними та необґрунтованими, оскільки на час перевірки податковому органу було надано первинні документи щодо правовідносин з ТОВ "СТАНДАРТ-ПРОФІ ЛТД", господарські операції відображено у бухгалтерському обліку, поставка підтверджена відповідними документами. Позивач вказує, що не несе відповідальність за порушення податкового законодавства своїми контрагентами та їх контрагентами, а податковим органом не виявлено та не підтверджено фіктивність господарських правовідносин між позивачем та ТОВ "СТАНДАРТ-ПРОФІ ЛТД". Щодо висновків податкового органу про заниження сум податку на додану вартість в сумі 3646559 грн позивач зазначив про безпідставність доводів податкового органу щодо реалізації ідентичних товарів власного виробництва за цінами, нижчими за ринкові, оскільки відповідачем не враховано собівартість товару, отримання прибутку та оптові ціни продавця. Також позивач вважає, що відповідачем протиправно та невірно визначено відхилення від ринкової ціни нетотожного товару, який був реалізований позивачем іншим покупцям, відмінним від ТОВ "Сітка Захід". Щодо донарахування штрафних санкцій позивач вважає також безпідставним, оскільки заниження податкового зобов'язання з ПДВ не підтверджено. Виходячи з наведеного обґрунтування, позивач вважає вимогу податкового органу щодо відображення суми завищення від'ємного значення у відповідних рядках декларації з ПДВ протиправною. Також, виходячи із мотивів протиправності висновків податкового органу в частині нарахування умовного податкового зобов'язання з ПДВ з основною ставкою за період липень 2021 р. - червень 2024 р., позивач вказує на відсутність обов'язку зареєструвати податкові накладні на загальну суму податкових зобов'язань 11373023 гривень. З вказаних підстав позивач просив суд задовольнити позов.
Відповідач заперечував проти задоволення позову та зазначив, що в ході проведення документальної планової перевірки встановлено задокументовані фінансово-господарські операції ТОВ "Сітка Захід Україна" з придбання труб оцинкованих у постачальника ТОВ "СТАНДАРТ-ПРОФІ ЛТД". Проведеною перевіркою не встановлено реальність отримання ТОВ «Сітка Захід Україна» товарів саме від ТОВ "СТАНДАРТ-ПРОФІ ЛТД" на суму 433329,55 грн, де сума ПДВ склала 86665,92 грн на загальну суму 519995,47 грн, в зв'язку з чим ТОВ «Сітка Захід Україна» безпідставно відображено в бухгалтерському обліку господарські операції, які фактично не відбулися, а лише відображені на первинних документах. Відповідач вказує, що перевіркою встановлено, що діяльність ТОВ "СТАНДАРТ-ПРОФІ ЛТД" спрямована на здійснення господарських операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, в тому числі ТОВ "Сітка Захід Україна". Крім того, відповідач вказує, що позивач у періоді, що перевірявся здійснювало операції з реалізації продукції власного виробництва, в тому числі, ТОВ "Сітка Захід" за заниженими цінами. Також, відповідач відмітив, що ТОВ "Сітка Захід Україна" та ТОВ "Сітка Захід" є юридично пов'язаними особами, відповідно вказані суб'єкти господарювання є взаємно залежними юридично та фактично. На порушення п.201.1 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями) встановлено відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму податкових зобов'язань 11373023 гривень. Перевіркою встановлено розбіжність між даними ЄРПН та даними задекларованими в податкових деклараціях з ПДВ на суму 3648494,78 гривень.
Рух справи у суді
Судом відкрито провадження по справі та вирішено розглядати справу за правилами за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання по справі на 07.04.2025 р.
У підготовче судове засідання 07.04.2025 р. з'явились усі учасники справи. Судом оголошено перерву у судовому засіданні до 19.05.2025 р. для надання можливості представнику позивача підготувати відповідь на відзив.
У підготовче судове засідання 19.05.2025 р. з'явились усі учасники справи. Судом відкладено розгляд справи на 02.06.2025 р. з метою надання представнику відповідача часу для ознайомлення з висновком експерта, який був долучений до справи представником позивача.
У підготовче судове засідання 02.06.2025 р. з'явились усі учасники справи. За результатами судового засідання закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 23.06.2025 року.
У судове засідання 23.06.2025 р. з'явились усі учасники справи. За результатами судового засідання суд перейшов до розгляду письмових доказів, у зв'язку із чим відкладено розгляд справи на 18.08.2025 року.
У судове засідання 18.08.2025 р. з'явились усі учасники справи. За результатами судового засідання оголошено перерву до 22.09.2025 р. перед судовими дебатами.
У судове засідання 22.09.2025 р. з'явились усі учасники справи. За результатами судового засідання представник позивача підтримав позов, в той час як представники відповідача заперечували проти його задоволення. Судом оголошено перерву до 30.09.2025 р. для оголошення рішення суду.
У судове засідання 30.09.2025 р. з'явились усі учасники справи. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
09.12.2024 р. податковим органом складено акт №32117/Ж5/24-13-07-01/42756975 документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Сітка Захід Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.07.2021 року по 30.06.2024 року. (том 1 а.с. 64-250, том 2 а.с. 1-172).
До акту складено зведені дані щодо задекларованих платником податків ТОВ «Сітка Захід Україна» та встановлених у ході проведення перевірки сум податкових зобов'язань, податкового кредиту, податку на додану вартість за період з 01.07.2021 р. по 30.06.2024 р. (том 2 а.с. 173-174).
У акті перевірки зафіксовано наступні порушення, зокрема:
- п.44.1, п.44.2, п.44.6 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 77999,0 грн;
- пп.14.1.71, пп. 14.1.219. п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п.193.1 ст.193, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.5, п.198.6 ст.198 п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого: занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у сумі 3646559 грн та завищено суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, рядок 21 декларації за червень 2024 року на суму 7813130 грн;
- п.201.1 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України встановлено відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму податкових зобов'язань 11373023 гривень.
Позивач подав 17.01.2025 р. заперечення на акт перевірки від 09.12.2024 р. №32117/Ж5/24-13-07-01/42756975, однак вказані заперечення залишені без задоволення. (том 2 а.с. 175-188).
На підставі акту перевірки, контролюючим органом 03.02.2025 року прийнято, зокрема, податкові повідомлення-рішення:
- форми «Р» №00000/3423/ж10/24-13-07-01, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 77999 грн (в тому числі: основний платіж 77999 грн);
- форми «Р» №00000/3424/ж10/24-13-07-01, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4558198,75 грн (в тому числі: основний платіж 3646559 грн, штрафна санкція 911639,75 грн);
- форми «ПН» №00000/3425/Ж10/24-13-07-01, яким застосовано штрафну санкцію за відсутність реєстрації податкової накладної на суму 120639,75 грн.;
- форми «В4» №00000/3426/ж10/24-13-07-01, яким зменшено суму податку на додану вартість від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду суму 7813130 гривень. (том 1 а.с. 47-59).
Матеріали справи містять надані позивачем для перевірки задокументовані фінансово-господарські операції ТОВ "Сітка Захід Україна" з придбання труб оцинкованих у постачальника ТОВ "СТАНДАРТ-ПРОФІ ЛТД", зокрема: договір №06082021/8 від 06.08.2021 р.; видаткові накладні; заявки на поставку; подорожні листи автомобіля по підприємству. (том 2 а.с. 189-206).
Крім того, матеріали справи містять задокументовані фінансово-господарські операції ТОВ "Сітка Захід Україна" з продажу товару ТОВ "Сітка Захід", зокрема: договір поставки №У-03/По-20 від 01.01.2020 р. та додаткові угоди від 30.12.2021 р.; специфікації до договору поставки №У-03/По-20 від 01.01.2020 р.; наказ ТОВ "Сітка Захід Україна" від 02.01.2021 р. №1-О про впровадження системи знижок та умов лояльності; нормативні (звітні) калькуляції виробничої собівартості за березень 2023 р., липень 2021 р., лютий 2022 р., грудень 2022 р.; Оборотно-сальдові відомості по рахунку 26; аналіз по рахунку 231; податкові та видаткові накладні ТОВ "Сітка Захід"; видаткові накладні виписані позивачем іншим покупцям; реєстр співставлення видаткових та податкових накладних; реєстр видаткових накладних, до яких виписані податкові, на які посилається ДПІ (співставлення собівартості та ціни реалізації); реєстр видаткових накладних, до яких виписано податкові, на які посилається ДПС (порівняння обсягів реалізації); реєстр податкових накладних (співставлення нетотожних товарів). (том 2 а.с. 207-250, том 3 а.с. 1-6).
Також матеріали справи містять податкові декларації позивача з ПДВ за березень - червень 2022 р. (том 3 а.с. 7-49).
До матеріалів справи долучено висновок експерта Перепелюк С.М. від 12.05.2025 р. №31 за результатами проведення судово-економічної експертизи на звернення ТОВ "Сітка Захід Україна". Предметом експертного дослідження були питання документального підтвердження висновків податкового органу у акті перевірки від 09.12.2024 р. №32117/Ж5/24-13-07-01/42756975. Згідно висновку експерта заниження сум податку на прибуток на загальну суму 77999 грн, заниження податку на додану вартість на загальну суму 3645559 грн та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, рядок 21 декларації за червень 2024 р. в розмірі 7813130 грн, не підтверджено висновки акта перевірки. (том 3 а.с. 94-118).
Матеріали справи містять копію листа ДПС України від 03.01.2025 р. №16/8 роз'яснень з розгляду питання щодо продажу суб'єктом господарювання виробленої платником продукції за ціною нижче її собівартості, з посиланням на застосування судової практики Верховного Суду по справі №200/773/20-а. (том 3 а.с. 123-131).
Мотивувальна частина
Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин. (надалі - ПК України).
Згідно з положеннями пп. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Відповідно до положень пп.14.1.71, пп. 14.1.219. п.14.1 ст.14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.
Ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.
Згідно з п.44.1, п.44.2, п.44.6 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу. Вимоги цієї статті щодо обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, застосовуються також до нерезидентів, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво (незалежно від наявності у нерезидента зареєстрованого (акредитованого, легалізованого) відокремленого підрозділу), та до іноземних юридичних осіб, визначених у підпункті 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу.
Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності. Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об'єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Нерезиденти, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво, для обрахунку об'єкта оподаткування податком на прибуток використовують дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування, що стосуються діяльності (операцій), що здійснюється цими нерезидентами через постійні представництва, у тому числі якщо такі дані враховуються нерезидентами при складанні фінансової звітності щодо діяльності за межами України чи консолідованої фінансової звітності. Іноземні компанії, визначені підпунктом 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток підприємств за міжнародними стандартами фінансової звітності з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку під час застосування положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує сорока мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує сорока мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених підпунктом 140.4.8 пункту 140.4 та підпунктом 140.5.16 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років). Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених підпунктом 140.4.8 пункту 140.4 та підпунктом 140.5.16 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період перевищує сорок мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи. Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до підпункту 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; Для платників податку, визначених підпунктом 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу, не є об'єктом оподаткування прибуток із джерелом походження за межами України.
Згідно з п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань. До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку. У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.
Відповідно до п.189.1 ст.189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
У п.193.1 ст.193 ПК України визначено розміри ставок податку на прибуток від бази оподаткування.
Відповідно до положень п.198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.5, п.198.6 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного капіталу та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг.Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з положеннями п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.
Відповідно до п.201.4 ст.201 ПК України платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця. У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця. Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць. Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі: здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій, або через банк, небанківського надавача платіжних послуг чи платіжний пристрій (безпосередньо на рахунок постачальника); виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника). Платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, база оподаткування яких, визначена відповідно до статей 188 і 189 цього Кодексу, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг, можуть скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо по кожній операції з постачання товарів/послуг.
За висновками податкового органу у спірних правовідносинах позивачем порушено п.44.1, п.44.2, п.44.6 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 77999 гривень. Такі висновки податкового органу побудовані на встановлених перевіркою ознак нереальності операцій між ТОВ "СТАНДАРТ-ПРОФІ ЛТД" та позивачем з придання-продажу ідентифікованих товарів та послуг.
Також податковий орган вказує на порушення пп.14.1.71, пп. 14.1.219. п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п.193.1 ст.193, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.5, п.198.6 ст.198 п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.4 ст.201 ПК України. Підставою для таких висновків стали доводи податкового органу, що позивач здійснював продаж товарів власного виробництва, в тому числі, ТОВ "Сітка Захід" за заниженими цінами. При цьому, свої висновки податковий орган будує на співставленні ціни реалізованого товару ТОВ "Сітка Захід" та ціни реалізованого товару іншим суб'єктам господарювання. Відповідач визначив рівень ринкової ціни згідно співставлення реалізованого позивачем товару різним контрагентам. Тобто, звичайна (ринкова) ціна визначена на підставі цін реалізованого позивачем товару. Також податковий орган вказує на встановлені ознаки нереальності операцій між ТОВ "СТАНДАРТ-ПРОФІ ЛТД" та позивачем з придання-продажу ідентифікованих товарів та послуг.
Щодо висновків податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства, з підстав встановлених перевіркою ознак нереальності операцій між ТОВ "СТАНДАРТ-ПРОФІ ЛТД" та позивачем з придання-продажу ідентифікованих товарів та послуг, суд зазначає наступне.
Так, судом встановлено, що під час перевірки позивачем надано первинні документи по взаємовідносинах між ТОВ "Сітка Захід Україна" та ТОВ "СТАНДАРТ-ПРОФІ ЛТД", а саме: договір №06082021/8 від 06.08.2021 р.; видаткові накладні; заявки на поставку; подорожні листи автомобіля по підприємству. Крім того, вказані господарські операції відображено у бухгалтерському обліку, а також між сторонами відсутня заборгованість, що не заперечується податковим органом.
На думку відповідача про не реальність господарських операцій свідчить: податкова інформація відносно контрагента постачальника - ТОВ "БЕКАС", який на думку податкового органу не мав можливість виробляти товар/виконувати роботи без достатньої кількості працівників та основних фондів; відсутність можливості в постачальника - ТОВ "СТАНДАРТ-ПРОФІ ЛТД" - виконання операцій з постачання товарів та послуг в обсягах згідно зареєстрованих податкових накладних наявним трудовим ресурсом; відсутність інформації про наявність в постачальника - ТОВ "СТАНДАРТ-ПРОФІ ЛТД" - власних або орендованих фондів для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства; посадові особи ТОВ "СТАНДАРТ-ПРОФІ ЛТД" працевлаштовані в інших суб'єктах господарювання.
Суд звертає увагу, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку. При цьому, кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.
Поряд із цим, суд наголошує, що законодавством України не передбачається обов'язку платників податків-покупців товарів вимагати від контрагентів-продавців будь-яких відомостей щодо реалізованого товару, відомостей щодо третіх осіб (покупців/продавців у ланцюгу постачання товару до контрагента), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.
Також, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент.
Судом враховано, що предметом здійснення господарських операцій було придбання позивачем у ТОВ "СТАНДАРТ-ПРОФІ ЛТД" товару (труб оцинкованих), який позивач використовував в основній господарській діяльності (КВЕД 25.11 виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій).
Також суд звертає увагу, що предметом документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Сітка Захід Україна" були питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.07.2021 року по 30.06.2024 р.
Судом з'ясовано, що відповідач дійшов висновків про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ "СТАНДАРТ-ПРОФІ ЛТД", виходячи з наявної податкової інформації. Згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 01.12.2022 у справі №320/5878/19, будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб'єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
Крім того, посилання щодо не підтвердження руху товару по ланцюгу постачання базуються лише на результатах податкового контролю контрагентів позивача, за відсутності інших об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із його контрагентом. Зазначене є лише припущенням відповідача.
Аналогічні правові висновки застосовано Верховним Судом у постанові від 12.08.2025 р. по справі №640/16760/22.
Також суд звертає увагу, що Верховним Судом, зокрема в постановах від 03.10.2019 у справі № 811/3223/14, від 16.04.2020 у справі №810/3443/18, від 30.09.2021 у справі №400/1986/19 сформовано правові висновки, які відповідають позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 07.07.2022 (справа №160/3364/19), відповідно до якої податкова інформація, на підставі якої контролюючий орган робить висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів, носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, не є допустимим і достовірним доказом у розумінні процесуального закону та сама собою не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень.
Відповідно до норм Податкового кодексу України податкова інформація є одним із джерел інформації, яке податкові органи можуть використовувати для здійснення своїх повноважень та функцій. При цьому, така інформація має бути підтверджена належними і допустимими доказами, зокрема, документами бухгалтерського і податкового обліку платника податку, його контрагента. Такі документи мають відображати зміст (суть) відносин між учасниками господарських операцій. Тобто узагальнена податкова інформація не є першоджерелом, а тому лише її наявність в розпорядженні контролюючого органу не є доказом недотримання платником вимог податкового законодавства.
Отримана відповідачем податкова інформація повинна оцінюватися у співвідношенні з первинною документацією. Така інформація носить виключно інформативний характер та сама по собі, окремо від інших доказів або за їх відсутності, не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.
При цьому, з огляду на приписи ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Тобто саме на відповідача покладено обов'язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень - рішень.
Однак на підтвердження вказаної інформації відповідачем не надано будь-яких належних, допустимих та достовірних доказів, як того вимагають приписи процесуального Закону.
Слід також зазначити, що контролюючим органом не надано допустимих та достовірних доказів, а судом під час розгляду справи також не було встановлено, що відомості, які містяться в первинних документах позивача є неповними, недостовірними, суперечливими або такими ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких встановлена судом. Суд також не встановив, а відповідач не надав жодних доказів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи фактів узгодженості його дій з недобросовісними господарюючими суб'єктами (контрагентами) з метою незаконного отримання податкових вигод або ж його обізнаності з такими діями контрагентів чи сприяння ухиленню ними від виконання податкових зобов'язань.
Аналогічні правові висновки застосовано Верховним Судом у постанові від 10.04.2025 р. по справі №160/25215/23.
Отже, належних, допустимих та достовірних доказів в підтвердження посилань щодо нереальності спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ "СТАНДАРТ-ПРОФІ ЛТД" контролюючим органом надано не було, матеріали справи таких не містять, а отже зафіксовані податковим органом порушення податкового законодавства в даному випадку здійснено протиправно та необґрунтовано.
Щодо висновків податкового органу здійснював продаж товарів власного виробництва, в тому числі, ТОВ "Сітка Захід" за заниженими цінами, суд зазначає наступне.
Відповідно до абз.2 п.188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції.
Аналіз ст. 188, пп.14.1.71 та пп. 14.1.219 п. 14.1 ст.14 ПК України свідчить про те, що при дослідженні фактору формування ціни на відповідність критерію “звичайних цін» контролюючий орган повинен співставити не лише вид та якість товару, але і порівняти економічні (комерційні) умови поставки товару, його кількість, строки поставки, строки оплати товару, розподіл обов'язків сторін контракту та інших умов, які безпосередньо впливають на формування ціни контракту, знижки, зумовлені сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів.
Відповідно до ч. 1 ст.10, 11 Закону України “Про ціни і ціноутворення» від 21.06.2012 № 5007-VI(далі - Закон № 5007) суб'єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни. Вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Тобто, суб'єкти господарювання реалізують продукцію за ціною, визначеною в договорі. Ця ціна, якщо не доведено зворотнє, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін, тобто, для цілей оподаткування є звичайною.
Верховний Суд в постанові від 16.12.2019 по справі № 200/12345/18-а зазначив, що в таких справах особливо важливе значення має факт доведення реалізації самостійно виготовлених товарів/послуг за цінами, які не відповідають ринковим. Цей факт має доводити особа, яка вважає, що ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, не відповідає ринковим.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 28.09.2022 в справі №200/14542/19-а, від 17.07.2023 в справі №640/16890/20, від 03.10.2023 в справі №300/15635/22, від 08.07.2025 р. по справі №200/2320/22.
Також у постанові від 25.05.2023 у справі №200/465/21-а Верховний Суд висловив позицію про те, що відсутність доказів звернення податкового органу до уповноваженого державного органу про отримання необхідної інформації свідчить про порушення відповідачем визначеної процедури з'ясування рівня звичайних цін. Використання іншої інформації до встановлення відсутності офіційних статистичних даних про рівень цін на окремі товари свідчить про передчасність використання результатів досліджень, використаних податковим органом для визначення звичайної ціни у межах спірних відносин.
Верхoвний Суд у складі судoвoї палати з рoзгляду справ щoдo пoдатків, збoрів та інших oбoв'язкoвих платежів Касаційнoгo адміністративнoгo суду у постанові від 26.03.2024 у справі № 200/773/20-а підтримав правову позицію про те, що суб'єкти гoспoдарювання реалізують прoдукцію за цінами, самoстійнo визначеними стoрoнами дoгoвoру. Відповідно до тлумачення нoрм Податкового кодексу України звичайнoю цінoю для здійснення рoзрахунку бази oпoдаткування ПДВ oперацій з пoстачання самoстійнo вигoтoвлених тoварів/пoслуг є ціна, визначена зацікавленими стoрoнами у цивільнo-правoвoму дoгoвoрі, яка, свoєю чергoю, відпoвідає ринкoвій ціні (ціні, щo склалася на ринку тoварів/пoслуг). Факт дoведення реалізації самoстійнo вигoтoвлених тoварів/пoслуг за цінами, які не відпoвідають ринкoвим, пoкладається на oсoбу, яка вважає, щo ціна тoварів (рoбіт, пoслуг), визначена стoрoнами дoгoвoру, не відпoвідає ринкoвим. Тoбтo, oбoв'язoк дoведення невідпoвіднoсті ціни дoгoвoру рівню звичайних цін пoкладається на кoнтрoлюючий oрган.
Суд звертає увагу, що ДПС України у листі від 03.01.2025 р. №16/8 надавала рекомендації та роз'яснення податковим органам з приводу розгляду питання щодо продажу суб'єктом господарювання виробленої платником продукції за ціною нижче її собівартості, посиланням на судову практику Верховного Суду по справі №200/773/20-а.
Поряд із цим, судом встановлено, що відповідач не звертався до уповноваженого державного органу про отримання необхідної інформації для визначення рівня звичайних цін, що свідчить про порушення податковим процедури з'ясування рівня звичайних цін.
Крім того, судом з'ясовано, що під час самостійного визначення рівня звичайних цін податковий орган використав виключно інформацію із цінами реалізованого позивачем товару своїм контрагентам, що не може вважатись об'єктивним та правомірним. При цьому, податковий орган не врахував собівартість виготовленого позивачем товару та отриманого прибутку внаслідок продажу товару, зокрема, контрагенту - ТОВ "Сітка Захід". Не було також враховано впровадження позивачем у господарській діяльності системи знижок та умов лояльності для постійних клієнтів та оптових покупців. До того ж, податковим органом не ставилось під сумнів належність доказів документального підтвердження отримання позивачем прибутку від господарських правовідносин з ТОВ "Сітка Захід".
Таким чином, судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що договірна ціна продажу позивачем власної продукції не відповідала рівню звичайних (ринкових) цін, і така невідповідність була встановлена шляхом дотримання суб'єктом владних повноважень процедури та вчинення дій, що визначені законодавством України. Контролюючим органом під час перевірки не наведено жодного доказу того, що ціни реалізації продукції позивача є нижче звичайних цін. При цьому, нормами Податкового кодексу України не передбачена умова, при якій у разі відсутності інформації щодо звичайних цін на продукцію, при визначенні бази оподаткування ПДВ продукції власного виробництва до уваги має братися порівняння в межах цін реалізації продукції виключно позивача з різними контрагентами. Аналіз цін в межах одного суб'єкта господарювання - виробника продукції не може об'єктивно сформувати звичайні (ринкові) ціни.
Отже, суд встановив, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами, зокрема, ТОВ "Сітка Захід", тоді як контролюючим органом під час перевірки не наведено жодного доказу того, що ціни реалізації продукції позивача є нижче звичайних цін.
Таким чином, зафіксовані податковим органом порушення податкового законодавства в даному випадку здійснено протиправно та необґрунтовано.
Додатково суд звертає увагу, що згідно з ч. 1 та ч 2. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, висновками експертів.
Згідно з наданим суду висновком експерта від 12.05.2025 р. №31 за результатами проведення судово-економічної експертизи на звернення ТОВ "Сітка Захід Україна" заниження сум податку на прибуток на загальну суму 77999 грн, заниження податку на додану вартість на загальну суму 3645559 грн та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, рядок 21 декларації за червень 2024 р. в розмірі 7813130 грн, не підтверджено висновки акта перевірки від 09.12.2024 р. №32117/Ж5/24-13-07-01/42756975.
Вказані висновки експерта узгоджуються з правовими висновками, зробленими судом під час розгляду справи, а тому у своїй сукупності з іншими доказами є достатніми для скасування прийнятих податковим органом податкових повідомлень-рішень: №00000/3423/Ж10/24-13-07-01 від 03.02.2025 року, яким донарахована сума грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 77999 грн; №00000/3424/Ж10/24-13-07-01 від 03.02.2025 року яким донарахована сума грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 4558198,75 грн; №00000/3426/Ж10/24-13-07-01 від 03.02.2025 року яким визначено суму завищення від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, рядок 21 декларації за червень 2024 року на суму 7813130 гривень.
У зв'язку із встановленими обставинами суду щодо протиправності вказаних податкових повідомлень - рішень, також спростовуються висновки у податкових повідомленнях-рішеннях №00000/3424/Ж10/24-13-07-01 та №00000/3426/Ж10/24-13-07-01 щодо необхідності нарахування умовного податкового зобов'язання з ПДВ за основною ставкою за період липень 2021 р. по червень 2024 р. в сумі 11373023 грн та реєстрації податкових накладних. Таким чином, висновки податкового органу про порушення пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 120-1.2 ст. 120-1, п. 201.10 ст. 201 ПК України суд визнає безпідставними та протиправними, а отже похідне від вказаних рішень податкове повідомлення - рішення форми “ПН» №00000/3425/Ж10/24-13-07-01, яким застосовано штрафну санкцію за відсутність реєстрації податкової накладної на суму 120639,75 грн, підлягає скасуванню.
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачами не доведено суду правомірність прийнятих оскаржуваних рішень, а тому позов підлягає задоволенню у визначений позивачем спосіб.
Судові витрати
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку із задоволенням позову, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Згідно з ч. 5 ст. 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Матеріали справи містять докази на підтвердження понесених позивачем витрат на підготовку експертного висновку від 12.05.2025 р. №31 в сумі 50000 грн, а саме: рахунок №05 від 08.04.2025 р.; акт вартості виконання висновку експерта від 12.05.2025 р.; акт здачі-приймання висновку експерта від 12.05.2025 р.; платіжна інструкція від 08.04.2025 р. в сумі 50000 грн.
Таким чином, понесені позивачем витрати, пов'язані з організацією та проведення судової економічної експертизи в розмірі 50000 грн, підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Крім того, згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження сум понесених витрат на правничу допомогу в сумі 30000 грн позивачем надано суду: попередній розрахунок суми судових витрат; платіжну інструкцію №3776 від 14.02.2025 р.
Однак, суд вважає, що визначений позивачем розмір понесених судових витрат на правничу допомогу не співмірний із складністю справи, а обсяг виконаних робіт адвокатом не співмірний фактичним витратам, необхідних для розгляду даної справи. Водночас, матеріалами справи підтверджено понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 15000 грн, які співмірні: із складністю справи; узгодженою судовою практикою з приводу спірних правовідносинах; виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); необхідним часом, які витрачає адвокат на виконання відповідних робіт (надання послуг) у спірних правовідносинах; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Таким чином, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 15000 гривень.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250, 257, 262 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області форми «Р» №00000/3423/Ж10/24-13-07-01 від 03.02.2025 року, яким донарахована сума грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 77999 гривень.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області форми «Р» №00000/3424/Ж10/24-13-07-01 від 03.02.2025 року яким донарахована сума грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 4558198,75 грн, з яких податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3646559 грн та штрафна санкція в сумі 911639,75 гривень;
4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області форми «В4» №00000/3426/Ж10/24-13-07-01 від 03.02.2025 року яким визначено сума завищення від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, рядок 21 декларації за червень 2024 року на суму 7813130 гривень.
5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області форми «ПН» №00000/3425/Ж10/24-13-07-01 від 03.02.2025 року яким на підставі п. 120-1.2 ст. 120-1 ПК України донарахована штрафна санкція у розмірі 120639,75 гривень.
6. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітка Захід Україна" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 30280 грн, витрати на оплату професійної правничої допомоги в сумі 15000 грн, витрати на організацією та проведення судової економічної експертизи в розмірі 50000 гривень.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст судового рішення складено 10 жовтня 2025 року.
Повне найменування учасників процесу:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сітка Захід Україна" (вул. Капеланська, 2, м. Чернівці, Чернівецький район, Чернівецька область, 58000, ЄДРПОУ 42756975);
відповідач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200А, м. Чернівці, Чернівецький р-н, Чернівецька обл., 58006, ЄДРПОУ 44057187).
Суддя Т.М. Брезіна