10 жовтня 2025 року Справа № 580/6491/22
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової розглянув у порядку письмового провадження заяву про зміну способу і порядку виконання рішення у справі №580/6491/22 за позовом за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, постановив ухвалу.
07.10.2025 вх.№50215/25 представник ОСОБА_1 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду із заявою, просить: змінити спосіб і порядок виконання рішення, яке виніс Черкаський окружний адміністративний суд від 06.02.2023 року у справі №580/6491/22 із зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області з 01.12.2019 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області» №33/44/1-3-1867/08-1637 від 10.11.2021 з урахуванням раніше виплачених сум, на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 виплати по пенсійній заборгованості з 01.12.2019 року по день проведення перерахунку, в сумі 142 184,79 грн.
09.10.2025 заява про зміну способу і порядку виконання рішення у справі № 580/6491/22 призначена до розгляду, представник позивача 10.10.2025 надала до суду заяву про розгляд заяви без участі.
Відповідно до ч. 4 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України примусове виконання судових рішень у адміністративних справах здійснюється у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 1 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може встановити чи змінити спосіб або порядок виконання рішення. Питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Відповідно до ч. 1 статті 370 КАС України, судове рішення, що набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і належить виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон №1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень. Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених Законом №1404 випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Згідно із статтею 10 Закону №1404 заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені Законом №1404. Відповідно до п. 1 частини 1 статті 26 Закону №1404, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа.
Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 18 Закону України “Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення. Згідно частин 3, 4 статті 33 Закону України “Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Законом можуть встановлюватися особливості щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Суд враховує, що зміна способу і порядку виконання рішення може бути здійснена виключно за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 у справі № 279/7157/15-а (ЄДРСР 76246303) зазначено, що підставою для застосування правил статті 378 Кодексу адміністративного судочинства є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення у адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час вибору і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд встановив, що заява є необгрунтовано, у позові не формувалась вимога майнового характеру, відсутні підстави для висновку, що виконання рішення у справі № 580/6491/22 є неможливим/ускладненим в умовах дії режиму воєнного стану за встановленої черговості виконання судових рішень. Суд встановив, що ОСОБА_1 у контексті вимог статті 5 КАС України самостійно обрав спосіб захисту.
У постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі №281/1618/14-а (ЄДРСР 83330657) зазначено: зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом під час ухвалення рішення способу відновлення порушеного права.
Суд за встановлених обставин і оцінених доказів дійшов висновку, що у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення у справі № 580/6491/22 належить відмовити.
Керуючись статтями 5, 241, 243, 248, 256, 370, 372, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні необгрунтованої заяви представника ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі №580/6491/22.
Ухвала набрала законної сили відповідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.6 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21.
Копію ухвали направити сторонам справи.
Суддя Лариса ТРОФІМОВА